Рішення

від 17.01.2025 по справі 911/2464/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2464/24

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обережною відповідальністю «АВІАЦІЯ НОВОЇ ГЕНЕРАЦІЇ «ПАТРІОТ-УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСТ» про стягнення 2 748 007,10, зобов`язання вчинити дії, за участі представників від:

позивача Риженко А.М. (керівник);

відповідача Татарченко К.В. (ордер ВІ №1248942 від 05.10.2024)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАЦІЯ НОВОЇ ГЕНЕРАЦІЇ «ПАТРІОТ-УКРАЇНА» (далі позивач, ТОВ «АНГ «Патріот-Україна») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСТ» (далі відповідач, ТОВ «Тест») та просить:

- стягнути з ТОВ «Тест» на користь ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» 2 748 007,10грн, з яких: 17 741,94грн борг з орендної плати за період з 01.03.2024 по 12.03.2024; 1 675 985,63грн неустойка за період з 13.03.2024 по 04.09.2024; 279,80грн 3% річних за період з 27.02.2024 по 04.09.2024; 628,75грн втрати від інфляції за період з березня по липень 2024 року; 3 370,98грн пеня за період з 27.02.2024 по 04.09.2024; 1 050 000грн штраф;

- зобов`язати ТОВ «Тест» звільнити та повернути на підставі акта прийому-передачі ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» відповідно до умов договору №АНГ 02.01/2024-1-с від 02.01.2024 суборенди нежитлових приміщень нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 731,7 мІ, які знаходяться в будівлі виробничо-адміністративного корпусу за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул.Залізнична, 8.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором від 02.01.2024 №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди нежитлових приміщень в частині сплати орендної плати у встановлений договором строк, повернення майна після закінчення строку дії відповідного договору (т.1 а.с.1-14).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2024: відкрито провадження у справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 16.10.2024 о 14:00; встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (т.1 а.с.105-107).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 23.09.2024 о 21:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.1 а.с.109).

Як визначено ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копія відповідної ухвали направлена відповідачу за його адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.09.2024 та яка не змінилась станом на 14.10.2024 (т.1 а.с.96, 152), поштовим відправленням №0600966218948, що повернуто 05.10.2024 з довідкою відділення поштового зв`язку м. Бровари, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1 а.с.147-151).

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

В силу п.п.2, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою: позивачу - наступного робочого дня - 24.09.2024; відповідачу 05.10.2024 (день складання довідки відділенням поштового зв`язку).

07.10.2024 до Господарського суду Київської області у строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.124-125).

У відзиві на позов відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що не підписував та не укладав договір та додаткову угоду, акт приймання-передачі до них, на які позивач посилається, обґрунтовуючи заявлені вимоги, а директор ТОВ «Тест» у відповідний період перебував за кордоном.

До тексту поданого відзиву відповідачем включені клопотання про:

- витребування відомостей щодо перетину директором товариства - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) державного кордону України за період з 2023-2024 роки;

- витребування у ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» оригіналів: договору від 02.01.2024 №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди нежитлового приміщення; додатку №1 до такого договору; акту №1 прийому передачі нежитлових приміщень до договору від 02.01.2024 №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди нежитлового приміщення.

В обґрунтування поданого клопотання в частині витребування відомостей про перетин ОСОБА_1 державного кордону, відповідач повідомив, що зазначена інформація може бути надана виключно на запит суду уповноваженим органом.

Щодо витребування оригіналів документів відповідач під час підготовчого засідання пояснив, що такі документи, які надані позивачем у копіях, можливо підроблені.

Ухвалами від 16.10.2024, які занесені до протоколу підготовчого засідання, з підстав зазначених в ухвалі від 06.11.2024 (т.2 а.с.11-17), судом: зобов`язано відповідача невідкладно надати докази направлення відзиву позивачу у встановленому ГПК України порядку; встановлені строки для подання сторонами відповіді на відзив та заперечення; в підготовчому засіданні оголошено перерву до 15:00 06.11.2024 (т.1 а.с.155-157).

Ухвали прийняті з підстав, вказаних в ухвалі Господарського суду Київської області від 06.11.2024 (т.2 а.с.11-17).

22.10.2024 через систему «Електронний суд» відповідач надав докази направлення відзиву позивачу засобами поштового зв`язку на виконання вимог суду (т.1 а.с.168-170).

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду з дотриманням встановленого судом строку (т.1 а.с.176-187), позивач підтримує заявлені вимоги та вказує, що:

-між сторонами виникали аналогічні договірні зобов`язання щодо оренди цього самого нерухомого майна на підставі договору від 01.02.2021 №АНГ 01.02/2021-1-с суборенди нежитлових приміщень, за яким відповідач зобов`язання з орендної плати виконав повністю, однак, систематично порушував строки внесення оплати, що змусило встановити додаткову відповідальність за це новим договором;

-документи, підпис на яких не визнається позивачем, передані позивачу менеджером з якості ТОВ «Тест» - ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) за дорученням директора ОСОБА_1 ;

-відповідач здійснював орендні платежі на підставі укладеного договору у період з січня по березень 2024 року, що, у випадку доведення тієї обставини, що договір не підписував директором ТОВ «Тест», свідчать про схвалення відповідного правочину відповідачем;

-позивач неодноразово на поштову адресу відповідача направляв листи щодо погашення заборгованості зі сплати орендної плати, звільнення та повернення нерухомого майна; додатково такі документи направленні відповідачу в електронному вигляді з використанням системи «M.E.Doc»;

-відповідач ухиляється від отримання поштової кореспонденції, яка направляється за його офіційною адресою та повертається без вручення, а доводи про те, що такі листи отримує позивач не доведені відповідачем.

06.11.2024 (сформовано в системі «Електронний суд» та направлена до суду після закінчення робочого часу суду 05.11.2024) від відповідача надійшла заява (т.2 а.с.1-2), в якій викладенні заперечення щодо тверджень позивача, викладених у відповіді на відзив. За своєю правовою природою така заява є другою заявою відповідача по суті запереченням.

Так, в силу ч.1 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, якими є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Такі заяви у відповідності з ч.3 цієї статті подаються у встановлені судом або кодексом строки.

Подана заява, з огляду на її зміст, є нічим іншим як заявою по суті спору, тобто запереченням, яка подана з дотриманням встановленого судом строку відповідачем.

Заперечуючи щодо обставин, викладених позивачем у відповіді на відзив, та заперечуючи проти заявленого позову, відповідач посилається не та, що:

- сторони не перебувають у господарських правовідносини за договором оренди, на який позивач посилається у позові, оскільки директор ТОВ «Тест» такий правочин не підписував;

- позивач не підтверджує будь-якими доказами обставин передачі йому працівником ТОВ «Тест» відповідного договору, додатку до нього та акту прийому передачі;

- платежі, на які позивач посилається, є авансом за договором, який сторонами не укладено;

- система «M.E.Doc» створена для подання звітності та не призначена для ведення листування між контрагентами;

- відповідач не перешкоджає поверненню майна, яке і так перебуває в розпорядженні власника; доказів, які б підтверджували користування відповідачем таким майном позивач не надав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2024 судом: задоволено клопотання ТОВ «ТЕСТ», що включено до тексту відзиву (від 07.10.2024 вх.№9993/24) та витребувано у Адміністрації Державної прикордонної служби України відомості у формі довідки щодо перетину ОСОБА_3 державного кордону України у період з 01.01.2023 по 31.01.2024 (із зазначенням дати, напрямку та місця перетину); встановлено строк для подання витребуваних судом доказів; задоволено клопотання ТОВ «ТЕСТ», що включено до тексту відзиву (від 07.10.2024 вх.№9993/24), та витребувано у ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» оригінали договору від 02.01.2024 №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди нежитлового приміщення та додатку №1 до такого договору, акту №1 прийому передачі нежитлових приміщень до договору від 02.01.2024 №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди нежитлового приміщення; встановлено строк для подання витребуваних судом оригіналів документів; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_2 ; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а в судовому засіданні оголошено перерву до 14:30 02.12.2024 (т.2 а.с.11-17).

На виконання вимог ухвали від 06.11.2024 від позивача 14.11.2024 з листом від 11.11.2024 б/н надійшли витребувані докази оригінали доказів, що долучені до позовної заяви у копіях (т.2 а.с.21).

Копія ухвали від 06.11.2024 вручена Адміністрації Державної прикордонної служби 18.11.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0600982579578 (а.с.31).

22.11.2024 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшло повідомлення від 21.11.2024 №19-80879/18/24-Вих про необхідність надання додаткових вихідних даних (дата народження та громадянство) для виконання ухвали від 06.11.2024; аналогічного змісту повідомлення надійшло до суду 25.11.2024 засобами поштового зв`язку (т.2 а.с.32-33).

Ухвалою від 02.12.2024, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, судом зобов`язано відповідача надати відомості щодо дати народження та громадянства ОСОБА_1 , а в підготовчому засіданні оголошено перерву до 14:00 16.12.2024 (т.2 а.с.44-46).

Судом зобов`язано відповідача надати відповідні відомості, оскільки вони необхідні Адміністрації Державної прикордонної служби для виконання ухвали суду 06.11.2024 в частині витребування доказів.

Перерву у підготовчому засіданні судом оголошено на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, враховуючи необхідність надання відповідачем додаткових вихідних даних для отримання витребуваних доказів, що містять інформацію про перетин кордону ОСОБА_1 , від Адміністрації Державної прикордонної служби.

03.12.2024 від відповідача надійшли відомості щодо дати народження та громадянства ОСОБА_1 (т.2 а.с.47, 49), у зв`язку з чим суд листом від 05.12.2024 повідомив відповідні відомості Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (т.2 а.с.52).

10.12.2024 на електронну пошту Господарського суду Київської області від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла інформація щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону; аналогічного змісту інформація надійшла до суду 12.12.2024 засобами поштового зв`язку (т.2 а.с.54, 56).

Ухвалою від 16.12.2024, що занесена до протоколу підготовчого засідання (т.2 а.с.58-59), судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.12.2024 о 10:00.

Підготовче провадження закрито на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, враховуючи виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України.

В судовому засіданні 27.12.2024 розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово позивача та ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 14:00 08.01.2025 (т.2 а.с.63-64).

В судовому засіданні 08.01.2025 судом заслухано вступне слово відповідача та ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву до 12:00 17.01.2025 (т.2 а.с.66-68).

16.01.2025 відповідач подав клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, проведення якої просив доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та винести на її вирішення такі питання:

- чи виконаний підпис на документі «Договір суборенди нежитлового приміщення №АНГ 02.01/2024-1-с від 02 січня 2024 р.» у графі «Суборендар», розташованій внизу справа кожної сторінки Договору (сторінки 1-5), а також в графі «директор _____ Маріана Борисова» (на п`ятій сторінці) ОСОБА_1 або іншою особою?;

- чи виконаний підпис на документі «Додаток №1 до Договору суборенди нежитлового приміщення №АНГ 02.01/2024-1-с від 02 січня 2024 р.» у графі «директор _____ Маріана Борисова» ОСОБА_1 або іншою особою?;

- чи виконаний підпис на документі «Акт №1 прийому передачі нежитлових приміщень до Договору №АНГ 02.01/2024-1-с від 02 січня 2024 р.» у графі «директор _____ Маріана Борисова» Борисовою Маріаною Володимирівною або іншою особою?

В обґрунтування поданого клопотання, відповідач вказує, що керівник товариства ОСОБА_1 не підписувала відповідні документи, отже, призначення у даній справі судової експертизи є необхідним для розгляду спору у даній справі, оскільки позивач посилається на факти укладення відповідного договору та додаткової угоди, передачі об`єкта оренди за актом.

Ухвалою від 17.01.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи.

Відмовляючи у задоволені клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд виходив з наступного.

В силу ч.1 ст.73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідні дані встановлюються, зокрема згідно з п.2 ч.2 такої статті таким засобом доказування як висновок експерта.

Згідно ч.3 ст.80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відзив, як установлено ч.8 ст.165 ГПК України, подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У даній справі строк для подання відзиву, який встановлено судом, закінчився.

Частиною 3 ст.98 ГПК України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. При цьому, суд призначає експертизу, як визначено ч.1 ст.99 ГПК України, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідач у даній справі висновку експерта в строк для подання доказів суду не надав, однак, посилається у відзиві на обставини, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання. При цьому, для проведення відповідної експертизи відповідач самостійно не міг надати докази, які необхідно надати для її проведення, зокрема, оригінали договору, додатку та акту, які перебували у володінні позивача.

Разом з тим, відповідно до п.8 ч.2 ст.182 ГПК України, питання про призначення експертизи суд вирішує у підготовчому засіданні.

Клопотання про призначення у даній справі експертизи відповідач під час проведення підготовчого засідання не заявляв.

Водночас, клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи заявлено вже на стадії розгляду справи по суті, під час дослідження доказів, хоча представник відповідача ознайомився з оригіналами відповідних доказів ще на стадії підготовчого провадження - 04.12.2024 (т.2 а.с.51). Поряд з цим, ще у відзиві на позов стверджував, що відповідні документи ОСОБА_1 не підписувала.

При цьому, на стадії розгляду заяв та клопотань, які з поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні, відповідач також відповідне клопотання не заявляв, Поряд з цим, відповідач не навів навіть обставин, що унеможливлювали його звернутись із відповідним клопотанням саме на стадії підготовчого провадження.

Окрім того, відмовляючи у задоволенні клопотання, суд також виходив із того, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів, а також відповідно до п. 1.3 Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі Науково-методичні рекомендації), орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Зміст п.п.1,3,1.6 Науково-методичних рекомендацій дає підстави вважати, що експериментальні зразки підпису та почерку відбираються саме до призначення експертизи.

При розгляді клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд зобов`язаний встановити наявність об`єктів дослідження, можливість надання експерту зразків і лише після закінчення збирання необхідних матеріалів для проведення експертизи призначити судову почеркознавчу експертизу. Вказані дії мають бути вчиненні судом до вирішення питання про призначення експертизи, оскільки судова почеркознавча експертиза за відсутності необхідних для її проведення матеріалів не може бути проведена, тому і підстав для її призначення не має. Безперечено після призначення експертизи, у разі недостатності матеріалів (об`єктів дослідження, вільних, умовно-вільних експериментальних зразків почерку та підпису, наданих судом, експерт може подати суду клопотання на підставі п.2 ч.6 ст.69 ГПК України про надання йому додаткових матеріалів і зразків.

Відповідач, заявляючи відповідне клопотання, не надає вільних або умовно-вільних зразків почерку та підпису Борисової М.В., не звертається до суду з клопотанням про витребування документів, що містять такі зразки у третіх осіб, ним також не забезпечена явка Борисової М.В. в судове засідання для відібрання судом експериментальних зразків її почерку та підпису.

Крім того, суд враховує також те, що розгляд справи по суті розпочато, а в силу ч.3 ст.195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених п.п. 1-3-1 ч.1 ст.227 та п.1 ч.1 ст.228 ГПК України, отже, суд позбавлений можливості зупинити провадження у справі у разі призначення у даній справі судової експертизи.

Також, слід зазначити, що на думку суду, з огляду на обсяг та характер доказів у справі, які оцінюються кожний окремо та у сукупності, необхідності у призначенні у даній справі судової почеркознавчої експертизи немає.

Під час розгляду справи по суті позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

02.01.2024 між фізичною особою-підприємцем Головачем Олександром Миколайовичем (далі - орендодавець) та ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» (далі - орендар) укладено договір №Ф02.01/2024-1-о оренди нежитлових приміщень (т.1 а.с.23-27; далі договір оренди).

В силу п.1.1 договору оренди орендодавець зобов`язується передати орендарю у строкове платне користування (оренду) приміщення, перелік яких вказаний в додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною, загальною площею 2187,13мІ, а орендар прийняти їх та сплачувати орендарю орендну плату в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.4 договору оренди визначено, що орендовані приміщення знаходяться в будівлі виробничо-адміністративного корпусу за адресою: 07400, Київська область, м.Бровари, вул. Залізнична, 8.

Згідно з п.4.1 договору оренди: такий договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та дії до 31 грудня 2024 року включно; у разі відсутності письмових заперечень, поданих за 20 календарних днів до дня припинення договору, договір продовжується автоматично на один рік на тих же умовах; аналогічно договір пролонгується на послідуючі періоди.

В силу п.6.4 договору оренди орендар має право, зокрема, передавати орендовані приміщення іншим особам у користування (суборенду) на термін, який не перевищує термін дії такого договору.

Відповідно до додатку №1 (т.1 а.с.28-29) сторонами визначено перелік майна, що передається в оренду на умовах укладеного договору.

02.01.2024 між орендодавцем та орендарем підписано акт №1 приймання-передачі нежитлових приміщень, які орендує АНГ «Патріот-Україна» (т.1 а.с.30-32), відповідно до якого ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» прийняло, а ФОП Головач О.М. передало нерухоме майно, у т.ч. майно, що розташоване на першому поверсі, а саме: виробничий цех загальною площею 405,1м2, виробничий цех загальною площею 124,2м2, сан вузол загальною площею 8,9м2, підсобне загальною площею 11,3м2, підсобне загальною площею 17,7м2, підсобне загальною площею 10,6м2, сходову загальною площею 18,6м2, коридор загальною площею 3,8м2, основне загальною площею 18,6м2, основне загальною площею 15,7м2, основне загальною площею 12,4м2, сан вузол загальною площею 2,3м2, основне загальною площею 37,8м2, основне загальною площею 17,4м2, коридор загальною площею 27,18м2.

Як вбачається з витягу від 15.08.2018 №134401208 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності, право власності на об`єкт оренди зареєстровано за Головачом Олександром Миколайовичем на підставі: договору купівлі-продажу нерухомого майна (серія та номер: 11400; виданий 28.09.2006 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Авраменко Н.А.) та договору дарування 19/50 частини комплексу (серія та номер: 14152; виданий 22.11.2006 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Авраменко Н.А.) (т.1 а.с.33).

02.01.2024 між ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» (далі орендар) та ТОВ «Тест» (далі суборендар) укладено договір №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди нежитлових приміщень (т.1 а.с.15-19; далі договір суборенди).

В силу п.п.1.1,1.2 договору суборенди орендар - ТОВ «АНГ Патріот-Україна» зобов`язується передати суборендарю ТОВ «Тест» у строкове платне користування (суборенду) приміщення загальною площею 731,7мІ, перелік яких вказаний в додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною, а суборендар зобов`язується їх прийняти та сплачувати орендарю орендну плату в порядку та на умовах, визначених цим договором; об`єкт суборенди належить орендарю на праві тимчасового користування (оренди) на підставі договору №Ф 02.01/2024-1-о оренди нежитлових приміщень від 02 січня 2024 року, укладеного між орендарем та ФОП Головачем Олександром Миколайовичем - орендодавцем за основним договором оренди; основний договір оренди є невід`ємним додатком до даного договору; умови основного договору не можуть суперечити умовам договору суборенди.

Суборендовані приміщення знаходяться в будівлі виробничо-адміністративного корпусу за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 8 (п.1.5 договору суборенди).

Пунктом 3.1 договору суборенди визначено, що вступ суборендаря у строкове платне користування на правах суборенди приміщеннями настає одночасно з підписанням сторонами акта прийому-передачі.

Суборендовані приміщення вважаються повернутими орендарю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (п.3.5 договору суборенди).

В силу положень п.4.1 договору суборенди такий договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 01 березня 2024 року включено.

Розмір орендної плати за цим договором за один місяць складає за 1 кв.м 239,16грн, у тому числі ПДВ 39, 86грн; загальна сума орендної плати складає 175000грн за один місяць, в тому числі ПДВ 29 166,67грн (п.5.1 договору суборенди).

Як визначено п.п.5.4, 5.5, 5.7 договору суборенди, суборендар сплачує орендарю платіж за перший місяць оренди протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного договору; у разі оплати авансовими платежами орендної плати за наступні місяці оренди суборендарем, плата стягується за кожний місяць на підставі відповідного рахунку; у разі розірвання договору суборенди та/або неможливості використовувати приміщення, платежі, які були сплачені за невикористанні місяці, повертаються суборендарю, термін повернення - 3 робочі дні з моменту отримання письмової вимоги; орендна плата та інші платежі, зазначені у п.5.3 цього договору, перераховуються суборендарем орендарю незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря; орендна плата за другий та наступні місяці перераховується суборендарем щомісячно, згідно з виставленим орендарем рахунком передплатою, не пізніше як за 5 календарних днів до початку наступного місяця; орендна плата щомісячно коригується орендарем з урахуванням офіційного індексу інфляції за попередній місяць.

У разі невиконання або неналежного виконання суборендарем умов, визначених договором, орендар, як закріплено п.6.1 договору суборенди, має право відмовитися від цього договору.

Як визначено п.6.3 договору суборенди, суборендар зобов`язаний повернути суборендовані приміщення в належному стані, з урахуванням нормального зносу, у разі припинення або розірвання цього договору.

У випадку порушення зобов`язань за договором, як закріплено сторонами у п.7.4 договору суборенди, суборендар несе таку відповідальність: у випадку прострочення сплати орендної плати - сплачує орендарю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 5 календарних днів - додатково сплачує штраф у розмірі 350 000грн (подвійної орендної плати, встановленої абзацом другим п.5.1 цього договору), за кожен місяць прострочення.

Відповідно до додатку №1 (т.1 а.с.20) сторони визначили майно, що є об`єктом суборенди на умовах укладеного договору суборенди.

02.01.2024 ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» та ТОВ «Тест» підписано акт №1 приймання-передачі нежитлових приміщень (далі акт прийому-передачі; т.1 а.с.21), відповідно до якого, ТОВ «Тест» прийняло, а ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» передало нерухоме майно загальною площею 731,7м2, що розташоване на першому поверсі виробничо-адміністративного корпусу за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, буд.8, а саме: виробничий цех загальною площею 405,1м2, виробничий цех загальною площею 124,2м2, санвузол загальною площею 8,9м2, підсобне загальною площею 11,3м2, підсобне загальною площею 17,7м2, підсобне загальною площею 10,6м2, сходову загальною площею 18,6м2, коридор загальною площею 3,8м2, основне загальною площею 18,6м2, основне загальною площею 15,7м2, основне загальною площею 12,4м2, санвузол загальною площею 2,3м2, основне загальною площею 37,8м2, основне загальною площею 17,4м2, коридор 27,18м2.

06.02.2024 сторонами у справі укладено додаткову угоду №1, якою змінено строк дії договору та викладено п.4.1 договору суборенди у такій редакції: «договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30 квітня 2024 року включно» (т.1 а.с.22).

Відповідно до акту надання послуг від 31.01.2024 №9, що підписаний сторонами, розмір орендної плати за січень 2024 року складає 169 354,84грн (т.1 а.с.213).

У даній справі відповідач заперечував факти укладення вищевказаних договору суборенди, додаткової угоди до нього, а також підписання акту прийому-передачі. При цьому, відповідач вказував, що такі документи не підписувались директором товариства.

Встановлюючи вищевказані факти укладення зазначеного договору, додаткової угоди та передачі об`єктів суборенди за відповідним договором, судом відхилені вищевказані заперечення з наступних підстав.

Як свідчать відомості про перетин державного кордону України, надані Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхала за межі державного кордону України 25.09.2023 через пункт пропуску Чоп (Тиса) та станом на дату укладання договору 02.01.2024 не перетинала державного кордону у місцях пропуску (т.2 а.с.54).

Водночас, перебування керівника ТОВ «Тест» за межами України не є безумовним доказом того, що така особа не підписувала договір суборенди, додаткову угоду до нього та акт прийому-передачі, оскільки відповідні документи могли бути їй передані та підписані нею за кордоном України. Доказів того, що на відповідних документах, які оглянуті судом в оригіналі, підпис, який посвідчено печаткою відповідача, вчинений не ОСОБА_1 не надано.

Як визначено ч.2 ст.180 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В силу ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України (далі ЦК України), з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Судом встановлено, що на виконання умов договору суборенди відповідач, з посиланням на такий договір, здійснив п`ять платежів - фактично виконав зобов`язання з оплати орендної плати за договором суборенди, сплативши загалом 394 354,84грн, що підтверджується виписками з особового рахунку та платіжними інструкціями, а саме:

за січень 2024 року 169 354,84грн: платіжна інструкція від 17.01.2024 №1135, виписка з особового рахунку за період з 17.01.2024 по 17.01.2024; у графі призначення платежу вказано: «оплата за суборенду нежит.приміщ. за 01/2024р., зг. №АНГ02.01/2024-1-с від 02.01.2024, в т.ч. ПДВ 20% 28 225,81грн» (т.1 а.с.64-65, 215);

за лютий 2024 року 175 000грн: платіжна інструкція від 02.02.2024 №1141 на суму 87 500грн з призначенням платежу «оплата за суборенду нежит.приміщ. за 02/2024р., зг. №АНГ02.01/2024-1-с від 02.01.2024, в т.ч. ПДВ 20% 14 583,33грн» (т.1 а.с.66, 216), виписка з особового рахунку за період з 02.02.2024 по 02.02.2024 щодо відповідного платежу; платіжна інструкція від 05.02.2024 №1142 на суму 12 500грн з призначенням платежу «оплата за суборенду нежит.приміщ. за 02/2024р., зг. №АНГ02.01/2024-1-с від 02.01.2024, в т.ч. ПДВ 20% 2 083,33грн», виписка з особового рахунку за період з 05.02.2024 по 05.02.2024 щодо відповідного платежу (т.1 а.с.67-69, 217); платіжна інструкція від 07.02.2024 №1148 на суму 75 000грн з призначенням платежу «оплата за суборенду нежит.приміщ. за 02/2024р., зг. №АНГ02.01/2024-1-с від 02.01.2024, в т.ч. ПДВ 20%», виписка з особового рахунку за період з 07.02.2024 по 07.02.2024 щодо відповідного платежу (т.1 а.с.70, 218);

за березень 2024 року 50 000грн: платіжна інструкція від 16.02.2024 №1151 на суму 50 000грн з призначенням платежу «оплата за суборенду нежит.приміщ. за 03/2024р., зг. №АНГ02.01/2024-1-с від 02.01.2024, в т.ч. ПДВ 20% 8 333,33грн», виписка з рахунку щодо відповідного платежу за період з 16.02.2024 по 16.02.2024 (т.1 а.с.71, 219).

Враховуючи, що оплата з посиланням на договір суборенди здійснювалась неодноразово та протягом строку дії договору, у суду відсутні підстави вважати таку оплату авансом, який, як наполягає відповідач, здійснювався до укладення відповідного договору, який фактично, як посилається відповідач не укладений.

Окрім того, представник відповідача під час розгляду справи по суті вказав, що у приміщенні, вказаному як об`єкт оренди за договором суборенди, залишилось майно відповідача, зокрема печатка товариства, яку, як він стверджував, позивач використав при складанні такого договору суборенди. При цьому, відповідні твердження відповідача про те, що печатка перебуває у незаконному володінні відповідача не надано, як і доказів використання такої печатки саме позивачем з метою підроблення договору суборенди.

Щодо операцій за договором від 02.01.2024 №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди нежитлових приміщень позивачем видані та подані, про що свідчать квитанції про прийняття, податкові накладні на суми нарахованої орендної плати від: 17.01.2024 №1 на суму 169 354,84грн; 02.02.2024 №2 на суму 87 500грн, 05.02.2024 №1 на суму 12 500грн, 07.02.2024 №1 на суму 75 000грн, 16.02.2024 №1 на суму 50 000грн (т.1 а.с.220-230).

У вимозі від 02.02.2024 за вих.№02.02/24-1 позивач наполягав на сплаті відповідачем орендної плати за лютий 2024 року у розмірі 175 000грн, а також штрафу в розмірі 350 000грн за допущенне порушення нездійснення оплати орендної плати у встановлений договором строк (т.1 а.с.34-35).

В якості доказів направлення вказаної вимоги надано: поштову накладну №0740031103634, опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною, та фіскальний чек від 02.02.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення (т.1 а.с.36-38).

Як вбачається з відомостей з вебсайту АТ «Укрпошта» та конверту, поштове відправлення за №0740031103634 повернуто за зворотною адресою, у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання (т.1 а.с.39-40).

Згідно акту надання послуг від 29.02.2024 №17, що підписаний електронним цифровим підписом керівника позивача та доставлений користувачу - ТОВ «Тест» в системі M.E.Doc 02.04.2024, позивач визначив розмір орендної плати за лютий 2024 року у розмірі 175 000грн (т.1 а.с.235-237)

Відповідно до поштової накладної №0740031103200, опису вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною, та фіскального чеку від 08.02.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення вбачається, що позивач направив відповідачу рахунок на оплату від 06.02.2024 №13 на суму 175 000грн щодо сплати оренди за березень 2024 року (т.1 а.с.41-44).

Відповідне відправлення, як свідчить інформація з вебсайту АТ «Укрпошта» та конверт, повернуто за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання (т.1 а.с.45-46).

Листом від 26.02.2024 за вих.№26.02/24-1 позивач повідомив відповідача про відмову від договору від 02.01.2024 №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди нежитлових приміщень (т.1 а.с.47).

В якості доказів направлення зазначеного листа надано: поштову накладну №0740031117813, опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною, та фіскальний чек від 26.02.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення (т.1 а.с.48-50). Також вказаний лист направлений до користувача ТОВ «Тест» в системі M.E.Doc 26.02.2024 (т.1 а.с.231-233).

Вказане відправлення 11.03.2024 повернуто за зворотною адресою, у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується інформацією щодо такого відправлення з вебсайту АТ «Укрпошта» та конвертом (т.1 а.с.51-52).

Листом від 21.03.2024 за вих.№21.03/24-1 позивач вимагав від відповідача, у зв`язку із розірванням договору суборенди повернути об`єкти суборенди - нежитлові приміщення загальною площею 731,7м2, розташовані у будівлі виробничо-адміністративного корпусу за адресою 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 8 (т.1 а.с.53).

На підтвердження направлення зазначеного листа та повернення його за зворотною адресою з «інших причин» надано: поштову накладну №0740031169392; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 21.03.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення; інформація з вебсайту АТ «Укрпошта» (т.1 а.с.54-57).

Повторно щодо повернення орендованих приміщень позивач звернувся до відповідача з листом від 08.05.2024 за вих. №08.05/24-1, який направлено відповідачу, про що свідчать: поштова накладна №0740031152872; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чеком від 08.05.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення. Відповідний лист повернутий за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, про що свідчать: інформація з вебсайту АТ «Укрпошта» та конверт (т.1 а.с.58-63).

Відповідно до претензії від 26.06.2024 за вих. №26.04/24-1 позивач вимагав від відповідача сплатити частину заборгованості з орендної плати за березень 2024 року, неустойку за невиконання обов`язку щодо повернення суборендованих приміщень та штраф за прострочення сплати орендних платежів, а також негайно звільнити та повернути суборендовані приміщення, посилаючись на розірвання договору суборенди (т.1 а.с.72-75).

На підтвердження направлення вказаної претензії рекомендованим листом та його повернення за зворотною адресою, у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, надано: поштову накладну №0740031248276; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 27.06.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення; відомості з вебсайту АТ «Укрпошта» та конверт (т.1 а.с.76-80).

Заперечення відповідача про те, що вищезазначені листи, у т.ч. лист щодо розірвання договору, фактично отримані позивачем як орендарем нежитлових приміщень, не підтверджені жодним доказом.

Окрім того, відповідно до п.п.71,72 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 «Про затвердження»: реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються адресатам (одержувачам) за умови пред`явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством; адресат (одержувач) може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю на визначений строк, що оформляється в установленому законодавством порядку або шляхом надання разового доручення на отримання поштового відправлення в електронній формі, порядок якої встановлюється оператором поштового зв`язку.

Отже, під час вручення поштового відправлення, яке надійшло до відділення поштового зв`язку, оператор поштового зв`язку має перевірити повноваження отримувача такого відправлення і, лише у разі їх підтвердження, видати адресату/його уповноваженому представнику.

Поряд з цим, слід зазначити, що вказані відправлення взагалі нікому не вручені, а повернути за зворотною адресою, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на зареєстровану адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Так, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб-підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру (ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» до реєстру вносяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Оскільки відповідач не надав доказів внесення змін до реєстру щодо його місцезнаходження, направлення відповідних листів відповідачу за його зареєстрованою адресою, яка, у т.ч. числі відповідає адресі, вказаній у договорі, є належним.

Також, на підтвердження існування тривалих договірних орендних правовідносин між сторонами, позивач надав: договір від 01.02.2021 №АНГ 01.02/2021-1-с суборенди нежитлових приміщень з додатком №1 до нього (т.1 а.с.190-193); акт від 01.02.2021 №1 прийому-передачі нежитлових приміщень (т.1 а.с.194); претензію від 17.10.2022 за вих.№17.10/22-1 з доказами направлення (т.1 а.с.195-199); акти надання послуг від 28.02.2022 №3, від 31.07.2022 №8, від 31.08.2022 №9 (т.1 а.с.200, 202, 206); виписки з особового рахунку за періоди з 31.01.2022 по 31.01.2022, з 06.04.2023 по 06.04.2023, з 03.05.2023 по 03.05.2023, 17.05.2023 по 17.05.2023, 20.06.2023 по 20.06.2023, 23.06.2023 по 23.06.2023, 29.06.2023 по 29.06.2023, 02.10.2023 по 02.10.2023 (т.1 а.с.201, 203-205, 207-217).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджує, що розмір боргу відповідача з орендної плати за договором суборенди за березень 2024 року складає 17 741,94грн та відповідач не виконав зобов`язання з повернення орендованого майна відповідних нежилих приміщень.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку сплатити оренду плату, неустойку у розмірі подвійної орендної плати за час користування майном після закінчення строку оренди, повернути орендовані приміщення, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення відповідних зобов`язання.

Заявлені вимоги є частково мотивованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди.

В силу з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 3 цієї статі визначено, що об`єктом оренди може бути, у т.ч., нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Так, ч.ч.1,2 ст.759 ЦК України визначено, що: за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

При цьому, ч.ч.2,3 ст.774 ЦК України вказано, що: строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму; до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

До основних обов`язків орендаря за договором належить обов`язок сплати орендної плати, що вбачається із змісту ст.762 ЦК України, який має виконуватись в узгоджений сторонами договору строк.

В силу п. 1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як визначено ч.1 ст615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, право на односторонню відмову від зобов`язання може бути передбачено як законом, так і безпосередньо договором.

Зокрема, за договором найму (оренди) у сторін такого договору виникають взаємні зобов`язання, сукупність яких і визначає правову природну такого виду договору, зокрема: у орендодавця надати у володіння та користування об`єкт оренди, а у орендаря здійснювати оплату орендної плати. При цьому, у кожному із таких зобов`язань одна особа є кредитором, а інша боржником і навпаки. Так, у зобов`язанні із сплати орендної плати, позивач є кредитором, а відповідач боржником,

Законом, а саме ч.1 ст.782 ЦК України, закріплено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Окрім того, сторони за взаємною згодою сторін, п.6.1 договору передбачили право позивача, який за договором суборенди названий орендарем, відмовитись від договору в разі не виконання або неналежного виконання відповідачем суборендарем умов, визначених договором.

Так, як визначено ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приписами ч.1 ст.651 ЦК України закріплено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 3 цієї статті визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, розірвання господарського договору саме в односторонньому порядку допускається виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Підставою односторонньої відмови позивач вказує факти систематичного порушення відповідачем зобов`язань з оплати орендної плати внесення такої орендної плати з порушенням строків, встановлених договором, неповна її оплата і відповідні факти встановлені судом під час розгляду даної справи.

Судом встановлено, що, в порушення п.5.4 договору суборенди, відповідно до якого платіж за перший місяць оренди, у даному випадку - січень 2024 року у розмірі, який вказаний у підписаному сторонами акті від 31.01.2024 №9, - повинен бути сплачений суборендарем протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами договору. Отже, враховуючи дату підписання договору 02.01.2024, відповідач мав сплатити орендну плату за січень 2024 року до 05.01.2024 включно, однак, сплатив її лише 17.01.2024, тобто, з пропущенням встановленого строку оплати на 11 днів.

Орендна плата за наступні місяці мала здійснюватись відповідно до п.5.5 договору суборенди - за 5 календарних днів до початку наступного місяця, а саме за: лютий 2024 року - до 26.01.2024 включно; березень 2024 року - до 24.02.2024 включно. Натомість, всупереч умовам договору, відповідач повністю оплатив орендну плату за лютий 2024 року лише 07.02.2024 та 16.02.2024 частково сплатив орендну плату за березень 2024 року.

Окрім того, суд зауважує, що фактично сторонами встановлено не строк оплати орендних платежів (за виключенням першого місяця), а термін, оскільки за умовами договору суборенди орендна плата має бути сплачена до певної календарної дати, отже, положення ч.5 ст.254 ЦК України щодо перенесення останнього дня строку, який припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день на перший робочий день не застосовуються.

Враховуючи порушення зобов`язань за договором суборенди відповідачем, у позивача виникло право на дострокове припинення договору суборенди шляхом односторонньої відмови, що прямо визначено за згодою сторін у договорі.

Враховуючи, що позивач повідомив про своє волевиявлення відмовитись від договору листом від 26.02.2024 за вих. №26.02/24-1, який направлений за зареєстрованою адресою відповідача, однак, не вручений з причин, які не залежать від позивача, суд вважає такий лист отриманим відповідачем в день його повернення за зворотною адресою 11.03.2024, а договір відповідно розірваним в односторонньому порядку за ініціативи ТОВ «АНГ «Патріот-Україна» з наступного дня - 12.03.2024.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється (ч.2 ст.795 ЦК України).

Обов`язок відповідача повернути орендоване майна визначений п.6.3 договору суборенди, а момент повернення, як встановлено п.3.5 договору, визначається підписанням сторонами акту прийому-передачі.

Отже, за змістом наведених вище норм та положень договору із припиненням договору суборенди, у зв`язку із правомірною односторонньою відмовою позивача від такого договору, договір є припиненим, що зобов`язує відповідача повернути його у володіння позивача. При цьому, обов`язок по складанню акта приймання-передачі п.3.7 договору суборенди покладений на відповідача.

У даній справі доказів повернення орендованого майна відповідачем не надано, чим не спростовано твердження позивача про не виконання відповідного обов`язку.

За вказаних обставин, суд вважає таким, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов`язання ТОВ «Тест» звільнити та повернути майно, передане за договором від 02.01.2024 №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди нежитлових приміщень, - нежитлові приміщення загальною площею 731,7 м2, які знаходяться в будівлі виробничо-адміністративного корпусу за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 8.

Водночас, суд не вбачає підстав для зазначення у рішення суду, що таке майно має бути повернуто на підставі акту прийому-передачі, враховуючи наступне.

Так, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, у тому числі, під час його виконання. Тобто, у даному випадку, прийняте рішення має бути виконуваним та призвести до реального поновлення права за яким особам звернулася до суду.

Не складання відповідного акту під час виконання відповідного рішення сторонами, за умови фактичного повернення орендованого майна відповідних нежитлових приміщень під час виконання рішення (про що державним виконавцем складається відповідний акт), не може бути підставою вважати рішення суду не виконаним, враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.

Як визначено ч.ч.1, 4 ст.286 ГК України: орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством; строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України установлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач за період з 01.03-12.03.2024 лише частково виконав зобов`язання з оплати орендної плати, сплативши 50 000грн, а розмір такої орендної плати визначений позивачем пропорційно періоду дії договору (175000/31*12=67 741,94грн).

Так, в силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 17 741,94грн (175 000-50 000) є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення у відповідній частині судом враховано, що здійснення розрахунку орендної плати позивачем без урахування п.5.1 договору, яким передбачає щомісячне корегування орендної плати з урахуванням офіційного індексу інфляції за попередній місяць, у заявлений період не призводить до її збільшення, отже, не порушує прав відповідача.

Так, для нарахування орендної плати на наступний місяць оренди, згідно умов договору суборенди, необхідно розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначати шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. При відповідному розрахунку орендної плати, її розмір, у порівнянні із заявленим позивачем за спірний період, становить більшу суму, аніж взято для розрахунків позивачем.

Однак, відповідно до вимог ч.2 ст.237 ГПК України у суду відсутні підстави для виходу за межі заявлених вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 279,80грн 3% річних за період з 27.02.2024 по 04.09.2024, 628,75грн втрат від інфляції за період з березня по липень 2024 року.

В силу ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати орендної плати, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір основного боргу за оренду за березень 2024 року, розмір втрат від інфляції за період з березня по липень 2024 року складає 620,97грн, а розмір 3% річних за період з 27.02.2024 по 04.09.2024 277,76грн.

Розбіжності у розрахунках 3 % річних ймовірно спричинені невірним визначенням позивачем розміру 3% за 1 день (у 2024 році 366 днів, а не 365 днів).

Розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов`язані з невірним визначенням суми основного боргу, на яку позивач нараховує втрати від інфляції. Так, позивач нараховує втрати від інфляції за період з березня по липень 2024 року на суму боргу у розмірі « 17 791,94грн», що є помилковим, оскільки розмір основного боргу з орендної плати за період з 01.03-12.03.2024 вказаний ним як 17 741,94грн. Також, розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов`язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої. Так, позивачем застосовано 103,5339%, замість 103,5%. Між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах с з округленням до десятої.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних суд задовольняє у розмірі 277,76грн, а вимоги в частині стягнення втрат він інфляції - у розмірі 620,97грн; у задоволенні вимог в частині стягнення 2,04грн - 3% річних та 7,78грн втрат від інфляції суд відмовляє.

Крім того, позивачем, враховуючи порушення строків оплати, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 370,98 пені за період з 27.02.2024 по 04.09.2024 та 1050000грн штрафу.

Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконання грошового зобов`язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений сторонами п.7.4 договору суборенди за порушення зобов`язання зі сплати орендної плати, є таким, що перевищує максимальний розмір пені, встановлений відповідними нормами у заявленому періоді, тому позивач мав обмежити нарахування пені у такий період подвійною обліковою ставкою НБУ.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, 03.08.2022 у справі №910/6232/21, 20.01.2022 у справі №910/20734/20).

Окільки відповідач допустив порушення зобов`язання у вигляді прострочення сплати орендної плати за період з 01.03-12.03.2024, позивач набув права вимагати сплати пені, однак, розмір нарахованої пені не повинен перевищувати максимально можливий відповідно до ст.343 ГК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Окрім того, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями ч.6 ст.232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, протягом якого кредитор має право нараховувати пеню і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Перебіг відповідного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (висновок викладений в постановах Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №924/1012/23, 27.02.2024 №911/858/22).

Поряд з цим, нарахування пені позивачем здійснено понад строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України, однак, договором або окремою угодою його сторони не передбачили за взаємною згодою можливість нарахування пені понад встановлений відповідною нормою строк.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховується пеня, без прямої вказівки на те, що пеня може бути нарахована понад встановлений ч.6 ст.232 ГК України період.

Отже, позивач міг нараховувати пеню на борг з орендної плати за березень 2024 року протягом 6 місяців з наступного дня після закінчення строку оплати, тобто, з 25.02.2024 (оскільки кінцевий строк сплати орендної плати за березень 2024 року - 24.02.2024), отже, по 24.08.2024 включно.

За розрахунком суду, враховуючи розмір боргу, період прострочення, обмеження нарахування, визначені ч.6 ст.232 ГПК України, розмір облікових ставок НБУ у періоді прострочення, розмір пені за період з 27.02.2024 по 24.08.2024 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування пені, тобто з 27.02.2024, як заявлено позивачем) складає 2 386,44грн.

Отже, вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє у розмірі 2 386,44грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 984,54грн відмовляє.

За розрахунком суду, враховуючи періоди прострочення відповідачем зобов`язань з орендної плати за січень-березень 2024 року, розмір та порядок нарахування штрафу, визначений сторонами п.7.4 договору, такий розмір штрафу, нарахований за порушення строків оплати орендної плати у січні, лютому та березні 2024 року (по 350 000грн за кожний випадок прострочення оплати) становить 1 050 000грн.

Разом з тим, суд вважає, що сума штрафу, заявлена до стягнення, підлягає зменшенню враховуючи наступне .

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. При цьому, ч.2 ст.233 ГК України установлено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка є способом забезпечення виконання зобов`язання; завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником, після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку або несвоєчасного виконання робіт тощо; такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наведено висновок, за яким, відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; у таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків; тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер; категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №904/21/24, 18.12.2024 у справі №902/517/24, 21.05.2024 у справі №910/10934/23).

У даній справі суд вважає, що розмір штрафу, який заявлений до стягнення позивачем, підлягає зменшенню з наступних підстав.

Позивач у даній справі нараховує як штраф, так і пеню, які передбачені договором, за прострочення виконання зобов`язання з орендної плати, однак, прострочення виконання зобов`язання відбулось у період введення на всій території України воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022, який продовжено і який наразі триває, що спричиняє негативні наслідки для всіх учасників, що здійснюють господарську діяльність на території України, у т. ч. сторін у справі, а саме може спричиняти непередбачувані об`єктивні обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язання у строк.

Судом також прийнято до уваги, що відповідач хоч із простроченням, але виконав свої зобов`язання за договором, сплативши оренду плату за січень-лютий 2024 року в повному розмірі і прострочення оплати орендної плати у відповідному періоді не є значним, а також частково сплатив орендну плату за березень 2024 року, а її залишок складає трохи більше ніж суми загального платежу.

Також, у даній справі судом не встановленого того, що позивачу заподіяно збитків у певному конкретному розмірі у зв`язку з порушення відповідачем таких зобов`язань і розмір таких збитків є таким, що дорівнює або перевищує розміру нарахованої неустойки (штрафу та пені); позивач не посилається на понесення ним збитків через неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання з орендної плати за договором суборенди, а саме несплату частини орендної плати за березень та сплату орендної плати за січень-лютий 2024 року з пропущенням встановленого строку. Окрім того, у даній справі заявлені вимоги про стягнення втрат від інфляції та процентів, нарахованих на суму боргу з орендної плати за березень 2024 року за період прострочення, що запобігає негативним наслідкам для позивача від інфляції та інших процесів у державі, що спричинені порушення строку оплати.

Застосування до відповідача заявленої суми штрафу у повному розмірі може мати негативні наслідки для платоспроможності відповідача. Також, судом врахована, що сума нарахованого штрафу навіть у порівнянні з розміром прострочених платежів з орендної плати за січень-березень 2024 року (без врахування того факту, що вони практично повність сплачені, за винятком 17741,94грн), що у сукупності становили всього 412 096,78грн, є непомірно великою - 1 050 000грн, що перевищує суму зобов`язань більш ніж у два рази.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає за можливе розмір нарахованого штрафу зменшити до 26 250грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26 250грн штрафу за порушення строків сплати орендної плати, а в частині стягнення 1 023 750грн штрафу суд відмовляє.

Як установлено ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №910/7113/21 неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки договір суборенди припинив свою дію внаслідок односторонньої відмови позивача 12.03.2024, а доказів повернення орендованого майна позивачу не надано у спростування його тверджень про те, що приміщення не звільнені та не передані в установленому порядку відповідачем, вимоги позивача про стягнення неустойки мотивовані.

Перевіривши розрахунок неустойки, наведений позивачем, суд дійшов висновку про те, що неустойка позивачем розрахована вірно.

З урахуванням зазначеного, заявлені вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 1 675 985,63грн за період з 13.03.2024 по 04.09.2024 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 44 248,11грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 44 233,19грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог та враховуючи, що штраф у сумі 1 050 000грн нарахований обґрунтовано, однак, суд вирішив зменшити його розмір /(17 741,94+620,97+277,76+2386,44+1675985,63+1050000): 100*1,5+3028/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕСТ» (ідентифікаційний код 31027499; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, буд. 8) звільнити та повернути Товариству з обережною відповідальністю «АВІАЦІЯ НОВОЇ ГЕНЕРАЦІЇ «ПАТРІОТ-УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 41514417; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, буд. 8) передане за договором від 02.01.2024 №АНГ 02.01/2024-1-с суборенди, нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 731,7 м2, розташовані в будівлі виробничо-адміністративного корпусу за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 8.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСТ» (ідентифікаційний код 31027499; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, буд. 8) на користь Товариства з обережною відповідальністю «АВІАЦІЯ НОВОЇ ГЕНЕРАЦІЇ «ПАТРІОТ-УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 41514417; 07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Залізнична, буд. 8) 17 741,94грн основного боргу, 620,97грн втрат від інфляції, 277,76грн 3% річних, 2 386,44грн пені, 1 675 985,63грн неустойки, 26 250грн штрафу, а також 44 233,19грн - в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

4. Відмовити в задоволені позову в частині стягнення 2,04грн 3% річних, 7,78грн втрат від інфляції, 984,54грн пені, 1 023 750грн штрафу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.02.2025.

Суддя А.Р. Ейвазова