Ухвала

від 04.02.2025 по справі 192/1385/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/307/25 Справа № 192/1385/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041570000222 від 29 березня 2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, маючої середню спеціальну освіту, заміжньої, малолітніх та неповнолітніх дітей, інших осіб на утриманні не маючої, працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7

підозрюваної ОСОБА_6

захисника ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_8

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року задоволено клопотання слідчого та обрано підозрюваній ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло в період часу з 19.00 по 06.00 годину, строком до 13 березня 2025 року включно.

Слідчий суддя дійшов висновку, що враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінальних правопорушення, тяжкість покарання, наявний ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду. Слідчий суддя також врахував, що існує ризик незаконного впливу підозрюваної на свідків, оскільки остання раніше працювала разом ними у Сурсько-Литовському ліцеї та вони проживають разом в одному населеному пункті. Щодо інших ризиків, на які посилається прокурор, то слідчий суддя вважав їх недоведеними. За наведених обставин, суддя вважав, що застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків під час розгляду кримінального провадження, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваною своїх обов`язків.

В апеляції:

- захисник ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та обрати підозрюваній ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або нічного домашнього арешту у період часу з 23.00 години до 06.00 години кожного дня.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку вказує, що 16 січня 2025 року було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, а повний текст ухвали було виготовлено 21 січня 2025 року, а тому захисник був обмежений в праві на апеляційне оскарження у визначені законом строки.

Обґрунтовуючи апеляційній вимоги по суті захисник зазначає, що прокурором та слідчим суддею не доведено існування ризиків, про які зазначено у клопотанні, а також вказує, що підозра за ч. 4 ст. 191 КК України, є необґрунтованою. Крім того вказує, що органом досудового розслідування не доведено неможливість застосування до підозрюваної іншого, більш м`якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також захисник зауважує, що підозрювана працевлаштована, має одне постійне місце проживання, одружена, тобто має міцні соціальні зв`язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, жодних негативних характеризуючих матеріалів на неї не надано, офіційно працює в м. Дніпро в Дніпровській гімназії № 112, має позитивні характеристики за місцем проживання, проживає одна, має чоловіка військовослужбовця, учасника бойових дій, який на даний час проходить військову службу на фронті.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника ОСОБА_5 та підозрюваної ОСОБА_6 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, яка просила відмовити в задоволенні апеляції та залишити без змін ухвалу слідчого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Вирішуючи питання дотримання строку оскарження судового рішення, враховується, що 16 січня 2025 року, слідчим суддею було оголошено резолютивну частину ухвали, повний текст судового рішення було отримано захисником 21 січня 2025 року, що не спростовується матеріалами справи. З апеляційною скаргою захисник ОСОБА_5 звернулася також 21 січня 2025 року, тобто в п`ятиденний строк на апеляційне оскарження. За наведеного, оскільки захисник звернувся з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження, вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не потребується.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Так, за матеріалами, долученими до клопотання, вбачається, що 29 березня 2024 року до ЄРДР за № 12024041570000222 внесені відомості за ч. 1 ст. 366 КК України. 08 квітня 2024 року за цим же ЄРДР внесені відомості за ч. 4 ст. 191 КК України.

10 січня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 191 КК України, а саме привласненні чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану та за ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у службовому підробленні, а саме складанні, видачі службовою особою завідомо неправомірних офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, колегія суддів зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Для вирішенняпитання обґрунтованостіповідомленої підозриоцінка наданихслідчому суддідоказів здійснюєтьсяне вконтексті оцінкидоказів зточки зоруїх достатностіі допустимостідля встановленнявини чиїї відсутностіу особиза вчиненнязлочину,доведення чине доведеннявинуватості особи,з метоюдосягнення такихвисновків,які необхіднісуду припостановленні вироку,а зтією метою,щоб визначитивірогідність тадостатність підставпричетності тієїчи іншоїособи довчинення кримінальногоправопорушення,а такожчи єпідозра обґрунтованою,щоб виправдатиподальше розслідуванняабо висуненняобвинувачення.

Слідчий суддяна етапідосудового розслідуванняне вправівирішувати тіпитання,які повиненвирішувати судпід часрозгляду кримінальногопровадження посуті,зокрема,оцінювати доказиз точкизору їхдостатності ідопустимості длявизнання особивинною чиневинною увчиненні злочину,та заякою нормоюкримінального кодексуця особапідлягає відповідальності.

Так, до клопотання долученні відповідні докази на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй злочинів передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, зокрема: протоколом допиту представника потерпілого від 21 червня 2024 року; протоколом огляду місця події від 13 травня 2024 року; висновком судової економічної експертизи № 14/06/1-24 від 21 червня 2024 року; висновком експерта № СЕ-19/113-24/3620-ПЧ від 28 червня 2024 року; висновком експерта № СЕ-19/104-24/50230-ПЧ від 19 грудня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 07 червня 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 26 грудня 2024 року, які в достатній мірі свідчать про причетність ОСОБА_6 до скоєння інкримінованих їх злочинів.

Перевіряючи доведеність визначених в оскаржуваній ухвалі слідчого судді ризиків, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, згідно якої, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, також враховується вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.

Встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні нетяжкого та тяжкого кримінального правопорушень у сфері злочинів проти власності та у сфері службової діяльності, з використанням свого службового становища, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. На теперішній час досудове розслідування триває, що свідчить про існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків, оскільки підозрювана раніше працювала разом ними у Сурсько-Литовському ліцеї та вони проживають разом в одному населеному пункті.

В той же час, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_6 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, ще в травні 2024 року звільнена з посади завгоспа Сурсько-Литовського ліцею, має тривалий трудовий стаж, доказів, що може свідчити про відсутність небезпеки з її боку для оточуючих і про можливість запобіганням вказаним визначеним ризикам саме домашнім арештом у період часу з 19.00 години до 06.00 години наступної доби, з покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, та більш м`які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, зокрема у виді зменшення часу домашнього арешту та у виді особистого зобов`язання, на даному етапі кримінального провадження не забезпечать належної процесуальної її поведінки, а тому застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту саме з 19.00 години до 06.00 години наступної доби, є найбільш прийнятним за наявних умов.

Застосування саме такого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, відповідає вимогам вищевказаних норм закону, і, зокрема, правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду у справі «Харченко проти України», та є у даному випадку достатнім дієвим механізмом контролю його поведінки під час здійснення досудового розслідування та відповідає завданням кримінального провадження.

Що стосується посилання захисника на те, що підозра за ч. 4 ст. 191 КК України, є необґрунтованою, то слід зазначити, що з'ясуваннятаких питаньі зібраннятаких доказівздійснюються в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а не в контексті достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що підозрювана працевлаштована, має одне постійне місце проживання, одружена, має міцні соціальні зв`язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, жодних негативних характеризуючих матеріалів на неї не надано, офіційно працює в м. Дніпро в Дніпровській гімназії № 112, має позитивні характеристики за місцем проживання, проживає одна, має чоловіка військовослужбовця, учасника бойових дій, який на даний час проходить військову службу на фронті, то вони не можуть бути достатнім важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення кримінальних правопорушень, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваної.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_6 , є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041570000222 від 29 березня 2024 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4