Ухвала

від 06.02.2025 по справі 920/692/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.02.2025м. СумиСправа № 920/692/23

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/692/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Комершал ЛТД (40001, м. Суми, вул. Холодноярської Бригади, 24, код ЄДРПОУ 39756268),

представники учасників:

кредиторів: ТОВ «Стемв-Груп» (в режимі відеоконференції) Петренко В.О.; ПАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» (в режимі відеоконференції) Маміч Я.С.; АТ КБ «ПриватБанк» (в режимі відеоконференції) Труфанова О.С.;

ліквідатор (в режимі відеоконференції): Слостін А.Г.;

представник учасника боржника Давидкіна О.Г. (в режимі відеоконференції) Цуканов В.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 11.07.2023 суд відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Комершал ЛТД.

Постановою від 04.04.2024 боржника ТОВ Комершал ЛТД визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича.

19.12.2024 до суду надійшла заява № б/н від 19.12.2024 Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк з додатковими грошовими вимогами до боржника в сумі 81740616,74 грн, в якій просить суд визнати додатково заявлені грошові вимоги до боржника у розмірі 81740616,74 грн; зменшити грошові вимоги четвертої черги АТ КБ ПриватБанк до боржника на суму 11979567,40 грн на підставі заліку зустрічних однорідних вимог з вимогами ТОВ Комершал ЛТД до АТ КБ ПриватБанк в сумі 11979567,40 грн з оплати АТ КБ Приватбанк на користь ТОВ Комершал ЛТД лізингових платежів на відшкодування вартості майна за договором фінансового лізингу № 4К16031ЛИ від 02.07.2016, укладеного між ПАТ КБ Приватбанк, правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк, як Банком (лізингодавцем) та ТОВ Комершал ЛТД, як лізингоодержувачем; вжити заходи забезпечення вимог кредитора АТ КБ ПриватБанк шляхом заборони ліквідатору здійснювати задоволення вимог кредиторів четвертої черги до розгляду Господарським судом Сумської області заяви з грошовими вимогами кредитора АТ КБ ПриватБанк в сумі 81740616,74 грн.

Ухвалою від 23.12.2024 суд призначив розгляд справи в судове засідання на 07.01.2025.

У судовому засіданні 07.01.2025 оголошено перерву до 16.01.2025.

Ухвалою від 16.01.2025 відкладено розгляд заяви в судове засідання на 28.01.2025.

28.01.2025 розгляд справи не відбувся в зв`язку з тим, що у період з 28.01.2025 до 29.01.2025 суддя Яковенко В.В. перебував у відпустці.

Ухвалою від 30.01.2025 суд постановив призначити розгляд заяви в судове засідання на 06.02.2025.

У засіданні 06.02.2025 судом, не виходячи до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення вимог кредиторів.

Суд зазначає, що додатково заявлені Акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк вимоги є конкурсними та подані після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУЗпБ).

Згідно з ч. 1 ст. 45 КУЗпБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 931 цього Кодексу.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 КУЗпБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Абзацами 3-5 частини 6 статті 45 КУЗпБ установлено, що вимоги кредиторів, заявлені після строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

25.12.2024 до суду надійшли заперечення представника учасника ТОВ «Комершал ЛТД» Давидкіна О.Г. на заяву АТ КБ «ПриватБанк» щодо вимог до боржника, в яких зазначив, що заява кредитора не підлягає визнанню ні в частині заявленої додаткової суми, ні в частині зменшення грошових вимог через наявність незаконного заліку зустрічних однорідних вимог, ні в частині вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів.

В обгрунтування заперечень заявник зазначив, що вимоги, викладені у заяві кредитора не визнаються, оскільки з моменту розірвання договору лізингу та повернення об`єктів лізингу, Лізингодавець не має права вимагати відшкодовувати заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, а тому вимоги у розмірі 53878933,16 грн є безпідставними; нарахування штрафних санкцій на всю суму боргу за рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 по справі № 914/2310/18 є безпідставними, оскільки такої заборгованості з лізинговими платежами на даний момент не існує через зміну істотних умов та обставин за договором лізингу; залік зустрічних однорідних вимог між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Комершал ЛТД» на суму 11979567,40 грн не є законним, оскільки це є сума ліквідаційної маси боржника, яка повинна бути стягнута ліквідатором та пропорційно розподілена між усіма кредиторами, при проведенні такого заліку порушується майновий інтерес інших кредиторів

26.12.2024 до суду надійшли заяви ПАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» і ТОВ «Стемв-Груп», в яких просять суд не визнавати додатково заявлені грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк», відмовити у зменшенні грошових вимог четвертої черги АТ КБ «ПриватБанк» до боржника на суму 11979567,40 грн (що є ліквідаційною масою боржника) на підставі незаконного заліку зустрічних однорідних вимог з вимогами ТОВ «Комершал ЛТД» в сумі 11979567,40 грн, що суперечить майновим інтересам інших кредиторів у справі про банкрутство, визнати залік зустрічних однорідних вимог між АТ КБ «ПриватБанк» з вимогами ТОВ «Комершал ЛТД» в сумі 11979567,40 грн незаконним та таким, що суперечить майновим інтересам інших кредиторів, відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у вжитті заходів забезпечення вимог кредитора шляхом заборони ліквідатору здійснювати задоволення вимог кредиторів четвертої черги до розгляду судом заяви з грошовими вимогами АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 81740616,74 грн.

06.01.2025 до суду надійшов відзив ліквідатора на заяву АТ КБ «ПриватБанк» з грошовими вимогами до боржника, в якому зазначив, що додаткові вимоги визнаються частково в розмірі 27861683,58 грн, а також 4844,80 грн судового збору.

15.01.2025 до суду надійшли доповнення до заперечення представника учасника ТОВ «Комершал ЛТД» Давидкіна О.Г. на заяву АТ КБ «ПриватБанк» щодо вимог до боржника, в яких, здійснивши самостійно розрахунок розміру 3% річних і інфляційних втрат, зазначив, що обгрунтованою є сума у розмірі 14148646,89 грн.

Як вбачається з матеріалів заяви, рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 у справі № 914/2310/18 було стягнуто з ТОВ «Комершал ЛТД» на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором фінансового лізингу №4К16031ЛИ від 02.07.2016 в сумі 135229971,94 грн, з яких: 53878933,16 грн прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 56085540,29 грн прострочена заборгованість з винагороди за користування майном, 25265498,49 грн пеня за порушення грошового зобов`язання, 671374,34 грн судовий збір. Дата набрання рішенням законної сили 13.01.2020.

Як стверджує заявник, боржником рішення суду не було виконано в повному обсязі.

Оскільки боржник встановлену рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 заборгованість не погасив, АТ КБ «ПриватБанк» заявив додаткові грошові вимоги на загальну суму 81740616,74 грн, з яких: 53878933,16 грн прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу №4К16031ЛИ від 02.07.2016, що стягнуті рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 у справі № 914/2310/18, 6986433,62 грн 3% річних за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) на суму лізингових платежів та винагороди 109964473,45 грн, стягнуту рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 у справі № 914/2310/18 за період з 14.01.2020 по 24.02.2022, 20893249,96 грн інфляційні втрати за ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму лізингових платежів та винагороди 109964473,45 грн, стягнуту рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 у справі № 914/2310/18 за період з 14.01.2020 по 24.02.2022.

Дослідивши заявлені кредитором грошові вимоги, суд зазначає наступне.

02.07.2016 між АТ «ПриватБанк» та ТОВ «Комершал ЛТД» укладено договір фінансового лізингу № 4К16031ЛИ, який у зв`язку з тим, що ТОВ «Комершал ЛТД» прострочило сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів та порушило строки сплати відсоткової винагороди, було розірвано з 13.05.2019 за ініціативою банку.

Статтею 1 Закону України Про фінансовий лізинг (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з приписами статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Частиною 2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 26.04.2018 у справі №911/3483/16, від 09.07.2018 у справі №911/2449/17, від 21.02.2020 у справі №910/10191/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначила, що належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж (п.п. 6.24, 6.25).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов`язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.04.2018 у справі №911/3483/16).

Оскільки договір лізингу є змішаним договором, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингоодержувачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом та суттю умов договору лізингу та норм Закону України Про фінансовий лізинг лізингові платежі, як відшкодування вартості предмету лізингу, є попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу.

Отже, у разі розірвання договору лізингу, одночасно розривається і договір купівлі-продажу, як складова частина змішаного договору лізингу, внаслідок чого зобов`язання сторін за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, припиняються, а саме: у лізингодавця (продавця) з поставки об`єкту лізингу (товару), у лізингоодержувача (покупця) оплати його вартості, тобто, з внесення попередньої оплати вартості об`єкту лізингу.

Подібних висновків щодо природи договору лізингу, лізингових платежів за ним та щодо наслідків його розірвання для сторін дійшов і Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 по справі №904/2357/20, зазначивши, що Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в зв`язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов`язок у відповідача відсутній. (п. 8.4).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначила, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів (п. 6.28).

За умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 02.07.2016 № 4К16031ЛИ не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов договору лізингу.

Таким чином, на дату розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу банк має право вимагати лише сплату тих лізингових платежів, що є винагородою лізингодавця за отримане у лізинг майно, які за свою правовою суттю є елементом договору найму (оренди) (як складової частини змішаного договору фінансового лізингу), тобто орендна плата за користування (оренду) об`єктом лізингу.

У свою чергу, зобов`язання щодо сплати лізингових платежів у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу, з моменту розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу припиняється.

Розірвання договору лізингу та повернення об`єкта лізингу припиняють зобов`язання боржника по сплаті лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкта лізингу, як попередньої оплати у сумі 53878933,16 грн, присудженої до стягнення за рішенням суду у справі №914/2310/18.

Такі правові висновки також висловлені Верховним Судом під час перегляду судових рішень у справі №920/692/23(910/8611/23) за позовом ТОВ «Комершал ЛТД» до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення лізингових платежів, сплачених у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за укладеним сторонами договором фінансового лізингу від 02.07.2016 №4К16031ЛИ.

Водночас факт розірвання вказаного договору лізингу не був предметом розгляду справи №914/2310/18, невстановлений та незазначений у відповідному судовому рішенні.

За ст.1 КУЗпБ грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в боржника відсутні грошові зобов`язання з лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу, а заявлені вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 53878933,16 грн простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 4К16031ЛИ від 02.07.2016 не підлягають задоволенню.

Щодо вимог кредитора АТ КБ «ПриватБанк» до боржника у сумі 6986433,62 грн 3% річних, 20893249,96 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що в разі невиконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за договором не припиняє грошового зобов`язання боржника та не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, кредитор має право на нарахування 3% річних та втрат від інфляції за весь час прострочення зобов`язання до моменту його фактичного виконання.

Водночас, з наведених вище мотивів, при розрахунку 3% річних та втрат від інфляції за основу має братися прострочена сума заборгованості за відсотковою винагородою у розмірі 56085540,29 грн, що визначена у рішенні Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 у справі № 914/2310/18, а не загальна сума заборгованості у розмірі 109964473,45 грн, включаючи заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 53878933,16 грн, яка при розрахунках використана банківською установою.

Відтак 3% річних складають 3554133,01 грн, інфляційні втрати - 10656252,70 грн.

Тому грошові вимоги кредитора АТ КБ «Приватбанк» до боржника в частині 3% річних та інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов`язання визнаються судом у сумі 14210385,70 грн. Грошові вимоги в іншій частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають відхиленню.

Отже, суд дійшов висновку, що грошові вимоги кредитора АТ КБ «Приватбанк» належить задовольнити частково.

Крім того судом досліджено та оцінено заяву АТ КБ «ПриватБанк» про зменшення грошової вимоги четвертої черги на підставі заліку зустрічних однорідних вимог та встановлено наступне.

Як зазначено кредитором у поданій заяві, в запиті арбітражного керуючого по справі № 920/692/23 № 02-01-20-46 від 13.11.2024 було визначено вимогу ТОВ «Комершал ЛТД» до АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 11979567,40 грн сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 4К16031ЛИ від 02.07.2016.

Отже, на даний час наявні зустрічні однорідні вимоги між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Комершал ЛТД» на суму 11979567,40 грн.

Ухвалою суду від 30.11.2023 визначено, що до реєстру вимог кредиторів у справі № 920/692/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Комершал ЛТД підлягають включенню визнані судом вимоги, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю Стемв-Груп в сумі 987721,84 грн заборгованості, 26840,00 грн витрат по сплаті судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого в розмірі 60 300,00 грн; Публічного акціонерного товариства Нафтопереробний комплекс-Галичина в сумі 57875793,57 грн заборгованості та 5368,00 грн судового збору; Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк в сумі 106917137,61 грн боргу та 5368,00 грн судового збору.

Відповідно до ч.5 ст.64 КУЗпБ погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів.

У постанові Верховного суду від 27.04.2016 у справі № 908/6061/15 зазначено, що залік зустрічних однорідних вимог можливий лише за згодою кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, після закінчення попереднього засідання суду у справі про банкрутство.

У справі про банкрутство можуть існувати кредитори інших черг задоволення, майнові права яких можуть порушуватись внаслідок відсутності їх згоди на проведення заліку зустрічних однорідних вимог конкретного кредитора, оскільки, сума, на яку здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог кредитора до боржника, є активом боржника, який мав би бути, направлений на погашення вимог всіх кредиторів згідно черговості.

Залік зустрічних однорідних вимог у ліквідаційній процедурі боржника можливий лише за згодою комітету кредиторів, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів, а в матеріалах справи відсутні докази згоди всіх кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, на такий залік зустрічних однорідних вимог, який у свою чергу порушує їхні права, на чому вони наголосили як на відповідних зборах, так і під час вирішення спору судом.

Тому рішення комітету кредиторів від 06.12.2024 про проведення заліку зустрічних однорідних вимог суперечить інтересам кредиторів і не підлягає виконанню, а заява АТ КБ «ПриватБанк» в частині зменшення грошових вимог четвертої черги на підставі заліку зустрічних однорідних вимог є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з додатковими грошовими вимогами до боржника задовольнити частково.

2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комершал ЛТД» в розмірі 14210385,70 грн з віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів та 4844,80 грн судового збору до першої черги.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Ухвалу надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строк, що встановлені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу підписано 07.02.2025.

СуддяВ.В. Яковенко