Рішення

від 31.01.2025 по справі 202/15001/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/15001/24

Провадження № 2/202/1677/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Манець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності сторін в залі суду м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовноюзаявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2024 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого виконкомом Авдіївської міської ради 16.10.2000 згідно рішення за №383. Право власності на квартиру зареєстровано за позивачами у БТІ 27.10.2024 за №4997, про що є відмітка на свідоцтві.

08.01.2024 Державний реєстратор рішенням №70415897 від 27.11.2023 зупинив розгляд заяви, та рішенням №71034952 відмовив в проведенні реєстраційних дій, мотивуючи тим, що неможливо отримати відомості про зареєстровані речові права до 2013 року за позивачами на спірну квартиру. Доступ до паперових носіїв інформації від БТІ на будь-який об`єкт нерухомого майна в місті Авдіївка відсутній через тимчасову окупацію.

Отже, наявність суб`єктивного права власників не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами, а тому у позивачі вимушені звернутись до суду із даним позовом в якому позивачі просять: визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , Паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на спірну квартиру номер вісімнадцять складену з двох кімнат, загальною площею 47.10 квадратні метри, житловою площею 26.90 квадратні метри на п`ятому поверсі дев`яти поверхового будинку номер три по квартал Ювілейний міста Авдіївки Донецької області.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Позивачі в підготовчому судовому засіданні надали суду оригінали документів для огляду, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області в судове засідання не з`явилась, натомість подав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі та зазначив, що Авдіївська МВА Покровського району Донецької області не заперечує проти задоволення позовних вимог.

За результатами підготовчого засідання, згідно ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі визнання позову відповідачем за наявності для того законних підстав, якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що Свідоцтвом про право власності на житло (бланк ЯГТ. Зак. № 5861-2000) від 16.10.2000, виданого у м. Авдіївка Донецької області, Виконавчим комітетом міської ради, згідно з рішенням від 16.10.2000 №383, посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності в рівних частинах: ОСОБА_3 та члену її сім`ї ОСОБА_4 .

Відповідно до технічного паспорта на квартиру, що знаходиться у приватній спільній (сумісній або частковій) власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , складеного виконавчим комітетом Авдіївської міської ради Донецької області, квартира зареєстрована Донецьким БТІ на праві приватної власності спільної (сумісної або часткової) власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за №4997.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 71034952 від 08.01.2024 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської О.В., розглянувши заяву від 22.11.2023 за реєстраційним номером 58138686, відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права.

На запит Благодійного фонду «Право на захист» від 04.10.2023 щодо надання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно, Авдіївською міською військовою адміністрацією Покровського району Донецької області надано відповідь №06-14/024з-23 від 16.10.2023, в якій зазначено, що до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані у місті Авдіївка Донецької області, здійснювали Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька (код ЄДРПОУ 03336670) та Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради (код ЄДРПОУ 33796504). До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігались в БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 в місті Ясинувата органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Отже, на теперішній час неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Авдіївка.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до п. 1.4. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.98 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» (далі - Наказ),чинний на момент реєстрації права власності, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).

Пунктами 1.5, 1.6 Наказу передбачено, що державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Розділом 2 Наказу передбачено, що реєстрація права власності провадиться на підставі правовстановлювальних документів за заявою; відповідальний працівник БТІ на підставі цих документів робить запис у реєстровій книзі; на оригіналі та копії правовстановлюваного документа робиться реєстраційний напис з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна з підписом особи, відповідальної за реєстрацію.

Проаналізувавши надані суду документи, можливо дійти висновку, що позивачам дійсно безоплатно у приватну спільну сумісну власність в рівних частках надано квартиру, право власності якої на підставі свідоцтва про свідоцтва про право власності на житло від 16.10.2000, виданого у м. Авдіївка Донецької області Виконавчим комітетом міської ради, згідно з рішенням від 16.10.2000 №383, зареєстровано Донецьким БТІ на праві приватної власності спільної (сумісної або часткової) власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу за №4997.

Відповідно до п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як встановлено судом, реєстрацію права власності на спірну квартиру здійснювало Донецьке бюро технічної інвентарізації.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за №1668/39004, всю територію Донецького району, у тому числі м.Донецьк з 07.04.2014 року відноситься до територій України, які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Відомості про перевезення реєстраційних справ та інших архівних документів вищезазначеного БТІ відсутні.

Наведене вказує на неможливість отримання документів щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна м. Авдіївка Донецької області, проведені БТІ до 01.01.2013 року, зокрема, й на спірну квартиру.

З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При цьому, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, зокрема, включає в себе право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо оцінки доказів, встановлення обставин, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

При цьому, на даний час продовжує існувати, зазначена державним реєстратором, причина відмови позивачам у реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме відсутність реєстрації спірного майна в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також неможливість витребування реєстраційних документів у відповідного бюро технічної інвентаризації, яке здійснювало реєстрацію права власності, що пов`язано з перебуванням на тимчасово окупованій території України.

Враховуючи відсутність у позивачів іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права - реєстрації права власності на спірну квартиру, у визначеному законом порядку, суд вважає за необхідне з метою захисту права позивачів на вказане майно, визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право приватної спільної сумісної власності.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, що фактично є визнанням відповідачем позову. Як встановлено судом таке визнання позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права спільної сумісної власності на квартиру, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 200, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доАвдіївської міськоївійськової адміністраціїПокровського районуДонецької областіпро визнанняправа власності- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право приватної спільної сумісної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,1 кв.м, житловою площею 26,9 кв.м.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.02.2025.

Суддя Наталія НЕДОБИТЮК