Рішення

від 29.01.2025 по справі 526/4014/24

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/4014/24

Провадження № 2/526/376/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судових засідань Павленко Т.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Гадяч цивільнусправу за позовною заявою Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області до Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», Миргородської державної нотаріальної контори, Національного банку України про зняття арешту з майна,

представника позивача Кобеляцької М.А.

представника відповідача Софіна О.В.

в с т а н о в и в :

24 жовтня 2024 року Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області звернулося до суду з позовом до Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», Миргородської державної нотаріальної контори, Національного банку України про зняття арешту з майна.

Позивач просить скасувати арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови, 1486, 27.06.2001, Гадяцьким райсудом та зобов`язати Миргородську Державну нотаріальну контору виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна запис від 09.03.2005 за № 1746175 про арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови, 1486, 27.06.2001, Гадяцького райсуду, реєстраційний номер обтяження 1746175, реєстратором: Гадяцька державна нотаріальна контора, 37300, Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч, вул. Гетьманська,49.

Позов обґрунтовує тим, що позивач оформив право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 990,9 кв.м. адміністративна будівля, гараж 132,2 кв.м., вбиральня 4,8 кв.м., яке перебуває на балансі управління Казначейства у Гадяцькому районі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.02.2021 № 242497970, сформованого Виконавчим комітетом Гадяцької міської ради Полтавської області. В процесі здійснення реєстраційних дій щодо вказаного нерухомого майна стало відомо про наявність обтяжень на нього, а саме на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови, 1486, 27.06.2001, Гадяцького райсуду. Арешт зареєстровано 09.03.2005 за № 1746175 реєстратором: Гадяцька державна нотаріальна контора, 37300, Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч, вул. Гетьманська,49, власник БТВВ ПД банку Україна. Арешт майна перешкоджає власнику у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. Оскільки судова справа в результаті пожежі 07.09.2008 року була знищена, жодні документи щодо накладення арешту на зазначене вище майно ні в органах нотаріату, ні у виконавчій службі не збереглися, тому арешт може бути знято лише на підставі судового рішення.

Ухвалою від 24 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

19 грудня 2024 року закрито підготовче провадження.

Від відповідача Національного банку України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позовні вимоги позивача. При цьому зазначає, що постановою правління Національного банку України від 29.06.2001 № 249 «Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію АКАБ «Україна», було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії на здійснення всіх банківських операцій та запровадження процедури ліквідації Банку 16.07.2001 року. Відповідно до рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 13.04.2009 №167 АКАБ «Україна» виключено з Державного реєстру банків у зв`язку із завершенням ліквідаційної процедури банку. Оскільки НБУ не є правонаступником АКАБ «Україна», не відповідає за його зобов`язаннями, не порушував права позивача на його майно, тому є неналежним відповідачем у даному позові. Також, вказує, що оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом у жовтні 2024 року, тому пропустив трирічний строк позовної давності із зверненням до суду з цим позовом. З цих підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області. У поясненні, направленому до суду 18.12.2024 представник відповідача зазначає, що оскільки в цій справі є неналежним відповідачем, не порушував права позивача, тому судові витрати по справі повинні бути покладені, у разі задоволення позову, на позивача.

19 листопада 2024 року від відповідача Миргородської державної нотаріальної контори надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області не визнав, зазначаючи, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта майна від 30.01.2024 року № 363776297 вбачається, що Гадяцькою державною нотаріальною конторою накладено обтяження 09.03.2005 року (реєстраційний № 1746175 від 09.03.2005 року), на об`єкт: усе нерухоме майно, адреса: Полтавська область, м. Гадяч, вул. Лесі Українки, буд. 6 (підстава обтяження: постанова, 1486, 27.06.2001, Гадяцький райсуд). У зв`язку з цим Миргородська державна нотаріальна контора повідомляє, що до 2013 року нотаріальна контора була реєстратором - реєструвала обтяження як відповідний реєстратор, дії нотаріальної контори були правомірні та не порушували вимог чинного законодавства. Документи про зняття та накладення арештів по 2010 рік включно передані на постійне зберігання до Полтавського обласного державного нотаріального архіву.

У відповідності до п. 1.5. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом МЮУ від 09 червня 1999 року №31/5, що втратило чинність 31.12.2012 року, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є: заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна, що подається судами (крім третейських судів) - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільнення з-під арешту).

Як вбачається з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Гадяцька державна нотаріальна контора виконувала функції державного Реєстратора, які були покладені на неї Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Окрім того, згідно положень ст. 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (зі змінами), державний Реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду, формує та реєструє необхідну заяву, або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду. Тому відповідний державний реєстратор відповідного органу місцевого самоврядування, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав вносить відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно про звільнення майна з-під арешту, а не державна нотаріальна контора.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач не вважає протиправними дії Гадяцької державної нотаріальної контори щодо внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт та заборону на вказане нерухоме майно. З цих підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області, справу розглянути без участі представника Миргородської державної нотаріальної контори та здійснити заміну відповідача Миргородської державної нотаріальної контори на належного відповідача.

У судовому засіданні представник позивача Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області Кобеляцька М.А. позов підтримала, вказуючи, що існуючий арешт позбавляє можливості належним чином користуватися цим майном, зокрема розпоряджатися ним.

Представник відповідача НБУСофін О.В. позовні вимоги не визнав, вказавши, НБУ є неналежним відповідачем у давній справі, оскільки не є правонаступником банку «Україна», жодних документів від нього на зберігання не приймав, тому за відсутності правовідносин між сторонами просив відмовити у задоволення позову до Національного банку України.

Миргородська ДНК направила до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна» позовну заяву з додатками до неї, копію ухвали про відкриття провадження не отримав, зворотне повідомлення повернуто до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Так, відповідач не повідомив суд про зміну адреси реєстрації чи проживання. Оскільки згідно з інформацією, зазначеною у повідомленні про вручення поштового відправлення із штриховими ідентифікаторами № 0610200031680, копія ухвали суду та копія позовної заяви з додатками відповідачу не вручено, а поштове відправлення повернуто до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою»", то суд приходить до висновку, що згідно ч.6 ст. 272 ЦПК України відповідачу вручено вказане поштове відправлення і фактично він є повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідач АКАБ «Україна» про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Судом встановлено,щоДержавна казначейська служба України є власником нерухомого майна нежитлової будівлі загальною площею 990,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №242497970 від 01.02.2021, сформованого Виконавчим комітетом Гадяцької міської ради Полтавської області.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №363776297 від 30.01.2024 року, на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови, 1486, 27.06.2001, Гадяцького райсуду. Реєстраційний номер обтяження №1746175; зареєстровано 09.03.2005 реєстратором: Гадяцька державна нотаріальна контора, 37300, Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч, вул. Гетьманська,49; власник БТВВ ПД банку Україна.

Управління державної казначейської служби України у Гадяцькому районі з метою пошуку документів, на підставі яких було накладено арешт на зазначене вище майно зверталось з відповідними запитами до Гадяцького районного суду Полтавської області, Полтавського обласного державного нотаріального архіву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Миргородської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Гадяцького відділу ДВС у Миргородському районі Полтвської області, Національного банку України.

Як вбачається з повідомлення Гадяцького районного суду Полтавської області від 07.02.2024 № 01-19/39/2024, направленому начальнику УДКС України в Гадяцькому районі, щодо отримання архівної справи про накладення арешту на вказане майно, надати архівну справу про накладення арешту щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не має можливості, так як в результаті пожежі 07 вересня 2008 року в старому приміщенні Гадяцького районного суду знищено частину архіву, в тому числі і дана справа.

Згідно повідомлення Полтавського обласного державного нотаріального архіву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.10.2024 за № 2139/01-20, надати УДКС України в Гадяцькому районі належним чином завірену копію постанови, винесену Гадяцьким райсудом від 27.06.2001 року не має можливості, оскільки жодні документи щодо накладення та реєстрації заборон Гадяцької державної нотаріальної контори за 2001 рік до архіву на зберігання не передавались.

Як вбачається з повідомлення Миргородської державної нотаріальної контори від 20.03.2024 № 388/01-16 щодо надання Управлінню державної казначейської служби України у Гадяцькому районі інформації по обтяженню нерухомого майна, за адресою: 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Лесі Українки, 6, встановлено, що згідно відомостей Алфавітної книги обліку заборони відчуження жилих будинків і арештів, накладених на жилі будівлі з 1999 року по 2010 рік Гадяцької державної нотаріальної контори, арешту за адресою Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Лесі Українки, 6 - не виявлено.

З повідомлення Гадяцького відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.08.2024 № 21936 щодо надання УДКС України в Гадяцькому районі копії документів виконавчого провадження про примусове виконання арешту нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі постанови, 1486, 27.06.2001, Гадяцького райсуду, вбачається, що детальним переглядом арешту №1486 від 27.06.2001, зареєстрованого Гадяцькою державною нотаріальною конторою, встановлено що у матеріалах даного арешту відсутні скан-копії документу про підстави для накладення арешту. Перевіркою матеріалів всіх виконавчих проваджень відкритих стосовно БТВВ ПД банку Україна (код ЄДРПОУ- відсутній) виконавчих проваджень не знайдено. Всі паперові матеріали виконавчих проваджень, закінчених до 2020 р. включно, відповідно до чинного законодавства знищено. А отже жодної інформації, жодного відношення, щодо даного арешту Гадяцький відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції не має, а отже і не має жодних правових підстав застосування ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно повідомлення Полтавського обласного державного нотаріального архіву від 07.12.2024 за №2512/01-20, наданому на виконання ухвали Гадяцького районного суду від 22.11.2024 щодо надання актів прийому - передачі документів про накладення та зняття арештів з 2001 по 2010 рік по Гадяцькій державній нотаріальній конторі, Полтавський обласний державний нотаріальний архів не може надати акти прийому - передачі документів про накладення та зняття арештів з 2001 по 2010 рік по Гадяцькій державній нотаріальній конторі, бо складання таких актів, як окремої одиниці зберігання не передбачено нормативно-правовими актами в галузі архівної справи.

З повідомлення Національного банку України від 03.09.2024 вбачається, що НБУ розглянув запит УДКС України у Гадяцькому районі Полтавської області про надання інформації/документів щодо накладення арешту за постановою від 27.06.2001 №1486 Гадяцького районного суду на нерухоме майно, що розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , яке раніше належало Полтавській дирекції Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» з метою зняття заборони відчуження майна та встановив, що документи тимчасового (до 10 років) зберігання Полтавської дирекції Банку «Україна» та відділень, зокрема, судові справи (рішення, постанови, ухвали) на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором Банку «Україна» не передавались.

Судом встановлено, що правлінням Національного банку України прийнято рішення щодо відкликання з 16.07.2001 р. ліцензії на здійснення банківських операцій та запроваджено процедуру ліквідації Банку «Україна» (постанова Правління Національного банку України від 29.06.2001 №249 «ДСК»).

Відповідно до рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 13.04.2009 № 167 банк «Україна» виключено з Державного реєстру банків у зв`язку із завершенням ліквідаційної процедури банку.

Крім того установлено, що відповідно до статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка діяла на момент виведення банку «Україна» з Державного реєстру банків (13.04.2009) вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Частиною першоюстатті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року(чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Вимога про зняття арешту заявлена під час діїЗакону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно достатті 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно ізстаттею 59 зазначеного Законуособа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №757/23139/18 (провадження № 61-14832св19).

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права та є різновидом негаторного позову (пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, провадження № 14-496цс18).

Державна казначейська служба України є власником майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на яке накладено арешт та не може вільно ним розпоряджатись.

Частина 1 ст. 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 5 ч. 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Судом з`ясовано, що інформація стосовно Полтавської дирекції Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» в Єдиномуреєстрі боржниківвідсутня, проте арешт залишився не знятим.

Суд приходить до висновку, що наявність запису щодо заборони відчуження належного позивачу нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позбавляє позивача, як власника нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , можливості реалізувати свої права на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Щодо клопотання відповідача Національного банку України про застосування строків позовної давності, так як позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду з даним позовом, суд вважає, що воно не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю площею 990, 9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за Державною казначейською службою України зареєстровано 28 січня 2021 року.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України запроваджено карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

У п.12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції закону №540-IX перелічені всі статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину. Закон, яким внесено до ЦК України зазначений пункт набрав чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 02.04.2020.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією РФ проти України було введено воєнний стан, дію якого було неодноразово продовжено.

Відповідно до п.19 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК в редакції закону №540-IX, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, тому позивачем не пропущено трирічний строк звернення до суду з даним позовом.

Щодо твердження відповідачів Національного банку України стосовно того, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки не являється правонаступником АКАБ «Україна» та не відповідає за його зобов`язаннями, суд враховує наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. висновок Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від14 серпня 2019 року у справі № 754/5394/17 (провадження № 61-31222св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «згідно з статтею 4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк не відповідає за зобов`язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання. Національний банк не відповідає за зобов`язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що вимоги про стягнення заробітної плати можуть заявлятися до особи, з якою позивач уклав трудовий договір. У вказаній справі Національний банк України не є належним відповідачем, оскільки не є суб`єктом матеріально-правових відносин та не має перед позивачем обов`язків, які з них випливають».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21) Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Тому Касаційний Суд підкреслює, щоколи «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. … за таких обставин та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, касаційний суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки від 26 грудня 2006 року. Касаційний суд акцентує увагу, що ця постанова Верховного Суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку».

Касаційний суд акцентує увагу, щорішення суду за заявоюіпотекодавця про встановлення факту припинення іпотеки,коли «відсутня» особа - іпотекодержатель, яка має відповідати за позовом (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), є підставою для скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У справі, що розглядається позивач Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області звернулось до суду з позовом про зняття арешту з майна, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на даний час відсутні будь-які документи щодо існування заборгованості в АКАБ «Україна», діяльність АКАБ «Україна» як юридичної особи припинено, правонаступники відсутні.

Позивач відповідачамиза цимпозовом визначив Національнийбанк України,Миргородську державнунотаріальну контору,мотивуючи цетим,щоАКАБ «Україна»було виключенез Державногореєстру банків узв`язку іззавершенням ліквідаційноїпроцедури банку за рішенням Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, який є дотичним до діяльності банку «Україна», як органу, який здійснив його ліквідаційну процедуру, а Гадяцькою державною нотаріальною конторою, правонаступником якої є Миргородська державна нотаріальна контора, внесено в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про накладення арешту на вказане вище нерухоме майно.

Суд погоджується з тим, що Національний банк України не є правонаступником АКАБ «Україна», у нього відсутні зобов`язання перед позивачем, тому у цій справі Національний банк України не є належним відповідачем. Належним відповідачем за вимогою про зняття арешту з нерухомого майна є саме АКАБ «Україна», проте його діяльність припинена без правонаступника. Водночас запис про реєстрацію обтяження, здійснений на підставі ухвали суду, не скасований. Дані та документи, які давали підставу для внесення обтяження до Реєстру заборон відчуження нерухомого майна у березні 2005 року, нотаріальна контора надати не може, вказуючи про відсутність зазначених документів, в зв`язку з чим з нею наявний спір щодо правомірності вчинення запису про обтяження та через відсутність цих документів неможливості зняття арешту в установленому законом порядку. Наявність такого запису порушує право власника нерухомого майна.

З цих підстав суд приходить до висновку, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом (припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), позивач не має іншої можливості, ніж як на підставі рішення суду скасувати заборону належного йому на праві власності нерухомого майна (див.постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21).

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності на зазначене вище майно не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21)).

Розглядаючи вимоги позивача про зобов`язанння Миргородську Державну нотаріальну контору виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, запис від 09.03.2005 за № 1746175 про арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови, 1486, 27.06.2001, Гадяцького райсуду, реєстраційний номер обтяження 1746175, реєстратором: Гадяцька державна нотаріальна контора, 37300, Полтавська область, Миргородський район, м. Гадяч, вул. Гетьманська,49, суд вважає, вказана вимога не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так згідно положень ст. 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (зі змінами), державний Реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду, формує та реєструє необхідну заяву, або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Тому відповідний державний реєстратор відповідного органу місцевого самоврядування, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав вносить відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно про звільнення майна з-під арешту, а не державна нотаріальна контора.

Враховуючи відсутність будь яких даних щодо наявності боргів банку перед боржниками, що підтверджується даними ДВС, суд приходить до висновку, що накладений арешт теж є припиненим.

Зважаючи на значний проміжок часу, що сплив від дати накладення обтяження майна (більше 20 років), протягом якого повністю змінилось законодавство, що регулює як процедуру накладення/зняття обтяження нерухомого майна, так і внесення відповідних записів до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а також зміну кількох власників спірного майна протягом цього строку, незважаючи на накладений арешт, приймаючи до уваги, що зареєстроване обтяження на нежитлову адміністративну будівлю загальною площею 990,0 кв.м., розміщується за адресою: АДРЕСА_1 порушує права позивача, тому суд з метою недопущення надмірного формалізму та остаточного вирішення питання захисту прав позивача, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розглядаючи питання розподілу судових витрат суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Однак судом встановлено, що Національним банком України не було порушено права Державної судової адміністрації України, а неможливість зняття обтяження обумовлена як відсутністю документів, на підставі яких було накладено арешт, так і спливом значного проміжку часу після накладення обтяження на майно, та враховуючи інтерес позивача щодо можливості розпоряджатися даним приміщення, тому суд вважає, що в даному випадкусудовий збір слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями12,13,76-81,263-268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області до Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», Миргородської державної нотаріальної контори, Національного банку України про зняття арешту з майна задовольнити частково.

Скасувати арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови, 1486 від 27.06.2001 Гадяцьким районним судом.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 09.03.2005 за № 1746175 про арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , накладений Гадяцькою державною нотаріальною конторою на підставі постанови Гадяцького районного суду 1486, 27.06.2002, реєстраційний номер обтяження1746175.

У задоволенні позову до Національного банку України відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня йогопроголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін

Позивач - Головне управління державної казначейської служби України у Полтавській області, юридична адреса: м. Полтава, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 37959255.

Відповідач - Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна», знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Рибальський, 10, код ЄДРПОУ: 00039025.

Відповідач - Миргородська державнанотаріальна контора, юридичнаадреса:м.Миргород,вул.Гоголя,133,Код ЄДРПОУ: 02900104.

Відповідач - Національний банкУкраїни,юридична адреса:м.Київ,вул.Інститутська,9,код ЄДРПОУ: 00032106.

Повний текст рішення складено 7 лютого 2025 року.

Головуюча: Л. В. Максименко