Рішення

від 23.01.2025 по справі 916/4290/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4290/24Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Бондар О.Р.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бєлоусюк О.О.,

від відповідача: Єрмолаєв С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Жилстройсервис-1 про стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2024 р.: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4290/24; призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 05.11.2024 р.

Підготовче засідання, призначене на 05.11.2024 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 05.11.2024 р. по 08.11.2024 р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 р. повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 26.11.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 02.12.2024 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 26.12.2024 р., а від 26.12.2024 р. до 13.01.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 р. повідомлено учасників справи про те, що: судове засідання, призначене на 13.01.2025 р., не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 13.01.2025 р. по 17.01.2025 р. включно у відпустці в зв`язку з особистими обставинами; наступне судове засідання відбудеться 23.01.2025 р.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 23.01.2025 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі ? Управління) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Жилстройсервис-1 (далі ТОВ ,,Жилстройсервис-1) заборгованість з орендної плати у розмірі 572077,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано на порушення відповідачем умов договору оренди берегозахисної споруди від 01.11.2006 р. № 62-ор шляхом невнесення орендної плати, внаслідок чого станом на 31.08.2024 р. існує борг у розмірі ціни позову.

При цьому позивач зауважує, що дія п.1 рішення Одеської міської ради ,,Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану від 29.06.2022 р. № 969-VIII, на підставі якого відповідач письмово просив звільнити його від орендної плати на період воєнного стану, не поширюється на ТОВ ,,Жилстройсервис-1, натомість останньому на підставі п.2 названого рішення орендна плата нараховується у розмірі 50% від орендної плати, встановленої договором оренди.

Крім того, Управління повідомляє, що в 2023-2024 рр. ТОВ ,,Жилстройсервис-1, незважаючи на фактичне використання берегозахисної споруди, що підтверджується, зокрема, запитом від 12.05.2023 р. № 43/1 на укладення договору суборенди та власне договором суборенди, актами обстеження від 16.10.2023 р. № 16/10/23-1 (встановлено факт наявності сезонних споруд і конструкцій, а також скупчення будівельно-побутового сміття), від 12.07.2024 р. № 12/07/24-2 (встановлено факт надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу) та від 16.08.2024 р. № 16/08/24-12 (встановлено факт надання платних послуг суборендарем), орендну плату, яку гарантував сплатити у листі від 01.06.2023 р. № 50/1, не перерахував.

У відзиві на позовну заяву ТОВ ,,Жилстройсервис-1 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Рішенням Одеської міської ради ,,Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану від 29.06.2022 р. № 969-VIII передбачено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022 р., звільнено від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об`єкті у зв`язку з введенням воєнного стану.

Відповідач вказує на існування в спірний період заборони відвідування пляжів, внаслідок чого у нього не існувало можливості використовувати об`єкт оренди для здійснення господарської діяльності, тому ТОВ ,,Жилстройсервис-1 письмово зверталось до Управління з проханням звільнити його від плати за оренду берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу на період дії воєнного стану, проте Управління без належного обґрунтування своєї позиції відмовило ТОВ ,,Жилстройсервис-1 у задоволенні його прохання.

Спростовуючи посилання Управління на те, що укладання договору суборенди строком з 25.05.2023 р. по 30.09.2023 р. свідчить про використання орендованого майна, ТОВ ,,Жилстройсервис-1 зазначає, що названий договір укладено в рамках підготовки до відкриття пляжів, правовим підґрунтям для якого стали наказ оперативного угрупованням військ ,,Дунай та Одеської районної військової адміністрації ,,Про деякі заходи з підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану від 24.05.2023 р. № 109/01-28/2, розпорядження Одеського міського голови ,,Про заходи з підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану від 26.05.2023 р. № 230 та розпорядження Одеського міського голови ,,Про заходи з підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря у межах міста Одеси в умовах правового режиму воєнного стану від 09.08.2023 р. № 414. Між тим, жодного пляжу в 2023 р. офіційно не відкрито, з огляду на що господарська діяльність суборендарем не велась, тому кошти на користь відповідача не сплачувались, доказом чого є акт взаємозвірки між ними.

ТОВ ,,Жилстройсервис-1 наголошує, що фактичне використання берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу розпочалось в липні 2024 р., після чого товариство до теперішнього часу вносить орендні платежі на рахунок Управління.

Відносно оформленого ним листа від 01.06.2023 р. ТОВ ,,Жилстройсервис-1 повідомляє, що в ньому гарантував сплату орендної плати після відкриття для експлуатації берегозахисної споруди, а не безумовну сплату заборгованості за договором оренди.

У відповіді на відзив Управління посилається на відсутність будь-яких підстав для звільнення ТОВ ,,Жилстройсервис-1 від орендної плати згідно з п.1 рішення Одеської міської ради ,,Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану від 29.06.2022 р. № 969-VIII, оскільки названа норма застосовується за умови знаходження орендованого комунального майна в управлінні Виконавчого комітету, а не позивача. Крім того, Управління зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору оренди не передбачено право орендаря не здійснювати платежі у випадку невикористання майна. Також позивач наполягає на тому, що: введення на території України воєнного стану не є окремою та самостійною підставою для невиконання умов договору; для звільнення від орендної плати за правилами ч.6 ст.762 ЦК України відповідач повинен довести те, що майно не використовувалось з причин, не залежних від нього, натомість саме ТОВ ,,Жилстройсервис-1 не отримало паспорт пляжу, тому не потрапило до переліку пляжів, відкритих для оздоровлення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним її обставинам та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

01.11.2006 р. між Управлінням (Орендодавець) та ТОВ ,,Жилстройсервис-1 (Орендар) укладено договір оренди берегозахисної споруди № 62-ор (Договір), згідно з п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу між траверсами № 14 та № 15 загальною площею 2800,0 кв.м на узбережжі Чорного моря в м. Одесі в районі 16-ї станції Великого Фонтана відповідно до схеми, що є невід`ємною частиною даного договору... Цільове використання об`єкта оренди: надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу.

Орендар вступає в термінове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору й акту прийому-передачі майна (п.2.1 Договору).

Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону ,,Про оренду державного та комунального майна і рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 р. № 4840-IV і складає за перший місяць оренди 1356,60 грн, у т.ч. ПДВ 226,10 грн (п.3.1 Договору).

Орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісяця до 5 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди (п.3.2 Договору).

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коректування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 Договору).

Даний договір укладений терміном на 15 років та діє: з 01.11.2006 р. по 31.12.2021 р. (п.7.1 Договору).

Актом приймання-передачі, що є додатком № 3 до договору, оформлено передачу в оренду берегозахисної споруди у вигляді частини штучного пляжу.

У подальшому між Орендодавцем та Орендарем укладено ряд додаткових угод, у т.ч.:

-від 12.05.2008 р., якою, зокрема, викладено п.7.1 договору у наступній редакції: ,,Даний договір укладений терміном на 20 років та діє з 01.11.2006 р. до 31.12.2026 р.;

-від 01.09.2015 р., якою викладено в новій редакції п.1.1 договору щодо: загальної площі орендованої ділянки штучного піщаного пляжу, яку змінено на 5125,00 кв.м; місячної орендної плати з 01.09.2015 р. 18790,86 грн; цільового використання об`єкта оренди: надання послуг громадянам, які відпочивають у м. Одесі.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.07.2018 р. № 326 ,,Про передачу в управління Департаменту комунальної власності Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси передано в управління Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі Департамент) берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси, що обліковуються на балансі Управління.

Департаментом, який набув статус Орендаря згідно із додатковим договором від 03.08.2018 р. № 1, та Орендарем внесено ряд змін до договору шляхом укладання, зокрема, додаткового договору від 15.02.2019 р. № 2, яким орендну плату з 15.02.2019 р. визначено у сумі 22830,89 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) із зазначенням про те, що в період з червня по серпень орендна плата розраховується, виходячи з орендної ставки, помноженої на коефіцієнт 1,3; продовжено термін дії договору до 31.12.2046 р.

Додатковою угодою до договору від 01.10.2020 р. № 3 на підставі рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 р. № 6430-VII ,,Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 10.06.2020 р. № 6053-VII ,,Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси та рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.09.2020 р. № 351 ,,Про передачу Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси, змінено Орендодавця з Департаменту на Управління.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, Управління, виходячи зі змісту п.2 рішення Одеської міської ради ,,Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану, нарахувало до сплати ТОВ ,,Жилстройсервис-1 50% орендної плати за період з червня 2022 р. по серпень 2024 р. та, врахувавши платіж у розмірі 29483,53 грн за серпень 2024 р., звернулось з позовом про стягнення 572077,59 грн боргу.

Потрібно зазначити, що під час розгляду справи судом встановлено, що платіж у розмірі 29483,53 грн, який Управління зарахувало як орендну плату за серпень 2024 р., є орендною платою за липень 2024 р., про що свідчить зміст платіжної інструкції від 14.08.2024 р. № 10750. При цьому на момент подачі позовної заяви ТОВ ,,Жилстройсервис-1 здійснено ще один платіж на суму 29483,53 грн за серпень 2024 р., доказом чого являється платіжна інструкція від 03.09.2024 р. № 10806.

Таким чином, ще до звернення до суду ТОВ ,,Жилстройсервис-1 сплатило 29483,53 грн від ціни позову, з чим погодився в судовому засіданні представник Управління, в зв`язку з чим у цій частині вимог останнього слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ч.ч.1,5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Правові, економічні та організаційні відносини, що виникають у зв`язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України ,,Про оренду державного та комунального майна, за приписами ч.4 ст.17 якого орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Одночасно в ч.6 ст.762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Господарський суд зауважує, що вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 08.05.2018 р. по справі № 910/7495/16.

Отже, для застосування ч.6 ст.762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ч.6 ст.762 ЦК України сформована в чисельних постановах Верховного Суду, зокрема, по справам № 910/14244/20, № 910/13158/20, № 910/8040/20.

Також потрібно зазначити про те, що звільнення від орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Господарським судом встановлено, що наказами Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 21.05.2022 р. № 9, від 16.07.2022 р. № 16, від 12.08.2023 р. № 16 тощо з посиланням на дію воєнного стану встановлено особливий режим в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, зокрема: заборонено перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та зобов`язано власників (користувачів) приміщень, земельних ділянок, прилеглих до пляжної зони, суб`єктів господарювання у сфері готельно-ресторанного бізнесу, туризму та інших видів діяльності, що мають вихід до пляжної зони у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, забезпечити дотримання заборон; обмежено свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області.

Як вже зазначено вище, сторони в п.1.1 договору оренди передбачили, що цільове використання об`єкта оренди полягає у наданні громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу в межах прибережної смуги Чорного моря.

Зі змісту додатку до наказу Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 12.08.2023 р. № 16 (Перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства) вбачається, що ділянка штучного пляжу між траверсами № 14 та № 15, яка орендована відповідачем, не входить до пляжних зон, на яких дозволено перебування фізичних осіб.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку, що законне використання ТОВ ,,Жилстройсервис-1 об`єкту оренди для надання платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу у спірний період не могло відбуватись внаслідок введення воєнного стану та видання в зв`язку з цим обмежувальних наказів військової адміністрації, а, отже, відповідачем доведено існування обставин, які унеможливили користування ним орендованим майном з причин, які від нього жодним чином не залежали.

За таких обставин, наявні підстави для звільнення ТОВ ,,Жилстройсервис-1 від внесення орендних платежів на підставі ч.6 ст.762 ЦК України у спірний період, з огляду на що господарський суд у позові відмовляє.

Посилання позивача на те, що у відповідача існує обов`язок сплачувати орендні платежі незалежно від результатів господарської діяльності, господарський суд відхиляє, вказуючи, що невиконання названого обов`язку відбувається в умовах військової агресії проти України та породжених нею заборон, які не могли бути передбачені сторонами під час укладення договору оренди. Поняття ,,незалежно від результатів господарської діяльності потрібно застосувати у випадку, коли здійснення господарської діяльності є можливим, а результат (наявний/відсутній) такої діяльності залежить виключно від відповідача.

Доводи сторін, наведені в контексті того, чи є п.1 рішення Одеської міської ради ,,Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану від 29.06.2022 р. № 969-VIII підставою для повного звільнення ТОВ ,,Жилстройсервис-1 від орендної плати, господарський суд проаналізував та встановив правильність позиції Управління стосовно того, що названа норма застосовується тільки у разі знаходження орендованого комунального майна в управлінні Виконавчого комітету, а не Управління. Між тим, нормативним обґрунтуванням відмови в задоволенні вимог позивача у даній справі є ч.6 ст.762 ЦК України, а не рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 р. № 969-VIII, тому неправильне розуміння відповідачем змісту цього рішення ради на висновок суду щодо безпідставності пред`явленого позову не впливає.

Щодо доказового значення актів обстеження потрібно вказати на те, що тільки двома з них (від 12.07.2024 р. № 12/07/24-2 та від 16.08.2024 р. № 16/08/24-12) підтверджується надання пляжних послуг, однак з липня 2024 р. ТОВ ,,Жилстройсервис-1 орендну плату вже сплачує, про що зазначено судом вище.

Відносно листа ТОВ ,,Жилстройсервис-1 від 01.06.2023 р. господарський суд повідомляє, що в ньому відповідач гарантував сплату орендної плати після відкриття для експлуатації берегозахисної споруди, а не безумовну сплату заборгованості за договором оренди.

Посилання Управління на те, що залучений ТОВ ,,Жилстройсервис-1 суборендар здійснював діяльність з використанням пляжу, визнаються судом доказово не доведеними, т.я. жодних належних підтверджень цій обставині, окрім договору суборенди, не надано. При цьому відповідачем до матеріалів справи додано акт звірки взаєморозрахунків із суборендарем, з якого вбачається, що будь-які кошти не сплачувались.

Решта доводів сторін на остаточний результат розгляду справи або мотиви, з яких у позові слід відмовити, не впливають, тому залишаються без оцінки суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у позові, судові витрати, понесені Управлінням, покладаються на нього.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 07 лютого 2025 р.

Суддя Л.В. Лічман