Рішення

від 07.02.2025 по справі 145/2096/24

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/2096/24

Провадження №2-о/145/23/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2025 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В.,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

заінтересована особа - Тиврівська селищна рада,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою.

Обгрунтовуючи подану заяву посилалася на те, що з 07 липня 2004 року вона проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки. За життя померлий вказаним майном не розпорядився. Спадкоємцем першої черги після смерті померлого був їх спільний син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємців другої -третьої черг немає. Так як вона прожила спільно з померлим майже 20 років, тому має право на спадкування у четверту чергу. Вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак у видачі відповідного свідоцтва їй було відмовлено у зв`язку з не підтвердженням факту їх спільного проживання.

У зв`язку з наведеним, просить суд встановити факт того, що вона постійно проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 07 липня 2004 року і до дня його смерті в АДРЕСА_1 .

На розгляд заяви до суду представник заявника Оксютенко Л.І. не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи в її відсутність.

Представник заінтересованої особи надав заяву, в якій просив розглядати справу у відсутність представника та не заперечував проти задоволення поданої заяви.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1ст.293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що засвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Положеннями ст. ст.80,81 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбаченост.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч.3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Із наведеного слідує, що для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п.2,23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

З наданих заявницею доказів судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Спадкоємцем першої черги після смерті померлого був їх спільний із заявницею син - ОСОБА_3 , який також помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно повідомлення Тиврівської державної нотаріальної контори від 16 січня 2025 року спадкоємці померлого ОСОБА_2 відсутні, заповіти відсутні, спадкові справи не заводилися.

26 листопада 2024 року приватним нотаріусом Смоляк Л.С. відмовлено заявниці у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з не підтвердженням факту їх спільного проживання.

Наданими заявницею доказами підтверджується факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1 , в період з липня 2004 року по день його смерті, мали спільного сина ОСОБА_3 .

Також судом встановлено, що заявниці необхідно встановити факт постійного спільного проживання з померлим ОСОБА_2 однією сім`єю для оформлення права на спадщину, такий факт породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви, оскільки встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.

Керуючись ст.ст. 293, 315, 316 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 07 липня 2004 року і до дня його смерті в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 лютого 2025 року.

Суддя Копилова Л. В.