Постанова

від 05.02.2025 по справі 712/11769/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/225/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/11769/23 Категорія: 307020000 Стеценко О.С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Гладиш О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Філатова Павла Олександровича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша Черкаська державна нотаріальна контора, про усунення від права спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка доводиться ОСОБА_1 рідною тіткою по материнській лінії. На момент смерті ОСОБА_4 проживала по АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилось спадкове майно, зокрема, позивачу відомо про житловий будинок, в якому проживала покійна тітка.

До Першої черкаської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини подали позивач та онука спадкодавця - ОСОБА_2 . Спадкова справа відкрита за реєстровим номером №40/2023. На даний час право на спадщину не оформлено.

За правом представлення, що визначено ст. 1266 ЦК України, відповідач є спадкоємцем першої черги, оскільки має право на спадщину, яка належала б за законом її батьку (сину спадкодавця), якби він був живий. У свою чергу, позивач є спадкоємцем другої черги, оскільки має право на спадщину, яка належала б за законом його матері (рідній сестрі спадкодавця), якби вона була жива.

Позивач вважає, що відповідач не має права претендувати на спадщину своєї рідної бабки та має бути усунена від права на спадщину на законних підставах з огляду на наступне.

У 1998 році помер єдиний син спадкодавця - ОСОБА_5 (батько відповідача). Позивачу достовірно відомо, що з того часу колишня невістка та відповідач не підтримували з ОСОБА_4 ніяких відносин, ніколи більше не спілкувалися.

Позивач весь час підтримував зв`язок із своєю тіткою, бачив деградацію її особистості і за яких умов вона живе. З 2012 року і до самої смерті ОСОБА_4 позивач регулярно надавав їй допомогу, мінімум тричі на тиждень приносив їжу.

Позивачу відомо, що якнайменше за останній рік свого життя ОСОБА_4 взагалі не отримувала свою пенсію, оскільки не могла знайти свій паспорт, а на Укрпошті відмовлялися видавати пенсію без пред`явлення паспорта.

За таких умов ОСОБА_4 вже не могла самостійно про себе піклуватися та потребувала сторонньої допомоги, яку, в силу своїх можливостей на регулярній основі протягом десяти років надавав позивач, хоча сам за станом здоров`я є інвалідом. У свою чергу, відповідач ухилялась від своїх прямих обов`язків і не надавала допомоги своїй бабці, яка не могла більше самостійно піклуватися про себе.

На підставі викладеного позивач просив суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.02.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Щодо позовних вимог до співвідповідача ОСОБА_3 , судове рішення мотивовано тим, що позивач у позові та представник у судовому засіданні не зазначили, які права та охоронювані законом інтереси позивача указаний співвідповідач порушує.

Позивач взагалі не заявив вимог до відповідача ОСОБА_3 , так само і не обґрунтував, у чому вони полягають.

Залучення до участі у справі співвідповідача не свідчить про автоматичне заявлення позовних вимог до останнього без викладення змісту заявлених вимог та доводів, чим вони обґрунтовуються.

За таких обставин, судом у задоволенні вимог позивача до ОСОБА_3 відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Що стосується позовних вимог до ОСОБА_2 , то судом звернуто увагу, що позивач, зазначаючи, що є племінником спадкодавця, а отже спадкоємцем другої черги, не надав підтверджень факту родинних відносин позивача із померлою, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження цього (свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення факту родинних відносин тощо).

Такі докази не містяться ані у додатках до позову, ані у спадковій справі.

А отже, позивач належними та допустимими доказами не довів, що він є племінником померлої, а отже є спадкоємцем по закону і що його права взагалі порушуються.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що під час розгляду справи умисної винної поведінки відповідачів не встановлено. Також не підтвердилися доводи позивача про умисне ухилення відповідачів від надання допомоги ОСОБА_4 і що така допомога потрібна саме від відповідачів.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Філатов П.О. оскаржив його в апеляційному порядку, вказуючи, що судове рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, а також при неповному встановленні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, тому просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що представник позивача оголосив уточнення позовних вимог після залучення співвідповідача у справі саме під час підготовчого засідання, чим виконав всі передбачені ЦПК України вимоги, для можливості розгляду вимог про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування в межах позову, що спочатку був пред`явлений тільки до ОСОБА_2 .

Вказує, що позовні вимоги позивача до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ґрунтуються на одній підставі, за якої вони, будучи спадкоємцями, не надавали допомоги спадкодавиццеві, який перебував у безпорадному стані та потребував допомоги, а предметом спору є однорідні права право на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Зазначає, що незважаючи на постійну допомогу, яку надавав позивач, спадкодавець час від часу зверталася до сусідів, зокрема свідків, з проханням дати щось поїсти. Тобто спадкодавець зверталася за додатковою допомогою до інших осіб, із якими мала візуальний контакт. В рішенні суду зазначено, що свідкам невідомо чи зверталась ОСОБА_4 до когось за допомогою, але це не відповідає дійсним показанням свідків.

Крім того, позивач стверджує, що враховуючи похилий вік спадкодавця, матеріальне становище, умови її побуту та поведінку можна констатувати, що вона перебувала у тяжкому стані, не усвідомлювала значення своїх дій і без допомоги третіх осіб вона не могла б про себе піклуватися.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Ульянов С.М. вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стверджують, що ОСОБА_4 жодного разу не зверталась до них за допомогою та взагалі ніколи не чули, що померла комусь говорила, що їй потрібна допомога.

Позивачем не доведено вимоги про усунення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Відповідно до листа КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» № 697/01-05/1 від 20.03.2024, останнє не володіє медичною інформацією стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом досліджена спадкова справа після ОСОБА_4 , з якої вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (онука померлої), ОСОБА_3 .

У матеріалах спадкової справи міститься заповіт ОСОБА_4 від 08.12.2014, яким остання заповідала усе майно ОСОБА_8 .

Відповідно до довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» від 01.03.2023 № 2923-01-10 за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 21.01.2023 зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.09.2002 по 27.01.2023.

Як вбачається з листа ГУ ПФУ в Черкаській області від 10.05.2024 № 2300-0902-7/33427, пенсію ОСОБА_4 виплачено по лютий 2019 рік включно. ОСОБА_4 не отримала пенсію за період з 01.03.2019 по 31.01.2023 у загальній сумі 346920,30 грн.

Допитані у якості свідків у суді першої інстанції ОСОБА_9 , ОСОБА_10 зазначили, що позивач возив їжу померлій. Остання носила речі зі сміттєзвалища, була не в розумі, кликала померлих людей. Подвір`я будинку було занедбане, у неї жили багато котів та собак. Не бачили, що хтось інший провідував померлу. Чи зверталась вона за допомогою до когось, свідки не знають.

До апеляційної скарги позивачем, на підтвердження факту родинних відносин із померлою, долучено свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , у відповідності до якого батьками ОСОБА_1 (позивача у справі), який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якої є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками якої є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Правило абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Отже, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.

Ураховуючи наведене, вирішуючи такі справи, суд повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що «ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій».

Відповідно до норм статті 266 СК України повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Для правильного застосування положень статті 1224 ЦК України, потрібно визначати підстави позову, тобто фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги при усуненні відповідача від права на спадкування.

Колегія суддів доходить висновку про законність судового рішення, оскільки стверджуючи про те, що позивач надавав постійну допомогу спадкодавцю, а відповідачі у свою чергу ухилялися від її надання, ОСОБА_1 не довів вказаного належними та допустимими доказами у справі.

Та обставина, що померла тривалий час не отримувала пенсію, оскільки втратила паспорт, не свідчить про її безпорадній стан, оскільки вказане не позбавляло її права на отримання нового паспорта України для можливості отримання пенсійних виплат.

Також в матеріалах справи відсутні докази щодо потреби ОСОБА_4 у сторонній допомозі, або в лікуванні. Вказуючи на тяжкий психоемоційний стан спадкодавця, позивачем не надано жодного доказу з медичних закладів, які б свідчили про її потребу у сторонньому догляді.

Позивачем не надано доказів того, що ним як особою, яка опікувалася спадкодавцем, вчинялися дії щодо її обстеження та подальшого лікування.

Матеріали справи не містять також доказів того, що ОСОБА_4 особисто повідомляла відповідачам про потребу від них матеріальної, фізичної та психологічної допомоги, а останні умисно ухилялися від їх надання.

Таким чином, встановивши, що відповідачі не вчиняли умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, та, виходячи із відсутності умов, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідачів від права на спадкування за законом, суд першої інстанції, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Що стосується залучення ОСОБА_3 до участі у справі як відповідача, колегія суддів враховує наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право, за клопотанням позивача, до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

З матеріалів справи установлено та сторонами не заперечується, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом має на меті усунути від спадкування осіб - спадкоємців, які на його переконання не здійснювали належний догляд за померлою тіткою, задля отримання всієї маси спадкового майна.

Заяви про прийняття спадщини подано відповідачами у справі ОСОБА_2 (онука померлої) та ОСОБА_3 (племінником померлої).

Тобто саме дані особи, на думку позивача, порушують його право на спадкування, а тому є належними відповідачами у справі.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Колегія суддів враховує, що в мотивуванні клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі як відповідача, містяться доводи пред`явлення позову до вказаної особи, які полягають у тому, що останній також подав заяву про прийняття спадщини, при цьому також ухилявся від надання допомоги своїй тітці ОСОБА_4 , хоча був обізнаний про скрутне матеріальне становище спадкодавця та її душевний стан, а тому також на переконання позивача підлягає усуненню від спадкування.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивач фактично визначив позовні вимоги, які стосуються відповідача ОСОБА_3 .

Однак, вказане вище не спростовує висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості та недоведеності заявлених вимог позивача.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Філатова Павла Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Соснівськогорайонного судум.Черкаси від07листопада 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2025 року.

Судді: