Рішення

від 07.02.2025 по справі 910/11628/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2025Справа № 910/11628/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Добробут та захист»

про стягнення 30 834,17 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна», позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Добробут та захист» (далі - ТДВ «СК «Добробут та захист», відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 30 834,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталась 21.09.2021 у місті Києві, застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений, у зв`язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 71 781,89 грн. Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - винуватця ДТП була застрахована у АТ «Просто-Страхування», останнє здійснило позивачу виплату страхового відшкодування у сумі 40 947,72 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Разом з тим позивач вважає, що оскільки відповідач (ТДВ "СК "Добробут та захист") є власником, а також роботодавцем водія, якого визнано винним у вчиненні ДТП, то на підставі ст. 1194 ЦК України він має сплатити позивачу залишок невідшкодованої шкоди.

У позові ПрАТ "СК "Провідна" просить суд стягнути з ТДВ "СК "Добробут та захист" страхове відшкодування в сумі 30 834,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду від 23.10.2024 було розглянуте клопотання відповідача (ТДВ "СК "Добробут та захист") про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження та відмовлено у його задоволенні з підстав, наведених у цій ухвалі.

Також відповідач подав відзив на позовну заяву з пропуском процесуального строку, визначеного судом, проте, клопотання про поновлення цього строку відповідач не заявив.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 30.09.2024 відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву - не менше 15 днів з дня вручення даної ухвали. Вказана ухвала була направлена до електронного кабінету ТДВ «СК «Добробут та захист» через систему «Електронний суд» та отримана відповідачем 01.10.2024. Отже відповідач повинен був надати відзив до суду у строк до 16.10.2024, однак, відзив був поданий ним лише 05.11.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного, враховуючи пропуск відповідачем строку на подання відзиву на позов та відсутність заяви про поновлення цього процесуального строку, суд вирішив залишити відзив ТДВ «СК «Добробут та захист» без розгляду, як і клопотання відповідача про залучення до розгляду справи АТ «Просто-Страхування» в якості співвідповідача, що містилося у вказаному відзиві.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6772719/1052/20 від 09.11.2020, укладеного ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_1 , були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Scoda Octavia A5, державний номер НОМЕР_1 .

21.09.2021 у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля марки Scoda Octavia A5, держаний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля марки Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_2 , під ОСОБА_3 та автомобіля марки Citroen C5, державний номер НОМЕР_3 , власником якого є ТДВ «СК «Добробут та захист» та яким керував працівник останнього ОСОБА_4 .

У результаті вказаної ДТП транспортному засобу марки Scoda Octavia A5, державний номер НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику - завданий матеріальний збиток.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2022 у справі № 757/55118/21-п за вказаною подією ДТП водія транспортного засобу Citroen C5, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до актів огляду транспортного засобу № 2300365839 від 23.09.2021 та № 365839 від 11.10.2021, а також рахунку СТО № КО-0000410 від 14.10.2021, наданого ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Scoda Octavia A5, державний номер НОМЕР_1 , склала 71 781,89 грн.

На підставі страхового акту № 2300365839 від 19.10.2021 ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» виплатило страхове відшкодування потерпілій особі за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу "Skoda Octavia", державний номерний знак НОМЕР_4 , у сумі 71 781,89 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 044239 від 20.10.2021.

Разом з тим встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Citroen C5, винного у ДТП, була застрахована у АТ «Просто-Страхування» згідно з полісом страхування № АР5765002.

На підставі заяви ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації № 2300365839 від 01.12.2021 ПрАТ «Просто-Страхування» сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 40 947,72 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,60), що підтверджується матеріалами справи.

У даному позові ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» вважає, що невідшкодовану частину страхового відшкодування в сумі 30 834,17 грн (71 781,89 - 40 947,72) має сплатити власник транспортного засобу та роботодавець винної особи ( ОСОБА_4 ) відповідач - ТДВ "СК "Добробут та захист" на підставі ст. 1194 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як неодноразово зазначив Верховний Суд, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що в даному випадку до позивача в порядку суброгації перейшло право вимоги на сплачену ним суму страхового відшкодування в розмірі 71 781,89 грн до страховика винної особи - ПрАТ «Просто-Страхування», як відповідальної за шкоду особи.

Указаним правом позивач скористався, в результаті чого він отримав компенсацію сплаченого відшкодування, проте, в меншій сумі - 40 947,72 грн, оскільки така сума була розрахована ПрАТ «Просто-Страхування» з урахуванням положень п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.

У той же час суд вважає, що заявлена в цьому позові вимога до відповідача, як до винної особи - власника транспортного засобу, який є також роботодавцем водія, визнаного винним у вчиненні ДТП, є необґрунтованою та такою, що протирічить засадам спеціального законодавства, що регулює порядок відшкодування шкоди особами, застрахованими відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплатив страховий платіж, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Вказані висновки наведені постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17.

Водночас у вказаному Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Отже, враховуючи, що розмір завданої шкоди був визначений та сплачений ПрАТ «Просто-Страхування», хоч і в меншій сумі (40 947,72 грн), але згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при цьому такий розмір не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «Просто-Страхування», то вважається, що сплачена сума позивачем є покритою, відповідно, відсутні підстави для покладення відповідальності на винну особу (відповідача) за ст. 1194 ЦК України.

Більш того судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/3857/23, яке набрало законної сили, за позовом ПрАТ «СК «Провідна» (позивача і в даній справі) було стягнуто в порядку суброгації з ТДВ "Страхова Компанія "Добробут та захист" (відповідача і в даній справі), як з відповідальної особи, яка зобов`язана відшкодувати збитки, завдані їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, страхове відшкодування в сумі 40 947 грн 72 коп. При цьому у своєму рішенні суд врахував, що відповідно до полісу № АР5765002 ліміт майнової відповідальності становить 130 000 грн, а розмір франшизи не передбачений.

Тобто вказаним рішенням вже було стягнуто страхове відшкодування в порядку суброгації з відповідача, як з особи, відповідальної за дії свого працівника, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Просто-Страхування». Також вказаним рішенням був встановлений розмір відшкодування, який має сплатити особа, відповідальна за збиток, а саме - у сумі 40 947,72 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Відтак, на підставі вищенаведеного, суд вважає, що немає підстав для застосування у спірних відносинах положень ст. 1194 ЦК України, оскільки відповідальна особа за таке відшкодування - ПрАТ «Просто-Страхування» належним чином виконала свої обов`язки за полісом № АР5765002, при цьому різниці між фактичними витратами позивача та виплаченою йому в порядку суброгації сумою, яку позивач визначив в розмірі 30 834,17 грн, немає.

Суд звертає увагу позивача, що основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна, однак, не є метою добровільного страхування повне відшкодування страховику понесених ним витрат у результаті виконання такого договору, що в даному випадку намагається вчинити позивач, звертаючись з позовом до відповідача.

Мета відшкодування розміру збитків полягає у тому, що за рахунок коштів від відшкодування збитків відбувається відновлення та/або повернення транспортного засобу у стан на момент пошкодження, а не намагання позивача відновити своє фінансове становище відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6772719/1052/20 від 09.11.2020, на підставі якого позивачем здійснювалась страхова виплата.

Отже, перевіривши доводи сторін та оцінивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 30 834,17 грн, а відтак - у позові слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Добробут та захист» про стягнення 30 834,17 грн.

Повний текст рішення складений 07 лютого 2025 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.