Рішення

від 03.02.2025 по справі 607/17305/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2025 Справа №607/17305/24

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Братасюка В.М.

за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Байковецької сільської ради, ОСОБА_3 про визнання права на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до відповідачів Байковецької сільської ради, ОСОБА_3 про визнання права на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка для позивача ОСОБА_1 була мамою, а для позивача ОСОБА_2 - дружиною . Після їх смерті відкрилася спадщина, яка складалася з відповідної частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Даний будинок мав статус колгоспного двору, в якому станом на 15 квітня 1991 року проживали та були зареєстровані п`ять членів колгоспного двору.

Померлим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належало по 1/5 частині в будинку як члену колгоспного двору. Ще при житті, 27 січня 1999 року ОСОБА_4 зробила заповіт, яким заповіла ОСОБА_2 зазначений будинок. Тому у відповідності до вимог ст.1223 ч.1 ЦК України позивач

ОСОБА_2 являється спадкоємцем за заповітом майна(1\5 частини будинку)

ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 спадщину(1\5 частину будинку) прийняв позивач ОСОБА_2 згідно ч.3 ст.1268 ЦК України як особа, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв позивач ОСОБА_1 , подавши відповідну заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Інший спадкоємець першої черги - позивач ОСОБА_2 подав заяву нотаріусу про відмову від прийняття спадщини за законом в користь ОСОБА_6 .

Ще одним спадкоємцем, що прийняв спадщину є відповідач ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_5 , який фактично проживав із спадкодавцем на день її смерті. На даний час позивачі звернулися в Тернопільську районну державну нотаріальну контору для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , однак їм було відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину через відсутність правовстановлюючого документу про належність цього майна спадкодавцеві.

У зв`язкуіз недосягненням згодищодо досудовоговрегулювання спору,з підставвикладених упозові,позивачі просятьпозов задовольнитита визнатиза ОСОБА_1 в порядкуспадкування зазаконом післясмерті ОСОБА_5 право власностіна 2/15частини житловогобудинку АДРЕСА_1 ,загальною площею131,1кв.м.,житловою площею70,1кв.м.,з господарськимибудівлями іспорудами. Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 131,1 кв.м., житловою площею 70,1 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами.

У судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, однак представник позивача, адвокат Семененко С.М. подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача Байковецької сільської ради у судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі, щодо позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 покладається на думку суду.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяву про розгляд справи без його участі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Суд, встановив, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 11 листопада 1978 року, ОСОБА_5 була дружиною ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 24 грудня 1989 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 батьки ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 12 жовтня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_4 була матір`ю позивача ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області Шелепко Г.М., згідно якого вона заповіла ОСОБА_2 належний їй на праві особистої власності жилий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 з усіма надвірними будівлями.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину (1\5 частину будинку) прийняв позивач ОСОБА_2 згідно ч.3 ст.1268 ЦК України як особа, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, дана обставина підтверджується матеріалами спадкової справи №456/2015, заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою.

Відповідно до довідки №580, на день смерті ОСОБА_2 постійно проживала і перебувала на реєстраційному обліку в АДРЕСА_1 . З нею були зареєстровані: ОСОБА_2 син, ОСОБА_3 онук, ОСОБА_1 онук, ОСОБА_5 невістка.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданим 31 липня 2023 року Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв позивач ОСОБА_1 , подавши відповідну заяву нотаріусу про прийняття спадщини, дана обставина підтверджується матеріалами спадкової справи №397/2023, заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою.

Інший спадкоємець першої черги - позивач ОСОБА_2 подав заяву нотаріусу про відмову від прийняття спадщини за законом в користь

ОСОБА_6 .

Ще одним спадкоємцем, що прийняв спадщину є відповідач ОСОБА_3 (син ОСОБА_5 ), який фактично проживав із спадкодавцем на день її смерті.

Згідно довідки (виписки з погосподарської книги) села Байківці Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №195 від 13.11.2023, станом на 15 квітня 1991 року, під номером об`єктом погосподарського обліку 226 заходився житловий будинок в АДРЕСА_2 , колгоспний двір, членами якого були: ОСОБА_2 голова двору, ОСОБА_2 син, ОСОБА_5 невістка, ОСОБА_3 внук, ОСОБА_1 внук.

Як вбачається з інформаційної довідки вих. №87 від 07.02.2022, Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації повідомляє про те, що за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 р. житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_3 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 30.03.1989 р. та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 142.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темніковою Л.Г. було відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темніковою Л.Г. було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 1216,1220, ч. 5 ст. 1268ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1217 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями ст. 1218, частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як встановлено ч. 1, 2, 5 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Пленумом Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено щодо правовідносини, що виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність»,застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, що належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена колгоспного двору встановлювався з огляду на рівність часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ч.2ст.123 ЦК УРСР).

Згідно із вимог чинного законодавства на час розгляду справи, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із змінами і доповненнями.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 15 названого Закону, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

За п. 26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, необхідними документами є ті, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, свідоцтво про право власності на спадщину, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державний акт на право власності на земельну ділянку, рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також інші документи, визначені пунктом 27 Порядку.

Статтею 41Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правовідносини щодо права власності на будинок регулюються нормативно-правовими актами, які були чинними на час їх виникнення, а саме, Технічними вказівками по веденню книжок погосподарського обліку в сільських радах, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 27 червня 1972 року, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 13 квітня 1979 року №112/5 , Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року №5- 24/26, згідно з положеннями яких суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім`ї. Глава сім`ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім`ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім`ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім`ї, відносяться до господарства колгоспників. Господарства пенсіонерів, які не мають працюючих членів сім`ї відносяться до тієї суспільної групи, до якої ці особи відносилися до переходу на пенсію.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається, виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до п. 20 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (затверджених ЦСУ СРСР 12 травня 1985 року №5-24/26) суспільна група господарства визначається у залежності від роду занять голови господарства (сім`ї). Такі ж вказівки по визначенню суспільної групи двору дані у Постанові Держкомстату СРСР від 12 травня 1990 року.

У частині 1 ст.2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» від1липня 2004року №1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьофіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У ч. 1 ст. 3 вказаногоЗакону передбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Частинами 2, 3ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»регламентовано, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, а речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15,ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення, (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54 цс 12).

Суд вважає, що в даному випадку мають місце обставини, передбачені ст. 392 ЦК України, оскільки позивачі, будучи спадкоємцями майна померлих, дійсно набули право власності на нерухоме майно вищевказаногодомоволодіння, що належало їх померлим спадкодавцям в порядку спадкування за заповітом та в порядку спадкування за законом, але яке не можуть оформити у позасудовому порядку із-за відсутності на цю нерухомість правовстановлюючих документів, оскільки право власності на спірне домоволодіння проходило формування згідно законодавства, чинного на момент утворення цього домоволодіння та до теперішнього часу, постійно змінювалося, та як вбачається з наданих суду доказівмає статус колгоспного двору, право власності на який належало особам, які станом на 15.04.1991 проживали і були зареєстровані в цьому житловому будинку з погосподарськими спорудами і будівлями.

Таким чином,оцінивши належність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності,приймаючи доуваги те,що зазначеніпозивачами обставиниунеможливлюють іншимспособом захиститисвої правата інтереси,оскільки померліне отримализа життяправовстановлюючих документівна належнеїм майнота нездійснили державноїреєстрації свогоправа власності,зважаючи навідмову нотаріальноїконтори увидачі свідоцтвпро правона спадщинуза заповітомта зазаконом,суд вважає,що позовнівимоги підлягаютьдо задоволення,шляхом визнанняза ОСОБА_1 в порядкуспадкування зазаконом післясмерті ОСОБА_5 право власностіна 2/15частини житловогобудинку АДРЕСА_1 ,загальною площею131,1кв.м.,житловою площею70,1кв.м.,з господарськимибудівлями іспорудами. Визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 131,1 кв.м., житловою площею 70,1 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1264, 1268Цивільного кодексуУкраїни, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/15 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 131,1 кв. м, житловою площею 70,1 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 131,1 кв. м, житловою площею 70,1 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивачі:

1. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

2. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідачі:

1. Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04394846, місце проживання вул. Січових Стрільців, 43 с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк