Рішення

від 07.02.2025 по справі 303/9591/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2025 року м. Мукачево Справа 303/9591/24 2-а/303/92/24

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Кость В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів: (1) Управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради;

(2) Виконавчого комітету Мукачівської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії АЖ №2411556 від 24 жовтня 2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення за частиною третьою ст. 122 КУпАП та закрити провадження в адміністративній справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про незаконність оскаржуваної за предметом позову постанови, оскільки позивач вважає, що не вчиняв правопорушення.

За доводами ОСОБА_1 він є користувачем транспортного засобу INFINITI QX80 (д.н.з. НОМЕР_1 ), власником якого є його син ОСОБА_2 .

24 жовтня 2024 року позивач на вказаному автомобілі здійснив зупинку біля в`їзду у двір в м. Мукачево на вул. Мостовій 5, та у зв`язку із відсутністю пульту дистанційного відкривання воріт, пішов до охоронця попросити його відкрити ворота. Після того, як він повернувся, на лобовому склі автомобіля побачив повідомлення інспектора про порушення ним правил дорожнього руху.

Поряд з цим, позивач посилається на те, що відповідно до Правил дорожнього руху України дозволяється зупинка тривалість якої не перевищує 5 хв., якщо зупинка триває більше, інспектор повинен здійснити на службовий відео реєстратор безперервний відеозапис такої зупинки, тривалість якого не повинна бути меншою за 5 хв. За доводами позивача, його зупинка тривала менше 5 хв., її безперервну відео зйомку ніхто не проводив.

Ухвалою суду від 3 грудня 2024 року переданий на розгляд суду позов залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині ухвали.

17 грудня 2024 року позивач звернувся із заявою на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2024.

На підставі ухвали суду від 19 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надав.

27.12.2024 від відповідача (1) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому уповноважений представник просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача (1) посилається на те, що виявлене правопорушення у відповідності до вимог ч. 1 ст. 14-2 та ч. 3 ст. 279-1 КУпАП було зафіксовано у режимі фотозйомки, та, зважаючи на відсутність технічної можливості встановити відповідальну особу на місці його вчинення, на лобовому склі транспортного засобу було залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії АЖ №2411556 від 24.10.2024. В подальшому, з`ясувавши відповідальну особу, інспектором з паркування винесено оскаржувану постанову відповідно до якої визнано винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення вимог п. 15.9 «и» Правил дорожнього руху, а саме здійснення особою, яка керувала автомобілем INFINITI QX80, д.н.з. НОМЕР_1 , 24 жовтня 2024 року о 14:05 год. в м.Мукачево по вул. Мостова 5, зупинки транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створення перешкоди дорожньому руху.

Також звертається увага на те, що повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності та оскаржувана постанова не мають жодного відношення до позивача, оскільки останній не надав підтвердження щодо наявності відомостей про нього, як користувача вказаного автомобіля в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та породження у зв`язку з цим прав та обов`язків саме для ОСОБА_1 . Водночас, наданий позивачем договір найму (оренди) транспортного засобу, (зареєстрований в реєстрі за номером 4283), був укладений 31.10.2024, тобто після вчинення адміністративного правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, за доводами представника відповідача (1) Управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради не є належним відповідачем по справі.

Згідно з п. 1.1 Розділу І Положення про Управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради у новій редакції, Управління є виконавчим органом Мукачівської міської ради, що створюється Мукачівською міською радою у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підзвітне та підконтрольне Мукачівській міській раді, підпорядковується виконавчому комітету Мукачівської міської ради та Мукачівському міському голові.

Відповідно до п. 1.2 вищезазначеного Положення, Управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради не є юридичною особою та не має самостійного балансу.

Таким чином, належним відповідачем по справі є виконавчий комітет Мукачівської міської ради.

Ухвалою суду від 31.12.2024 року залучено до участі у розгляді справи в якості другого відповідача - виконавчий комітет Мукачівської міської ради.

9 січня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (1), в якій ОСОБА_1 висловив свої заперечення та зазначив, що добровільно визнає факт керування транспортним засобом INFINITI QX80, д.н.з. НОМЕР_1 , який хоч і належить його сину - ОСОБА_2 , однак останній немає посвідчення водія.

За доводами позивача інспектори бачили його під час паркування, а тому мали «технічну можливість встановити відповідальну особу». Також позивач зазначає, що надав письмову заяву сина, в якій вказано, що він довіряє управління належним йому автомобілем позивачу. Крім того, даний транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «Сокирницькому цеолітовому заводу» директором якого є позивач.

9 січня 2025 року від уповноваженого представника відповідача (2) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Право на оскарження індивідуального акту суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Таким чином, відповідач вказує на наявність у справі неналежного позивача. Доказів наявності законних підстав користування транспортним засобом на день винесення оскаржуваної постанови позивач не надав.

До оскаржуваної постанови додані чотири фотознімки, які містять дату, час, відтворюють місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та географічні координати, що відповідають місцю вчинення адміністративного правопорушення, яке зафіксоване у постанові. За доводами представника відповідача (2) такі знімки відображають транспортний засіб INFINITI QX80, д.н.з. НОМЕР_1 , що розташований у безпосередній близькості (впритул) до в`їзду/виїзду з прилеглої території, а відповідне розташування унеможливлює рух інших учасників дорожнього руху на відповідній ділянці. Тому представник відповідача (2) вважає такі докази достатніми та такими, що підтверджують, що зазначений транспортний засіб створив перешкоду дорожньому руху.

Крім того, оскаржувана постанова отримана ОСОБА_2 15.11.2024 (дані списку №09.11.2024, квитанції АТ «Укрпошти» від 09.11.2024, відомостей щодо перевірки статусу відстеження), а тому позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки не навів об`єктивних підстав, які б унеможливили його звернення в межах встановленого строку, у зв`язку з чим позовну заяву слід залишити без розгляду.

З урахуванням положень частини восьмої ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

24 жовтня 2024 року головним спеціалістом, інспектором з паркування відділу інспекторів з паркування управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради Симочко Ксенією Василівною було винесено постанову серії АЖ №2411556, згідно з якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу - 680,00 грн (а.с.34).

В постанові зазначено, що 24 жовтня 2024 року о 14:05:00 год в м.Мукачево на вул. Мостовій, 5, особа, яка керувала автомобілем (водій) INFINITI QX80, д.н.з. НОМЕР_1 порушила правила зупинки, а саме здійснила зупинку транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території та створила перешкоду дорожньому руху, чим порушила п. 15.9 «и» ПДР України та ч.3 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки PIXUS Vision.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини по справі суд, передусім, виходить з наступного.

Згідно з частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненогоправопорушення,особа порушника,ступінь йоговини,майновий стан,обставини,що пом`якшуютьі обтяжуютьвідповідальність,крім випадківнакладення стягненняза правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,у томучислі зафіксованів автоматичномурежимі,та запорушення правилзупинки,стоянки,паркування транспортнихзасобів,зафіксовані врежимі фотозйомки(відеозапису). У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).

Диспозиція частини третьої статті 122 КУпАП передбачає, серед іншого, відповідальність за порушення правил зупинки.

Пунктом 15.9 «и»Правил дорожнього рухуУкраїни визначено, що зупинка забороняється ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Згідно зприміткою достатті 122КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбаченихчастинами першою - четвертоюцієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена участині першійстатті 14-2цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третімчастини першої статті 279-3цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушенняправил зупинки,стоянки,паркування транспортнихзасобів,зафіксовані врежимі фотозйомки(відеозапису)(задопомогою технічнихзасобів зфункціями запису,зберігання,відтворення іпередачі фото-,відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) передбачені статтею 279-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 1 вказаної статті у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену участині першійстатті 14-2цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина 5 статті 279-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

В примітці до вищенаведеної статті зазначено, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтеюОсобливої частиницього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Таким чином,фактичний аналізвищевказаних правовихнорм свідчить проте,що адміністративнувідповідальність запорушення правилзупинки транспортнихзасобів,зафіксованих врежимі фотозйомки(відеозапису) (задопомогою технічнихзасобів зфункціями запису,зберігання,відтворення іпередачі фото-,відеоінформації), несе:

- відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб;

- а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу.

Позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, вказаного в постанові.

Поряд з цим, ОСОБА_1 не надав суду доказів відносно того, що він був відповідальною особою або належним користувачем транспортного засобу INFINITI QX80 (д.н.з. НОМЕР_1 ), на час складання спірної за предметом позову постанови, в розумінні приписів ст. 14-2 КУпАП України.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду від 10.08.2020 року по справі № 522/1611/17).

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2020 року по справі №522/1611/17 зазначено, що оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.

Відповідно до приписів частини першої та другої ст.48Кодексу адміністративногосудочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.

Приймаючи доуваги вищевказаніфактичні обставинисправи напредмет їхвідповідності зазначенимсудом положеннямОсновного ЗаконуУкраїни,Кодексу Українипро адміністративніправопорушення таКодексу адміністративногосудочинства України, суд, в ухвалі від 3 грудня 2024 року прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не є належним позивачем по справі, оскільки оспорювана за предметом позову постанова складена відносно іншої особи ОСОБА_2 , якого було визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, а тому позов пред`явлено особою, якій не належить право вимоги.

Поряд з цим, з метою практичної реалізації судом приписів частин першої та другої ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі ухвали від 03.12.2024 залишив переданий на розгляд суду позов без руху та надав можливість позивачу повідомити суд щодо своєї згоди чи не згоди на заміну його належним позивачем ОСОБА_2 (за наявності відповідної згоди також останнього та сплати ним судового збору).

Поряд з цим, позивач не висловив своєї згоди на заміну його належним позивачем ОСОБА_2 , однак надав заяву останнього від 12.12.2024 адресовану суду, в якій повідомлялося про те, що він підтверджує, що довіряє своєму батьку - ОСОБА_1 , як фізичній особі, управління та обслуговування автомобіля INFINITI QX80, д.н.з. НОМЕР_1 . Сам він керувати автомобілем не вміє та посвідчення водія не має. На даний час автомобілем користується тільки батько (а.с. 25).

Водночас, подана позивачем від імені ОСОБА_2 заява не викликає у суду об`єктивної переконливості у правдивості інформації наведеної в ній та суб`єкті, який надав таку інформацію.

Не є належним доказом в розумінні ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України надана позивачем копія договору найму (оренди) транспортного засобу від 31.10.2024, відповідно до умов якого ОСОБА_2 (наймодавець) передав ТОВ «Сокирницький цеолітовий завод» (наймач) у тимчасове платне користування транспортний засіб INFINITI QX80, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки зазначений договір укладено між сторонами 31.10.2024, тобто вже після винесення оскаржуваної постанови від 24.10.2024.

Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач також не надав, як і не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо).

В контексті наведеного, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 10.08.2020 року по справі № 522/1611/17 звертав увагу на те, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Таким чином,в межахрозгляду даноїсправи судомне встановлено,що оскаржуваназа предметомпозову постановапорушує права,свободи абозаконні інтереси ОСОБА_1 ,в контекстіз приписамист.5Кодексу адміністративногосудочинства України,який неє суб`єктомадміністративного правопорушення,та матеріально-правова заінтересованість якого в даному спорі відсутня, а тому відсутні й підстави для задоволення позову.

Крім того, відповідач (1) є неналежним відповідачем по справі, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову до нього. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року прийнятій у справі № 461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18).

Відповідно до статті 219 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбаченічастинами першою,третьоюісьомоюстатті 122,частинами першою,другоютавосьмоюстатті 152-1цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Тобто, розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відноситься до компетенції виконавчих комітетів (виконавчих органів) сільських, селищних, міських рад.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати по справі у вигляді судового збору, від сплати яких позивач звільнений, слід покласти на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 61, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72 77, 246, 250, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 14-2, 122, 251, 268, 279-1, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Постанову пронакладення адміністративногостягнення від24жовтня 2024року серіїАЖ №2411556-залишити беззмін,а позовнузаяву ОСОБА_1 без задоволення.

2. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

3. Судові витрати у вигляді судового збору покласти на рахунок держави.

4. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідачі: (1) Управління муніципальної інспекції Мукачівської міської ради, 89600, м.Мукачево, вул Ужгородська, 25;

(2) Виконавчий комітет Мукачівської міської ради, м.Мукачево, пл. Духновича, 2, код ЄДРПОУ 04053743.

Суддя В.В. Кость