Ухвала

від 06.01.2025 по справі 757/15692/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

757/15692/21-к

1-кс-3231/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

заявника - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_3 про відвід слідчому судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 та всьому складу Печерського районного суду міста Києва від участі у розгляді справи № 757/15692/21-к,

УСТАНОВИВ:

У провадження судді ОСОБА_1 надійшов на розгляд відвід ОСОБА_3 , заявлений судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 та всьому складу Печерського районного суду міста Києва від участі у розгляді справи № 757/15692/21-к з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017100070004959, в якому заявник має статус обвинуваченого.

В обґрунтування відводу вказано, що 01.12.2022 Європейським судом з прав людини у справі № 20292/20 визнано незаконним його затримання та утримання під вартою в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12017100070004959 в період з 17.08.2019 по 14.08.2020 та стягнуто з держави Україна на його користь часткову суму збитків в розмірі 2 850 євро.

Підставою його незаконного та безпідставного утримання під вартою були рішення Печерського районного суду м. Києва, а саме:

-№ 757/43927/19-к від 19.08.2019 (суддя ОСОБА_5 );

-№ 757/54283/19-к від 11.10.2019 (суддя ОСОБА_6 );

-№ 757/63957/19-к від 06.12.2019 (суддя ОСОБА_7 );

-№ 757/4732/20-к від 04.02.2020 (суддя ОСОБА_8 );

-№ 757/13794/20-к від 30.03.2020 (суддя ОСОБА_9 );

-№ 757/27059/20-к від 30.06.2020 (суддя ОСОБА_10 );

-№ 757/24986/20-к від 02.07.2020 (суддя ОСОБА_11 ), а також рішення Київського апеляційного суду за його апеляційними скаргами на ці рішення.

З часу завершення досудового розслідування минуло вже понад п`ять років, однак розгляд справи не вийшов за межі підготовчого засідання.

Суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 є головуючою у справі № 757/15692/21-к з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017100070004959, в якому ОСОБА_3 має статус обвинуваченого.

Між тим, 08.10.2024 ОСОБА_3 подано до Ірпінського районного суду Київської області позов до Київської міської прокуратури та Печерського районного суду м. Києва про стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 40 00 000,00 грн за незаконне ув`язнення в період з 17.08.2019 по 14.08.2020.

За таких обставин, на думку заявника, має місце конфлікт інтересів між ним та Печерським районним судом м. Києва, оскільки Європейський суд з прав людини вже визнав незаконними низку рішень Печерського районного суду м. Києва в межах цієї кримінальної справи, він має всі підстави ставити під сумнів об`єктивність будь-якого судді під час розгляду справи № 757/15692/21-к.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав заявлений відвід з підстав, викладених у ньому. В ході розгляду заяви також було з`ясовано, що суддя ОСОБА_4 не брала участі як слідчий суддя під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017100070004959.

Інші учасники в судове засіданні не прибули.

Зважаючи на те, що учасники судового провадження повідомленні про розгляд заяви про відвід судді та враховуючи основоположні принципи кримінального провадження, такі як диспозитивність, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а також змагальність сторін, суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті заяви без їх участі в судовому засіданні на підставі наявних доказів.

Суддя, вивчивши матеріали провадження, заслухавши заявника, дійшов такого висновку.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, та з метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження мають право заявити відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК).

Відвід судді ОСОБА_4 заявлений на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, тобто за наявності інших підстав, які викликають сумнів в її неупередженості, якими, на думку заявника, є ухвалення іншими слідчими суддями Печерського районного суду м. Києва рішень про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у період з 17.08.2019 по 14.08.2020, при цьому у подальшому Європейським судом з прав людини затримання та утримання під вартою ОСОБА_12 визнано незаконними, та наявність цивільної справи про стягнення на його користь матеріальної та моральної шкоди, де відповідачем є Печерський районний суд м. Києва.

Згідно з положенням ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а підчас судового провадження - суд, який його здійснює. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

Аналіз наведених положень в сукупності із загальними засадами та завданнями кримінального провадження вказує на те, що відвід може бути заявлений лише слідчому судді, судді, який здійснює судове провадження одноособово або одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально,

У даному випадку, обвинувальний акт переданий на розгляд до суду та слухається суддею ОСОБА_4 , яка здійснює судове провадження одноособово.

Положеннями чинного КПК не передбачено можливості заявити відвід судді, який слухає заяву про відвід. При цьому ОСОБА_3 подано заяву про відвід всього складу Печерського районного суду м. Києва.

Згідно з ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Така процесуальна поведінка заявника суперечить наведеним вище завданням і засадам кримінального провадження, оскільки подача заяви про відвід всього складу суду, тобто тим суддям, які не розглядають дане кримінальне провадження, в тому числі і судді, який слухає заяву про відвід, не передбачена чинним процесуальним законом, і очевидно перешкоджає можливості дотримання цих засад і виконанню наведених завдань.

Виходячи з наведеного, суддя вважає, що подана заява про відвід всього складу Печерського районного суду м. Києва не підлягає задоволенню.

Стосовно відводу безпосередньо головуючому у кримінальному провадженні, судді ОСОБА_4 , слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, в тому числі принципам змагальності сторін, диспозитивності та розумності строків.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки судді, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КПК України, передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні статті 6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов`язкові для виконання рішення; 2) обов`язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності суду; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) ґарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст. 75, 76 КПК України.

Суддя виконує свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) Суд зазначив, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення ЄСПЛ у справі «Kyprianou v. Cyprus», заява № 73797/01, п. 119).

Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію може надати вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення ЄСПЛ у справі «Pullar v. the United Kingdom», заява № 22399/93, п. 32).

Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Також в пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (заява N 7577/02) від 03.05.2007 року зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 року зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

При вирішенні питання про відвід судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

На думку суду, наявність на розгляді в Ірпінському районному суді Київської області, де відповідачем є Печерський районний суд м. Києва, цивільної справи про стягнення на користь ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, не є тими обставинами, які б викликали сумнів у необ`єктивності та/чи неупередженості судді ОСОБА_4 та про конфлікт інтересів.

Крім того, конфлікт інтересів має місце тоді, коли йдеться про суперечність приватного інтересу суддів з їх посадовими повноваженнями. Немайновий інтерес, за визначенням закону, є інтересом, пов`язаним з особистими, сімейними, дружніми та іншими позаслужбовими стосунками судді. В цю групу інтересу входять стосунки судді з близькими особами та членами сім`ї у розумінні норм антикорупційного законодавства, а так само стосунки із друзями, знайомими. Тобто, суддя не може судити свого родича, друга чи іншу людину, з якою має приватні зв`язки, позаяк виникає конфлікт інтересів.

Зазначені підстави, на які посилається ОСОБА_3 , є фактично незгодою з прийнятими процесуальними судовими рішенням слідчими суддями цього суду, а звернення ОСОБА_3 суду є його правом. У сукупності зазначене не свідчить про упередженість та необ`єктивність судді і, як наслідок, не тягне за собою усунення її від розгляду справи.

Отже, підстав, передбачених ст. 75 КПК України, та які б викликали сумнів в неупередженості судді ОСОБА_4 під час розгляду заяви про відвід не встановлено, а заявником не доведено наявність обставин, які б викликали достатні і обґрунтовані сумніви в неупередженості та унеможливлювали здійснення суддею подальшого об`єктивного розгляду справи № 757/15692/21-к.

Керуючись ст. 75, 81, 309 КПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 07.02.2025 о 10:00 год.

Суддя ОСОБА_13