Ухвала

від 07.02.2025 по справі 544/2364/24

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/2364/24

пров. № 4-с/544/1/2025

У Х В А Л А

іменем України

07 лютого 2025 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Сайко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Костенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин цивільну справу за скаргою представника скаржника-адвоката Ковтуна Миколи Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця органу державної виконавчої служби,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року адвокат Ковтун Микола Васильович, що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Скаргу мотивовано тим, що у жовтні 2024 року ОСОБА_1 стало відомо, що в ДРРП наявні чинні обтяження - арешт майна, власником якого вона є. Ці обтяження вчинені в рамках виконавчих проваджень №15093050 та 15100006. Враховуючи вищевикладені обставини, ОСОБА_1 звернулась до Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з майна, проте отримала відмову у вчиненні зазначеної процесуальної дії в рамках виконавчого провадження. З листа Пирятинського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вбачається, що у рамках виконавчих проваджень №15093050 та 15100006 (виконавчі документи повернуті стягувачу 03.02.2011 року згідно п.2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження») накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Зазначенівиконавчі провадженняперебували навиконанні уорганах ДВСпо примусовомувиконанню виконавчоголиста від02.09.2009року №2-442,виданого Пирятинськимрайонним судомПолтавської областіпро стягненняз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно накористь ВАТ«Райффайзен банкАваль» судовихвитрат усумі 1730грн.та виконавчоголиста від02.09.2009року №2-442,виданого Пирятинськимрайонним судомПолтавської областіпро стягненняз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль» грошових коштів у розмірі 191549, 67 грн. Зазначений борг перед користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль» повністю був погашений боржником ОСОБА_2 , тому виконавчі документи за вказаними виконавчими провадженнями повторно на виконання стягувачем не пред`являлись.

З огляду на вищевикладене вважає, що обґрунтовані підстави для продовження арешту майна ОСОБА_1 відсутні.За таких обставин, хоча у діях державного виконавця немає прямих порушень норм Закону України «Про виконавче провадження», однак права ОСОБА_1 залишаються необгрунтовано обмеженими. Просив зняти обтяження відносно майна, власником якого є ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладене постановою державного виконавця ВДВС Пирятинського РУЮ в рамках виконавчих проваджень №15093050 та 15100006.

У судове засідання скаржник та її представник не з`явилися, від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, скаргу підтримують та просять її задовольнити.

Представник Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився,просив розгляд скарги провести без його участі за наявними матеріалами справи.

Представник заінтересованої особи (стягувача) - АТ «Райффайзен Банк» у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Згідно даних Автоматизованої системивиконавчого провадження на виконанніу Пирятинському районномувідділі державної виконавчоїслужби Головноготериторіального управління юстиції уПолтавській областіперебували виконавчіпровадження №15093050та 15100006. Вказані виконавчі провадження буливідкриті напідставі виконавчоголиста від02.09.2009року №2-442,виданого Пирятинськимрайонним судомПолтавської областіпро стягненняз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно накористь ВАТ«Райффайзен банкАваль» судовихвитрат усумі 1730грн.та виконавчоголиста від02.09.2009року №2-442,виданого Пирятинськимрайонним судомПолтавської областіпро стягненняз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль» грошових коштів у розмірі 191549, 67 грн (а.с. 8-9). 25.09.2009 державним виконавцем були відкриті виконавчі провадження та накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 03.02.2011 виконавчі провадження були закінчені у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» ( у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення). Виконавчі документи за вказаними виконавчими провадженнями повторно на виконання стягувачем не пред`являлись.

ОСОБА_1 звернулася 17.10.2024 до Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту нерухомого майна.

Згідно відповіді начальника ПирятинськогоВДВС уЛубенському районіПолтавської області№17901 від 18.10.2024, у відділі відсутня інформація щодо фактичного виконання виконавчих документів або рішення суду щодо зняття арешту з майна по даним виконавчим документам. Заявнику роз`яснено право звернутися до суду щодо зняття арешту з нерухомого майна (а.с. 7).

АТ«Райффайзен Банк» на виконанняухвали суду від28.11.2024про витребуваннядоказів, надалоінформацію проте що30.01.2008 між клієнтом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» (Пирятинське відділення), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", укладено кредитний договір № 014/6644/82/99187 від 30.01.2008. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/6644/82/99187 від 30.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» (Пирятинське відділення), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено догоговір поруки № 014/6644/82/99187 від 30.01.2008. 08.08.2017 Позичальником ОСОБА_2 здійснено повне погашення заборгованості за кредитним договором № 014/6644/82/99187 від 30.01.2008 та припинено усі зобов`язання по даному кредитному договору (а.с.30).

Враховучи викладене, даним листом АТ «Райффайзен Банк»повідомилопро відсутністьзаборгованості закредитним договором№ 014/6644/82/99187від 30.01.2008 (Позичальник- ОСОБА_2 ),в т.ч.про відсутністьзаборгованості задоговором поруки№ 014/6644/82/99187від 30.01.2008 ( ОСОБА_3 ).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на момент повернення виконавчого документу) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо боржник фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення в розшук.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Однак, пункт 9 частини 1стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц(провадження № 61-2829св21).

За змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Ураховуючи положення частини першої та частини п`ятої статті37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №15093050 та 15100006 стосовно примусового виконання виконавчих листів №2-442/2009 повністю погашена, водночас виконавче провадження по його примусовому виконанню не може бути відновлене.

Вказані обставини свідчать про відсутність обґрунтованих підстав для продовження арешту на майно боржника.

Суд зазначає, що у діях державного виконавця немає порушень норм Закону України «Про виконавче провадження», однак права боржника щодо розпорядження належним йому майном залишаються необґрунтовано обмеженими, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження, де він є боржником. Тому з метою відновлення прав ОСОБА_1 , які не має можливості відновити державний виконавець у закінченому виконавчому провадженні, суд дійшов висновку про необхідність скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Суд також зазначає, що державний виконавець не наділений повноваженнями поза межами виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії. Тому фактично боржник не оскаржує його бездіяльність, а захищає своє право на зняття арешту з майна у спосіб, визначений судовою практикою. Приймаючи до уваги, що виконавчий документ повернуто стягувачу у 2011 році та повторно не пред`являвся до виконання, будь-які виконавчі дії виконавча служба не вправі була проводити.

Враховуючи неможливість на теперішній час провести державним виконавцем дій щодо зняття арешту відносно боржника ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне, захистити її право шляхом скасування існуючих обтяжень майна заявника.

Керуючись ст.ст.447,451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката Ковтуна Миколи Васильовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця органу державної виконавчої служби -задовольнити.

Зняти обтяження відносно майна, власником якого є ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладене постановою державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Полтавській області 29.09.2009 року в рамках виконавчих проваджень №15093050 та 15100006.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О.Сайко