Рішення

від 27.01.2025 по справі 567/1596/24

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №567/1596/24

Провадження №2/567/56/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

за участю

представника позивача адвоката Чернова В.В.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору адвоката Огойко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області, третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору ОСОБА_2 , провизнання прававласності на1/4частину житловогобудинку знадвірними будівлямита спорудамив порядкуспадкування

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до Острозької міської ради Рівненської області, третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору ОСОБА_2 , про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування, звернувся ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що у власності його батька ОСОБА_3 перебувала 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , який був побудований батьками у 1967 році, а також земельна ділянка площею 2,48 га на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області та майновий пай в загальному майновому фонді СВК «Горинь» с.Вельбівно Острозького району Рівненської області та пояснює, що після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 його спадкоємцями за законом були він та сестра ОСОБА_2 , які оформили свої спадкові права на земельну ділянку площею 2,48 га на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області та майновий пай в загальному майновому фонді СВК «Горинь» с.Вельбівно Острозького району Рівненської області, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку зазначеного майна кожен, а спадкових прав на зазначений житловий будинок не оформляли.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати і 28.09.2022 він звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на зазначений житловий будинок, але в такій дії йому було відмовлено, оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірний житловий будинок було зареєстровано лише за їх матір`ю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 14.12.2005 Виконавчим комітетом Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Посилаючись на те, що спірний житловий будинок було набуто його батьками під час шлюбу, у зв`язку з чим на час смерті його батько мав право на його 1/2 частку, зазначаючи, що в нього відсутня можливість іншим чином захистити свої спадкові права щодо цього будинку після смерті його батька, просить визнати за собою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Острозького районного суду від 23.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідачу було надано строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Визначено третій особі без самостійних вимог на предмет спору строк для надання пояснень щодо позову.

За клопотанням представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ухвалою суду від 30.10.2024 було витребувано від Рівненського обласного державного нотаріального архіву спадкову справу №220/2005, заведену після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач Острозька міська рада Рівненської області правом подати відзив на позов не скористалась, в поданій до суду заяві просить відмовити в задоволені позову, застосувавши до спірних правовідносин позовну давність.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 правом подати пояснення щодо позову не скористалась.

Вимоги ст.264ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав та доводів викладених в позовній заяві, та просить суд визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Додатково пояснив, що ЦК України позивач не обмежений строками для звернення за оформленням своїх спадкових прав, а тому не пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки своєчасно подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька, в той час як його мати з такою заявою не зверталась, а отже не реалізувала свого права на прийняття спадщини.

Пояснив, що на даний час між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в суді триває спір з приводу спадкування щодо зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями після смерті їх матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і позивачем в судовому порядку свідоцтво про право власності за ОСОБА_4 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 не оспорювалось, як і не оспорювались свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька.

Зазначив, що 1/4 частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 щодо ОСОБА_2 не є спірною, а тому залучати її до участі у даній справі в якості відповідачки необхідності немає.

Представник відповідача Острозької міської ради Рівненської області в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судовому засіданні просить в задоволені позову відмовити, зазначивши, що 14.12.2005 матір`ю позивача та третьої особи було отримано свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок і позивач не міг про це не знати, а отже пропустив строк позовної давності для вирішення цього спору та не заявляв вимог про визнання зазначеного свідоцтва недійсним.

Також зазначає про те, що мати позивача дружина ОСОБА_3 , на час смерті останнього проживала і була зареєстрованою за місцем проживання в зазначеному житловому будинку, заяв про відмову від спадщини не подавала, а тому також є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом і з урахуванням того, що зазначене майно набуте за час шлюбу, успадкувала 1/3 частку спадкового майна зазначеного спадкодавця, хоча і не оформила своїх спадкових прав, а тому позивач може претендувати не на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , а на 1/6 його частку.

Пояснив, що на даний час між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в суді триває спір з приводу спадкування щодо зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями після смерті їх матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначив, що ОСОБА_2 не оспорювались свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька.

Вважає, що належним відповідачем у даному спорі була б ОСОБА_2 , а тому у позові просить відмовити і з цієї підстави.

Суд, вислухавши представника позивача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, дослідивши матеріали спадкової справи, вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15.01.1961 Вельбівненською сільською радою Острозького району Рівненської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у зазначеного подружжя народився син ОСОБА_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 ), а ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась дочка - ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 ), яка згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 13.09.2005 іменується як ОСОБА_2 . При цьому, судом береться до уваги, що учасниками справи не оспорюється те, що позивач та третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору є рідними братом та сестрою, а їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

За даними погосподарських книг Вельбівненської сільської ради Острозького (на даний час Рівненського) району Рівненської області позивач та третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору ОСОБА_2 від народження проживали в АДРЕСА_1 і позивач вибув з даного господарства 09.02.1984, а ОСОБА_2 вибула з даного господарства 02.02.1991, їх батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 ), а мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 ).

З матеріалів спадкової справи №220 від 09.09.2005, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08.09.2005 звернулись в Острозьку районну державну нотаріальну контору Рівненської області зі спільною заявою про прийняття спадщини після смерті батька, зазначивши серед спадкового майна право на земельну частку (пай) та майновий пай в загальному пайовому фонді СВК «Горинь» с.Вельбівно.

Відповідно до ч.1 ст.1216, ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1258, ч.1 ст.1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно інформаційних довідок зі Спадкого реєстру (заповіти/спадкові договори) №1230163 від 09.09.2005, (спадкові справи) №1230175 від 09.09.2005 встановлено, що заповітів, спадкових договорів, складених від імені ОСОБА_3 посвідчено не було, спадкові справи після його смерті не заводились.

Частиною 1 статті 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були такими, що прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , як такі, що протягом строку на прийняття спадщини подали заяви про її прийняття.

З матеріалів спадкової справи встановлено, що ОСОБА_3 на час смерті, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №030049, належала земельна ділянка площею 2,48 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка знаходилась на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області (фактично складалась з трьох земельних ділянок) та майовий пай члена КСП серії РВ №0217957, а також грошові заощадження в Острозькому відділенні Ощадного банку.

Зі свідоцтв про право на спадщину за законом від 13.09.2005 в судовому засіданні встановлено, що зазначене вище майно було успадковано в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що ними отримано правовстановлюючі документи.

Водночас, з погосподарських книг Вельбівненської сільської ради Острозького (на даний час Рівненського) району Рівненської області встановлено, що позивач та третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору ОСОБА_2 з часу народження разом зі своїми батьками проживали в АДРЕСА_1 .

З технічного паспорту на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 вбачається, що його було збудовано в 1967 році, тобто за час шлюбу батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Законом УРСР «Про затвердження Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР» було затверджено зазначений Кодекс та визначено, що він набирає чинності з 01.01.1970.

Частиною першою статті 22 зазначеного Кодексу було визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Як вже зазначалось, вказаний Кодекс набрав чинності з 01.01.1970.

Водночас, Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29.12.1969 «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР» було визначено, що Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР застосовується до шлюбно-сімейних правовідносин, що виникли після введення його в дію, тобто з 01.01.1970 (ст.2), а по шлюбно-сімейних правовідносинах, які виникли до 01.01.1970, Кодекс застосовується до тих прав і обов`язків, що виникнуть після введення в дію Кодексу, за винятками, встановленими наступними статтями цього Указу.

Статтею 4 зазначеного Указу передбачено, що правила статей 24, 25, 26 та 28 Кодексу щодо прав подружжя на майно та його розділу застосовуються у відношенні всього майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, в тому числі й набутого ним до 01.01.1970.

Водночас, станом на 1967 рік діяли норми ЦК УРСР, частиною другою статті 101 якого було визначено, що у подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності, а статтею 112 зазначеного Кодексу були визначені поняття спільної часткової та сумісної власності.

Таким чином, оскільки спірний житловий будинок було збудовано в 1967 році подружжям, то він перебував у їх сумісній власності.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватись законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, ЦК УРСР 1963 року, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31.01.1966 та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених нормативних актів, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудови зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право власності на будинок колгоспного і робітничого двору.

Відповідно до ст.2, 3 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об`єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об`єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва.

Водночас, Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що фактично житловий будинок з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 на момент закінчення його будівництва належав на праві сумісної власності подружжю ОСОБА_5 .

Як вже зазначалось раніше, відповідно до ч.1 ст.1258, ч.1 ст.1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, а отже за відсутності заповіту від імені ОСОБА_3 , його дружина належала до кола його спадкоємців за законом першої черги, як і його діти.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 разом з ним в спірному житловому будинку проживала його дружина, що підтверджується довідкою Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області від 12.09.2005, яка міститься в матеріалах спадкової справи, а також відомостями з погосподарських книг зазначеної сільської ради, від спадщини вона не відмовлялась, то їй як спадкоємцю за законом мала належати рівна з їх дітьми частка в спадковому майні спадкодавця ОСОБА_3 .

В судовому засіданні з пояснень представників позивача та третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору встановлено, що на даний час між ними триває спір з приводу спадщини після смерті їх матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч.1 ст.1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

За таких умов, відповідно до частини третьої зазначеної статті, спадщина може перейти у власність територіальної громади.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з того, що лише при відсутності інших спадкоємців за заповітом чи за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки у даному спорі встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли його діти та дружина, то Острозька міська рада Рівненської області, як орган місцевого самоврядування, є неналежним відповідачем, а тому в позові до неї слід відмовити.

При цьому, суд виходить і з того, що позивач клопотань про залучення до участі у даній справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 чи про заміну неналежного відповідача, відповідно до ст.51 ЦПК України, не заявляв, зазначаючи, що належним відповідачем є саме орган місцевого самоврядування, а суд самостійно позбавлений можливості вчинити таку дію.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 встановлено, що позивач ОСОБА_1 має 2 групу інвалідності загального захворювання, а тому за правилами ч.6 ст.141 ЦПК України, судові витрати в частині сплати судового збору слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ),

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ),

відповідач Острозька міська рада Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4 Рівненської області, ЄДРПУО 05391005).

Повний текст рішення складено 07.02.2025.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.