Ухвала

від 29.01.2025 по справі 757/3089/25-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3089/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42023140000000089 від 24 березня 2023 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Доброчин, Сокальського району, Львівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

24 січня 2025 року старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

У клопотанні слідчий зазначає, що обгрунтована підозра ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, та встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у переховуванні від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Слідчий вказує, що підозрюваний ОСОБА_4 умисно переховується від органів досудового розслідування та суду за межами України, а тому ОСОБА_4 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав, посилаючись на його обґрунтованість.

Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечувала, зазначила, що ОСОБА_4 не набуто у встановленому законом порядку процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. На її думку відсутні й ризики, на які посилається слідчий у клопотанні, зокрема, надуманий ризик переховування від органу досудового розслідування, оскільки ОСОБА_4 перетнув кордон держави Україна задовго до прийняття органом досудового розслідування рішення про письмове повідомлення про підозру, а тому твердження слідчого про перетин ОСОБА_4 кордону внаслідок переховування від органів досудового розслідування через тяжкість та невідворотність покарання за вчинення ним тяжкого злочину є вигаданим.

Вислухавши прокурора на підтримку поданого клопотання, заперечення захисника, яка просила у поданому клопотанні відмовити, вивчивши матеріали клопотання та дослідивши докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Встановлено, що в провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора перебувають матеріали кримінального провадження № 42023140000000089 відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

15 листопада 2024 року органом досудового розслідування було складено повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Цього ж дня, 15 листопада 2024 року старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 у спосіб, передбачений ст.ст. 111, 133, 135 КПК, здійснив спробу направити повідомлення ОСОБА_4 про підозру поштовим відправленням за адресами:

- АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 30-42);

- АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 30-42);

- АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 30-42);

- за місцезнаходженням Благодійної організації Благодійний фонд «Все для перемоги» (код 44874701), АДРЕСА_2 (т. 2 а.с.30-42);

Крім цього, слідчий здійснив спробу направити повідомлення ОСОБА_4 про підозру:

- на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , користувач одержувач якої, на думку органу досудового розслідування є ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 30-42);

- на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 , користувач одержувач якої, на думку органу досудового розслідування є дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 30-42);

Крім наведеного, відповідно до відомостей, що містяться у протоколі "вручення письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень" від 15 листопада 2024 року, складеного Старшим слідчим ГСУ ДБР ОСОБА_10 , останнім здійснено спробу направити повідомлення ОСОБА_4 про підозру за допомогою додатку «WhatsApp» абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_4 до виїзду за межі теритрії України, про що у протокол занесено фотозображення скріну екрану додатку«WhatsApp» (т. 2 а.с. 34-36).

Разом із тим, із ксерокопії повідомлення про підозру ОСОБА_4 , що долучена слідчим до клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вбачається в графі "захисник" підпис особи, можливо адвоката, прізвище та ім`я якого через неякісну ксерокопію прочитати не надається можливим.

Відповідно до матеріалів досудового розслідування, 21 березня 2024 року ОСОБА_4 , о 17 год. 25 хв. через міжнародний пункт пропуску державного кордону України «Шегині» на кордоні з Польщею, перетнув державу України та станом на даний час відомостей щодо в`їзду останнього на територію Українив матеріалах клопотання не має.

У зв`язку з тим, що місцезнаходження ОСОБА_4 не було встановлено, то останнього 22 листопада 2024 року постановою старшого слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_3 було оголошено у міжнародний розшук.

10 грудня 2024 року постановою старшого слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_3 досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні було зупинено, відомостей про відновлення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до клопотання не додано.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до ч. 3 ст. 276 КПК України, після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Також ст. 111 КПК України встановлено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Частинами першою, другою, восьмою статті 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

В силу вищевказаних вимог КПК України повідомлення про підозру повинно бути вручено особі у день його складання незалежно від будь-яких обставин, а у разі його відсутності іншим визначеним особам. При цьому наведені норми КПК України не передбачають відкладення/ відстрочення вручення повідомлення про підозру.

Як встановлено вище, 15 листопада 2024 року старшим слідчим ГСУ ДБР ОСОБА_3 було складено повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, і 15 листопада 2024 року таке повідомлення було розіслано за рядом поштових адрес, електроних поштових адрес, та у вигляді смс повідомлення за допомогою додатку «WhatsApp» на абонентський номер НОМЕР_1 , проте, серед досліджених матеріалів досудового розслідування встановити належність поштових адрес ОСОБА_4 не вдалося, також не вдалося слідчому судді встановити, за якою адресою у ОСОБА_4 зареєстровано місце проживання, такої довідки слідчому судді не надано, крім того не зрозуміло за якою адресою ОСОБА_4 проживав постійно або тимчасово, і яким доказом це доводиться, не встановлено його місце роботи, тобто підприємство, установа, організація, де він як робітник чи службовець або власник виконує свою трудову функцію за укладеним трудовим договором або за установчими документами, а також місцевість, де розташовані відповідні підприємства, установи, організації.

Жодне наведене вище поштове повідомлення та електронне поштове повідомлення адресатам не доставлено, доказів такого доставлення слідчим не долучено до клопотання, а прокурором такі обставини не доведені в судовому засіданні.

Крім того, у клопотанні слідчий вказує, що слідчими Територіального управління Державного Бюро розслідувань, розташованого у місті Львові вживалися спроби вручення вищевказаного повідомлення про підозру ОСОБА_4 його батьку - ОСОБА_11 , який від такого отримання відмовився, проте такі докази до клопотання слідчим не додані, у зв`язку з чим слідчий суддя позбавлений можливості встановити такі обставини та надати їм оцінку.

Крім того, у клопотанні слідчий вказує, що 22 листопада 2024 року, тобто через сім днів після складання та підписання повідомлення про підозру, вручено письмове повідомлення про підозру для ОСОБА_4 уповноваженому представнику житлово-експлуатаційній організації ДП «Добра Оселя» ТЗОВ «Група ТКС», яка за даними органу досудового розслідування, знаходиться за місцем реєстрації ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте, такі докази слідчим до клопотання не додані, у зв`язку з чим слідчий суддя позбавлений можливості встановити такі обставини та надати їм оцінку.

Відповідно до судової практики Верховного Суду, у тому числі викладеної в ухвалі від 24 січня 2023 року у справі № 369/3820/17, встановлено порядок повідомлення особі про підозру у разі відсутності останнього за місцем проживання та набуття відповідно статусу підозрюваного. Так, у разі відсутності особи за місцем проживання та неможливості безпосереднього вручення повідомлення про підозру таке повідомлення повинно:

- направлятися за останнім відомим місцем проживання;

- вручатися за можливості дорослому члену сім`ї чи іншій особі, яка проживає з підозрюваним;

- вручатися уповноваженій особі житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання підозрюваного.

Вищевказане повністю узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111, ч. 3 ст. 135 КПК України.

У вказаному кримінальному провадженні встановлено, що стороною обвинувачення лише вчинялись спроби направлення 15 листопада 2024 року поштовим зв`язком та іншими засобами повідомлення ОСОБА_4 про підозру від 15 листопада 2024 року, водночас матеріали клопотання не містять відомостей щодо:

- надіслання поштою повідомлення про підозру за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_4 , оскільки відомостей про таке проживання в матеріалах клопотання відсутні;

- належного вручення або намагання такого вручення під розписку повідомлення про підозру дорослому члену сім`ї ОСОБА_4 чи іншій особі, яка з ним проживала;

- намагання вручення під розписку повідомлення про підозру уповноваженій особі житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання ОСОБА_4 ;

- намагання вручення під розписку повідомлення про підозру за місцем роботи ОСОБА_4 ..

З системного аналізу положень ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України можна зробити висновок, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі відсутності такої особи за місцем її постійного проживання, полягає не тільки у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин.

Таким чином виходячи з аналізу наданих сторонами доказів слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 не набуто у встановленому законом порядку процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Частиною першою ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною другої ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Отже, аналіз зазначених норм не надає право органу досудового розслідування ініціювати застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки останній статусу підозрюваної особи у встановленому законом порядку не набув.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 9, 111, 131, 132, 135, 136, 176-178, 193, 194, 276, 278 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення

Слідчий суддя ОСОБА_12