Постанова

від 29.01.2025 по справі 910/2080/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р. Справа№ 910/2080/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Скрипки І.М.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024

у справі № 910/2080/24 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеллогейт Україна»

про стягнення 6 286 284,64 грн, -

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеллогейт Україна» про стягнення 6 286 284,64 грн, а саме: 4 988 995,09 грн попередньої оплати, 245 515,33 грн - 3% річних, 1 051 774,22 грн - інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки № 21-07 від 20.10.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/2080/24 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 525, 526, 612, 613, 651, 663, 693 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) та встановленими судом обставинами про те, що строк виконання зобов`язань постачальника щодо поставки товару не настав у зв`язку з прострочкою кредитора. Так, покупець не узгодив із постачальником у порядку, погодженому сторонами у п. 5 договору, дизайн товару, що є предметом договору, що за висновком суду є обов`язком покупця як кредитора за зобов`язанням, що виникло на підставі договору поставки.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме статей 612, 613, 693 ЦК України, а також норм процесуального права - статей 86, 236 ГПК України. Висновки суду про те, що строк виконання зобов`язань за договором не настав не ґрунтуються на нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін та не відповідають умовам договору. Товариство підкреслює, що судом надано неправильне тлумачення умовам п.5 договору, оскільки погодження дизайну товару, що є предметом договору, є обов`язком двох сторін, а не лише позивача (покупця). Зауважує на безпідставності висновку суду про виконання відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором з посиланням на докази, додані відповідачем до відзиву, оскільки відсутні докази, що підтверджують факт придбання відповідачем товару за цими документами саме на виконання умов укладеного між сторонами спору договору поставки.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2080/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/2080/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

05.12.2024 матеріали справи № 910/2080/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 року у справі № 910/2080/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

18.12.2024 року до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/2080/24 та призначено скаргу до розгляду на 29.01.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеллогейт Україна» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 07.01.2025.

07.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно досліджено наявні у матеріалах справи докази, а також встановлено усі суттєві обставини справи. Відповідач наполягає, що у зв`язку з прострочкою кредитора (непогодження дизайну у порядку, визначеному п. 5 договору поставки) строк виконання зобов`язань за договором поставки - не настав.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вказуючи на необгрунтованість її доводів, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

29.01.2025 у судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А», а також відзиву на неї, докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2021 між ТОВ «Спіка-А» (покупець) та ТОВ «Інтеллогейт Україна» (постачальник) був укладений договір поставки № 21-07 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені цим договором строки покупцеві термінали платіжні, через які за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення можливе здійснення і адміністрування операцій з криптовалютами, та/або пов`язані з ними частини (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, ціна за одиницю, кількість, комплектність, вимоги до зовнішнього вигляду та дизайну, загальна вартість товару вказуються сторонами у відповідних замовленнях покупця, які оформлюється у вигляді додатків (специфікацій) до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.4 договору оплата за відповідне замовлення товару здійснюється на підставі наданого постачальником рахунку протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника, якщо інше не передбачено відповідним додатком (в тому числі специфікацією) до договору.

Відповідно до п. 3.3 договору строк поставки товару за кожним замовленням узгоджується сторонами у відповідному додатку (специфікації) до цього договору. Про факт готовності товару до його передачі покупцю постачальник надсилає покупцеві відповідне повідомлення на адресу електронної пошти, яку вказано в цьому договорі. Покупець зобов`язаний протягом 10 робочих днів від дати отримання повідомлення про готовність товару до його передачі, здійснити приймання товару та вивезти його зі складу постачальника. У випадку, якщо покупець не здійснить приймання та вивезення товару в установлені цим пунктом строки, покупець зобов`язаний відшкодувати витрати постачальника на зберігання товару у розмірі 7 грн з ПДВ на добу за стандартне піддон-місце 1,2 х 0,8 м. (європіддон).

Датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем, якщо інше не обумовлено відповідним додатком (специфікацією) до договору (п. 3.5).

Згідно з п. 9.1 договору цей договір вступає в дію з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього договору.

Пунктом 9.3 договору визначено, що цей договір може бути достроково розірвано за ініціативою покупця у випадку порушення постачальником строків поставки товару більш ніж на 3 місяці (до вказаного строку не зараховуються строк першого усунення недоліків товару відповідно до п. 5.2. цього договору, а також час першого прийняття товару згідно з особливостями, визначеними у п. 5.5 цього договору).

Відповідно до п. 9.5 договору у випадку розірвання договору на підставі п. 9.3 цього договору покупець має право, а постачальник зобов`язаний повернути покупцю всі кошти, які покупець перерахував постачальнику за товар, але який до моменту розірвання договору так і не було поставлено. Постачальник зобов`язаний повернути такі кошти протягом 5 днів з дня розірвання договору.

Згідно з п. 9.9 договору з підстав, передбачених п. 9.3 та п. 9.6 цього договору, договір вважається розірваним через 10 днів з дня отримання стороною (в тому числі на адресу електронної пошти) відповідного повідомлення від сторони - ініціатора розірвання договору.

Відповідно до п. 11.4 договору для цілей оперативної взаємодії сторін за цим договором, обміну інформацією, скан-копіями документів та комунікацій, сторони домовились використовувати наступні офіційні адреси електронної пошти: постачальник - info@intellogate.com; покупець - avggroupuk@protonmail.com.

Додатком № 1 до договору (специфікація № 1) сторони узгодили найменування товару, кількість, комплектацію, функціональні характеристики терміналу та вартість товару на загальну суму 3271596,80 грн.

Згідно з п. 7 специфікації № 1 від 20.10.2021 до договору строк поставки товару: 2 календарних місяці від дати здійснення 50% передплати згідно з п. 9.1 цієї специфікації.

Відповідно до п. 9.1 специфікації № 1 передплата (перший платіж) у розмірі 50% від вартості товару, здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів від дати виставлення постачальником відповідного рахунку на оплату; оплата (другий платіж) у розмірі 30% від вартості товару, здійснюється покупцем через 1 календарний місяць від дати здійснення передплати згідно з п. 9.1 та на підставі відповідного рахунку на оплату (п. 9.2); остаточний розрахунок (третій платіж) у розмірі 20% від вартості товару, здійснюється покупцем після отримання від постачальника повідомлення про факт готовності товару (партії товару) до його передачі покупцю та перед фактичним отриманням покупцем відповідного товару (партії товару) на підставі відповідного рахунку на оплату (п. 9.3).

На виконання умов специфікації № 1 відповідач виставив позивачу рахунки на оплату № 89 від 20.10.2021 на суму 3 271 596,80 грн.

Позивач, у свою чергу, здійснив перший платіж (сплативши 50% вартості товару) у сумі 1 635 798,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1128 від 02.11.2021 та другий платіж (сплативши 30% вартості товару) у сумі 981 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1242 від 18.01.2022. Таким чином загальна сума попередньої оплати за специфікацією № 1 склала 2 617 298,40 грн.

Додатком № 2 від 20.10.2021 до договору (специфікація № 2) сторони узгодили найменування товару, кількість, комплектацію, функціональні характеристики терміналу та вартість товару на загальну суму 4 620 273,38 грн.

Згідно з п. 7 специфікації № 2 до договору строк поставки товару: 3 календарні місяці від дати здійснення 20% передплати згідно з п. 9.1 цієї специфікації.

Відповідно до п. 9.1 специфікації № 2 передплата (перший платіж) у розмірі 20% від вартості товару, здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів від дати виставлення постачальником відповідного рахунку на оплату; оплата (другий платіж) у розмірі 30% від вартості товару, здійснюється покупцем через 1 календарний місяць від дати здійснення передплати згідно з п. 9.1 та на підставі відповідного рахунку постачальника на оплату (п. 9.2); оплата (третій платіж) у розмірі 20% від вартості товару (партії товару), здійснюється покупцем через 2 календарні місяці від дати здійснення передплати згідно з п. 9.1 договору та на підставі відповідного рахунку на оплату (п. 9.3); остаточний розрахунок (четвертий платіж) у розмірі 20% від вартості товару (партії товару), здійснюється покупцем після отримання від постачальника повідомлення про факт готовності товару (партії товару) до його передачі покупцю та перед фактичним отриманням покупцем відповідного товару (партії товару) на підставі відповідного рахунку на оплату (п. 9.4).

У подальшому, на підставі укладеного договору, сторони ще домовились про поставку додаткового замовлення на суму 61 560,00 грн.

На виконання умов специфікації № 2 та додаткового замовлення за договором відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 90 від 20.10.2021 на суму 4 620 273,38 грн та рахунок на оплату № 103 від 01.12.2021 на суму 61 560,00 грн.

Позивач здійснив оплату у розмірі 50% вартості товару в сумі 2 310 136,69 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1128 від 02.11.2021 та № 1191 від 10.12.2021 на суму 61 560,00 грн. Таким чином загальна сума попередньої оплати за специфікацією № 2 та додатковим замовленням за договором склала 2 371 786,69 грн.

Надаючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Звертаючись із позовними вимогами ТОВ «Спіка-А» вказує на те, що ТОВ «Інтеллогейт Україна» не здійснило поставку товару, у зв`язку з чим позивач 24.11.2023 надіслав на електронну адресу відповідача info@intellogate.com, а також на його поштову адресу вимогу-повідомлення б/н від 23.11.2023 про розірвання договору та повернення коштів у розмірі 4 988 995,09 грн на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на те, що сторонами не було узгоджено дизайн товару, що є предметом договору поставки, у порядку, визначеному п. 5 договору поставки, відповідно, строк виконання його зобов`язань за договором щодо поставки товару в обумовлені договором строки - не настав.

Позиція відповідача була покладена судом першої інстанції в основу рішення, що оскаржується позивачем.

Так, вирішуючи питання про настання для ТОВ «Інтеллогейт Україна» строку поставки товару, суд першої інстанції послався на п. 7 специфікацій №№ 1, 2, яким сторони погодили відповідні строки поставки товару, виходячи з дати здійснення позивачем передплати згідно з п. 9.1 цих специфікацій, на чому наполягає позивач.

Надаючи оцінку умовам п. 5 договору поставки, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк, визначений у п. 7 був обумовлений виконанням сторонами пункту 5.1 специфікацій №№ 1, 2, за змістом якого протягом 20 (30) календарних днів з дня здійснення платежу відповідно до п. 9.1 цих специфікацій сторони мають узгодити дизайн зовнішнього вигляду товару шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Дизайн зовнішнього вигляду товару узгоджується сторонами відповідно до вимог і пропозицій, які надає покупець постачальнику.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах виконанню постачальником зобов`язання з поставки товару, передує обов`язок (і це не право) покупця надати свої пропозиції щодо дизайну товару та узгодити його в додатковій угоді.

Отже, за висновком суду першої інстанції, оскільки у спірних правовідносинах за умовами специфікацій - строк поставки товару настає після погодження сторонами дизайну товару на підставі вимог та пропозицій, які надає покупець постачальнику, і чого позивач не здійснив, то строк поставки товару для відповідача є таким, що не настав.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що строк виконання зобов`язань постачальника щодо поставки товару за договором поставки від 20.10.2021 - не настав.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За нормою ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Надаючи оцінку п. 1.1 договору, колегія суддів констатує, що за договором поставки від 20.10.2021, фактично виникло подвійне зобов`язання: (а) поставити платіжні термінали (тобто передати термінали у власність) покупцю, у якому боржником виступає постачальник, тобто ТОВ «Інтеллогейт Україна», а кредитором - покупець, тобто ТОВ «Спіка-А»; (б) оплатити вартість товару, де боржником виступає покупець, тобто ТОВ «Спіка-А», а кредитором - постачальник, тобто ТОВ «Інтеллогейт Україна»

Як убачається із умов договору поставки сторони визначили порядок виконання кожною зі сторін своїх зобов`язань за договором, погодивши, що:

асортимент, ціна за одиницю, кількість, комплектність, вимоги до зовнішнього вигляду та дизайну, загальна вартість товару вказуються сторонами у відповідних замовленнях покупця, які оформлюються у вигляді додатків (специфікацій) до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2);

умови оплати щодо кожного окремого замовлення покупця визначається сторонами у відповідному додатку (специфікації) до цього договору (п. 2.2);

поставка замовленого товару здійснюється на умовах, визначених у відповідному додатку (специфікації) до цього договору (п. 3.1);

строк поставки товару за кожним замовленням узгоджується сторонами у відповідному додатку (специфікації) до цього договору (п. 3.3).

Так, сторони визначили, що вимоги до зовнішнього вигляду та дизайну товару встановлюються у вигляді додатків до цього договору.

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, пунктом 7 специфікації №1 від 20.10.2021 до договору сторони узгодили, що строк поставки товару: 2 календарних місяці від дати здійснення 50% передплати згідно з п. 9.1 цієї специфікації.

На виконання умов специфікації № 1 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 89 від 20.10.2021 на суму 3 271 596,80 грн.

Позивач, у свою чергу, здійснив перший платіж (сплативши 50% вартості товару) у сумі 1 635 798,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1128 від 02.11.2021 та другий платіж (сплативши 30% вартості товару) у сумі 981 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1242 від 18.01.2022.

Таким чином загальна сума попередньої оплати за специфікацією № 1 склала 2 617 298,40 грн.

Згідно з п. 7 специфікації №2 до договору строк поставки товару: 3 календарні місяці від дати здійснення 20% передплати згідно з п. 9.1 цієї специфікації.

У подальшому, на підставі укладеного договору, сторони ще домовились про поставку додаткового замовлення на суму 61 560,00 грн.

На виконання умов специфікації № 2 та додаткового замовлення за договором відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 90 від 20.10.2021 на суму 4620273,38 грн та рахунок на оплату № 103 від 01.12.2021 на суму 61 560,00 грн.

Позивач здійснив оплату у розмірі 50% вартості товару в сумі 2 310 136,69 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1128 від 02.11.2021 та № 1191 від 10.12.2021 на суму 61 560,00 грн.

Таким чином загальна сума попередньої оплати за специфікацією № 2 та додатковим замовленням за договором склала 2 371 786,69 грн.

За нормою ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів, враховуючи погоджені сторонами умови попередньої оплати замовлень (специфікації №1, 2 та додаткове замовлення), умови п. 7 Специфікації №1 та Специфікації №2, а також здійснені позивачем оплати на підставі виставлених рахунків, приходить до висновку, що для замовлення за Специфікацією №1 строк поставки є таким, що настав з 03.01.2022 (оплата 02.11.2021), а для замовлення за Специфікацією №2 - з 03.02.2022 (оплата 02.11.2021).

Що стосується додаткового замовлення, то колегія суддів не знаходить доказів встановлення сторонами строків поставки товару, обумовленого додатковим замовленням. Позивач у позові вказує на те, що підтвердженням наявності між сторонами додаткового замовлення є лист ТОВ «Інтеллогейт Україна» від 02.12.2021, рахунок на оплату № 103 від 01.12.2021 на суму 61 560,00 грн та платіжне доручення № 1191 від 10.12.2021 на суму 61 560,00 грн. Тобто, у цій частині, з огляду на вимоги ст. 530 ЦК України, строк поставки товару визначений моментом пред`явлення кредитором вимоги до боржника щодо поставки вказаного товару. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про поставку товару, обумовленого додатковим замовленням. Відтак, у цій частині колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк виконання Додаткового замовлення на загальну суму - 61 560,00 грн не настав.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що строк виконання його зобов`язання з поставки товару за Специфікацією №1 та Специфікацією №2 є таким, що не настав, а висновки суду у цій частині визнає такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов договору поставки та статті 613 ЦК України.

Перш за все, колегія суддів враховує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, як уже було встановлено під час апеляційного перегляду спору, строк поставки сторони «прив`язали» до здійснення покупцем попередньої оплати у розмірі, визначеному у п. 9.1 Специфікацій №1 та №2, а не до погодження сторонами дизайну товару, що є предметом договору.

Натомість, у 5.3 Специфікації №1 та Специфікації №2 (умови п.5.3 є ідентичними в обох специфікаціях) на яку посилається суд першої інстанції як на прострочку кредитора, сторони визначили відкладальну умову, у розумінні ст. 212 ЦК України, яка дозволяє постачальнику збільшити строк поставки товару у випадку, якщо ініційована покупцем зміна зовнішнього вигляду товару та укладення у зв`язку з цим додаткової угоди буде здійснене у строк більший, ніж 30 (тридцять) календарних днів з дня здійснення платежу відповідно до п. 9.1. Специфікації №1 та Специфікації №2.

Так, відповідно до п. 4 Специфікації №1 та Специфікації №2 (умови п.4 є ідентичними в обох специфікаціях), зовнішній вигляд (візуальне представлення) та габаритні розміри Товару визначені у Додатку «А» до цієї Специфікації та наведені для ознайомчих цілей. Сторони погодили, що фактичний зовнішній вигляд та габаритні розміри Товару можуть відрізнятись від визначених у Додатку «А» в результаті узгодження Сторонами дизайну зовнішнього вигляду Товару у відповідності до п. 5 цієї Специфікації.

Пунктом 5 Специфікації №1 та Специфікації №2 (умови п.5 є ідентичними в обох специфікаціях) сторони погодили можливість коригування зовнішнього виду товару, погодженого ними, з огляду на умови п.4 - у Додатку «А» до кожної із Специфікацій. Колегія суддів приходить до такого висновку, оскільки у п. 4 сторони вжили сполучення «зовнішній вигляд (візуальне представлення) … визначені у Додатку «А» до цієї Специфікації», а також, що «фактичний зовнішній вигляд ... Товару можуть відрізнятись від визначених у Додатку «А» в результаті узгодження».

Далі, п. 5.1. Специфікації №1 та Специфікації №2 узгоджено, що сторони протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня здійснення платежу відповідно до п. 9.1. цієї Специфікації, узгоджують дизайн зовнішнього вигляду Товару шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Дизайн зовнішнього вигляду Товару узгоджується Сторонами відповідно до вимог і пропозицій, які надає Покупець Постачальнику.

Надаючи оцінку умовам цього пункту, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що узгодження зовнішнього вигляду товару може бути ініційоване як покупцем, так і постачальником, оскільки у п. 5.1 вжито «Сторони узгоджують», а не наприклад «Покупець узгоджує із Постачальником, або Покупець направляє Постачальнику пропозицію». Також, формулювання «шляхом укладення додаткової угоди» додатково вказує на можливість кожної зі сторін звернутись до протилежної сторони із пропозицією узгодження дизайну, оскільки, за нормою ст. 651 ЦК України, зміни до договору можуть бути ініційовані кожною зі сторін.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони п. 5 Специфікацій №1 та №2 поклали виключно на покупця обов`язок (а не встановили право) узгодити дизайн товару, що є предметом договору.

Пунктом 5.2. Специфікації №1 та Специфікації №2 сторони встановили, що узгодження дизайну зовнішнього вигляду Товару передбачає можливість зміни на вимогу Покупця наступних параметрів термінала платіжного АРТ-41 IT:

5.2.1. обрання кольору металевої частини корпусу;

5.2.2. обрання кольору підсвічування пластикових вставок:

5.2.3. оформлення пластикових вставок у відповідності з бренд-буком Покупця:

5.2.4. обрання та нанесення логотипу на дверцята.

Надаючи оцінку умовам п. 5.2 Специфікації №1 та Специфікації №2, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки цим пунктом передбачено лише можливість зміни певних параметрів, то, вочевидь, у постачальника, як у виробника товару є базові параметри для кольору металевої частини корпусу або ж кольору підсвічування пластикових вставок. При цьому, сторонами не визначено неможливості виготовлення товару за відсутності оформлення пластикових вставок у відповідності з бренд-буком Покупця, а також обрання та нанесення логотипу на дверцята.

Пунктом 5.3. Специфікації №1 та Специфікації №2 визначено, що у разі, якщо за ініціативою Покупця збільшується строк, встановлений в п. 5.1. цієї Специфікації, то відповідно пропорційно збільшується і строк поставки Товару за цією Специфікацією. При цьому Постачальник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання із поставки Товару в період на який збільшився строк узгодження дизайну зовнішнього вигляду Товару, окрім випадків, коли таке збільшення строку узгодження дизайну відбулось з вини Постачальника.

Надаючи оцінку умовам п. 5.3 Специфікації №1 та Специфікації №2, колегія суддів приходить до висновку, що сторони, під час укладання як основного договору поставки від 20.10.2021, так і Специфікацій №1 та №2, визначили можливість збільшення строку поставки виключно за умови вчинення покупцем активних дій, спрямованих на зміну дизайну товару, уже погодженого сторонами у додатку «А» до Специфікацій №1 та №2.

Так, вживання сполучення «за ініціативою Покупця» виключає висновок про те, що строк поставки товару збільшився у зв`язку із бездіяльністю покупця щодо погодження дизайну, оскільки поняття «ініціатива» тлумачиться як активна діяльність фізичної чи юридичної особи, спрямована на досягнення певної мети.

Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів ініціювання покупцем внесення змін до зовнішнього вигляду (візуальне представлення) та габаритних розмірів Товару, які погоджені сторонами у Додатку «А» до Специфікацій №1 та №2, колегія суддів приходить до висновку, що поставка товару за Специфікаціями №1 та №2 мала відбутись у строки, визначені п. 7 Специфікацій №1 та №2, а саме, 2 календарних місяці від дати здійснення 50% передплати згідно з п. 9.1 Специфікації №1 та 3 календарних місяці від дати здійснення 20% передплати згідно з п. 9.1 Специфікації №2.

За змістом ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Оскільки, як підтверджується умовами договору та не спростовано відповідачем, він мав можливість виготовити товар обумовлений у Специфікаціях №1 та №2 із габаритами та зовнішнім виглядом, визначеним сторонами у додатку «А» до Специфікацій №1 та №2, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на ст. 613 ЦК України та зроблені з посиланням на п. 5.3 Специфікацій №1 та №2 висновок про наявність у бездіяльності ТОВ «Спіка-А» прострочки, яка б надавала ТОВ «Інтеллогейт Україна» право відстрочити поставку товару за договором.

За змістом п. 9.3 договору поставки від 20.10.2021, цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою покупця у випадку порушення постачальником строків поставки товару більш ніж на 3 місяці.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Тобто, відповідне право передбачає собою відмову від договору та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку постачальника поставити погоджений товар.

Як уже було встановлено судом першої інстанції та підтвердилось під час апеляційного перегляду спору, відповідно до п. 9.5 договору у випадку розірвання цього договору на підставі п. 9.3 цього договору покупець має право, а постачальник зобов`язаний повернути покупцю всі кошти, які покупець перерахував постачальнику за товар, але який до моменту розірвання договору так і не було поставлено. Постачальник зобов`язаний повернути такі кошти протягом 5 днів з дня розірвання договору.

Згідно з п. 9.9 договору з підстав, передбачених п. 9.3 та п. 9.6 цього договору, договір вважається розірваним через 10 днів з дня отримання стороною (в тому числі на адресу електронної пошти) відповідного повідомлення від сторони - ініціатора розірвання договору.

Відповідно до п. 11.4 договору для цілей оперативної взаємодії сторін за цим договором, обміну інформацією, скан-копіями документів та комунікацій, сторони домовились використовувати наступні офіційні адреси електронної пошти: постачальник - info@intellogate.com; покупець - avggroupuk@protonmail.com.

З огляду на волевиявлення позивача щодо розірвання Договору, що отримало вираз у листі б/н від 23.11.2023 про розірвання договору, який 24.11.2023 було надіслано на електронну адресу відповідача info@intellogate.com, а також на його поштову адресу, такий Договір в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту є припиненим. Обставина направлення позивачем відповідачу листа та його отримання відповідачем не заперечується.

За нормою ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив попередню оплату на умовах та у розмірі, встановлених у Специфікаціях №1 та №2, натомість відповідач не здійснив поставку товару, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати за Специфікаціями №1 та №2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість, висновок суду першої інстанції про те, що укладений сторонами договір є нерозірваним в установленому законом та договором порядку, а значить - він діє в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього договору (п. 9.1) та позивач не вправі вимагати від відповідача повернення сплаченої суми попередньої оплати грунтується на неправильному застосуванні судом норм ст.ст. 613, 651, 693 ЦК України до спірних правовідносин сторін.

Щодо вимог про стягнення 3 процентів річних та інфляційних втрат.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України. Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому, відповідно, на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Як встановлено апеляційним судом, строк виконання постачальником зобов`язань з поставки товару, обумовленого Специфікацією №1 сплив 03.01.2022, а за специфікацією №2 - 03.02.2022.

Відповідно до п. 9.3 договору поставки, договір може бути достроково розірвано за ініціативою покупця у випадку порушення постачальником строків поставки товару більш ніж на 3 місяці.

Згідно з п. 9.9 договору з підстав, передбачених п. 9.3 та п. 9.6 цього договору, договір вважається розірваним через 10 днів з дня отримання стороною (в тому числі на адресу електронної пошти) відповідного повідомлення від сторони - ініціатора розірвання договору.

Відповідно до п. 9.5 договору у випадку розірвання нього договору на підставі п. 9.3 цього договору покупець має право, а постачальник зобов`язаний повернути покупцю всі кошти, які покупець перерахував постачальнику за товар, але який до моменту розірвання договору так і не було поставлено. Постачальник зобов`язаний повернути такі кошти протягом 5 днів з дня розірвання договору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.11.2023 позивач надіслав відповідачу листа про розірвання договору на електронну адресу. Отже, з урахуванням п. 9.9 договору поставки, договір вважається розірваним з 04.12.2023. Відповідно, з огляду на положення п. 9.5 договору, відповідач був зобов`язаний повернути кошти отримані ним у якості передоплати за Специфікаціями №1 та № 2 до 11.12.2023 включно (з урахуванням вимог ч.5 ст. 254 ЦК України). Тобто з 12.12.2023 розпочалось порушення відповідачем обов`язку з повернення позивачу грошових коштів у загальному розмірі 4 927 435,09 грн.

Оскільки вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат охоплює період до 18.12.2023 (дата підготовки позову), то згадані вимоги підлягають стягненню за період з 12.12.2023 до 18.12.2023, відповідно, розмір 3% річних становить - 2 834,96 грн, а розмір інфляційних втрат - 34 492,05 грн.

Відповідно, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні дійсним обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, ст. ст. 612, 613, 651, 663, 693 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 року у справі № 910/2080/24 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 року у справі № 910/2080/24 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеллогейт Україна» про стягнення 6 286 284,64 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеллогейт Україна» (03680, м. Київ, вул. Смольна, буд. 9-б, ЄДРПОУ 40503619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» (02002, м. Київ, вул. Каховська, буд.64, ЄДРПОУ 38903554) 4 927 435 (чотири мільйони дев`ятсот двадцять сім тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень 09 (дев`ять) копійок попередньої оплати, 2 834 (дві тисячі вісімсот тридцять чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок - 3% річних та 34 492 (тридцять чотири тисячі чотириста дев`яносто дві) гривні 05 (п`ять) копійок інфляційних втрат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеллогейт Україна» (03680, м. Київ, вул. Смольна, буд. 9-б, ЄДРПОУ 40503619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіка-А» (02002, м. Київ, вул. Каховська, буд.64, ЄДРПОУ 38903554) 73726 (сімдесят три тисячі сімсот двадцять шість) гривень 71 (сімдесят одна) копійка судового збору за подання позову, а також 110590 (сто десять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 08 (вісім) копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.

5. Матеріали справи 910/2080/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.02.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді І.М. Скрипка

Т.П. Козир