Справа № 761/31825/21
Провадження № 2/761/471/2025
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
за участі:
представника позивача: Савчука О.Г.
представника відповідача 1: Лушкіна П.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Копійка Віктор Вікторович, Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсним договору дарування; скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -
в с т а н о в и в :
У вересні 2021р. позивач ТОВ «Дніпрофінансгруп» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 2), в особі законного представника ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Копійка В.В. (далі по тексту - третя особа 1), Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (далі по тексту - третя особа 2), в якому просив суд:
- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 29 січня 2013р. між відповідачами, посвідчений третьою особою 1 та зареєстрований за реєстровим № 570 (далі по тексту - вимога № 1);
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , номер РНОНМ 3706380000, індексний номер рішення: 160944 від 29 січня 2013р., запис про проведену державну реєстрацію запис право власності/довірчої власності: 55676, припинивши право власності за ОСОБА_2 на вищезазначену квартиру (далі по тексту - вимога № 2).
Свої позовні вимоги озивач обґрунтовував тим, що він є кредитором за кредитним договором № ПК 85/08-01 від 12 березня 2008р. (далі по тексту - кредитний договір), в силу положень ст. ст. 512, 514 ЦК України, в тому числі і за договорами забезпечення, боржником за цим кредитним договором є відповідач ОСОБА_1 .
Так, відповідач ОСОБА_1 , отримавши, від кредитора досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором, здійснив відчуження спірної квартири, шляхом укладення договору дарування цієї квартири 29 січня 2013р., на користь свого сина відповідача ОСОБА_2 , що в подальшому унеможливило здійснити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015р. по цивільній справі № 761/12826/14-ц-ц. На думку сторони відповідача, зазначений договір дарування, слід визнати недійсним на підставі положень ст. ст. 13, 202, 203, 215 ЦК України та скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_2 .
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2021р. визначено головуючого суддю Рибака М.А.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2021р. позов залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.
01 лютого 2022р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач 1 проти позову заперечив, зазначивши, що доводи та аргументи сторони позивача, наведені у позові є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в січні 2013р. подружжям « ОСОБА_4 » було прийнято рішення про поділ спільного майна подружжя, шляхом дарування спірної квартири їх спільному сину - відповідачу 2, який разом зі своєю матір`ю по теперішній час проживає у спірній квартирі, і нею користується. При цьому сторона відповідача 1, звертала увагу суду, що на час укладення оспорюваного правочину, були відсутні будь-які заборони, щодо відчуження спірної квартири, і лише тільки 15 лютого 2013р. Алчевським міським судом Луганської області було відкрито провадження по цивільній справі за позовом - первісного кредитора ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
На думку сторони відповідача 1, стороною позивача не надано належні і допустимі докази, на підтвердження недійсності оспорюваного правочину, на підставі ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України. Крім того, сторона відповідача 1 вважає, що позивач не може бути стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва по цивільній справі № 761/12826/14-ц-ц, оскільки не здійснено заміну сторони виконавчого провадження, а також не вирішено питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який на думку сторони відповідача 1 вже сплинув. До того ж, сторона відповідача 1 вважає, що позивачем при зверненні до суду, пропущений строк позовної давності.
03 лютого 2022р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому сторона відповідача 2, в особі законного представника проти позову заперечила, з підстав, аналогічних у відзиві відповідача 1, та додатково сторона відповідача 2 наголошувала, що при зверненні до суду з вказаним позовом, стороною позивача було пропущено строки позовної давності, про що наголошує сторона відповідача 2, в порядку ст. 267 ЦК України.
17 лютого 2022р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1, в якому сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наголошуючи, що відповідачем 1 не було повідомлено суд, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором були заставлені майнові права на спірну квартиру, частину яких відповідач 1 відчужив незаконно на користь відповідача 2, для уникнення виконання зобов`язань за кредитним договором.
Також сторона позивача звертала увагу суду, що твердження сторони відповідача 1, що позивач, як стягувач є неналежним, є помилковими, оскільки в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває заява сторони позивача по справі № 761/12826/14-ц, про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Крім того, позивач наголошував, що ним при зверненні до суду з вказаним позовом, не пропущені строки позовної давності, враховуючи положення п. 7.3 кредитного договору, яким сторони передбачили, збільшення строків позовної давності до 10 років. Також стороною відповідача 1, не надано до суду належні і допустимі докази, на понесення витрат на професійну правничу допомогу.
17 лютого 2022р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача 2, яка за змістом є аналогічною відповіді на відзив відповідача 1.
Заперечення на відповіді на відзиви, на адресу суду не надходили.
Розпорядженням від 03 липня 2023р. по справі № 01-08-667 здійснено повторний автоматичний розподіл справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2023р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2023р. прийнято справу до розгляду та призначено в підготовче засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві, просив суд позов залишити без задоволення, наголошуючи, що позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви до суду про заміну сторони виконавчого провадження.
Решта учасників процесу, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, в судове засідання своїх представників не направили, третя особа 1 клопотала перед судом про розгляд справи у її відсутність.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторони відповідача 2, третіх осіб 1, 2.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 1, розглянувши подані сторонами, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2013р. між відповідачами 1, 2 було укладено договір дарування квартири, посвідчений третьою собою 1, відповідно до якого дарувальник (відповідач 1) подарував, а обдарований (відповідачу 2), від імені якого діяв законний представник, прийняв в дар квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із вимогами частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014р. у справі № 6-116цс14, згідно зі ст. 234 ЦК України, фіктивний правочин - це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є не фіктивним, а удаваним (ст. 235 ЦК України).
Згідно із п. 24 постанови Пленуму Верхового Суду України від 06 листопада 2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» роз`яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018р. у справі № 910/9195/17, від 11 квітня 2019р. у справі № 910/3834/18, позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015р. по цивільній справі № 761/12826/14-ц, яке набрало законної сили, було встановлено, що 12 березня 2008р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (№ ПК 85/08-01), відповідно до якого відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит, у сумі 273780,0 дол. США, строком до 10 березня 2028р. включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,79 % річних, на придбання цінних паперів облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 11540, емітованих ЗАТ «Центрбудінвест» з номінальною вартістю кожної облігації 73,73 грн., з метою фінансування будівництва житлової нерухомості, згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 552Б-1-3F4 від 03 серпня 2008р., який укладений між позичальником та продавцем цінних паперів ТОВ «КУА «КРУАР», яке діє від свого імені та за рахунок ПВІФ «Центр-інвест» НЗ, в особі ТОВ фірма «Сердолік» на підставі зазначеного договору купівлі-продажу за позичальником резервується об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , квартира №1-3F4.
Крім того, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором № ПК 85/08-01, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір застави майнових прав по договору купівлі-продажу цінних паперів №552Б-1-3F4, у відповідності до якого заставодавець передає в заставу, майнові права, оціночною вартістю 1575810,08 грн.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору кредиту, станом на 14 листопада 2012р. утворилася заборгованість загальною сумою 365440,37 дол. США, що еквівалентно 2920964,89 грн.: по кредиту у сумі 259635,89 дол. США, що еквівалентно 2075269,70 грн.; по сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом у сумі 68588,81 дол. США, що еквівалентно 548230,36 грн.; нарахована пеня у сумі 9837,67 дол. США, що еквівалентно 78632,50 грн.; штраф у розмірі 27378 дол. США, що еквівалентно 218832,35 грн.
Зазначеним вище рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015р., позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість у розмірі 338062,37 дол. США, що еквівалентно 7995175,05 грн. Здійснено розподіл судових витрат, в решті позову - відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2020р. між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги.
За умовами вказаного договору відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором поруки, що були укладені між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022р. по цивільній справі № 761/12826/14-ц, провадження № 6/761/260/2022, заяву ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи: ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , про заміну сторони (стягувача) у справі - задоволено. Замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у справі № 761/12826/14-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023р., апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022р. - скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони стягувача відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. В зазначеній постанові, суд апеляційної інстанції зазначив: «Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року (справа №34/425).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року (справа №34/425) також зробила висновок, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Лушкін П. зауважив, що на час укладення договору про відступлення права вимоги від 5 серпня 2020 року виконавчий лист по справі № 761/12826/14-ц не був пред`явлений до виконання та строк для його пред`явлення вже закінчився, вказана обставина не спростована представником ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Відомості щодо відкритого виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні.
З огляду на те, що правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється, колегія суддів дійшла висновку, що заява ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача АТ «КБ «Надра» його правонаступником у цивільній справі № 761/12826/14-ц задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції на вищевказану обставину уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви.».
Звертаючись до суду з вказаним позовом, а саме вимогою № 1 позивач наголошував, що з метою не повернення суми кредитної заборгованості між відповідачами було укладено договір дарування квартири, що унеможливило, в майбутнього звернення стягнення на цю квартиру, як майно боржника за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015р., по цивільній справі № 761/12826/14-ц.
Судом встановлено, і це не оспорювалося сторонами (представниками позивача та відповідача 1) в судовому засіданні, що заміна стягувача (первісного кредитора) ПАТ КБ «Надра» на позивача у виконавчому провадженні не відбулася, і виконавчий лист, з примусового виконання вищезазначеного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015р. не видавався, та відповідно не був пред`явлений до виконання.
В судовому засіданні представник відповідача 1, додатково звертав увагу суду, що відповідачу 1 не було відомо, про звернення первісного кредитора ПАТ КБ «Надра» до суду з позовом, зокрема, у січні 2013р., коли позивач ПАТ КБ «Надра» звернувся до Алчевського міського суду Луганської області з позовом до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про стягнення з відповідачів на його користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 365440,37 дол. США, що еквівалентно 2920964,89грн.
Заочним рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 12 квітня 2013р. позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість в сумі 2920964,89грн. та судовий збір у розмірі 1073,00грн.
Між тим, ухвалою Алчевського міського суду Луганської області від 08 квітня 2014р. вказане рішення суду було скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.
В подальшому, під час розгляду справи, справу передано для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва, про що постановлено ухвалу від 08 квітня 2014р., який ухвалив 03 грудня 2015р. рішення по суті спору.
В свою чергу, представник позивача, звертав увагу суду, що відповідачу 1 було відомо про наявну суму заборгованості за кредитним договором, враховуючи те, що первісним кредитором була надіслана досудова вимога відповідачу 1 про погашення суми заборгованості.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги № 1, враховуючи висновки апеляційної інстанції в постанові від 24 жовтня 2023р. по цивільній справі № 761/12826/14-ц.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги № 1, то не підлягає задоволенню і вимога № 2, яка є похідною від вимоги № 1.
Беручи до уваги, що суд прийшов до висновку, про відмову задоволенні позову по суті, заява сторони відповідачів про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, не дивлячись на ту обставину, що позивачем пропущені строки позовної давності без поважних причин, і посилання на положення п. 7.3 кредитного договору є помилковим.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів 1, 2 не підлягають стягненню судові витрати.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216, 234 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009р. за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -
в и р і ш и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (49044, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф. 205) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Копійка Віктор Вікторович (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (код ЄДРПОУ: 37405111, місцезнаходження: м. Київ. вул. Богдана Хмельницького, буд. 29), про визнання недійсним договору дарування; скасування рішення про державну реєстрацію права власності - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 03 лютого 2025р.
Суддя:
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2025 |
Оприлюднено | 10.02.2025 |
Номер документу | 125001867 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Волошин В. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні