Рішення

від 16.01.2025 по справі 182/5583/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5583/23

Провадження № 2/0182/515/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.01.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Скакун І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

В обґрунтуваннясвоїх вимогпосилається нате,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померїї двоюріднийбрат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Після його смертівідкрилась спадщинана 1/2частину квартири АДРЕСА_1 ,що належалапомерлому напідставі свідоцтвапро правовласності нажитло від30серпня 1994року.Єдиною спадкоємицеюпісля смерті ОСОБА_3 булайого мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,яка начас смерті ОСОБА_3 булазареєстрована тапроживала разомз нимза адресою: АДРЕСА_2 .За життя ОСОБА_4 незвернулась донотаріуса завидачею їйсвідоцтва проправо наспадщину нанерухоме майнота ІНФОРМАЦІЯ_4 їїтітка ОСОБА_4 померла.Після смерті ОСОБА_4 відкриласьспадщина наквартиру АДРЕСА_3 частина якоїналежала померлій,на підставісвідоцтва проправо власностіна житловід 30серпня 1994року,а інша1/2частина на підставіспадкування зазаконом післясмерті сина ОСОБА_3 .За життя ОСОБА_4 залишилазаповіт наїї ім`я.Інших спадкоємцівані зазаповітом,ані зазаконом післясмерті ОСОБА_4 немає.З метоюотримання свідоцтвапро правона спадщинуза заповітомна вищезазначенеспадкове майно,вона звернуласьдо приватногонотаріуса Нікопольськогорайонного нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті АпальковаЄ.В.(спадковасправа №50/2023),однак,19квітня 2012року з`ясувалося,що запостановою державноговиконавця ЛогвиненкоТ.М.відділу Державноївиконавчої службиНікопольського міськрайонногоуправління юстиціївід 06квітня 2012року провідкриття виконавчогопровадження 32250754накладено арештна всенерухоме майно,що належало ОСОБА_3 (реєстраційнийномер обтяження12413650).З метоюзахисту свогопорушеного прававласності,18вересня 2023року вонауклала договірпро наданняправничої (правової)допомоги задвокатом КозадаєвоюНаталею Юріївною.На заявуадвоката від19вересня 2023року проприпинення арештунерухомого майна,що належалопомерлому ОСОБА_3 ,відповідач листомвід 26вересня 2023року за №123169(ізчастково невірнозазначеним номеромвиконавчого провадження)повідомив:«В провадженні Відділу у період з06.04.2012року по29.01.2013року перебуваловиконавче провадження№ 32250754, на виконання судового наказу № 2н-507, виданого 26.03.2009 року Нікопольським міськрайоннимсудом Дніпропетровськоїобласті простягнення з ОСОБА_3 накористь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмipi7855грн.89коп., у межах якого, відповідно до ст.56Закону України «Про виконавче провадження», накладено арешт на майно боржника.Вищезазначене виконавчепровадження буловідкрито нaпідставі виконавчогодокумента зазаявою стягувачаПАТ КБ«Приватбанк».29.01.2013року державним виконавцем, керуючись п.2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавчепровадження»,винесено постановупро поверненнявиконавчого документастягувачеві.Стягнень повиконавчому документуне проводилось,виконавчого зборута витратна виконавче провадження не стягнуто.Завершення виконавчого провадження, на підставі п.2 частини першої статті 47 Закону, не передбачає зняття арешту.Повторно на примусове виконання до Відділу вищезазначений виконавчий документ не надходив. Виконавче провадження № 37566152 передано до архіву та знищено за закінченням строку зберігання». Таким чином, ОСОБА_3 не був і не є боржником, в розумінні абз.2 ч.2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», а припинення арешту належного йому нерухомого майна відповідачем неможливе. Тому, змушена звернутись до суду та просить припинити арешт нерухомого майна, який було накладено в межах виконавчого провадження 32250754 постановою відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 06 квітня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 12413650 від 19 квітня 2012 року, тип обтяження - арешт нерухомого майна, а також стягнути з Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на її користь сплачений судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп., а також витрати за надання правничої допомоги в розмірі 4000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 викладені в позовній заяві обставини підтримала та на задоволенні позову наполягала. Окрім цього, додатково суду пояснила, що виконавче провадження було відкрито вже після смерті боржника, в наслідок чого є протиправні дії відповідача щодо накладання арешту.

Представник відповідача Скакун І.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що виконавче провадження було відрито на підставі заяви стягувача, при цьому, боржник борг не сплатив, в наслідок чого було накладено арешт. Окрім цього, вказує, що відомості стосовно смерті боржника державному виконавцю не надаються та на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець даними відомостями не володів.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановленосудом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помердвоюрідний братпозивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Після його смертівідкрилась спадщинана 1/2частину квартири АДРЕСА_1 ,що належалапомерлому напідставі свідоцтвапро правовласності нажитло від30серпня 1994року.Після смерті ОСОБА_3 єдиноюспадкоємицею першоїчерги булайого мати ОСОБА_4 ,яка начас смертісвого синабула зареєстрованата проживаларазом зним заадресою: АДРЕСА_2 .За життя ОСОБА_4 незвернулась донотаріуса завидачею їйсвідоцтва проправо наспадщину нанерухоме майнота ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла.Після смерті ОСОБА_4 відкриласьспадщина наквартиру АДРЕСА_3 частина якоїналежала померлійна підставісвідоцтва проправо власностіна житловід 30серпня 1994року,а інша 1/2частина на підставіспадкування зазаконом післясмерті сина ОСОБА_3 .За життя ОСОБА_4 залишилазаповіт наім`я позивачки.Інших спадкоємцівані зазаповітом,ані зазаконом післясмерті ОСОБА_4 немає.З метоюотримання свідоцтвапро правона спадщинуза заповітомна вищезазначенеспадкове майно,позивачка звернуласьдо приватногонотаріуса Нікопольськогорайонного нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті АпальковаЄ.В.(спадковасправа №50/2023),однак,19квітня 2012року з`ясувалось,що запостановою державноговиконавця ЛогвиненкоТ.М.відділу Державноївиконавчої службиНікопольського міськрайонногоуправління юстиціївід 06квітня 2012року провідкриття виконавчогопровадження 32250754накладено арештна всенерухоме майно,що належало ОСОБА_3 (реєстраційнийномер обтяження12413650).Як вбачаєтьсяз листавід 19вересня 2023року,Нікопольський відділдержавної виконавчоїслужби уНікопольському районіДніпропетровської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)повідомив,що в провадженні Відділу у період з06.04.2012року по29.01.2013року перебуваловиконавче провадження№ 32250754 з виконання судового наказу № 2н-507, виданого 26.03.2009 року Нікопольським міськрайоннимсудом Дніпропетровськоїобласті,про стягненняз ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмipi7855грн.89коп., у межах якого, відповідно до ст.56Закону України «Про виконавче провадження», накладено арешт на майно боржника.Вищезазначене виконавчепровадження буловідкрито нaпідставі виконавчогодокумента зазаявою стягувача-ПАТ КБ«Приватбанк».29.01.2013року державним виконавцем, керуючись п.2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.7-11, 13).

Відповідно до ст.391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, судом встановлено, що на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 та яке позивачка має намір успадкувати та ним розпорядитись накладений арешт, що позбавляє ОСОБА_2 як спадкоємця за заповітом вчинити дії щодо подальшої реєстрації та створює незручності в реалізації свого права на майно.

Відповідно до ч.1, 2, 3ст.60ЗУ "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Таким чином, враховуючи вищевикладеного, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право позивача, внаслідок чого вона позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права.

З огляду на зазначене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обґрунтування позивача знайшло своє підтвердження в судовому засіданні та є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов в частині припинення арешту нерухомого майна, який було накладено в межах виконавчого провадження 32250754 постановою відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 06 квітня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 12413650 від 19 квітня 2012 року, тип обтяження - арешт нерухомого майна, підлягає задоволенню.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення з відповідача судових витрат та витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті133та частин 1 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134ЦПК Українивизначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, стороною позивача до позову було надано договір про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2023 року та акт про приймання-передачу послуг до договору про надання правової допомоги від 10 жовтня 2023 року. Згідно з вищевказаним актом, останній містить зазначення про виконану роботу, з зазначенням розміру гонорару. Окрім цього, міститься твердження щодо розміру гонорару, який клієнт сплатив адвокату в розмірі 4 000 грн. 00 коп. за наданні послуги. Проте, з урахуванням вимог закону, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі, стороні позивача необхідно було надати суду, зокрема, такий доказ, який не буде викликати сумніву, а буде безпосереднім доказом, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформленими у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Однак, стороною позивача вищевказані докази надані не були, що дає суду підстави для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову в частині витрат на правову допомогу.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 1 073 грн. 60 коп., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначенийстаттею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з викладених вимог, предметом спору у цій справі є не оскарження дій/ бездіяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, а безпосередньо припинення арешту на майно, яке позивачка має намір успадкувати та в подальшому розпоряджатися ним, тобто, на думку суду, дані правовідносини носять приватно правовий характер. Як в судовому засіданні, так і з матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача будь-які неправомірні дії не вчинялись, оскільки державний виконавець діяв в рамках та в межах ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, позивачка, у відповідності до вимог чинного законодавства, звернулась до суду з позовом, оскільки в позасудовому порядку вона позбавлена можливості вирішити питання щодо припинення арешту, яке має для неї суттєве значення.

Тому, суд, з урахуванням предмету спору, вважає, що в даній справі слід застосувати п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України, яким передбачено, що суд, при вирішенні питання по розподіл судових витрат, враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи предмет спору та категорію учасників справи, в тому числі, значення справи для сторін, дає суду підстави для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача судового збору, який був сплачений позивачкою, у відповідності до ЗУ «Про судовий збір» при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.2-5, 9-10, 12, 28, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном задовольнити.

Припинити арешт нерухомого майна, який було накладено в межах виконавчого провадження 32250754 постановою відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції прго відкриття виконавчого провадження від 06 квітня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 12413650 від 19 квітня 2012 року, тип обтяження арешт нерухомого майна.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал