Рішення

від 07.02.2025 по справі 910/14284/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2025Справа № 910/14284/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" (04071, місто Київ, вулиця Почайнинська, будинок 25/49, офіс 74) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, 30100, Хмельницька обл., місто Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20) про стягнення 388878,52 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.11.2024 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" сформовано позовну заяву до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 388878,52 грн та 20.11.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" на виконання умов Договору поставки № 53-124-01-22-17709 від 09.05.2022 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 334 164,00 грн, однак відповідачем оплату за поставлений товар здійснено не було.

З огляду на викладене Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" просить стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 334 164,00 грн - сума основної заборгованості за поставлений Товар; 52 719, 91 грн - інфляційне збільшення; 1 994,60 грн - штрафні санкції (0,3 % річних).

Ухвалою суду від 25.11.2024 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 25.11.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 05.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

19.12.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву у відповідності до якого представник зазначив, що 23.09.2022 позивач здійснив частково поставку передбаченого Договором Товару для Відповідача загальною вартістю 235 008,00 грн з ПДВ відповідно до видаткової накладної від 20.09.2022 № 20091. Проте, станом на 17.12.2024 Позивачем не було допоставлено Товар передбачений умовами Договору вартістю 4 608,00 грн з ПДВ.

Окрім того представник відповідача зазначив, що не визнає позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 994,60 грн 0,3% за прострочення оплати поставленого товару за договором від 09.05.2022 № 53-124-01-22-17709. Також представник відповідача зазначив про невірне нарахування 0,3% річних та вказав на існування форс-мажорних обставин, тяжкого фінансового становища відповідача.

23.12.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив до якого, представник просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

13.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано додаткові пояснення, відповідно до яких представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

09.05.2022 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» (постачальник) укладено Договір поставки №53-124-01-22-17709, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток № 1 до договору), та є невід`ємною частиною договору; предметом поставки по даному договору є товар: код 42120000-6 згідно ДК 021-2015 (Насоси та компресори).

Відповідно до п. 3.5 Договору поставки датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної/товарно-транспортної накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту поставки Товару.

Приймання товару здійснюється на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 3.7 Договору поставки).

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки ціна товару по договору становить 342228,00 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору поставки ціна за одиницю товару, загальна ціна та кількість товару по договору визначається специфікацією №1.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання, а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 11.1 Договору поставки).

16.08.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки №53-124-01-22-17709 про наступне:

1. Сторони прийшли до згоди продовжити до 30.09.2022 строк поставки товару згідно специфікації №1 (додаток №1) до договору поставки №53-124-01-22-17709 від 09.05.2022 по позиціях:

- №8 найменування товару «Колесо робоче Н13.78.00.003» в кількості 1 шт.;

- №10 найменування товару «Обойма в зборі 466.292.110» в кількості 5 шт.;

- №11 найменування товару «Обойма в зборі 466.292.120» в кількості 5 шт.

2. По всіх інших питаннях, що не обумовлені даною додатковою угодою, Сторони керуються умовами договору поставки №53-124-01-22-17709 від 09.05.2022.

13.09.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки №53-124-01-22-17709 про наступне:

1. Сторони прийшли до згоди зменшити обсяг закупівлі та відповідно ціну по договору поставки №53-124-01-22-17709 від 09.05.2022.

2. Прийняти до виконання специфікацію №1 (додаток № 1) та технічну специфікацію (додаток №2) до додаткової угоди №2 до договору №53-124-01-22-17709 від 09.05.2022.

3. Внести зміни в пункт 4.1 Договору та викласти його в наступній редакції: «Ціна Товару по договору становить 282 310,00 грн (двісті вісімдесят дві тисячі триста десять грн 00 коп.), крім того ПДВ 20% 56 462,00 грн (п`ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят дві грн 00 коп.), всього ціна Договору: 338 772,00 грн (триста тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят дві грн 00 коп.).».

4. По всіх інших питаннях, що не обумовлені даною додатковою угодою, сторони керуються умовами договору поставки №53-124-01-22-17709 від 09.05.2022.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" на виконання умов Договору поставки № 53-124-01-22-17709 від 09.05.2022 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 334 164,00 грн, однак відповідачем оплату за поставлений товар здійснено не було, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 334 164,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 0,3% річних у розмірі 1 994,60 грн та інфляційні втрати у розмірі 52 719, 91 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 334 164,00 грн, а саме: за видатковою накладною №20091 від 20.09.2022 на суму 235 008,00 грн та за видатковою накладною №6081 від 06.08.2022 на суму 99156,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2022 відповідачем було складено Ярлик на придатну продукцію №Я-063-24-23 до видаткової накладної №6081, 28.09.2022 відповідачем було складено Ярлик на придатну продукцію №Я-10-131-24 до видаткової накладної №20091 від 20.09.2022, 07.10.2022 відповідачем було складено Ярлик на придатну продукцію №Я-081-24-23 до видаткової накладної №20091 від 20.09.2022.

Отже, товар за видатковою накладною №6081 від 06.08.2022 на суму 99156,00 грн відповідач повинен був оплатити у строк до 17.10.2022 (з урахуванням ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України); частина товару за видатковою накладною №20091 від 20.09.2022 (Ярлик на придатну продукцію №Я-10-131-24) на суму 172800,00 грн. - у строк до 28.11.2022 (з урахуванням ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України); частина товару за видатковою накладною №20091 від 20.09.2022 (Ярлик на придатну продукцію №Я-081-24-23) на суму 62208,00 грн. - у строк до 06.12.2022.

Представник позивача зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" на виконання умов Договору поставки № 53-124-01-22-17709 від 09.05.2022 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 334 164,00 грн, однак відповідачем оплату за поставлений товар здійснено не було.

Доказів оплати товару на загальну суму 334 164,00 грн. відповідачем суду не надано.

Заперечуючи стосовно позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що 23.09.2022 позивач здійснив частково поставку передбаченого Договором Товару для Відповідача загальною вартістю 235 008,00 грн з ПДВ відповідно до видаткової накладної від 20.09.2022 № 20091. Проте, станом на 17.12.2024 Позивачем не було допоставлено Товар передбачений умовами Договору вартістю 4 608,00 грн з ПДВ.

Як було вказано вище 13.09.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки №53-124-01-22-17709 про наступне:

1. Сторони прийшли до згоди зменшити обсяг закупівлі та відповідно ціну по договору поставки №53-124-01-22-17709 від 09.05.2022.

2. Прийняти до виконання специфікацію №1 (додаток № 1) та технічну специфікацію (додаток №2) до додаткової угоди №2 до договору №53-124-01-22-17709 від 09.05.2022.

3. Внести зміни в пункт 4.1 Договору та викласти його в наступній редакції: «Ціна Товару по договору становить 282 310,00 грн (двісті вісімдесят дві тисячі триста десять грн 00 коп.), крім того ПДВ 20% 56 462,00 грн (п`ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят дві грн 00 коп.), всього ціна Договору: 338 772,00 грн (триста тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят дві грн 00 коп.).».

Відповідно до специфікації №1 (додаток № 1) сторони передбачили наступний асортимент та вартість товару:

Вал Н01.34.01.102 - 1 шт. - 9 600,00 грн. без ПДВ.

Вал Н01.35.01.102 - 1 шт. - 9 600,00 грн. без ПДВ.

Втулка захисна Н20.10.00.009- 2 шт. - 20 800,00 грн. без ПДВ.

Колесо робоче Н01.2.579.00.000ПС - 2 шт. - 5 280,00 грн. без ПДВ.

Колесо робоче Н01.34.01.0034 - 4 шт. - 42 240,00 грн. без ПДВ.

Колесо робоче Н01.35.01.003- 4 шт - 31300,00 грн. без ПДВ.

Колесо робоче Н13.78.00.003- 1 шт. - 3 840,00 грн. без ПДВ.

Колесо робоче СМН 01.33.01.003 - 2 шт. - 15 650,00 грн. без ПДВ.

Обойма в зборі 466.292.110 - 5 шт. - 72 000,00 грн. без ПДВ.

Обойма в зборі 466.292.120 - 5 шт. - 72 000,00 грн. без ПДВ.

Всього 338 772,00 грн з урахуванням ПДВ.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що Колесо робоче Н13.78.00.003 у кількості 1 шт. вартістю 3 840,00 грн. без ПДВ. (4608,00 грн з ПДВ) позивачем поставлено не було.

Поміж тим суд наголошує, що непоставлення позивачем товару Колесо робоче Н13.78.00.003 не є відкладальною обставиною не сплачувати вартість отриманого товару. Умовами договору сторони не передбачили, що оплата товару здійснюється лише після поставлення всього товару зазначеного у специфікації.

Разом з тим, позивачем не заявлено вимоги в частині стягнення 4608,00 грн як і не здійснювалось нарахування інфляційних та штрафних санкцій.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» за Договором поставки №53-124-01-22-17263 від 16.02.2022 у сумі 146268,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» суми основного боргу у розмірі 334164,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на існування форс-мажорних обставин, тяжкого фінансового становища відповідача та зауважив, що позивач не звертався до нього з досудовим врегулюванням спору.

Суд зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин саме у спірних правовідносинах (за Договором поставки) відповідачем суду не надано, зокрема, сертифікату ТПП, а тому суд відхиляє як необгрунтовані та недоведені заперечення відповідача у вказаній частині.

Існування обставин, які б вказували на тяжкий фінансовий стан відповідача, відповідачем також не доведено належними та допустимими доказами. Крім того, тяжкий фінансовий стан не звільняє від виконання обов`язку оплатити товар, втім міг би бути підставою для вирішення судом питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду (якби відповідачем відповідна заява була подана).

Що стосується досудового врегулювання спору, суд зазначає, що пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/20002 встановлено, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача у вказаній частині.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 0,3% річних у розмірі 1 994,60 грн (за період з 15.10.2022 по 11.11.2024) та інфляційні втрати у розмірі 52 719, 91 грн (за період з жовтня 2022 року по листопад 2024 року).

У п. 8.4 Договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок 0,3% річних, суд дійшов висновку в його необгрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду виникнення прострочення про що було зазначено вище.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 0,3% річних, відповідно до якого обгрунтованим розміром 0,3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 1988,81 грн. В іншій частині слід відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необгрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду виникнення прострочення про що було зазначено вище.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обгрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 49857,17 грн. В іншій частині слід відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що він не визнає позовні вимоги в частині стягнення 1994,60 грн 0,3% річних, оскільки наведений позивачем у позовній заяві обрахунок сум 0,3% річних за договором проведений без належного врахування висновків Верховного суду щодо цього питання, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, а також у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Щодо вказаних заперечень відповідача, суд вважає їх необгрунтованими та не доведеними, оскільки відповідач не наводить жодних пояснень та обгрунтувань, в чому саме прослідковується така невідповідність, тоді як суд не може замість відповідача викладати підстави, на яких грунтуються заперечення.

Крім того, правовідносини у даній справі та у справах №918/631/19, №905/21/19 та №910/13071/19 не є аналогічними.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" (04071, місто Київ, вулиця Почайнинська, будинок 25/49, офіс 74, код ЄДРПОУ 32556755) основну заборгованість у розмірі 334 164 (триста тридцять чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн. 00 коп., 0,3% річних у розмірі 1988 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 49857 (сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 5790 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2025

Суддя Владислав ДЕМИДОВ