Рішення

від 30.01.2025 по справі 610/4186/24

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/4186/24

Провадження № 2/610/395/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Феленка Ю.А.,

за участю: секретаря судового засідання Афоніної Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

07 листопада 2024 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області як орган опіки і піклування, про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що під час перебування у цивільному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 . Сторони не проживають разом з 2021 року. Позивач проживає разом із дитиною і новим чоловіком ОСОБА_4 в с. Личкове Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідач проживає в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області. Більше трьох років батько дитини ОСОБА_2 не бере участі у житті дитини, не займається її вихованням, не забезпечує матеріально, не проводить з нею час, взагалі не спілкується. Через відсутність будь-якого зв`язку дитина батька не пам`ятає. Вихованням дитини займається позивач і її чоловік ОСОБА_4 . Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.12.2023 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу). Проте аліменти відповідач не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 114 492,52 грн. Під час розгляду справи про стягнення аліментів відповідач подавав зустрічний позов про виключення його як батька із актового запису про народження ОСОБА_3 . Ухвалою суду було призначено судову молекулярно- генетичну експертизу, але ОСОБА_2 для відібрання зразків у експертну установу не з`явився, відтак зустрічний позов було залишено без розгляду. Таким чином, відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити із підстав, наведених у позовній заяві. Зазначила, що з народження дитина проживає з нею, вона її виховує, утримує і піклується нею. Натепер дитина проживає в родині позивача і її чоловіка ОСОБА_4 . Відповідач проживає окремо, в іншому місці, вихованням дитини не займається, аліменти на її утримання не сплачує, має заборгованість зі сплати аліментів. Не спілкується дитиною та не цікавиться її життям.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти позбавлення його батьківських прав, оскільки свою дитину він любить та має бажання підтримувати з нею добрі стосунки. Пояснив, що у 2022 році позивач разом з дитиною переїхала до іншого міста, при цьому адресу проживання йому не повідомила, тому він був позбавлений можливості відвідувати дитину і спілкуватися з нею. Аліменти на утримання дитини не сплачував, оскільки не знав про існування рішення суду про стягнення з нього аліментів, дізнався лише з ухвали про відкриття провадження у цій справі.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області міської ради Чугуївського району Харківської області у судове засідання не прибув, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

28.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав прийнято до провадження Балаклійського районного суду Харківської області відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.12.2024.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 24.12.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд на 30.01.2025.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_1 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа разом із матір`ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 з 25.04.2022 (а.с. 12, 15).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.12.2023, яке набрало законної сили 19.01.2024, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 21-22).

На підставі вказаного рішення 13.02.2024 було видано позивачу виконавчий лист (а.с. 23).

З розрахунку, наданого Балаклійським відділом державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області, вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 23.06.2021 до 30.06.2024 становить 114 492,52 грн (а.с. 24).

Під час обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , проведеного 04.09.2024 комісією Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за вищевказаною адресою зареєстровані як внутрішньо переміщені особи і фактично проживають: чоловік - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проходить службу в лавах ЗСУ, донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 27).

Виконавчим комітетом Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновок затверджено рішенням виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 04.09.2024 № 47. Комісією було проведено обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , за результатами обстеження встановлено, що дитина проживає з матір`ю, вітчимом, братом та сестрою. Для дитини створені належні умови проживання та розвитку. Мати ОСОБА_1 і вітчим ОСОБА_4 займаються вихованням дітей та забезпечують догляд за ними. Орган опіки дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , оскільки це сприятиме захисту прав та інтересів дитини (а.с. 42-43).

Норми права, які застосував суд.

Частиною 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1, 6 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства", далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 11 Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону).

Частиною 8 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 152 СК України передбачено забезпечення права дитини на належне батьківське виховання.

Підстави позбавлення батьківських прав встановлені частиною першою статті 164 СК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Мотиви суду.

Позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітньої дитини, ґрунтуються на ухиленні відповідача від виконання своїх обов`язків з виховання дітей (пункт 2 частини 1 статті 164 СК України).

З огляду на зміст п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав може застосовуватися лише тоді, коли батьки не просто не виконують свої обов`язки з виховання дитини, а й ухиляються від їх виконання, тобто за умови доведення винної поведінки того з батьків, який свідомо нехтує здійсненням своїх обов`язків, передбачених ст. 150 СК України.

У пункті 16 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема, від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22, провадження № 61-16965св23; від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22, провадження № 61-951св24; від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, провадження № 61-8177св24.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09; рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі "Іlya Lyapin vs russia»" (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, провадження № 61-13425св23.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, провадження № 61-8861св24).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанова Верховного Суду від 26.12.2024 року у справі № 561/474/24, провадження № 61-13691св24).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Самі по собі встановлені факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, провадження № 61-9650св24).

У висновку органу опіки та піклування Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 04.09.2024, визначено доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітньої дитини, оскільки, як було встановлено зі слів матері дитини, він з 2021 року проживає окремо, дитину не відвідує, вихованням і утриманням дитини не займається, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не цікавиться її здоров`ям, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не вітає з днем народження, що негативно впливає на становлення та самоствердження дитини як особистості та спричиняє душевні страждання.

Суд визнає висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав немотивованим, формальним, таким, що ґрунтується виключно на відомостях наданих матір`ю дитини. Вказаний висновок не містить належного, підтвердженого доказами обґрунтування виключної необхідності позбавлення батьківських прав, того, що позбавлення батька батьківських прав відповідає інтересам дітей.

Натомість не убачається дій органу опіки та піклування у динаміці щодо супроводу цієї родини, надання їй допомоги в межах покладених на них функцій і завдань.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що дитина проживає у родині матерії і її чоловіка.

На підтвердження викладених у позовній заяві доводів стосовно невиконання відповідачем своїх обов`язків з утримання дітей позивач надала суду розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 23.06.2021 до 30.06.2024 становить 114 492,52 грн.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.01.2018 у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) наголосив, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Отже у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про злісне ухилення його від виховання своєї дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав

Так у справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування тощо.

Позивачем не надано належних та допустимих, достатніх доказів винної поведінки відповідача щодо умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків, як і не доведено, що інтереси дитини потребують позбавлення батька батьківських прав щодо неї.

Позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з батьком сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним та передчасним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 150, 152, 164, 166 СК України, статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Виконавчий комітет Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області як орган опіки і піклування, місцезнаходження: 51140, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Личкове, вул. Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 04340112.

Повний текст рішення суду складено 07 лютого 2025 року.

СуддяЮ.А. Феленко