Рішення

від 07.02.2025 по справі 748/5285/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2-а/748/3/25

Єдиний унікальний № 748/5285/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2025 року місто Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Костюкової Т.В.

за участі секретаря судового засідання Проненко К.С.

представника позивача Сидорчука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 с.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову № 373 від 11 грудня 2024 року , винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення її до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., адміністративне провадження по даній справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що навчається на освітній частині інтернатури за спеціальністю «Фармація» на базі Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету з 20 березня 2024 року відповідно до договору № 26/138-ІКП та наказу № 50-ІКП м. Харків. В кінці червня 2024 року в учбовому закладі м. Харкові інтернам, в тому числі й позивачці, було роз`яснено , що у зв`язку зі змінами в чинному законодавстві в травні 2024 року є необхідність стати на військовий облік за місцем реєстрації. 02 липня 2024 року вона особисто прибула до ІНФОРМАЦІЯ_1 без виклику для постановки на військовий облік у зв`язку із внесеними змінами постановою КМУ від 16.05.2024 року № 563 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1187 та надала підтверджуючі документи про її особистість, про освіту та повідомила, що вона навчається на освітній частині інтернатури за спеціальністю «Фармація» на базі Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету в м. Харків. В подальшому 29.11.2024 року вона особисто без виклику прибула до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання документу, яким підтверджено, що вона поставлена на військовий облік, де на неї головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був складений протокол № 373 від 29.11.2024 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КпАП України «Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку», відповідно до якого розгляд справи був призначений на 04.12.2024 року. Прибувши до центру комплектування на зазначену дату, їй було повідомлено, що розгляд справи відбудеться на 11.12.2024 року.

В призначену дату, 11.12.2024 року з`явившись до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою взяття участі у розгляді питання щодо притягнення її до адміністративної відповідальності, її не було прийнято, а лише повідомлено спеціалістом, що проект постанови буде підготовлено 12-13 грудня 2024 року, постанову буде направлено поштою, яку вона фактично отримала 19.12.2024 року. Постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності вважає необґрунтованою та прийнято з порушенням її процесуальних прав, у зв`язку з чим звертається до суду та просить її скасувати, а провадження у справі про притягнення - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Чернігівський районний суд Чернігівської області своєю ухвалою від 06 січня 2025 року поновив ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду, відкрив провадження по справі, та призначив справу до судового розгляду .

У строк встановлений судом, відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого вказує, що на ОСОБА_1 був складений протокол № 373 від 29 листопада 2024 року за порушення нею правил військового обліку, а саме за не перебування на військовому обліку військовозобов`язаних. Відповідач вказує, що відповідно до п.1.1. Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які закріплені в додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487 встановлено, що військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. Відповідач зазначає, що позивач фактично визнає допущення нею правил військового обліку , так як сама вказує, що має стати на військовий облік в період з травня по 16 липня 2024 року, оскільки здобула фармацевтичну спеціальність. Разом з тим, відповідач просить звернути увагу на те, що твердження позивачки щодо термінів постановки на військовий облік не відповідають дійсності, так як Законом України «Про внесення зміни до статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо взяття жінок на військовий облік військовозобов`язаних» від 7 жовтня 2022 року № 2664-IX, який набрав чинності 26.10.2022 року частину 11 ст.1 даного Закону викладено в редакції, відповідно до якої жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров`я та віком і закінчили заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних і саме ця редакція Закону діяла на момент закінчення навчального закладу позивачем. Окремо у відзиві вказує, що на момент закінчення навчального закладу був затверджений Перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов`язаних затвердженого наказом Міністерства оборони України від 11 жовтня 2021 року № 313 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 07 лютого 2022 року № 35), а тому ОСОБА_1 мала обов`язок стати на військовий облік після закінчення навчального закладу, однак цього не зробила, що як наслідок є підставою для її притягнення до адміністративної відповідальності.

В судове засідання з`явися представник позивача -Сидорчук В.М., позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовільнити з підстав викладених у позові. Зазначив, що ОСОБА_1 02.07.2024 року самостійно прибула до ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала документ, що посвідчує особу та документ про освіту, написала заяву про взяття на військовий облік. В подальшому відповідач видав їй направлення на ВЛК, яку вона пройшла. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки остання самостійно прийшла до центру комплектування та не ухилялася від постановки на військовий облік, з урахуванням чого просить скасувати постанову № 373 від 11 грудня 2024 року , винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. а адміністративне провадження по даній справі закрити.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 , про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, у відзиві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Частиною 8 ст. 263 КАС України встановлено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, з огляду на зміст п.1ст. 247 КУпАП.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом було встановлено, що 29.11.2024 року головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 був складений протокол, відповідно до якого останній інкримінується адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП , а саме порушення п.1.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року - не перебування на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 . вчинене в умовах особливого періоду ( а.с10)

Постановою № 373 по справі про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2024 року , винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , позивачку ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн ( далі по тексту оскаржувана постанова) ( а.с 11)

Відповідно до оскаржуваної постанови 29.11.2024 року при зверненні гр. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено, що в умовах особливого періоду, будучи військовозобовязаною особою, всупереч вимог п.1.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, гр ОСОБА_1 не перебувала на військовому обліку за місцем своєї реєстрації, тобто в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Такими діями в умовах особливого періоду гр. ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Відповідно до диплома магістра НОМЕР_1 ОСОБА_1 закінчила у 2024 році Національний фармацевтичний університет та здобула кваліфікацію : ступінь вищої освіти магістр, галузь знань «Охорона здоров`я», спеціальність «Фармація, промислова фармація», професійна кваліфікація «Фармацевт» ( а.с 31)

Відповідно до договору № 26/138-ІПК про підготовку в інтернатурі фармацевта-інтерна Інститутом підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету від 20.03.2024 року ОСОБА_1 навчається в інтернатурі за освітньою програмою підготовки в інтернатурі , строк навчання якої наступний: практична частина 8 місяців з 01.04.2024 року по 29.11.2024 року; освітня частина 3 місяці з 02.12.2024 року по 28.02.2025 року ( а.с 13-14)

Відповідно до вимог частини одинадцятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров`я та віком і закінчили заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Відповідно до п. 8 Переліку спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов`язаних затвердженого наказом Міністерства оборони України від 11 жовтня 2021 року № 313 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 07 лютого 2022 року № 35), який був чинний на час закінчення навчального закладу ОСОБА_1 стоматологія, медицина, медсестринство, фармація, технології медичної діагностики та лікування (військово облікова спеціальність -879) відносяться до тих спеціальностей після здобуття яких особа мати стати на військовий облік..

Отже, ОСОБА_1 , яка закінчивши 29.02.2024 року Національний фармацевтичний університет та здобувши спеціальність «Фармація, промислова фармація», професійна кваліфікація «Фармацевт» в силу вимог ч.11 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка була чинною на момент закінчення навчального закладу, підпадала під категорію осіб, які підлягають взяттю на військовий облік.

Судом встановлено, і дана обставина не заперечується відповідачем, що 02.07.2024 року ОСОБА_1 прибула до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де була прийнята спеціалістом у 407 кабінеті.

Як вказує у відзиві відповідач, в силу приписів ч.11 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" ОСОБА_1 мала стати на військовий облік після закінчення навчального закладу та здобуття нею відповідного рівня освіти за фармацевтичною спеціальністю.

Судом встановлено, що 02.07.2024 року ОСОБА_1 отримала направлення на проходження військово-лікарської комісії за № 1/499, що підтверджується витягом з журналу реєстрації направлень на ВЛК ( а.с 59)

Отже, 02.07.2024 року відповідач достовірно був обізнаний про те, що ОСОБА_1 підпадає під категорію осіб, які мають перебувати на військовому обліку, підтвердженням чого видане їй направлення з метою визначення придатності до військової служби.

26.11.2024 року ОСОБА_1 відповідно до довідки ВЛК визнана придатною до військової служби ( а.с 62)

Відповідно до військово-облікового документу № 021220241358949700004, який видано ОСОБА_1 її взято на військовий облік 02.12.2024 року ( а.с 68)

Піл час судового розгляду, було становлено, , що ОСОБА_1 після закінчення навчального закладу, у зв`язку з отриманням спеціальності фармація мала стати на військовий облік в порядку визначеному п. 50 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.

Суд відмічає, що не перебування на військовому обліку є триваючим правопорушенням.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 9 травня 2024 року № 3696-IX внесено зміни у ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, першу та сьому частини якої викладено в такій редакції «Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді)"; "Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення".

Як вбачається з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі N 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі N 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Суд встановив, що 02.07.2024 року з`явившись до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 припинила вчиняти триваюче правопорушення. В свою чергу відповідач 02.07.2024 року вже виявив, той факт, що позивач має перебувати на військовому обліку, однак на обліку не перебуває.

Отже, 02.07.2024 є датою виявлення відповідачем вчинення адміністративного правопорушення.

Разом з тим, адміністративне стягнення було накладено 11 грудня 2024 року, з порушення строку накладення адміністративного стягнення. Дата складення протоколу № 373 про адміністративне правопорушення 29.11.2024 року не є датою виявлення відповідачем вчинення адміністративного правопорушення.

Обчислювати термін притягнення до адміністративної відповідальності при триваючому правопорушенні необхідно з того моменту, коли посадовій особі стало відомо про факт скоєння адміністративного правопорушення.

Про факт не перебування на військовому обліку позивача відповідачу стало відомо 02.07.2024 року. Разом з тим, в оскаржуваній постанові вказано, що "29 листопада 2024 року уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_4 було виявлено не перебування позитвача на військовому обліку", що не відповідає дійсності та спросовується матеріалами справи, а саме отриманим 02 липня 2024 року направлення на проходження ВЛК. № 1/499

Суд відмічає, що відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX(надалі Закон № 3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Посилання відповідача на ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 9 травня 2024 року № 3696-IX, що набрав чинності 19.05.2024 року та на постанову КМУ від 16 травня 2024 р. № 563 «Про внесення змін до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», що набрала чинності 18.05.2024 як на підставу неможливості притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 через дію «пільгового періоду» , який діяв з 18.05.2024 року по 16 липня 2024 року не заслуговують на увагу, так як обов`язок стати на військовий облік у ОСОБА_1 виник після закінчення нею навчального закладу 29.02.2024 року, до набрання чинності вказаними законодавчими актами, адже як зазначає і сам відповідач у відзиві наданому до суду Перелік професій спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов`язаних затвердженого наказом Міністерства оборони України від 11 жовтня 2021 року № 313 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 07 лютого 2022 року № 35) на момент закінчення позивачем навчального закладу.

Суд відчімає, що після виявлення факту 02.07.2024 не перебування на військовому обліку ОСОБА_1 , відповідач навіть після закінчення строку, який надавався для уточнення даних ( 16.07.2024) не вчинив жодних дій спрямованих на виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою усунення порушень. Матеріали справи не містять доказів направлення повістки про виклик до центру комплектування. Посилання відповідача на те, що позивач більше 4 місяців проходила ВЛК не стосуються предмету доказування, в рамках справи про адміністративне правопорушення, адже ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності саме за не перебування на військовому обліку, а не за інше правопорушення.

Хоча в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт триваючого порушення позивачкою правил військового обліку, в тому числі в умовах особливого періоду, але при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не було дотримано процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме грубо порушено норми права щодо строків у межах яких могло бути накладено стягнення, з чого слідує, що остання прийнята не у межах та не у спосіб визначений діючим законодасвтвом.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 с.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 605,60 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову , судові витрати у виді судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2,6-10,72,77,90,241-246,255,286,292,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати протиправною та скасувати постанову № 373 від 11 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. , провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Дата складення повного рішення суду 07.02.2025 року

Суддя Т.В.Костюкова