Рішення

від 28.01.2025 по справі 736/1544/24

КОРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 736/1544/24

Номер провадження 2/736/18/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Пархомчук Т.В.,

за участі секретаря - Петренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківці у приміщенні суду, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Тетіївської міської ради, орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини

в с т а н о в и в:

Позивач 09.07.2024 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 і просить: визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Позов мотивований тим, що з відповідачем спільне життя не склалось. Сторони сімейних стосунків не підтримують, спільне господарство не ведуть їх шлюб розірвано. Від шлюбу з відповідачем є неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач не надає згоди для реєстрації місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, позивач просить задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17 липня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до слухання у відкритому судовому засіданні. Цією ухвалою учасникам справи визначено строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 19.09.2024 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Представник третьої особи, виконавчий комітет Тетіївської міської ради, в судове засідання не з`явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, за таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги визнав, окрмі вимог про стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Розглянувши додані до позовної заяви документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 20.09.2021 в справі №940/925/21 було розірвано.

Від спільного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 13.03.2020 Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 667.

Рішенням Тетівського районного суду Київської області від 20.09.2021 в справі №940/926/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 .

Після народження ОСОБА_3 , була зареєстрована з позивачем ОСОБА_1 , в будинку АДРЕСА_1 .

Позивача та доньку ОСОБА_3 знято з реєстрації з будинку АДРЕСА_1 на підставі заяви власника ОСОБА_5 , що підтверджується листом Виконавчого комітету Тетіївської міської ради №831 від 24.11.2023.

Позивач 25.05.2024 зареєструвалась за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.

Оскільки донька повинна бути зареєстрована з одним з батьків позивач звернулась до Відділу реєстрації місця проживання Управління надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Тетіївської міської ради, для проведення реєстрації ОСОБА_3 , однак в реєстрації дитини за місцем проживання матері було відмовлено через відсутність згоди на це іншого з батьків. Та позивач було роз`яснено, що якощо батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання дитини спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування, або судом.

На даний час донька сторін разом із ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 , про що свідчить договір оренди квартири, наявний мВ матеріалах справи (а.с. 52) та висновок Вінницької міської ради про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

Як свідчать матеріали справи, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує християнський дитячий садочок, за адресою АДРЕСА_3 . Мати дитини приводить і забирає її, вносить щомісячний благодійний внесок, батько дитини контакти з дитячим садочком не підтримує, вихованням доньки не цікавиться, з вихователями не спілкується.

ОСОБА_1 працює у ТзОВ «Подорожник Вінниця» на посаді завідувача з 23.10.2023 та має позитивну характеристику з місця роботи.

Згідно висновку органу опіки і піклування Вінницької міської ради від 23.12.2024 № 01/00/011/182872 ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває. Відповідно до акта обстеження умов проживання, складеного 12.12.2024 за місцем проживання дитини в АДРЕСА_2 створені належні умови для виховання, навчання та проживання дитини ОСОБА_3 . У висновку зазначено, що службою у справах дітей Корюківської міської ради не проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 , оскільки за адресою АДРЕСА_4 проживає мати відповідача ОСОБА_6 , відповідач зареєстрований за цією адресою, однак там не проживає. У висновку також зазначено, що комісією з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Вінницької міської ради з`ясовано, що спір між батьками щодо місця проживання дитини відсутній. Виходячи із наведеного, орган опіки та піклування вирішив за недоцільне визначати місце проживання дитини разом з матір`ю.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За частинами 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частинами 4-6 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання спільної із відповідачем малолітньої дитини ОСОБА_3 , за наявності для того законних підстав, адже дитина і так проживає з матір`ю, яка створила всі належні та необхідні умови для проживання і гармонійного розвитку дитини, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене суд не знаходить підстав погодитися із висновком органу опіки та піклування, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, адже не враховано те, що батько дитини не надав згоди на реєстрацію ОСОБА_3 за місцем реєстрації її матері.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне:

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).

Під час розгляду справи судом встановлено, що в позовній заяві позивач зазначає, що понесла витрати на правову допомогу в сумі 15000,00 грн, водночас до матеріалів справи не додано жодного документа, який би підтверджував вказану суму, відсутній договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, квитанція про сплату відповідної суми.

Враховуючи наведене, а саме те, що позивачем документально не підтверджено понесені витрати на правову допомогу, а також те, що відповідач заперечує проти суми винагороди адвоката, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правову допомогу не підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Водночас, згідно квитанції від 03.07.2024 позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн. за подання до суду позовної заяви, що підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 161 СК України, статтями 4, 5, 10, 11, 141, 206, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визначити місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 40 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Третя особа, Виконавчий комітет Тетіївської міської ради (09801, Київська область, Білоцерківський район, м. Тетіїв, вул. Януша Островського, 5, ЄДРПОУ 04054889).

Повне судове рішення складено 07.02.2025.

Суддя Т.В.Пархомчук