Рішення

від 03.02.2025 по справі 906/1021/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1021/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ромашевська О.В., (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромс-ЛТД Торг" (м.Коростень)

до Державного підприємства "Грозинське" (с.Грозине Коростенського району Житомирської області)

про стягнення 3234548,05грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромс-ЛТД Торг" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Грозинське" 1 913 806,60грн заборгованості за договором поставки №06-09/22-П від 06.09.2022, з яких: 1 282 400,00грн основного боргу, 393 100,67грн пені, 128 240,00грн штрафу, 110 065,93грн інфляційних та 1 320 741,45грн заборгованості за договором поставки №98-11/22-П від 11.10.2022, з яких: 885 000,00грн основного боргу, 271 283,60грн пені, 88 500,00грн штрафу, 75 957,85грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині оплати вартості товару отриманого на підставі договорів поставки №06-09/22-П від 06.09.2022 та №98-11/22-П від 11.10.2022.

Ухвалою суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.12.2024.

Ухвалою суду від 02.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 26.01.2025 (включно); відкладено підготовче засідання на 13.01.2025.

Ухвалою суду від 13.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1021/24 до судового розгляду по суті на 03.02.2025.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить інформація з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №0610224745500 (копія ухвали суду від 13.01.2025 у справі №906/1021/24) вручено одержувачу 28.01.2025 та довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромліс-ЛТД Торг" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Грозинське" (покупець/ відповідач) укладено договори поставки №06-09/22-П від 06.09.2022 та №98-11/22-П від 11.10.2022 (а.с.15-16; 18-19), за умовами яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо, в подальшому по тексту іменується "товар", а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (п.1.1. договорів).

Пунктом 1.3. договорів сторони погодили, що загальна вартість товару розраховується шляхом складання суми вартості товару, що вказана у видаткових накладних на цей товар. Оплата товару має бути здійснена протягом терміну, зазначеного в специфікації.

Відповідно до п.1.4. договорів передача товару здійснюється постачальником на умовах, визначених в специфікації.

Згідно з п.1.5. договорів товар поставляється в строк, визначений у специфікаціях.

Пунктом 3.3 договорів визначено, що оплата конкретної партії продукції проводиться шляхом перерахування 100% суми вартості по факту завантаження товару на складі постачальника. Сторони мають право узгодити інший строк оплати товару, який зазначається у відповідній специфікації до договору.

06.09.2022 між сторонами підписано специфікацію №1, яка є додатком №1 до договору поставки №06-09/22-П від 06.09.2022 (а. с. 17), за п. 1 якої постачальник здійснює поставку товару - Десат РК у кількості 3420 літрів ціною 450,00грн без ПДВ на суму 1 846 800,00грн з ПДВ.

Умови оплати: 100 % вартості товару оплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника з моменту відвантаження товару на складі постачальника (п.3 специфікації №1 від 06.09.2022).

11.10.2022 сторони підписали специфікацію №1, яка є додатком №1 до договору поставки №98-11/22-11 від 11.10.2022 (а. с. 35), за п. 1 якої, постачальник здійснює поставку товару - Аміачна селітра у кількості 30 тон ціною 27000,00грн на суму 810 000,00грн з ПДВ (а.с.20).

Умови уплати: 100% вартості товару оплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника з моменту відвантаження товару на складі покупця (п. 3 Специфікації №1 від 11.10.2022).

Також 11.10.2022 сторони підписали специфікацію №2, яка є додатком №1 до договору поставки №98-11/22-11 від 11.10.2022 (а. с. 20 на звороті), згідно з п. 1 якої, постачальник здійснює поставку товару - Добриво мінеральне з вмістом двох поживних елементів азоту і фосфору Optipion NP (S) 10-20 у кількості 5000 кг ціною 15,00грн на суму 75 000,00грн з ПДВ.

Умови оплати: 100 % вартості товару оплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника з моменту відвантаження товару на складі постачальника (п. 3 специфікації №2 від 11.10.2022).

На виконання умов договору №06-09/22-П від 06.09.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 1 846 800,00грн, що підтверджується видатковими накладними № 166 від 16.09.2022, № 167 від 16.09.2022, № 192 від 03.10.2022, № 198 від 17.10.2022, № 199 від 18.10.2022 та № 202 від 21.10.2022, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (а. с. 21-23).

На виконання умов договору поставки № 98-11/22-П від 11.10.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 885 000,00грн, що підтверджується видатковими накладними №200 від 18.10.2022 та № 287 від 18.11.2022 (а. с. 24).

Однак відповідач в обумовлені договорами строки товар не оплатив.

Сторонами було підписано акти звірки взаємних розрахунків окремо по кожному з договорів, за якими загальна сума заборгованість відповідача становить 2 167 400,00грн. (а.с.25-26).

10.02.2023 позивач направив відповідачу претензію №132 з вимогою про сплату боргу в сумі 2 167 400,00грн (а.с.27).

У відповіді на вказану претензію №090/03 від 09.03.2023 відповідач повідомив, що заборгованість буде погашено після зняття арешту на кошти, які знаходяться на його рахунках (а.с.23).

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, повторно направив на адресу відповідач претензію №307 від 04.10.2023 про сплату боргу з урахуванням штрафних санкцій (а.с.29-30).

Листом від 27.11.2023 відповідач повідомив, що про характер господарських правовідносин між компаніями ДП "Грозинське" нічого не відомо, оскільки на підприємстві відсутні документи попереднього періоду. Також вказав, що аргументована відповідь буде надана після направлення підприємству первинних документів та договорів, завірених відповідно до чинного законодавства (а.с.31).

У зв`язку з непроведенням розрахунків, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромс-ЛТД Торг" звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Грозинське" 1 913 806,60грн заборгованості за договором поставки №06-09/22-П від 06.09.2022, з яких: 1 282 400,00грн основного боргу, 393 100,67грн пені, 128 240,00грн штрафу, 110 065,93грн інфляційних та 1 320 741,45грн заборгованості за договором поставки №98-11/22-П від 11.10.2022, з яких: 885 000,00грн основного боргу, 271 283,60грн пені, 88 500,00грн штрафу, 75 957,85грн інфляційних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів поставки №06-09/22-П від 06.09.2022 та №98-11/22-П від 11.10.2022.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Разом з тим, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриманий товар на підставі договорів поставки №06-09/22-П від 06.09.2022 та №98-11/22-П від 11.10.2022 в обумовлені сторонами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору поставки №06-09/22-П від 06.09.2022 у розмірі 1 282 400,00грн та на підставі договору поставки №98-11/22-П від 11.10.2022 в сумі 885 000,00грн. Загальний розмір суми основного боргу складає 2 167 400,00грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що товар позивачем в повному обсязі в строки, визначені договорами, не оплачений, тому вимоги в частині стягнення 2 167 400,00грн основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п.6.2.-6.3. договорів пеню та штраф. Заявлений до стягнення розмір пені за договором №06-09/22-П від 06.09.2022 складає 393 100,37грн, штрафу - 128 240,00грн, за договором №98-11/22-П від 11.10.2022 пеня становить 271 283,60грн, штраф - 88 500,00грн.

Пунктом 6.2. договорів сторони погодили, що у випадку порушення умов договору щодо оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми несплаченого платежу за кожен календарний день порушення умов договору щодо сплати. Пеня нараховується за весь період порушення умов договору по день виконання зобов`язання.

У випадку прострочення строку оплати поставленого товару понад 3 банківських днів, постачальник має право вимагати повернення неоплаченого товару, а також крім стягнення пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно. За наведеного позовні вимоги про стягнення 393 100,37грн пені за договором №06-09/22-П від 06.09.2022 та 128 240,00грн штрафу, 271 283,60грн пені за договором №98-11/22-П від 11.10.2022 та 88 500,00грн штрафу є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими та достовірними доказами та підлягають до задоволення.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 110 065,93грн інфляційних за договором №06-09/22-П від 06.09.2022 та 75 957,85грн інфляційних за договором №98-11/22-П від 11.10.2022.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних, суд вважає останні вірними, а вимоги в частині стягнення 110 065,93грн інфляційних за договором №06-09/22-П від 06.09.2022 та 75 957,85грн інфляційних за договором №98-11/22-П від 11.10.2022 такими, що підлягають задоволенню.

Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.93 р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N902/761/18, від 04.12.2019 у справі N917/2101/17).

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів які б свідчити про належне виконання ним зобов`язання щодо оплати поставленого товару у визначений договором строк.

За таких обставин, з огляду на неспростування відповідачем жодних обставин, які повідомлено позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 3 234 548,05грн з яких: 1 282 400,00грн основного боргу за договором поставки №06-09/22-П від 06.09.2022, 393 100,67грн пені, 128 240,00грн штрафу, 110 065,93грн інфляційних, 885 000,00грн основного боргу за договором поставки №98-11/22-П від 11.10.2022, 271 283,60грн пені, 88 500,00грн штрафу, 75 957,85грн інфляційних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Грозинське" (вул.Центральна, 16а, с.Грозине, Коростенський район, Житомирська область, 11542, код ЄДРПОУ 00724809)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромс-ЛТД Торг" (вул.Сосновського В., 48, м.Коростень, Житомирська область, 11509, код ЄДРПОУ 43878698):

- 1 282 400,00грн основного боргу за договором поставки №06-09/22-П від 06.09.2022;

- 393 100,67грн пені;

- 128 240,00грн штрафу;

- 110 065,93грн інфляційних;

- 885 000,00грн основного боргу за договором поставки №98-11/22-П від 11.10.2022;

- 271 283,60грн пені;

- 88 500,00грн штрафу;

- 75 957,85грн інфляційних;

- 48 518,22грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 07.02.25

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2-3 сторонам через систему "Електронний суд".