Рішення

від 21.01.2025 по справі 921/415/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 січня 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/415/24 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Мисліцькій Д.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області м.Тернопіль подану в інтересах держави

до відповідача-1 Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю І.Т.-Березовиця, м.Тернопіль

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору, скасування реєстрації та зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

прокуратури: Козлова О.В., прокурор, довіреність №15-21вих-25 від 06.01.2025;

відповідача-1: Друзюк Р.М., головний юрисконсульт відділу правової експертизи проектів документів управління правового забезпечення, довіреність у порядку передоручення без номера від 21.06.2024;

відповідача-2: Притула О.Б., адвокат, ордер серії ВО №1083062 від 29.07.2024.

Зміст позовних вимог, позиція позивача (прокуратури).

Керівник Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області м.Тернопіль звернувся 28.06.2024 (згідно з накладною оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на поштове відправлення №0504002882254) до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави до Тернопільської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю І.Т.-Березовиця про:

- визнання незаконним та скасування рішення 25 сесії 8 скликання Тернопільської міської ради від 28.04.2023 №8/25/111 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Степана Будного ТОВ І.Т.-Березовиця;

- визнання недійсним та припинення на майбутнє договору від 07.06.2023 про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 0,0823га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528, розташовану за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Будного;

- зобов`язання ТОВ І.Т.-Березовиця повернути Тернопільській міській територіальній громаді земельну ділянку, площею 0,0823га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528;

- скасування державної реєстрації права користування (сервітуту) земельною ділянкою, площею 0,0823га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528, проведеної державним реєстратором Тернопільської міської ради 21.06.2023, (запис про інше речове право №50735350 в Реєстрі).

Позов обґрунтовується порушенням міською радою вимог земельного законодавства в частині порядку передачі спірної земельної ділянки у сервітутне користування відповідачу-2, тобто без проведення земельних торгів.

Прокуратурою зазначено, що потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Відповідачу-2 для обслуговування власного об`єкту нерухомості (приміщення автобази) передано згідно договору оренди землі від 17.12.2014 ТОВ І.Т.-Березовиця в користування земельну ділянку, площею 1,0493 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0039 (суміжну із спірною ділянкою), тобто відповідачу-2 надано у користування значно більшу, ніж необхідно, площу земельної ділянки для обслуговування об`єкту нерухомості (площа земельної ділянки понад 300 разів перевищує площу приміщень автобази), що свідчить про можливість облаштування на ній, в тому числі й парковки автотранспорту.

Крім того, відповідач-2 при зверненні до міської ради з заявою про надання у сервітутне користування спірної земельної ділянки жодним чином не підтвердив неможливість використання отриманої в користування земельної ділянки, площею 1,0493га для відповідних цілей влаштування екопарковки. Звертає увагу суду також й те, що розміщення екопарковки на спірній земельній ділянці не відповідає вимогам містобудівної документації, а також цільовому призначенню, визначеному технічною документацією.

Незважаючи на вказані порушення відповідачем-2 ділянка не використовується, адже товариством не погоджено та не облаштовано схеми руху транспортних засобів, не влаштовано заїзду/виїзду до земельної ділянки, що ймовірно свідчить про намір сторін укласти оскаржуваний договір суборенди земельної ділянки задля уникнення отримання спірної земельної ділянки у користування на конкурсних засадах та встановлення меншої плати за сервітут, ніж орендної плати.

На думку позивача, вирішуючи питання передачі спірної земельної ділянки в сервітутне користування ТОВ «І.Т.-Березовиця», Тернопільська міська рада допустила порушення вимог земельного законодавства України, тому рішення від 28.04.2023 №8/25/111 є незаконним та підлягає скасуванню. У зв`язку з незаконністю рішення від 28.04.2023 №8/25/111 прокурор просив визнати недійсним договір від 07.06.2023 про встановлення земельного сервітуту, зобов`язати ТОВ «І.Т.-Березовиця» повернути спірну земельну ділянку та скасувати реєстрацію даного речового права на землю. При цьому, прокурором наголошено, що у даному випадку не ставиться питання про віндикацію, з огляду на наявність між відповідачами договірних правовідносин.

Звернення прокурора з даним позовом обґрунтовано необхідністю захисту інтересів територіальної громади щодо спірної земельної ділянки, а також відсутністю органу, наділеного державою правом захищати інтереси Тернопільської міської громади у спірних правовідносинах, оскільки міська рада сама допустила порушення вимог закону під час надання в користування земельної ділянки комунальної власності в позаконкурентний спосіб, що виключає можливість здійснення нею захисту інтересів держави.

За наведених обставин, враховуючи, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутній, прокурор аргументував наявність підстав для пред`явлення ним позову самостійно як позивачем згідно приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України.

Додатково з цього приводу прокурор покликається на правові висновки, виснувані Великою Палатою Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19.

Заперечення відповідача-1.

Тернопільська міська рада позовні вимоги заперечує та вказує, що спірна земельна ділянка надана ТОВ І.Т.-Березовиця в сервітутне користування в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним земельним законодавством.

Спірна земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав, тому радою, на підставі клопотання відповідача-2, останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в подальшому виготовлений проект землеустрою був затверджений рішенням міської ради, що оспорюється у даній справі та укладено договір земельного сервітуту.

Наголошує, що міська рада жодним чином не може впливати на визначення цільового призначення земельної ділянки, визначеного в процесі формування такої ділянки; після виконання своїх повноважень власника земельної ділянки, рада не може втручатися в господарську діяльність товариства, в тому числі з`ясовувати чи ТОВ І.Т.-Березовиця вчиняються дії щодо облаштування екопарковки.

Звертає увагу, що оскаржуване рішення вичерпало свою дію внаслідок виконання, адже на його підставі 07.06.2023 відповідачами підписано оскаржуваний договір про встановлення земельного сервітуту, тому позов в цій частині вимог не підлягає до задоволення.

Також міська рада вважає, що даний позов заявлено прокурором без належного підтвердження підстав здійснення представницьких функцій, оскільки не було дотримано вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 ГПК України, адже у спірних правовідносинах Тернопільська міська рада наділена правом самостійно звертатися до суду з позовом у разі порушення прав чи інтересів територіальної громади.

Заперечення відповідача-2.

Товариство з обмеженою відповідальністю І.Т.-Березовиця заявлений позов заперечує і вважає його безпідставним. Стверджує, що товариством право земельного сервітуту на використання спірної земельної ділянки під екопарковку набуто з дотриманням вимог земельного законодавства, зокрема ст. 124-1 ЗК України.

Товариство є землекористувачем суміжної земельної ділянки, площею 1,0493 га, котра отримана в орендне користування на підставі договору оренди землі для обслуговування об`єкту нерухомого майна приміщення автобази, що належить товариству на праві приватної власності.

В процесі господарської діяльності виникла необхідність у використанні суміжної земельної ділянки, котра не була сформована, відтак, з метою оформлення земельного сервітуту на спірну земельну ділянку, товариство звернулося до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а після його виготовлення - про затвердження землевпорядної документації. Саме під час формування земельної ділянки було визначено її цільове призначення.

Звертає увагу, що рішення від 28.04.2023 №8/25/111 вичерпало свою дію, оскільки на його підставі сторонами укладено договір від 07.06.2023 про встановлення земельного сервітуту, а тому дане рішення не підлягає оскарженню в судовому порядку.

Крім того, відповідач-2 просив суд вирішити питання про можливість залишення даного позову без розгляду, зазначивши що такий пред`явлено прокурором без підтвердження підстав здійснення прокуратурою представницьких функцій у спірних правовідносинах, посилаючись на не дотримання прокуратурою при зверненні до суду з позовом вимог ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.53 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 05.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 30.07.2024, котре відкладалося на 13.08.2024, в подальшому в засіданні оголошувалася перерва до 24.09.2024.

Ухвалою від 24 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 11.10.2024, з подальшим відкладенням судових засідань з підстав, наведених в ухвалах суду, востаннє на 21.01.2025.

Ухвалою суду від 31.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання, додаткові пояснення №50-89-9426ВИХ-24 від 30.10.2024 (вх.№8321 від 31.10.2024) прокуратури судом не взято до розгляду з посиланням на норми ч.8 ст.80 ГПК України.

Фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю І.Т.-Березовиця (ідентифікаційний код 31384091) є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання внесків його учасників для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від господарської діяльності; державну реєстрацію товариства здійснено 06.03.2001, про що Тернопільським обласним управлінням статистики видано довідку №22-61 про включення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Також 29.12.2005 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №16461200000001730 про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю І.Т.-Березовиця.

Видами економічної діяльності товариства за КВЕД є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідач-2 з 12.08.2004 року використовує на праві оренди земельну ділянку комунальної власності, площею 0,7232 га, під будівництво автобази по вулиці С.Будного, 2 в місті Тернополі, що підтверджується копією договору оренди землі від 12.11.2004 року, котрий зареєстровано в Книзі записів засвідчення факту реєстрації за №1704 від 28 грудня 2004 року, з терміном дії по 12.08.2009.

У 2006 році для розширення території будівництва автобази ТОВ І.Т.-Березовиця отримало в орендне користування земельну ділянку, площею 0,20 га за адресою: вулиця С.Будного, 2 в місті Тернополі, згідно договору оренди землі від 17.07.2006, зі строком дії з 03.03.2006 по 03.03.2011.

Даний договір зареєстровано 11.09.2006, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №040666100190.

Окрім того, у 2008 році відповідачу-2 для обслуговування гаражів на підставі рішення Тернопільської міської ради №5/22/52 від 27.11.2008 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надано в оренду земельну ділянку, площею 0,1261 за цією ж адресою згідно договору оренди землі від 26 січня 2009 року, з терміном оренди з 27 листопада 2008 року по 27 листопада 2013 року.

Даний договір зареєстровано 09.04.2009, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №040966100154.

На підставі розробленої технічної документації щодо об`єднання земельних ділянок (площею 0,1 га, 0,20 га та 0,7232га) Тернопільською міською радою згідно з рішенням №5/29/50 від 2 жовтня 2009 року надано товариству з обмеженою відповідальністю І.Т.-Березовиця в оренду, терміном на 5 років земельну ділянку, площею 1,0493га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування гаражів та під будівництво автобази за адресою: вулиця С.Будного, 2, місто Тернопіль. Водночас, даним рішенням розірвано за взаємною згодою сторін договір оренди землі від 17 липня 2006 року (щодо земельної ділянки, площею 0,20га) та договір оренди землі від 26 січня 2009 року (щодо земельної ділянки, площею 0,1261 га).

Отже, згідно договору оренди землі від 17.12.2014, з урахуванням додаткової угоди від 06.08.2019 та додатків у користуванні відповідача-2 знаходиться земельна ділянка, площею 1,0493 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0039, категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площею, 32,3 кв.м. з терміном оренди до 02.10.2024.

Мета оренди - для обслуговування приміщення автобази.

25.03.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію даного речового права, про що свідчить запис в Реєстрі за №5157788 і це вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №384450781 від 26.06.2024 та № 384450256 від 26.06.2024 (а.с.228-229, том І).

Згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24869009 від 19.03.2021, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №384450781 від 26.06.2024, у приватній власності товариства є приміщення автобази, загальною площею 32,3м2 (складається з: А - прохідна; 1, 2, 3 огорожа, ворота, хвіртка; І - площадка; П оглядова яма; П - площадка; IV - відстійнойник; V колодязь), котре знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Степана Будного, 2.

Даний об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці, площею 1,0493 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0039, що належить до комунальної власності Тернопільської міської ради.

Згідно листів-повідомлень Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) №31/19-2651 від 17.06.2024, №31/19-2686 від 19.06.2024, транспортні засоби за ТОВ «І.Т.-Березовиця» з 01.03.2023 по даний час не реєструвались. Станом на 18.06.2024 за відповідачем-2 зареєстровано два транспортні засоби: «VAN HOOL OPLEGER», 2003 року випуску та «МERSEDES-BENZ 313 SPRINТER 2148», 2004 року випуску.

Рішенням міської ради №8/23/126 від 3 березня 2023 року за наслідками розгляду звернення товариства останньому надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту для влаштування екопарковки, терміном на 5 років, площею до 0,0823 га за адресою вулиця Степана Будного, 2 у м. Тернополі.

На замовлення відповідача-2, Приватним підприємством "ТЕРГОЗЕМПРОЕКТ" виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту Товариству з обмеженою відповідальністю «І.Т.-Березовиця» для влаштування екопарковки , цільове призначення якої згідно КВ ЦПЗ 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови,.

Відповідно до Пояснювальної записки до Проекту землеустрою, підставою для розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є рішення Тернопільської міської ради №8/23/126 від 3 березня 2023 року. Земельна ділянка, що передбачена до відведення, розташована у західній частині міста Тернополя, житловий мікрорайон "Дружба", в межах населеного пункту. Земельна ділянка не забудована; на земельній ділянці відсутні зелені насадження, наявний газон. Підхід та під`їзд до земельної ділянки буде здійснюватися зі сторони вулиці Степана Будного. Земельна ділянка з заходу, півночі та півдня межує із землями Тернопільської міської ради, а зі сходу - із земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.-Березовиця» за кадастровим номером 6110100000:11:001:0039.

Земельна ділянка, що відводиться має наступні характеристики: площа земельної ділянки - 0,0823га; умови відведення - для встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років; категорія земель - житлової та громадської забудови (код 200); цільове призначення (існуюче) 16.00 - землі запасу, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам; цільове призначення (проектне) 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та наземних автостоянок житлової та громадської забудови.

З Проекту землеустрою вбачається, що при його розробленні використано дані Публічної кадастрової карти України, а саме дані про право власності на речові права на земельні ділянки, координати поворотних точок суміжних земельних ділянок, земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:11:001:0039, інформацію з інших допоміжних шарів; виготовлено Викопіювання з Публічної кадастрової карти із нанесенням запроектованим земельної ділянки. У проекті зазначено, що при його розробленні зібрано необхідний пакет документів, виконано та опрацьовано комплекс топографо-геодезичних робіт, сформовано планово-картографічні матеріали згідно вимог чинного земельного законодавства; проаналізовано отриману інформацію з Публічної кадастрової карти України, наявну містобудівну документацію, а також правові підстави відведення земельної ділянки.

Дана технічна документація містить акт погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами згідно вимог підпункту б пункту 2 статті 198 Земельного кодексу України.

Проектною документацією визначено, що після затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки така ділянка буде віднесена до земель житлової та громадської забудови (код 200) з цільовим призначенням згідно КВ ЦПЗ: розділ 02, підрозділ 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; угіддя згідно КВЗУ 008.02 - вулиці та бульвари (включаючи тротуари), набережні, площі.

Дана земельна ділянка має обмеження щодо її використання, а саме: площею 0,0236 га - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта зв`язку; площею 0,0076 га - охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи; площею 0,0376 га - охоронна зона навколо інженерних комунікацій.

З Витягу з містобудівної документації, який є частиною Проекту землеустрою, за даними Викопіювання з плану зонування території м.Тернополя місця розташування земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту для влаштування екопарковки, вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:11:001:0039 знаходиться в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення (Р-3с).

Містобудівна документація опублікована на офіційному сайті Тернопільської міської ради за вебпосиланням в мережі Інтернет https://ternopilcity.gov.ua/generalniy-plan/.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-710026 8722023 від 7 квітня 2023 року, Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 07.04.2023 року здійснено державну реєстрацію сформованої земельної ділянки, площею 0,0823га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528, що розташована по АДРЕСА_1 з віднесенням її до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, з відображенням в земельному кадастрі відомостей про обмеження використання земельної ділянки, аналогічні тим, що зазначені в Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

28 квітня 2023 року Тернопільською міською радою, розглянувши звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.-Березовиця», керуючись статтями 12, 79-1, 98, 99, 100, 101, 124-1, 186 Земельного кодексу України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про землеустрій", Генеральним планом м.Тернополя, враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екологія, прийнято рішення за №8/25/111 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул.Степана Будного ТОВ "І.Т.-Березовиця", згідно з яким:

- затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту для влаштування екопарковки на земельній ділянці, площею 0,0823 га за адресою: вулиця Степана Будного (пункт 1);

- надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" на встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 0,0823 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528 терміном на 5 років для влаштування екопарковки за адресою вулиця Степана Будного;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" в двомісячний термін укласти договір про встановлення земельного сервітуту та провести державну реєстрацію права сервітутного користування земельною ділянкою.

У листах №10-19-0.211-257/2-24 від 18.01.2024, №10-19-0.181-233/90-24 від 20.06.2024 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області повідомлено, що землевпорядна документація на земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528 у встановленому порядку не передана до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

7 червня 2023 року на виконання цього рішення Тернопільською міською радою як Власником та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" як Сервітуарієм укладено договір про встановлення земельного сервітуту (далі - договір), відповідно до якого ТОВ "І.Т.-Березовиця" для влаштування екопарковки встановлено земельний сервітут (обмежене платне користування) на земельну ділянку, площею 0,0823 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528, що знаходиться за адресою: вулиця Степана Будного, місто Тернопіль (пункти 1.1, 1.2 договору).

Договір укладено терміном на 5 років, з 28 квітня 2023 року до 28 квітня 2028 року (пункти 2.1 2.2 договору).

У пункті 2.3 договору визначено, що після закінчення строку дії договору Сервітуарій має переважне право поновити його на новий строк, якщо інше не передбачене цим договором та нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3. договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 1 січня 2023 року становить 445 845,74 грн. Плата за договором вноситься в грошовій формі з розрахунку 1% за рік в розмірі 371,54грн щомісячно з врахуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними нормативно-правовими актами та коефіцієнтів індексації у строк до 30 числа кожного місяця на рахунок місцевого бюджету.

Розмір плати переглядається Сервітуарієм самостійно у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів та відсоткових ставок, встановлених відповідними нормативно-правовими актами, коефіцієнтів індексації грошової оцінки земель, розміру плати за сервітут, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 3.2 договору).

Договором визначені права та обов`язки сторін, зокрема визначено права Власника вимагати від Сервітуарія використання сервітуту порядку та на умовах, визначених в договорі (пункт 4.1.1 договору); вимагати своєчасної та у повному обсязі плати за користування особистим строковим сервітутом (пункт 4.1.2 договору); у разі порушення Сервітуарієм умов договору - достроково розірвати (припинити) договір; змінювати розмір плати, встановленої в договорі у випадках, передбачених чинним законодавством України та даним договором (пункт 4.1.6 договору).

У свою чергу, Сервітуарій вправі використовувати сервітут у відповідно до умов договору (пункт 4.3.1 договору); після закінчення строку дії договору за відсутності порушень його умов, в тому числі по оплаті, має переважне право поновити його на новий строк, якщо інше не передбачено цим договором та нормативно-правовими актами (пункт 4.3.2 договору).

Також Сергітуарій зобов`язався, зокрема: дотримуватися умов договору, використовувати встановлений сервітут виключно з моменту, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі (пункт 4.4.1 договору); своєчасно та у повному обсязі сплачувати плату за користування сервітутом; самостійно визначати щомісячні платежі за користування сервітутом, а також самостійно обраховувати та сплачувати неустойку (штраф, пеню) у випадку порушення строків оплати по договору (пункт 4.4.2 договору); за власний рахунок забезпечувати підтримання в належному стані територію та її зовнішній вигляд (пункт 4.4.4 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 5.2 договору дія цього договору припиняється у разі закінчення терміну, на якій було встановлено земельний сервітут та в інших випадках, встановлених чинним законодавством України (пункти 5.2.1; 5.2.2 договору).

Підставою для розірвання договору є: взаємна згода сторін (пункт 5.3.1 договору); рішення суду про скасування земельного сервітуту (пункт 5.3.2 договору).

Додатками до договору є рішення міської ради №8/25/11 від 28 квітня 2023 року (додаток 1); розрахунок плати за користування сервітутом (додаток 2); графічні матеріали на земельну ділянку (додаток 3); документ, що підтверджує нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 4).

Даний договір зареєстровано в Книзі реєстрації в договорів сервітутів 19 червня 2023 року за номером 1536.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №384450256 від 26.06.2024, на підставі рішення державного реєстратора Тернопільської міської ради Кравецької О.Б. №68145443 від 23.06.2023 за територіальною громадою міста Тернополя в особі Тернопільської міської ради 21.06.2023 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,0823 за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2754066761101), про що в Реєстр внесено запис про речове право за №50734609.

Цього ж дня, 21.06.2023 державним реєстратором на підставі рішення №6845443 від 23.06.2023 внесено до Реєстру запис про інше речове право за №50735350, згідно з яким проведено державну реєстрацію права сервітутного користування даною земельною ділянкою за відповідачем-2 у справі згідно договору від 07.06.2023.

Прокурор зазначає, що згідно листа Управління патрульної поліції в Тернопільській області №5960/41/33/01-24 від 18.06.2024 під час обстеження спірної земельної ділянки не було виявлено жодних технічних засобів організації дорожнього руху, які б вказували на облаштовані місця для стоянки транспортних засобів. Також не виявлено елементів відкритих площадок для стоянки автомобілів, відсутній заїзд/виїзд на дану ділянку, а також будь - які технічні засоби організації дорожнього руху (дорожні знаки), дорожня розмітка, тощо.

Тернопільською міською радою як власником вулично-шляхової мережі міста Тернополі та Управлінням патрульної поліції в Тернопільській області не погоджувалося жодних проектів або схем організації дорожнього руху на влаштування екопарковки на зазначеній ділянці по вулиці Степана Будного в місті Тернополі.

Також у листах №1449-1/2024 від 11.06.2024 та № 15162-Ю/2024 від 13.06.2024 міською радою зазначено, що Відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради не погоджувались проект або схема організації дорожнього руху на влаштування екопарковки за вказаною адресою по вул. С. Будного у м. Тернополі.

Звертаючись з позовом в даній справі, прокурор зазначив, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42023212050000123 від 22.12.2023 було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі Тернопільською міською радою в сервітутне користування ТОВ "І.Т.-Березовиця" земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528, тобто така ділянка передана без проведення торгів.

Крім того, умови укладеного договору про встановлення земельного сервітуту свідчать, що реальною потребою ТОВ "І.Т.-Березовиця" у використанні земельної ділянки є не задоволення потреб, обумовлених ст.ст. 401,404 ЦК України, а отримання права користування земельною ділянкою та її використання для інших цілей, зокрема, для здійснення підприємницької діяльності, що можливо виключно на конкурентних засадах шляхом отримання землі в оренду, розмір плати за яку буде значно вище від плати за сервітутне користування.

Щодо незаконності рішення міської ради про встановлення земельного сервітуту з метою влаштування екопарковки, то прокурор, серед іншого зазначає про його невідповідність вимогам закону, зокрема з підстав того, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення Р-3с, що вбачається з Витягу з містобудівної документації (а.с.106 том І) викопіювання з плану зонування території міста Тернополя, дана ділянка може використовуватися лише згідно з супутніми видами чи переважними видами використання даної категорії земель, і така підзона Р-3с земель не передбачає можливість влаштування екопарковки.

Просив скасувати рішення ради, визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту та повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді м.Тернопіль в особі Тернопільської міської ради, з скасуванням речового права на неї.

Щодо проведення перевірки на предмет законності встановлення земельного сервітуту віддповідачу-2, то як зазначено Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області у листах №10-19-0.181-210/90-24 від 03.06.2024, №10-19-0.181-233/90-24 від 20.06.2024, відповідні заходи державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, при використанні ТОВ «І.Т.-Березовиця» земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528, площею 0,0823га, Управлінням не проводились, зазначивши про призупинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період дії воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303, про що повідомлено прокуратуру.

Окрім того, Управлінням звернуто увагу на те, що відповідно до підпунктів 34, 37 пункту 4, абзаців 6, 7 пункту 6 Положення про Головне управління Держrеокадастру у Тернопільській області від 23.12.2021 № 603, Управління в межах своїх повноважень має право подавати позови про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом, а також звертатися до суду з позовами: про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі - продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності; про відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою. До цього переліку не включено правочинів щодо встановлення сервітутів на земельні ділянки.

З огляду на це, Управління не може ініціювати позов про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради №8/25/111 від 28.04.2023, визнання недійсним та припинення договору від 07.06.2023 про встановлення земельного сервітуту, повернення земельної ділянки, оскільки зверненню з позовом має передувати перевірка на предмет дотримання товариством вимог земельного законодавства (лист №10-19-0.211-257/2-24 від 18.01.2024).

В свою чергу, міська рада у листі №14906-Ю/2024 від 10.06.2024 вважає рішення №8/25/111 від 28.04.2023 про встановлення ТОВ «І.Т.-Березовиця» земельного сервітуту для влаштування екопарковки законним, законним, таким, що прийнято з дотриманням вимог земельного законодавства та затвердженої містобудівної документації.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у даній справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі №633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини 3 та 4статті 23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу, стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі №633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.12).

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі №633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина 7 статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц (пункт 8.20).

Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

У даній справі, яка розглядається, прокурор звернувся в інтересах держави в особі територіальної громади міста Тернополя з позовом про визнання недійсним рішення міської ради, недійсним договору про встановлення земельного сервітуту, укладеного з метою облаштування відповідачем-2 екопарковки, оскільки вважає, що передача земельної ділянки у користування без проведення торгів, що полягають у втраті можливості отримувати більший розмір орендної плати та порушує інтереси територіальної громади міста Тернополя.

З матеріалів справи вбачається, що Тернопільська міська рада стверджує про законність своїх дій у спірних правовідносинах, зокрема правомірності прийняття оскаржуваного рішення про встановлення земельного сервітуту, укладення на його підставі договору сервітутного користування землею, а також заперечує доцільність скасування відповідних реєстраційних дій, які також є предметом позову у справі.

Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 вказала про те, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Узагальнюючи наведені у вказаній постанові висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У даній справі, прокурор звернувся за захистом інтересів територіальної громади міста Тернополя. При цьому, з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог, а саме визнання незаконним та скасування рішення Ради, визнання недійсним договору, стороною якого є Тернопільська міська рада, щодо встановлення відповідачу-2 сервітуту на земельну ділянку комунальної власності, а також скасування відповідних реєстраційних дій та зобов`язання відповідача-2 повернути землю територіальній громаді, з урахуванням того, що уповноважений орган на захист інтересів держави в спірних правовідносинах - Рада не тільки не захистила інтереси територіальної громади, а й порушила їх, то прокурор правомірно звернувся з позовом до суду як самостійний позивач та правильно визначив відповідачів.

Наведений висновок стосовно наявності у прокурора повноважень на звернення з цим позовом до суду в інтересах держави як самостійного позивача узгоджуються з викладеною вище останньою актуальною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частин 4, 5 статті 53 ГПК України, зазначеною в постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

Таким чином, доводи відповідачів щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом спростовуються вищенаведеними обставинами та висновками суду.

Суд вважає, що прокурор дотримався визначеного законом порядку і правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень.

Мотиви та норми закону, з яких суд виходить, ухвалюючи рішення.

Спірні земельні правовідносини виникли з приводу користування земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності.

Предметом позовних вимог у цій справі є визнання недійсними рішення Тернопільської міської ради, договору про встановлення сервітуту, зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації прав на землю.

Згідно з частиною першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях і такі повноваження є виключною компетенцією ради. Підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності, як і визначення умов такого користування є відповідне рішення ради.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається незаконним у судовому порядку.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття радою оскаржуваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у ст. 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених ч. ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 вказаної статті встановлено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно положень статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі і у користувача земельною ділянкою, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту.

Статтею 404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Таким чином, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (частина 1 статті 401 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Спеціальні норми стосовно такого об`єкта сервітуту як земельна ділянка, передбачені Земельним кодексом України.

Згідно із пунктом 1 статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 99 Земельного кодексу України передбачено види права земельного сервітуту, зокрема і право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Порядок встановлення земельних сервітутів встановлений ст.100 Земельного кодексу України, згідно з якою сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб (схожі висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц).

Отже, земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках - коли в інший спосіб неможливо задоволити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут. При цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею (постанова Верховного Суду від 16.01.2024 у cправі № 918/86/22).

Разом з тим, Верховним Судом у справі №914/427/20 (постанова від 02.08.2022) зазначено, що юридична конструкція земельного сервітуту передбачає, що потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном, повинні мати характер вимушених, зумовлювати неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою.

В той же час, договір про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023 встановлює земельний сервітут на земельну ділянку для облаштування екопарковки для паркування транспортних засобів відповідачем-2, за цільовим призначенням за кодом КВЦПЗ 02.09. для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Задоволення таких потреб не є вимушеними діями; також вони не зумовлюють неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою, якою користується відповідач-2 і площа якої становить 1,0493га (кад.номер 6110100000:11:001:0039).

Відповідачами не доведено неможливість задоволення потреб Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.-Березовиця» в користуванні спірною земельною ділянкою в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Щодо формування земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528.

Земельною ділянкою, відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (ч. 2 ст. 79-1 ЗК України).

Як свідчать матеріали справи, формування земельної ділянки (кадастровий номер 6110100000:11:001:0528) відбувалося в 2023 році за Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту ТОВ «І.Т.-Березовиця» для влаштування екопарковки, виготовленим приватним підприємством «Тергеоземпроект», котрий затверджений рішенням ради № 8/25/111 від 28.04.2023. Цільове призначення (згідно КВЦПЗ): 02.09. для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Порядок встановлення земельних сервітутів, зокрема на землях комунальної власності, врегульовано статтею 1241 Земельного кодексу України.

За приписами ч.1 статті 1241 ЗК України, у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях комунальної власності, звертається з заявою до органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою. У заяві має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.

До заяви додаються: копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності); письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально; проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки); графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту); технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).

Встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту міста Тернополя по вул.С.Будного та, відповідно, відноситься до земель комунальної власності Тернопільської територіальної громади від імені якої діє Тернопільська міська рада.

У разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання заяви приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина 3 статті 1241 ЗК України).

Спірна земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав.

З`ясовано, що за результатами розгляду звернення ТОВ «І.Т.-Березовиця» про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку, що межує із земельною ділянкою, площею 1,0493га, яку товариству передано в оренду для обслуговування автобази, міською радою прийнято рішення №8/23/126 від 3 березня 2023 року, яким надано дозвіл ТОВ «І.Т.-Березовиця» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту для влаштування екопарковки, терміном на 5 років, площею до 0,0823 га за адресою вулиця Степана Будного, 2.

На підставі цього рішення міської ради на замовлення товариства розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту для влаштування екопарковки.

За матеріалами Проекту землеустрою встановлено, що існуюче цільове призначення земельної ділянки, на яку розроблявся Проект землеустрою було визначено як землі запасу 16.00 (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Водночас, з урахуванням мети встановлення сервітуту для ТОВ «І.Т.-Березовиця», проектною документацією визначено цільове призначення земельної ділянки: 02.09. для будівництва і обслуговування паркінгів та наземних автостоянок житлової та громадської забудови.

Відповідно до пункту б) частини 2 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:11:001:0528 зареєстрована в державному земельному кадастрі з 07.04.2023 з видом цільового призначення 02.09 для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру серії НВ- 7100268722023 від 07.04.2023. В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дана земельна ділянка зареєстрована за Тернопільською міською радою 21.06.2023.

Згідно з частинами 3-5 статті 20 Земельного кодексу України категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

У пункті 2 Додатку 58 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, передбачено, що під час встановлення цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення в межах відповідних функціональних зон територій.

Встановленим вид цільового призначення земельної ділянки вважається з моменту прийняття відповідного рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, власником земельної ділянки в межах повноважень, визначених законодавством, та внесення відповідних відомостей про її цільове призначення до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про землеустрій», у разі формування земельної ділянки до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб.

З містобудівної документації міста Тернополя, зокрема Викопіювання з плану зонування території м.Тернополя, наданого Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, вбачається, що земельна ділянка для встановлення земельного сервітуту для влаштування екопарковки ТОВ «І.Т.-Березовиця» за адресою вул. Степана Будного за кадастровим номером 6110100000:11:001:0039 знаходиться в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення (Р-3с).

Згідно з Пояснювальною запискою до містобудівної документації «м. Тернопіль. Внесення дострокових змін до плану зонування території міста», розробленої авторським колективом архітектурно-планувальної майстерні №1 разом із спеціалістами інженерно планувального відділу Державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. БІЛОКОНЯ", виготовленої за договором №543-01-2017 від 17.08.2017, укладеним із Тернопільською міською радою, доступ до якої є загальнодоступним за вебпосиланням офіційного сайту Тернопільської міської https://ternopilcity.gov.ua/generalniy-plan/20072.html, рішення щодо забудови, землекористування та благоустрою території міста та окремих ділянок приймаються на основі установленого зонінгом переліку переважних, супутніх і допустимих видів забудови земельних ділянок, єдиних умов і обмежень, які діють у межах зон, визначених планом зонування, і розповсюджуються у рівній мірі на всі, розміщені в межах відповідних зон, земельні ділянки, інші об`єкти нерухомості, незалежно від форм власності. Види використання земельних ділянок або нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними для відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені, у тому числі і за процедурою спеціального погодження.

Відповідно до пункту 10 «Функціональна класифікація територій, типи територіальних зон» глави 2 «Характеристика територіальних зон міста», згідно з ДСТУ-Н Б Б.1-1-12:2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг), пропонується наступні основні територіальні зони», а саме невиробничі Г (громадські), житлові Ж, ландшафтно-рекреаційні Р, курортні К, зони транспортної інфраструктури ТР, зони інженерної інфраструктури ІН, комунально-складські КС, виробничі В, спеціальні С, сільськогосподарського виробництва СВ, землі історико-культурного призначення ІК.

До ландшафтно-рекреаційних зон Р належить Р-Зс - підзона зелених насаджень спеціального призначення.

Отже, спірна земельна ділянка розміщена саме в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення - Р-Зс. Метою встановлення сервітуту визначено облаштування екопарковки.

Відповідно до Пояснювальної записки автостоянка (парковка, паркінг) - це спеціально обладнане місце для тимчасової стоянки автотранспорту, позначене дорожніми знаками, має тверде покриття, огорожу; автостоянка може бути наземною, підземною, вбудовано-прибудованою та окремо розташованою.

Водночас, містобудівною документацією визначено переважні та супутні види дозволеного використання земельних ділянок в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення (Р-Зс ).

Переважними видами використання зони Р-Зс є: озеленення (посадка дерев, кущів, газонів) санітарно-захисних зон (СЗЗ) підприємств, шумових зон об`єктів транспорту, охоронних зон повітряних ліній електропередач, коридорів та інших комунікацій, санітарно-захисних зон охорони об`єктів водопостачання, територій зсувів тощо.

Супутніми видами дозволеного використання є: місця короткочасного відпочинку з відповідним обладнанням, пляжі з відповідним обладнанням, спортивні майданчики, станції прокату човнів та рятувальні станції, малі архітектурні форми, споруди комунальної та інженерно-технічної інфраструктури, необхідні для обслуговування даної зони.

Допустимими видами використання, які потребують спеціальних погоджень є: розміщення закладів по наданню комерційних послуг та підприємницької діяльності, громадські вбиральні.

Таким чином, чинною на момент виготовлення проекту землеустрою містобудівною документацією не передбачалось використання земельних ділянок, розташованих в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення - Р-Зс для облаштування паркінгів та автостоянок, зокрема екопарковки.

Відповідно до частини 8 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Незважаючи на це, керуючись статтями 12, 79-1, 98, 99, 100, 101, 124-1, 186 Земельного кодексу України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про землеустрій", Генеральним планом м.Тернополя, враховуючи висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екологія, Тернопільською міською радою прийнято оскаржуване рішення №8/25/111 від 28 квітня 2023 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул.Степана Будного ТОВ "І.Т.-Березовиця", згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту для влаштування екопарковки на земельній ділянці, площею 0,0823 га за адресою: вулиця Степана Будного (пункт 1); надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" на встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 0,0823 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528 терміном на 5 років для влаштування екопарковки за адресою вулиця Степана Будного; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.-Березовиця" в двомісячний термін укласти договір про встановлення земельного сервітуту та провести державну реєстрацію права сервітутного користування земельною ділянкою.

На підставі цього рішення, 07.06.2023 між відповідачами у справі укладено договір про встановлення земельного сервітуту, згідно з яким товариству для влаштування екопарковки встановлено земельний сервітут (обмежене платне користування) на земельну ділянку, площею 0,0823 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528.

З пояснень представників сторін, наданих у судових засіданнях, з`ясовано, що на спірній земельній ділянці відповідач-2 планував облаштувати екопарковку як для власних транспортних засобів (яких у товариства числиться дві одиниці), так і для відвідувачів підприємства. А відтак, суд доходить висновку, що за встановленням сервітуту товариство звернулося задля використання земельної ділянки у господарській діяльності, тобто комерційних цілях.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Оскаржуване рішення Тернопільської міської ради №8/25/111 від 28 квітня 2023 року є ненормативним актом, яке вичерпало свою дію у зв`язку із наданням відповідачу-2 у сервітутне користування спірної земельної ділянки, адже на його підставі відповідачами 07.06.2023 укладено договір про встановлення земельного сервітуту.

З встановлених судом обставин справи та досліджених доказів не вбачається, що потреба у встановленні строкового сервітуту для облаштування екопарковки для комерційного використання на спірній земельній ділянці не могла бути задоволена іншим способом (в тому числі шляхом використання орендованої товариством земельної ділянки, площа якої становить 1,0493га при розміщенні на ній приміщень автобази, загальною площею 32,3м2), аніж встановлення земельного сервітуту, зокрема шляхом надання земельної ділянки в оренду.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частини перша, друга статті 15 Закону України "Про оренду землі").

З положень частини п`ятої статті 403 Цивільного кодексу України і частини третьої статті 98 Земельного кодексу України вбачається, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Тоді як за змістом статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" оренда передбачає для орендаря усі права щодо володіння та користування об`єктом оренди, права орендаря не можуть бути обмежені власником.

Тобто, на відміну від договору оренди землі, за яким орендареві передається право володіння та користування земельною ділянкою, за правом земельного сервітуту жодну із правомочностей власника земельної ділянки набувач сервітуту в повному обсязі не отримує.

Як зазначено вище, в силу приписів частини четвертої статті 98 Земельного кодексу України, статті 401 Цивільного кодексу України, право земельного сервітуту може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом, тобто у виняткових випадках, коли в іншій спосіб це здійснити неможливо.

Здійснивши системний аналіз норм матеріального права, які регулюють земельні правовідносини у розрізі із встановленими обставинами справи та діями відповідачів, суд дійшов до висновку, що право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства підлягало продажу на аукціоні відповідно до ст.124, ч.1 ст.134 ЗК України.

З наведеного суд дійшов висновку, що рішення Тернопільської міської ради №8/25/111 від 28 квітня 2023 року є незаконним, адже ТОВ "І.Т.-Березовиця", виходячи із умов, встановлених статтею 404 Цивільного кодексу України для встановлення сервітуту, не доведено необхідності встановлення земельного сервітуту у зв`язку з неможливістю використання для відповідних цілей (облаштування екопарковки) власної земельної ділянки, яку товариство отримало в орендне користування на підставі договору оренди від 17.12.2024; даним рішенням встановлено земельний сервітут для облаштування екпопарковки з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності ТОВ "І.Т.-Березовиця", тобто з метою отримання прибутку, що не допускається, оскільки земельним законодавством для цього встановлено інший спосіб отримання земельної ділянки у користування, а саме шляхом отримання землі в орендне користування на конкурентних засадах; затверджений міською радою проект землеустрою не відповідає містобудівній документації.

Окрім того, приймаючи дане рішення міською радою не звернуто уваги на неможливість використання спірної земельної ділянки під облаштування екопарковки, оскільки вона розміщена в межах підзони зелених насаджень спеціального призначення. І формулювання найменування автостоянки як "екопарковка" не змінює змістового поняття визначення автостоянки (парковки, паркінгів), яким передбачається використання землі для тимчасової стоянки автотранспорту, що передбачає необхідність позначення дорожніми знаками, влаштування твердого покриття, огорожі.

Разом з тим, суд зазначає, що у даному позові прокурором об`єднано позовні вимоги, зокрема про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради №8/25/111 від 28 квітня 2023 року та про визнання недійсним на майбутнє договору про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023.

Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі №924/1288/21.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду статті 13 Конвенції.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року).

Водночас, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5., 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021р. у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021р. у справі № 910/2861/18.

При цьому, як вже зазначалося, дія рішення Тернопільської міської ради №8/25/111 від 28 квітня 2023 року була вичерпана його виконанням укладенням оскаржуваного договору про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що вимога про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки таке вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить ефективно відновити володіння територіальною громадою міста Тернополя спірною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (п.143, 144), від 11.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

Водночас прокурор у межах розгляду справи може посилатися, зокрема на незаконність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване (правовий висновок, викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №921/504/20).

Оскільки обрання прокурором неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), тому у позові в частині визнання незаконним та скасування рішення №8/25/111 від 28 квітня 2023 року суд відмовляє.

Щодо визнання недійсним договору.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п.2 ч.2 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину. Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування (схожі висновки сформульовано в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 03/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22).

Із змісту оспорюваного прокурором договору вбачається, що саме договору оренди притаманні умови, спосіб та цілі користування земельною ділянкою для влаштування екопарковки, за цільовим призначенням за кодом КВЦПЗ 02.09. для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок. Діяльність з облаштування благоустрою території, будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок свідчить про постійне, повне використання земельної ділянки.

При цьому, правова природа сервітуту не передбачає можливості сервітуарія здійснювати підприємницьку діяльність на території, якою він користується, а також отримувати доходи від користування землею. Натомість орендар вправі самостійно господарювати на земельній ділянці, проводячи підприємницьку діяльність.

Згідно ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

В силу положень ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Комплексний аналіз укладеного між відповідачами правочину дає підстави вважати, що договір про встановлення земельного сервітуту за своєю правовою природою є договором оренди землі, що зумовлює застосування до нього положень законодавства, яке регулює саме правовідносини пов`язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої ст. 134 цього Кодексу земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи слідує, що земельні торги відносно спірної земельної ділянки не проводилися, тобто був порушений порядок надання права користування земельною ділянкою.

Судом не встановлено наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 134 Земельного кодексу України, які б виключали проведення земельних торгів у даному випадку.

Відтак відповідач-1 прийняв рішення та уклав з відповідачем-2 оспорюваний договір всупереч порядку, який передбачений наведеними нормами законодавства, чим порушив права та охоронювані законом інтереси територіальної громади.

Неправомірна передача у користування спірної земельної ділянки з використанням правової конструкції, передбаченої для встановлення сервітуту, тобто без проведення відповідних торгів, порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів та порушує принцип конкурентності при передачі земельної ділянки в користування, обмеживши інших суб`єктів господарювання у здійсненні ними права на отримання землі у користування для здійснення підприємницької діяльності.

За даних обставин, на підставі ч.1 ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійним договір про встановлення земельного сервітуту від 07.06.2023.

Щодо вимоги про повернення земельної ділянки.

За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).

Частина перша статті 14 ГПК України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Прокурор як застосування наслідків недійсності правочину просить повернути спірну земельну ділянку до комунальної власності.

Беручи до уваги встановлену судом недійсність договору від 07.06.2023, вимоги прокурора в частині зобов`язання ТОВ «І.Т.-Березовиця», якому неправомірно встановлено земельний сервітут на підставі такого договору, повернути на користь Тернопільської міської територіальної громади земельну ділянку, площею 0,0823 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528, розташовану за адресою: м.Тернопіль, вул.С.Будного, підлягають задоволенню, оскільки наведене відповідатиме вимогам статті 216 ЦК України щодо обов`язку відповідача-2 повернути отримане за наслідками недійсного правочину.

Разом з тим, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України). Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинна редакція на час прийняття рішення), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. При цьому, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються; у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про встановлення земельного сервітуту, на підставі якого проведено державну реєстрацію іншого речового права, тому відсутні підстави для задоволення позову про скасування державної реєстрації речових прав (оренди) та припинення права сервітутного користування земельною ділянкою, з огляду на неефективність обраного способу захисту права (інтересів) та вищенаведені норми ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому з цих підстав суд відмовляє у задоволенні вимог в частині скасування державної реєстрації, здійсненої державним реєстратором 21.06.2023, права користування (сервітуту) земельною ділянкою, площею 0,0823га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528 (запис про інше речове право №50735350 в Реєстрі).

Висновки господарського суду.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно норм ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі територіальної громади міста Тернополя, наявності правових підстав для визнання недійсним та припинення на майбутнє договору від 07.06.2023 про встановлення земельного сервітуту та зобов`язання ТОВ «І.Т.-Березовиця» повернути Тернопільській міській територіальній громаді в особі Тернопільської міської ради отриману на його підставі земельну ділянку, площею 0,0823 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528, розташовану за адресою: м.Тернопіль, вул.С.Будного, у зв`язку з чим позов підлягає до задоволення частково.

В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє, з огляду на неефективність обраного прокурором способу захисту порушених прав.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із результату вирішення цього спору, судовий збір в розмірі 6056грн покладається судом в рівній мірі на відповідачів у справі.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 53, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 216, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір від 07.06.2023 про встановлення земельного сервітуту, укладений між Тернопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.Т.-Березовиця», на земельну ділянку, площею 0,0823 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528, розташовану за адресою: м.Тернопіль, вул. С.Будного, власником якої є Тернопільська міська рада.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.-Березовиця» (вул.С.Будного, 2, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 31384091) повернути Тернопільській міській територіальній громаді в особі Тернопільської міської ради (вул.Листопадова, 5, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 34334305) земельну ділянку, площею 0,0823 га за кадастровим номером 6110100000:11:001:0528, розташовану за адресою м.Тернопіль, вул.С.Будного.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.-Березовиця» (вул.С.Будного, 2, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 31384091) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул.Листопадова, 4, м.Тернопіль. ідентифікаційний код 02910098) - 3028грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

6. Стягнути з Тернопільської міської ради (вул.Листопадова, 5, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 34334305) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул.Листопадова, 4, м.Тернопіль. ідентифікаційний код 02910098) - 3028грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 05.02.2025.

Суддя Н.О. Андрусик