Рішення

від 23.01.2025 по справі 210/3366/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3366/24

2/212/174/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участю секретаря судового засідання Савінської А.О., за участіпозивача ОСОБА_1 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення знаходження неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні батька у зв`язку із самостійним вихованням дитини без участі матері.

В обґрунтування позову посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 серпня 2007 року, який був розірваний за рішенням суду від 18 жовтня 2012 року. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 25 березня 2019 року неповнолітній син сторін зареєстрований за адресою проживання позивача на прохання відповідача, яка немає можливості зареєструвати дитину за місцем її проживання, так як у неї немає власного житла. З вересня 2021 року ОСОБА_4 став постійно проживати з батьком за місцем своєї реєстрації. Відповідач має іншу сім`ю, перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , немає власного житла, не працює і знаходиться на утриманні свого чоловіка, від шлюбу з яким має дитину. У неповнолітнього сина ОСОБА_3 не склалися відносини з вітчимом, а тому позивач разом із сином ви рішили, що останньому краще проживати з рідним батьком. Позивач зазначає, що він має більше часу для виховання дитини, і сама дитина бажає проживати із батьком. Позивач неодружений, окрім сина, інших дітей немає, матеріально забезпечений, займається адвокатською діяльністю. На сьогоднішній день спільна дитина сторін фактично перебуває на утриманні позивача і під його самостійним вихованням, позивач одноосібно здійснює догляд за сином, забезпечує його навчання та всебічний розвиток. Звернення позивача до суду обумовлене тим, що без вирішення спору позивач може бути у будь-який час мобілізований, і дитина залишиться одна без батька.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2024 року направлено справу до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Колочко О.В. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_4 , роз`яснено учасникам справи їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи, призначено підготовче засідання.

26 вересня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 жовтня 2024 року.

Судовий розгляд 24 жовтня 2024 року не відбувся через перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, судове засідання призначено на 27 листопада 2024 року.

27 листопада 2024 року в судовому засіданні розпочато судовий розгляд, заслухано позивача, допитано свідків, витребувано за клопотанням позивача докази, оголошено перерву до 23 грудня 2024 року.

23 грудня 2024 року продовжено судовий розгляд, допитано неповнолітнього свідка, оголошено перерву в судовому засіданні до 23 січня 2025 року за клопотанням позивача про надання часу для ознайомлення з звукозаписом судового засідання допиту свідка.

Ухвалою суду від 23 січня 2025 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов, суду пояснив, що він з відповідачем перебував у шлюбі, який був розірваний. Відповіда уклала повторний шлюб з іншою особою, народила дитину і після її народження син почав скаржитися на погані умови проживання і непорозуміння з вітчимом. З вересня 2021 року ОСОБА_6 почав постійно проживати з батьком. Він займався розвитком сина, пікулався його станом здоров`я, натомість відповідач не займається сином, вона не працює, доглядає 9-річну дитину. Син і мати спілкуються раз на тиждень, на день народження зустрічаються, вона іноді дарує гроші. Позивач вказує, що якщо його призовуть за мобілізацією, сином нікому буде займатися, він залишиться сам. Також, додав, що на день розгляду справи набрало законної сили рішення про стягнення аліментів з відповідача на його користь на утримання ОСОБА_6 .

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.

Представник третьої особи виконкому Металургійної районної у місті ради просив розглядати справу за їх відсутності, посилаючись на те, що дитина досягла 14-річного віку і самостійно визначає своє проживання з одним із батьків.

Представники третіх осіб виконкому Покровської районної в місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_5 до суду не з`явилися, належним чином повідомлялися про час, дату та місце проведення судових засідань, про причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про відкладення або розгляд справи за їх відсутності, будь-яких пояснень щодо предмету спору не надали.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона є хрещеною ОСОБА_6 , позивача знає більше 20 років. Тамерлан проживає з батьком, позивач доглядає і виховує сина, виконує усі свої батьківські обов`язки, піклується сином. Мати ОСОБА_6 вона (свідок) давно бачила, вони не спілкуються, щодо участі відповідача у вихованні і утриманні дитини вона не обізнана.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона сусідка позивача, проживає з ним в одному під`їзді. Майже 3 роки ОСОБА_6 проживає з батьком, маму вона ніколи не бачила. Хлопчик доглянутий, батько піклується ним.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона сусідка ОСОБА_10 , який проживає разом із сином ОСОБА_6 , який навчається, відвідує гуртки, іноді приходить до них бабуся. Мати ОСОБА_6 вона (свідок) не бачила. Хлопчик почав проживати з вересня 2021 року.

В судовому засіданні за участі начальника служби у справах дітей виконкому Металургійної районної в місті ради, за відсутності учасників справи в залі судових засідань, проведено допит неповнолітнього свідка ОСОБА_3 , який пояснив суду, що він спочатку проживав із матір`ю та вітчимом, але останній недобре ставився до нього, у нього (свідка) не було своєї кімнати, і він прийняв рішення проживати з батьком, мати погодилася. З матір`ю він спілкується по телефону, вона цікавиться його навчанням, іноді пропонує зустрітися, востаннє бачилися влітку, вона іноді дає небагато грошей на солодощі, коли він хворів мати приїжджала 2-3 рази на тиждень, годувала його. Він бажає і у подальшому проживати з батьком, який доглядає і піклується про нього, утримує. Щодо стягнутих аліментів на його утримання він не обізнаний.

Заслухавши позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 серпня 2007 року, який був розірваний на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 жовтня 2012 року (а.с. 18, 22).

Від шлюбу у сторін є неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 25.03.2019 (а.с. 21, 23).

Починаючи з 2021 року ОСОБА_6 проживає постійно із батьком ОСОБА_1 за адресою реєстрації, за даною адресою створені добрі умови для проживання, навчання та розвитку дитини (а.с. 24, 80).

На підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 грудня 2024 року припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 та стягнуто на його користь аліменти з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в п. 3 ст. 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України та ч. 3 ст. 11 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею ст. 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має випливати із обставин невиконання матір`ю обов`язків щодо утримання та виховання сина.

У зв`язку із цим, суд зважає на те, що сімейні відносини, як вид суспільних відносин, складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення та припинення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Положеннями СК України передбачено, що сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання, якщо особа визнана недієздатною (ч.2 ст. 15 СК України), а батьківських прав особа позбавляється на підставі рішення суду внаслідок ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків.

При цьому, не вважається ухиленням від виконання батьківських обов`язків обставини неможливості їх виконання в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини (ч. 3 ст. 15 СК України).

З цього слідує, що виконання батьківських обов`язків залежить від об`єктивних та суб`єктивних чинників, що формують волю батьків.

Таким чином, підставою встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком є встановлення юридичного факту (фактів), в силу котрих обсяг батьківських прав матері припинено чи обмежено.

В судовому засіданні позивач на підтвердження обставин, викладених у позові, посилався на те, що ОСОБА_2 не працює, доглядає іншу малолітню дитину, не має власного житла, а вихованням та забезпеченням сина ОСОБА_1 займається самостійно.

Такі твердження в силу ст. 141 СК України суд розцінює критично, оскільки розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання неповнолітнього сина мати умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу.

Суд зазначає, що надані суду письмові докази та покази свідків лише свідчать про проживання дитини разом з батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні дитини.

Більш того, при допиті неповнолітній свідок ОСОБА_3 показав, що він спілкується з матір`ю, яка цікавиться його досягненнями, іноді надає грошові кошти, також вони іноді бачаться за ініціативою матері.

При цьому, суд також враховує, що утримання дитини може бути як у добровільній, так і у примусовій формі; у даній справі позивач скористався своїм правом, як той із батьків, з яким проживає неповнолітня дитина, і у судовому порядку стягнув з відповідача аліменти на утримання дитини, що не може свідчити про його самостійне утримання сина без участі матері.

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі можуть бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішеннями суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), котрі позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, батьківські обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Суд звертає увагу, що можуть існувати інші обставини, за котрих батьки не можуть виконувати батьківських обов`язків, зокрема тяжка хвороба, перебування в місцях позбавлення волі, полоні тощо, що вимагає від іншого з батьків забезпечити необхідні умови з виховання та утримання дитини, що також випливає із ч. 3 ст. 15 СК України.

Під час розгляду справи судом не встановлено таких обставин, котрі б виключали можливість здійснення матір`ю батьківських обов`язків, незважаючи на те, що вона проживає окремо від сина.

З огляду на викладене суд не приймає визнання ОСОБА_2 позову, оскільки воно є необґрунтованим, та таким, що суперечить положенням СК України та порушують права дитини на батьківське піклування.

Таким чином, будь-яких обставин, котрі б обмежували чи позбавляли матір виконувати батьківські обов`язки в судовому засіданні не встановлено, у зв`язку із чим не доведено самостійне виховання та утримання сина батьком.

Щодо підстави звернення ОСОБА_1 з цим позовом, а саме з метою уникнути призову за мобілізацією, суд зазначає наступне.

Так, згідно п. 4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставічастини першоїстатті 135 Сімейного кодексу України.

З огляду на встановлені вище судом обставини, та враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином України мобілізаційного віку, батьком неповнолітньої дитини, яка самостійно реалізувала своє право на проживання з позивачем, мати якого проживає окремо в межах України, не позбавлена батьківських прав, а також зважаючи на відсутність обставин, що вказують на припинення батьківського обов`язку відповідача неможливістю його виконанням, чи наявністю інших фактичних даних, в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини, особа не може виконувати батьківські обов`язки, то визнання позивача таким, що самостійно виховує та утримує сина лише з метою отримання ним відстрочки від мобілізації, не відповідатиме завданням та основним засадами цивільного судочинства, а тому суд прийшов до переконання про необґрунтованість позову, у зв`язку із чим у його задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст. 2, 11, 12, 13, 76-81, 89, 263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Треті особи: виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, ЄДРПОУ 04052525, юридична адреса: 50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 42;

виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, ЄДРПОУ 04052531, юридична адреса: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 2;

ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридична адреса: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 03 лютого 2025 року.

Суддя: О. В. Колочко