Рішення

від 07.02.2025 по справі 502/1876/24

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1876/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши всудовому засіданнів приміщенніКілійського районногосуду Одеськоїобласті цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа: Кілійський відділ ДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса), ОСОБА_2 , про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з вказаним позовом про визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 12.09.2011 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з останнього борг в розмірі 14250 доларів США та понесені судові витрати в сумі 1292,80 грн., всього 117017 ( сто сімнадцять тисяч сімнадцять ) грн. 20 коп.. На виконання вказаного рішення державним виконавцем 11.01.2016 було відкрите виконавче провадження. Вживаючи заходи примусового виконання виконавчого листа № 2-2936/11 від 27.09.2011 державним виконавцем було накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який складається: літ. «А» - житловий будинок (загальна площа 67,9 кв.м., житлова площа 39,0 кв.м.) літ: «Б» - літня кухня, літ. «В» - комора, літ. «Г» - лазня, літ. «Д» - комора, літ. «Е» - вбиральня, літ. «Ж» - сарай, № 1-5;1 - надвірні споруди. З метою реалізації майна та погашення заборгованості, Державним підприємством «СЕТАМ» були проведені електронні торги, які не відбулися з різних причин, у зв`язку з чим вказаний житловий будинок було запропоновано стягувачу ОСОБА_4 залишити за собою в рахунок погашення заборгованості. Постановою Державного виконавця Кілійського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 06.12.2016 та Актом державного виконавця від 06.12.2016 передано у приватну власність ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме вказаний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. При звернення до Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області з метою отримання правовстановлюючого документу, листом за вих. № 05/02-14 від 16.01.2020 державним нотаріусом було відмовлено у зв`язку з розбіжністю в написанні вулиці нерухомого майна та у зв`язку з тим, що жодний виконавчий документ не містить стартову ціну лоту. У зв`язку з чим, позивачу відмовлено у видачі правовстановлюючого документу на спірний будинок, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

В судове засідання позивач не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідачі в судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи без участі представника.

Третя особа Кілійський відділ ДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) надали пояснення з приводу позову, у яких не заперечували проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 12.09.2011 по справі № 2-2639/11, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 26 січня 2011 року в розмірі 14250 доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 115724 грн 40 коп. та понесені судові витрати в сумі 1292,80 грн, всього 117017 ( сто сімнадцять тисяч сімнадцять ) грн 20 коп.

Після ухвалення судового рішення, Кілійським районним судом Одеської області, був виданий виконавчий лист по справі. На виконання виконавчого листа державним виконавцем 11.01.2016 було відкрите виконавче провадження.

Згідно довідки за вих. № 423 від 15.08.2017 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.08.2024.

Вживаючи заходи примусового виконання виконавчого листа № 2-2936/11 від 27.09.2011, виданого Кілійським районним судом Одеської області, 07.04.2016 державним виконавцем було накладено арешт на нерухоме майно боржника у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який складається: літ. «А» - житловий будинок (загальна площа 67,9 кв.м., житлова площа 39,0 кв.м.) літ: «Б» - літня кухня, літ. «В» - комора, літ. «Г» - лазня, літ. «Д» - комора, літ. «Е» - вбиральня, літ. «Ж» - сарай, № 1-5;1 - надвірні споруди, який належить ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 .

З метою реалізації майна та погашення заборгованості, Державним підприємством «СЕТАМ» були проведені електронні торги, а саме:

- 06.08.2016 у системі електронних торгів арештованим майном були проведені електронні торги по реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 , які не відбулись з причин відсутності допущених учасників торгів;

- 08.09.2016 у системі електронних торгів арештованим майном були проведені повторні електронні торги по реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 , які повторно не відбулись з причин відсутності допущених учасників торгів;

- 12.10.2016 втретє у системі електронних торгів арештованим майном були проведені електронні торги по реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 які знову не відбулись з причин відсутності допущених учасників торгів.

У зв`язку з цим вказаний житловий будинок було запропоновано стягувачу ОСОБА_5 залишити за собою в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-2936/11 від 27.09.2011, виданого Кілійським районним судом Одеської області.

Постановою державного виконавця Кілійського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 06.12.2016 та Актом державного виконавця від 06.12.2016 передано у приватну власність ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який складається: літ. «А» - житловий будинок (загальна площа 67,9 кв.м., житлова площа 39,0 кв.м.) літ: «Б» - літня кухня, літ. «В» - комора, літ. «Г» - лазня, літ. «Д» - комора, літ. «Е» - вбиральня, літ. «Ж» - сарай, № 1-5;1 - надвірні споруди.

30.12.2016 року постановою державного виконавця, виконавчий лист по справі повернуто стягувачеві, оскільки стягувач заявив бажання залишити майно за собою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується витягом з ДРАЦС про реєстрацію смерті №00047051961 від 18.09.2024.

При звернення до Теплодарської міської державної нотаріальної контори Одеської області з метою отримання правовстановлюючого документу, листом за вих. № 05/02-14 від 16.01.2020 державним нотаріусом було відмовлено позивачу у зв`язку з розбіжністю в написанні вулиці нерухомого майна (КіченкО, замість ОСОБА_6 ) та у зв`язку з тим, що жодний виконавчий документ не містить стартову ціну лоту.

Відповідно до матеріалів спадкової справи 152-2016, заведеної після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцем першої черги за законом, зокрема спірного житлового будинку, є ОСОБА_2 , яку залучено до справи в якості третьої особи.

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, визначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають і осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з і особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід бо а 3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, в тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким млі у умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим 3аконом.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 6 статті 61 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Відповідно до ч. 9 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільний кодекс України визначає презумпцію правомірності набуття права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, ст. 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину; правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першій статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.

У зв`язку з вищезазначеним, у даній справі слід дійти висновку, що позивач правомірно набув право власності на вищевказаний житловий будинок, однак через помилки в написанні вулиці та відсутності стартової ціни лоту не з вини позивача, останній не може набути право власності відповідно до закону, таким чином його право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89,263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається: літ. «А» - житловий будинок (загальна площа 67,9 кв.м., житлова площа 39,0 кв.м.) літ: «Б» - літня кухня, літ. «В» - комора, літ. «Г» - лазня, літ. «Д» - комора, літ. «Е» - вбиральня, літ. «Ж» - сарай, № 1-5;1 - надвірні споруди.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Суддя: О.В.Березніков