Рішення

від 04.02.2025 по справі 916/4841/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа № 916/4841/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, площа Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 38728457),

до: Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства (65070, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 1; код ЄДРПОУ 01432144 ),

про стягнення 56602,88 грн,

За участю представників сторін:

від позивача Полубоярова К.В., самопредставництво;

від відповідача не з`явився;

Обставини справи.

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства заборгованості в розмірі 56602,88 грн, з якої: 22262,46 грн сума основного боргу, 23697,66 грн сума пені, 1975,67 грн сума 3% річних та 1438,66 грн сума інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 3271-11-ОДФ-21 від 10.08.2021 про відшкодування витрат на електрозабезпечення (надалі Договір), в частині повної та своєчасної оплати витрат на електрозабезпечення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024 справу № 916/4841/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року прийнято позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4841/24. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.12.2024 о 10:30 год.

03 грудня 2024 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року постановлено здійснити розгляд справи № 916/4841/24 по суті впродовж розумного строку. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.01.2025 о 12:30 год. Повідомлено учасників справи, що судове засідання призначене на 14.01.2025 о 12:30 год.

У судовому засіданні 14.01.2025 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 14:10 год. 04.02.2025.

Ухвалою суду від 14.01.2025 повідомлено Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 04.02.2025 о 14:10 год. Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання.

22 січня 2025 року до суду від Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) надійшла заява-пояснення по справі.

Вказану заяву-пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судові засідання 14.01.2025 та 04.02.2025 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлявся належним чином.

Представник позивача у судовому засідання 04.02.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 04.02.2025 після повернення з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомив представника позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 10 серпня 2021 року між Державним підприємством Адміністрація морських портів України, в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрації Одеського морського порту) (надалі позивач або основний споживач) і Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством (надалі відповідач або користувач) був укладений договір № 3271-11-ОДФ-21 про відшкодування витрат на електрозабезпечення (надалі Договір).

Відповідно до умов пунктів 1.1.1, 1.1.2. Договору основний споживач забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача, а Користувач зобов`язується своєчасно відшкодовувати витрати на електрозабезпечення (витрати на забезпечення технологічної можливості передачі електричної енергії та утримання технологічних електричних мереж), відповідно до умов цього Договору.

Оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі оформленого Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставленого Основним споживачем рахунку не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом (п. 7.3 Договору).

Відповідно до умов п. 7.4. Договору рахунки направляються Користувачу на його фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням, вказану в договорі або надаються уповноваженому представнику Користувача під підпис.

За внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1. розділу 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), Користувач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 8.5. Договору).

Пунктом 11.1. Договору встановлено, що цей Договір укладається на строк до 31 грудня 2021 року, набирає чинності з дня його підписання, скріплення печатками сторін (за наявністю) та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із Сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що додатками до Договору, які підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками, є:

- Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток № 1) (т. 1, а.с. 24-25);

- Перелік струмоприймачів електроенергії (Додаток № 2) (т. 1, а.с. 26);

- Перелік місць встановлення розрахункових електролічильників (Додаток № 3) (т. 1, а.с. 27);

- Графік зняття показань засобів обліку електроенергії (Додаток № 4) (т. 1, а.с. 28);

- Порядок розрахунків (Додаток № 5) (т. 1, а.с. 29);

- Акт відшкодування витрат (Додаток № 6) (т. 1, а.с. 30).

Листом від 07.12.2020 № 02/391 Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство звернулося до ОФ ДП «АМПУ» з проханням про підключення науково-дослідне судно «Іскатель» до електромереж порту (т.1, а.с. 31).

З урахуванням зазначеного листа-заявки науково-дослідне судно «Іскатель» було підключено до електромереж порту 10.12.2020, що підтверджується Актом технічної перевірки вимірювального комплексу з електролічильником № Б101220А1 (т.1, а.с. 32).

Так, відповідно до Акту технічної перевірки вимірювального комплексу № Б101220 А1 від 10.12.2020 та розрахунку споживання електроенергії по об`єкту «науково-дослідне судно «Іскатель» загальний об`єм електроенергії, спожитої Користувачем у серпні 2021 року та у лютому 2022 року складає 15998 кВт*год (13939+2059).

За ці періоди Основним споживачем було направлено Користувачу для підписання акти відшкодування витрат на загальну суму 45762,46 грн та виставлено для оплати рахунки, а саме:

Акт № 1201 від 31.08.2021 (підписаний обома сторонами) та рахунок № 561085 від 31.08.2021 на суму 38952,54 грн - отримано Користувачем 17.09.2021, що підтверджується власноручним підписом представника Користувача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ.

Акт № 235 від 28.02.2022 та рахунок № 560238 від 28.02.2022 на суму 6809,92 грн отримано Користувачем 13.02.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6530013611360.

Акт № 1201 від 31.08.2021 був підписаний Користувачем, а рахунок № 561085 від 31.08.2021 на суму 38952,54 грн був сплачений частково на суму 23500,00 грн, відповідно до платіжних доручень: № 71_9М00W/110 від 22.09.2021 на суму 7000,00 грн; № 76_9Т01М/241 від 29.09.2021 на суму 3000,00 грн; № 72_9Т01/271 від 29.09.2021 на суму 3500,00 грн; № 122_АК01М/3 85 від 20.10.2021 на суму 5000,00 грн; № 167_В30Ю/211 від 03.11.2021 на суму 5000,00 грн. Загальна сума боргу за даним рахунком складає 15452,54 грн.

Відповідно до п. 3 Додатку № 5 Договору, Основний споживач враховуючи умови п.1 Додатку оформлює «Акт відшкодування витрат» та надає їх на узгодження Користувачу. Користувач у впродовж трьох календарних днів зобов`язується повернути погоджений «Акт відшкодування витрат».

На виконання даного пункту Основним споживачем було направлено повторно Акт № 235 від 28.02.2022 та рахунок № 560238 від 28.02.2022 на суму 6809,92 грн, які отримано Користувачем 11.07.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600030545580.

Проте, всупереч умовам Договору та норм чинного законодавства України, акт відшкодування витрат № 235 від 28.02.2022 без поважних причин залишається не підписаним Користувачем, та рахунок № 560238 від 28.02.2022 на суму 6809,92 грн до теперішнього часу залишається несплаченим.

Листами від 24.09.2021 № 2535/19-06-04/Вих, від 23.10.2021 № 2814/19-06-04/Вих, від 25.11.2021 № 3223/18-06-04/Вих, від 24.12.2021 № 3534/19-06-04/Вих, від 26.01.2022 № 251/19-06-04/Вих (повідомлення Укрпошти про отримання від 31.01.2022 № 6530012507004), від 15.05.2022 № 620/19-06-04/Вих (повідомлення Укрпошти про отримання від 13.02.23 № 6530013611360) та від 03.02.2023 № 357/19-06-04/Вих (повідомлення Укрпошти про отримання від 13.02.23 № 6530013611360), відповідно, Основний споживач повідомив Користувачу про наявну заборгованість та необхідність її сплати.

03 квітня 2024 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 671/19- 06094/Вих із вимогою щодо сплати суми заборгованості у розмірі 47075,62 грн, що підтверджується повідомленням Укрпошти № 0600907094461, яка отримана відповідачем 29.04.2024, (т.1, а.с. 66-74).

Позивач вказує, що заборгованість за серпень 2021 року та лютий 2022 року станом на день подання позову становить 22262,46 грн (з урахуванням часткової оплати).

Враховуючи несплату відповідачем 22262,46 грн, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 56602,88 грн, з яких: 22262,46 грн сума основного боргу, 23697,66 грн - сума пені, 1975,67 грн - сума 3% річних та 8667,09 грн - сума інфляційних втрат.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України регламентовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується зі ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі оформленого Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставленого Основним споживачем рахунку не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом (п. 7.3. Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки (т.1, а.с. 34, 39) разом з актами відшкодування витрат (т.1, а.с. 33, 38).

Жодних претензій з боку відповідача щодо невиконання, неналежного виконання або порушення позивачем своїх зобов`язань щодо передачі електричної енергії на адресу позивача не надходило.

Таким чином, відповідач прийняв послуги, підписав всі необхідні документи, проте лише частково оплатив надані послуги.

Отже, з матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору позивачем надано послуг на загальну суму 45762,46 грн.

Відповідач на виконання умов Договору лише частково оплатив рахунки позивача у розмірі 23500,00 грн (т.1, а.с. 46-50).

Таким чином, позивачем надані послуги на загальну суму 45762,46 грн, а відповідачем сплачено лише 23500,00 грн.

Порядок здійснення розрахунків визначено розділом 7 Договору.

Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення умов п. 7.3. Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за надані послуги в строк.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що у останнього існує прострочена заборгованість перед позивачем за Договором на загальну суму 22262,46 грн.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 22262,46 грн, відповідачем суду не надано. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 22262,46 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 23697,66 грн, суми 3% річних у розмірі 1975,67 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 8667,09 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1. розділу 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), Користувач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 8.5. Договору).

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків сум пені, 3% річних та інфляційних втрат (т.1 а.с. 4-8), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 23697,66 грн, суми 3% річних у розмірі 1975,67 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 8667,09 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства (65070, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 1; код ЄДРПОУ 01432144) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, площа Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 38728457) суму основного боргу у розмірі 22262,46 грн, суму пені у розмірі 23697,66 грн, суму 3% річних у розмірі 1975,67 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 8667,09 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 07.02.2025.

Суддя Нікітенко С.В.