Постанова

від 06.02.2025 по справі 559/4129/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року

м. Рівне

Справа № 559/4129/24

Провадження № 22-ц/4815/238/25

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шимківа С.С.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи Служба у справах дітей Дубенської міської ради,

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дубенського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2024 року (постановлену у складі судді Жуковської О.Ю.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей Дубенської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини, -

в с т а н о в и в :

30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання нею свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви вказувала, що вона протягом дев`яти років самостійно виховує сина, в той час як батько дитини не допомагає у вихованні та утриманні дитини.

Вона є військовослужбовцем за контрактом і відповідне рішення суду потрібне для того, щоб отримати право на відстрочку від виконання наказів продовження служби в районах, віддалених від місця проживання з дитиною, чи на звільнення зі служби ЗСУ за сімейними обставинами.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 08 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей Дубенської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Ухвала мотивована тим, що справа пов`язана з вирішенням спору про право, зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дітей та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дітей.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі вказує на відсутність спору з батьком дитини щодо належного виконання батьківських обов`язків.

Вказує, що вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини для отримання права на відстрочку від виконання наказів про продовження служби в районах, віддалених від місця її проживання з дитиною та, навіть, права на звільнення з військової служби.

Йде мова не про спір між батьками, щодо встановлення існування певних обставин в умовах війни, а саме факту самостійного виховання дитини матір`ю, з метою забезпечення повноцінного догляду та належних умов для дитини і збереження її прав та інтересів, для цього необхідне рішення суду, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання дитини матір`ю.

Звертає увагу на окрему думку в справі № 201/5972/22 суддів Великої Палати Верховного Суду де вказано, що за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання суд встановлює обставини та перевіряє їх доказами саме в порядку окремого провадження.

Додає, що за аналогічного заявою іншої особи Дубенським міськрайонним судом відкрито провадження в справі № 559/2680/24, тобто наявний факт дискримінації.

Просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області для продовження розгляду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, заявниця просить встановити факт самостійного виховання дитини.Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу матері, яка самостійно виховує дитину, від якого залежить виникнення у неї в майбутньому права на звільнення від проходження військової служби.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюєтьсяСімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першоюстатті 121 СК Українипередбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125цього Кодексу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Згідно ст. 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно достатті 15 СК Українисімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав іншого з батьків обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу можливості користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, заявниця просить установити факт самостійного виховання нею дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для батька дитини.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята сттатті 19СК України).

Доведення факту одноосібного виховання дитини пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких інший з батьків не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові Великої Палати у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23 від 11вересня 2024 року.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, судом першої інстанції, з урахуванням відповідного висновку Верховного Суду у цих правовідносинах, правомірно відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Покликання у апеляційній скарзі на окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н.В., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Желєзного І.В., Кишакевича Л.Ю., Кравченка С.І., Мазура М.В., Мартєва С.Ю. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) не може бути прийнято до уваги апеляційним судом.

Окрема думка судді не породжує юридичних наслідків, жодним чином не змінює та не впливає на набуття чинності відповідним судовим рішенням та не має такої властивості судового рішення як обов`язковість виконання.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дубенського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.