Постанова

від 23.01.2025 по справі 520/4801/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/606/25

Справа № 520/4801/16-ц

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Крупської М.Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Одеська міська рада, Виконавчий комітет Одеської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_9 , та ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Ростомов Грант Артурович ,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради про поновлення житлових прав, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та вселення, визнання втратившими право користування житловим приміщенням, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Департамент міського господарства Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_11 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Департамент міського господарства Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про поновлення житлових прав, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та вселення.

В липні 2016року ОСОБА_1 та ОСОБА_11 звернулися до суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , треті особи - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради, про поновлення житлових прав, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та вселення, в обґрунтування якої зазначили, що позивачі є рідними братами, які разом з сестрою ОСОБА_13 постійно проживали та мали реєстрацію на житловій площі за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору найму житлового приміщення. Крім позивачів, в квартирі постійно проживали та мали реєстрацію: ОСОБА_14 (помер у 2011 році), ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Договір найму житлової площі був укладений з ОСОБА_13 .

ОСОБА_1 з 03.01.2001 року та до листопада 2001 року знаходився у тривалому закордонному плаванні. ОСОБА_11 у листопаді 2001 року перебував у відпустці та знаходився разом із своєю родиною у батьків дружини у м. Чернівці.

У листопаді 2001 року позивачі, повернувшись додому не змогли увійти до квартири АДРЕСА_2 , бо замки вхідних дверей було змінено, а в квартирі жили сторонні люди.

У подальшому з?ясувалося, що за рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси 22.10.2001 року ОСОБА_17 , ОСОБА_18 також ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 було визнано особами, що втратили право користування житловою площею у зв`язку з тривалим не проживанням на житловій площі квартири АДРЕСА_2 . Це рішення у подальшому скасовано апеляційним судом від 24.01.2002 року.

31.10.2001 року ОСОБА_13 отримала на своє ім?я свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_2 .

12.11.2001 року на Одеській товарній біржі ОСОБА_13 продала квартиру ОСОБА_21 , уклавши з останньою договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 з реєстраційним номером 27812 та з посвідченням приватним нотаріусом.

26.12.2001 року укладено договір купівлі-продажу зазначеної вище квартири між ОСОБА_21 та відповідачем ОСОБА_2 з реєстрацією права його власності на цей об?єкт в КП «ОМБТІ та РОН».

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2004 року цивільна справа № 2-9037, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.10.2004 року та ухвалою колегії суддів апеляційного суду Харківської області з касаційного розгляду цивільних справ від 09.07.2007 року, свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , визнано недійсним.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.12.2008 року (цивільна справа № 2-179/2010) договір купівлі-продажу від 12.12.2001 року, за яким ОСОБА_22 продала, а ОСОБА_21 купила вказану вище квартиру, визнано недійсним.

Рішенням Київського районного суду від 26.03.2010 року визнаний недійсним договір купівлі-продажу, укладений 26.12.2001 року між ОСОБА_23 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 27.08.2013 року (справа 1512/4506/2012) суд зобов`язав Одеську міську раду прийняти рішення про визнання квартири АДРЕСА_2 такою, що судовими рішеннями повернута з приватної власності у комунальну власність територіальної громади м. Одеси.

Розпорядженням департаменту міського господарства Одеської міської ради від 03.07.2014 року свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 31.10.2001 року про право власності на житло, тобто на квартиру АДРЕСА_2 на ім?я ОСОБА_13 скасовано.

26.05.2015 року відповідачу ОСОБА_2 було спрямовано листа з пропозицією звільнити квартиру АДРЕСА_2 , про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Але це відповідачем виконано не було.

Ухвалою суду від 10.03.2021 року прийнято відмову від позову позивача ОСОБА_11 та в частині позовних вимог, заявлених ОСОБА_11 провадження у справі закрито.

В листопаді 2021 року від ОСОБА_1 до суду поступила позовна заява в порядку ст. 49 ЦПК України, відповідно до якої позивач ОСОБА_1 просив поновити його житлові права щодо житлової площі квартири АДРЕСА_2 , зобов?язавши відповідача - Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, укласти із ОСОБА_1 договір житлового найму та своїм розпорядженням відкрити на його ім?я особистий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 з загальною площею 96,9 кв. м, житловою - 61,7 кв. м, , з реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна - 935940351101; визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 особами, які втратили право користування житловою площею квартири АДРЕСА_2 ; усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення з неї відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; вселити ОСОБА_1 на житлову площу квартири АДРЕСА_2 ; згідно зі ст. 217 ЦПК України, встановити порядок виконання рішення суду, вказавши, що у разі набрання ним законної сили, це рішення є підставою для відповідних органів для зняття відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 31 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи - Департамент міського господарства Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про поновлення житлових прав, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та вселення, - задоволено частково. Поновлено житлові права ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Київської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір житлового найму щодо квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що житлові права позивача ОСОБА_1 первісно були порушені діями його сестри ОСОБА_13 , яка рішенням суду про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою створила сприятливі умови для одноособової приватизації. Після скасування рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2001 року за нововиявленими обставинами при новому розгляді справи ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2003 року позов ОСОБА_24 до ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 , залишений без розгляду.

Суд першої інстанції посилаючись на те, що на теперішній час чинним судовим рішенням спірна квартира витребувана на користь територіальної громади та позивач ОСОБА_1 не є особою, що втратила право користування спірною квартирою, оскільки відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 були залишені без розгляду, дійшов висновку, що житлові права позивача ОСОБА_1 щодо користування квартирою АДРЕСА_2 , мають бути поновлені, в зв`язку з чим позовна заява в частині поновлення житлових прав ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Київської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір житлового найму щодо квартири АДРЕСА_2 підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею квартири АДРЕСА_2 , суд першої інстанції зазначив, що вказані вимоги є надмірно заявленими, оскільки за умови виникнення встановлених чинним законодавством України підстав для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: квартира АДРЕСА_2 відповідачів, які зареєстровані за такою адресою, позивач або його представник може звернутись до Департаменту для отримання відповідної адміністративної послуги з поданням необхідних документів.

Вимоги щодо усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів, на думку суду першої інстанції, стороною позивача не доведені та не обґрунтовані, зокрема належних та допустимих доказів щодо того, хто саме на теперішній час проживає в спірній квартирі та які саме чинить перешкоди позивачу, суду не надано, в зв`язку з чим в цій частині, суд вирішив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому суд зазначив, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року, по іншій справі встановлено порядок виконання рішення, яке є підставою для зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_25 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_9 , просить суд скасувати частково судове рішення Київського районного суду м. Одеси від 31.08.23 року по справі № 520/4801/16ц в частині усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та вселення та в цій частині постановити нове рішення, яким визнати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_26 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі його матері ОСОБА_6 , особами, які втратили право користування житловою площею квартири АДРЕСА_2 ; усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні у квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення з неї відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_26 , ОСОБА_6 , ОСОБА_27 ; вселити ОСОБА_1 на житлову площу квартири АДРЕСА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Ростомов Г.А. , просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 31 серпня 2023 року у справі № 520/4801/16-ц - задовольнити, рішення Київського районного суду міста Одеси від 31 липня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо поновлення житлових прав ОСОБА_1 шляхом зобов?язання Київської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір житлового найму щодо квартири АДРЕСА_2 - скасувати; в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 рішення залишити без змін, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_9 , посилається на те, що в квартирі АДРЕСА_2 постійно мешкають ОСОБА_28 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , мають реєстрацію місця проживання та перебування за зазначеною адресою, що підтверджується матеріалами справи. Скаржник зазначає, що вони для ОСОБА_1 сторонні люди та перебувають у спірній квартирі з порушенням закону, створюючи перешкоди в користування житлом, як приклад, у питанні сплати за користування квартирою. Посилається, що відповідач ОСОБА_8 є відповідальною особою, реєстрація відсутня, особовий рахунок відкрито на його ім?я. Зазначає, що зняти відповідачів з реєстрації місця проживання (перебування) за зверненням до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради може тільки власник, тобто Одеська міська рада, крім того, реєстрацію має малолітня дитина ОСОБА_6 .

Скаржник вважає, що вирішити позовну вимогу щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею спірної квартири, можливо тільки за умови розгляду у судовому процесі.

Посилається, що Одеська міська рада, вказує у відзиві по справі № 520/2294/17 за позовом Одеської міської ради про витребування від ОСОБА_28 майна з чужого володіння, що позовні вимоги не стосувалися виселення та не заявлялися вимоги про виселення неповнолітньої дитини, отже, на думку скаржника, Одеська міська рада не буде займатися вказаними питаннями, не зважаючи на те, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2022 року постановлено на її користь.

Зазначає, що ОСОБА_1 не може вселитися в квартиру АДРЕСА_2 без рішення суду, оскільки через незаконне знаходження в квартирі відповідачів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Ростомов Г.А. , посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що Київська районна адміністрація Одеської міської ради не уповноважена на самостійне прийняття рішень щодо передачі у найм житлових приміщень. Такі повноваження можуть реалізовуватись виключно за дорученням власника майна. Затвердженим Одеською міською радою Положенням про районні адміністрації Одеської міської ради, затверджено рішенням Одеської міської ради № 1328-VII від 07.12.2016 року, повноваження щодо управління майном не включає в себе право розпорядження майном.

Зазначає, що суд першої інстанції підмінив собою власника майна вирішивши питання про передачу житла у найм чим порушив порядок дискреції. Зобов`язання судом першої інстанції особи щодо визначення долі майна (передачі у найм) містить два одночасних порушення порядку реалізації дискреційних повноважень, як перекладення на не уповноважену особу функцій третьої особи, так і вирішення такого питання судом замість такої особи.

На думку скаржника, належним способом захисту порушеного права мало б бути зобов`язання вчинити певні дії власника майна по відношенню до позивача в межах реалізації ним владних повноважень (розпорядження комунальним майном). Розпорядження ж є складовою права власності і із функцією управління третім особам не передається.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Ростомов Г.А. , роз`яснювалось ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Київській районній адміністрації Одеської міської ради, Одеській міській раді, Виконавчому комітету Одеської міської ради, право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснювалось Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Київській районній адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі.

Ростомов Г.А. копію ухвали про відкриття провадження від 17.10.2023 року отримав 01.11.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Виконавчий комітет Одеської міської ради, Одеська міська рада, копію ухвали про відкриття провадження від 17.10.2023 року та копію апеляційної скарги отримали 01.11.2023 року та 02.10.2023 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 копію ухвали про відкриття провадження від 17.10.2023 року та копію апеляційної скарги отримала 22.11.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 та Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, копію ухвали про відкриття провадження від 17.10.2023 року та копію апеляційної скарги отримали 30.10.2023 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_26 копію ухвали про відкриття провадження від 17.10.2023 року та копію апеляційної скарги отримав 01.11.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Департамент міського господарства Одеської міської ради копію ухвали про відкриття провадження від 17.10.2023 року та копію апеляційної скарги отримав 31.10.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , копію ухвали про відкриття провадження від 17.10.2023 року та копію апеляційної скарги отримали 11.11.2023 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_9 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради не доводять, що вони не є відповідачами.

Щодо задоволення судом позовних вимог стосовно поновлення житлових прав ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Київської районної адміністрації Одеської міської ради укласти договір житлового найму спірної квартири, позивач вважає, що за ст. 106 ЖК України така дія відповідача, тобто Київської районної адміністрації Одеської міської ради, зводиться до заміни в уже складеному договорі найму житла попереднього наймача житла, за узгодженням усіх інших повнолітніх членів сім?ї, іншим наймачем. Тобто, мова йде про технічну сторону укладання такого договору, оскільки ОСОБА_1 був незаконно позбавленим своїх житлових прав.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_9 , роз`яснювалось ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Київській районній адміністрації Одеської міської ради, Одеській міській раді, Виконавчому комітету Одеської міської ради, право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснювалось Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Київській районній адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , представник ОСОБА_2 - Ростомов Г.А. , Виконавчий комітет Одеської міської ради, Одеська міська рада, копію ухвали про відкриття провадження від 23.11.2023 року отримали 30.11.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Департамент міського господарства Одеської міської ради копію ухвали про відкриття провадження від 23.11.2023 року та копію апеляційної скарги отримав 06.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Київська районна адміністрація Одеської міської ради копію ухвали про відкриття провадження від 23.11.2023 року та копію апеляційної скарги отримала 04.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 23.11.2023 року отримав 08.12.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , копії ухвали про відкриття провадження від 23.11.2023 року та копії апеляційної скарги надсилались засобами поштового зв`язку, конверти повернулися до суду із зазначенням про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2024 року витребувано у Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради письмовий висновок щодо доцільності визнання неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та виселення, складений з дотриманням положень Закону України «Про охорону дитинства», Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМ України № 866 від 24 вересня 2008 року.

На виконання зазначеної ухвали 29.07.2024 року від Київської районної адміністрації Одеської міської ради на адресу суду надійшла відповідь, згідно якої уповноваженими особами Київської районної адміністрації Одеської міської ради 11.07.2024 здійснено виїзд за зазначеною вище адресою, задля підтвердження проживання гр. ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_7 . При складанні акту обстеження був присутній гр. ОСОБА_2 , який надав доступ до квартири, та який повідомив, що гр. ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_7 , на теперішній час проживають за кордоном, у зв`язку з чим Київська районна адміністрація Одеської міської ради позбавлена можливості надати письмовий висновок щодо доцільності визнання неповнолітнього ОСОБА_7 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та виселення, у зв`язку з підтвердженням не проживання дитини за вказаною адресою.

Згідно додаткових пояснень Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 28.10.2024 року житло за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності Одеської територіальної громади, а не в приватній власності, у зв`язку з чим Одеська територіальна громада, як власник, в особі, зокрема, Одеської міської ради також позбавлена можливості звернутись до Департаменту з метою зняття з зареєстрованого місця проживання відповідних осіб за вказаною адресою без рішення суду, передбаченого підпунктом 2 пункту 50 Порядку.

Позивач або його представник наразі може звернутись до Департаменту для отримання відповідної адміністративної послуги з метою зняття з зареєстрованого місця проживання осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_3 , з поданням необхідних документів виключно за умови отримання позивачем судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, про виселення.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , представник ОСОБА_2 - Ростомов Г.А. , Виконавчий комітет Одеської міської ради, Одеська міська рада, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради судові повістки отримали 10.10.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради судову повістку отримав 23.10.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судову повістку отримав 30.11.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги позивача підтримала, просила апеляційну скаргу позивача задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Ростомов Г.А. , залишити без задоволення.

Представник ОСОБА_2 - Ростомов Г.А. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги відповідача підтримав, просив апеляційну скаргу відповідача задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_9 , відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_9 , залишити без задоволення.

Представник Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради - Піроженко В.М. в судовому засіданні залишила розгляд питання на розсуд суду.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 31 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи - Департамент міського господарства Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про поновлення житлових прав, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та вселення, - задоволено частково. Поновлено житлові права ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Київської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір житлового найму щодо квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що житлові права позивача ОСОБА_1 первісно були порушені діями його сестри ОСОБА_13 , яка рішенням суду про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою створила сприятливі умови для одноособової приватизації. Після скасування рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2001 року за нововиявленими обставинами при новому розгляді справи ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2003 року позов ОСОБА_24 до ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 , залишений без розгляду.

Суд першої інстанції посилаючись на те, що на теперішній час чинним судовим рішенням спірна квартира витребувана на користь територіальної громади та позивач ОСОБА_1 не є особою, що втратила право користування спірною квартирою, оскільки відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 були залишені без розгляду, дійшов висновку, що житлові права позивача ОСОБА_1 щодо користування квартирою АДРЕСА_2 , мають бути поновлені, в зв`язку з чим позовна заява в частині поновлення житлових прав ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Київської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір житлового найму щодо квартири АДРЕСА_2 підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею квартири АДРЕСА_2 , суд першої інстанції зазначив, що вказані вимоги є надмірно заявленими, оскільки за умови виникнення встановлених чинним законодавством України підстав для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: квартира АДРЕСА_2 відповідачів, які зареєстровані за такою адресою, позивач або його представник може звернутись до Департаменту для отримання відповідної адміністративної послуги з поданням необхідних документів.

Вимоги щодо усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів, на думку суду першої інстанції, стороною позивача не доведені та не обґрунтовані, зокрема належних та допустимих доказів щодо того, хто саме на теперішній час проживає в спірній квартирі та які саме чинить перешкоди позивачу, суду не надано, в зв`язку з чим в цій частині, суд вирішив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому суд зазначив, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року, по іншій справі встановлено порядок виконання рішення, яке є підставою для зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_25 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_2 .

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 02.10.2001 року за адресою: АДРЕСА_1 прописані шість осіб: ОСОБА_13 , 1972 року народження (основний квартиронаймач), ОСОБА_15 , 1971 року народження (чоловік), ОСОБА_16 , 1994 року народження (син), ОСОБА_11 , 1970 року народження (брат), ОСОБА_1 , 1974 року народження (брат), ОСОБА_14 , 1968 року народження (брат), що підтверджується довідкою (виписка з домової книги про склад сім`ї та прописку) від 02.10.2001 року № 996.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2001 року позов ОСОБА_24 задоволено, визнано ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .

31.10.2001 року ОСОБА_24 отримала свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане УЖКГ Одеської міської ради, та зареєстроване в КП „ОМБТІ і РОН" 5.11.2001 року.

12.11.2001 року на Одеській Товарній Біржі між ОСОБА_29 , який діяв від імені ОСОБА_24 , та ОСОБА_21 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .

26.12.2001 року приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_21 продала, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 24.01.2002 року рішення від 22.10.2001 року скасовано за заявою ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2003 року позов ОСОБА_24 до ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 , залишений без розгляду.

04.02.2002 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , треті особи ОСОБА_21 , ОСОБА_29 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою.

30.05.2002 року ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 подали до суду позов до ОСОБА_24 , ОСОБА_21 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, в якому просили визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , видане на ім`я ОСОБА_13 , та визнати недійсними договори купівлі-продажу вказаної квартири, укладені 12.11.2001 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_21 та 26.12.2001 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_2 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2004 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_2 , визнано недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири, укладені 12.11.2001 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_21 та 26.12.2001 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_2 , в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено, сторони повернуті у первісний стан.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2003 року, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.10.2004 року апеляційна скарга задоволена частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2004 року в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири скасовано та направлено у цій частині на новий розгляд, в іншій частині рішення залишено без змін, ухвала від 17.11.2003 року залишена без змін.

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Харківської області з касаційного розгляду цивільних справ від 09.07.2007 року ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2003 року та рішення цього суду від 04.02.2004 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 21.10.2004 року залишені без змін.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.2008 року справа направлена для розгляду до Київського районного суду м. Одеси.

Рішенням Київського районного суду від 26.03.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.10.2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2012 року, по справі №2-179/2010 позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 задоволені. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 12.11.2001 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_21 , посвідчений Одеською товарною біржею під №27812, в подальшому посвідчений приватним нотаріусом Орзіх В.М., а також визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 26.12.2001 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н.А.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року по справі №815/1842/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області задоволено та скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_13 на квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2016 року по справі №520/3015/16-ц позовні вимоги ОСОБА_8 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_30 , треті особи: Державна міграційна служба України, Головне управління державної міграційної служби в Одеській області, Приморський районний відділ в м. Одеса, Державна реєстраційна служба України Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, зняття арешту, зняття з реєстрації - задоволено. Визнано за ОСОБА_8 право власності на самостійну ізольовану квартиру, загальною площею 96,9 кв.м, житловою площею 61,7 кв.м, за АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору дарування квартири від 08.07.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., ОСОБА_8 передає безоплатно у власність, а ОСОБА_25 приймає у власність п`ятикімнатну ізольовану квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 96,9 кв.м, житловою площею - 61,7 кв.м.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору дарування, серія та номер 604, виданий 08.07.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ОСОБА_25 . Дарування здійснено ОСОБА_8 , право власності якого було зареєстровано на підставі рішення суду від 18.05.2016 року по справі №520/3015/16ц.

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 520/3015/16-ц скасовано рішення від 18.05.2016 року згідно якого на спірну квартиру право власності отримав ОСОБА_8 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8 до Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_30 про визнання права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , за набувальною давністю.

Листом від 09.06.2021 року № 21-468 Київської районною адміністрацією Одеської міської ради на звернення ОСОБА_1 з проханням укласти договір найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_2 роз`яснено, що житлова площа ОСОБА_1 . Київською районною адміністрацією не надавалась, отже ордер на квартиру АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_1 також не міг бути виданим. Підстав для укладення з ОСОБА_1 договору найму квартири АДРЕСА_2 станом на сьогоднішній день немає, як і немає підстав для видачі ордеру на зазначене житло.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року, яке постановою Одеського апеляційного суду від 30.05.2023 року залишено без змін, позов Одеської міської ради до ОСОБА_25 , третя особа - ОСОБА_8 , про витребування із чужого незаконного володіння квартири задоволено. Витребувано від ОСОБА_25 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 96,9 кв.м, житловою площею 61,7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 935940351101. Встановлено порядок виконання рішення, визначивши що дане рішення суду є підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 96,9 кв.м, житловою площею 61,7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 935940351101 за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, а також є підставою для зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_25 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 96,9 кв.м, житловою площею 61,7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 935940351101.

Листом Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 27.02.2023 року № 300/01-09 на виконання ухвали суду повідомлено, що за обліковими даними Департаменту станом на 03.02.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання наступних осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації місця проживання - 01.02.2002 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації місця проживання - 19.05.2003 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата реєстрації місця проживання - 08.04.2005 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації місця проживання - 24.02.2012 року; ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата реєстрації місця проживання - 29.06.2016 року; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації місця проживання - 29.06.2016 року.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2023 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині задоволення вимог Одеської міської ради щодо встановлення порядку виконання рішення, шляхом зазначення, що це рішення суду є підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 96,9 кв. м, житловою площею 61,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 935940351101 за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, а також є підставою для зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_25 з квартири скасовано. В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 травня 2023 року залишено без змін.

Статтею 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 мав право користування житловою площею квартири АДРЕСА_2 . Внаслідок недобросовісних дій сестри позивача ОСОБА_13 всі особи ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 на підставі рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2001 року визнані такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 та зняті з реєстрації, а квартира приватизована сестрою позивача ОСОБА_13 .

Після скасування ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.01.2002 року рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 22.10.2001 року за нововиявленими обставинами та при новому розгляді справи ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2003 року позов ОСОБА_24 до ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 , залишений без розгляду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04.02.2004 року, яке набрало законною сили та має преюдиціальне значення при розгляді інших справ згідно вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, встановлено, що первинна реєстрація права власності на квартиру, яка знаходилась у комунальної власності і в якій мав право проживати ОСОБА_1 , здійснена незаконно.

Рішенням Київського районного суду від 26.03.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.10.2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2012 року, по справі №2-179/2010 позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 задоволені. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 12.11.2001 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_21 , посвідчений Одеською товарною біржею під №27812, в подальшому посвідчений приватним нотаріусом Орзіх В.М., а також визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 26.12.2001 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н.А.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, спірна квартира витребувана на користь територіальної громади та позивач ОСОБА_1 не є особою, що втратила право користування спірною квартирою, оскільки позовні вимоги ОСОБА_13 залишені без розгляду, тому житлові права позивача ОСОБА_1 щодо користування квартирою АДРЕСА_2 , мають бути поновлені, в зв`язку з чим позовна заява в частині поновлення житлових прав ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Київської районної адміністрації Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір житлового найму щодо квартири АДРЕСА_2 підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд першої інстанції встановивши, що позивач мав право користування житловою площею квартири АДРЕСА_2 , на теперішній час не є особою, що втратила право користування спірною квартирою, проте не врахував, що позивач позбавлений права користування вказаною квартирою через перешкоди, які чинять відповідачі, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення.

З огляду на викладене рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 про вселення слід скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що КРА ОМР не є належним відповідачем за вимогами позивача про зобов`язання укласти договір житлового найму не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Київська районна адміністрація Одеської міської ради діє на підставі Положення про Київську районну адміністрацію, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 1328-VII від 07.12.2016р. (зі змінами)

Київська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району міста Одеси згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Райадміністрація є самостійною юридичною особою, має гербову печатку, штампи, бланки, рахунок в органах державного казначейства, у своїй роботі керується чинним законодавством України, рішеннями міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями Одеського міського голови та цим Положенням.

Квартира АДРЕСА_2 , належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Слід зауважити, що Київська районна адміністрація Одеської міської ради та Одеська міська рада рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року не оскаржували.

Відповідно до пункту 2.7. Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради у галузі обліку та розподілу житла райадміністрація, зокрема видає ордери, укладає договори найму при розподілі неприватизованого житла на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради, вирішує питання щодо внесення змін до договорів найму жилих приміщень та розподілу звільненого неприватизованого житла, здійснює функції уповноваженого органу з управління неприватизованим житлом; вирішує питання оформлення та переоформлення особистих рахунків на житло.

За таких обставини, ураховуючи положення ст. ст. 761,810 ЦК України, колегія суддів вважає, що виходячи із повноважень Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яка є виконавчим органом Одеської міської ради та створена з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району міста Одеси, належним відповідачем за вимогами про зобов`язання укласти договір житлового найму є Київська районна адміністрація Одеської міської ради.

Щодо вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою та виселення.

Звертаючись до суду із позовом провизнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, позивач в обґрунтування позову зазначив, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані у квартирі та не мають права нею користуватися, оскільки рішенням Київського районного суду від 26.03.2010 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 26.12.2001 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н.А.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вказаній квартирі не проживають, мають інше місце проживання. Відповідач ОСОБА_2 знаходиться на спірній житловій площі без правових підстав, тому його слід визнати таким, що втратив право користування квартирою з виселенням.

Також позивач зазначає, що у вказаній квартирі мешкає ОСОБА_8 без реєстрації, який підлягає визнанню втратившим право користування житлом із виселенням.

Посилається на те, що у вказаній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_6 разом із малолітнім сином ОСОБА_7 , без законних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловою площею квартири АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що за умови виникнення встановлених чинним законодавством України підстав для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 відповідачів, які зареєстровані за такою адресою, позивач або його представник може звернутись до Департаменту для отримання відповідної адміністративної послуги з поданням необхідних документів.

Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права.

Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-15204св20), від 02 грудні 2020 року у справі № 760/11141/19 (провадження № 61-23066св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 619/40/17 (провадження № 61-10243св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 645/7374/18 (провадження № 61-10094св20).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

В суді апеляційної інстанції представником позивача зазначено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 підлягають визнанню такими, що втратили право користування, оскільки зареєстровані, але не проживають. ОСОБА_2 , ОСОБА_6 разом із малолітнім сином ОСОБА_7 підлягають виселенню, оскільки без законних підстав проживають.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , проте довгий час понад встановлені ст. 71 ЖК України строки без поважних причин не проживають.

Вказані обставини сторонами не оспрювалися.

Доказів поважності причин відсутності у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підлягають визнанню такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 на підставі ст. 71 ЖК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

ОСОБА_6 та малолітній ОСОБА_7 на час звернення позивача до суду проживали та були зареєстровані у вказаній квартири, під час розгляду справи в суді першої інстанції виїхали за кордон у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що є поважною причиною не проживання відповідачів у квартирі, тому позовні вимоги про визнання ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7 такими, що втратили право користування вказаною квартирою задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

У частині другій статті 109 ЖК Української РСР встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Вимоги щодо усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів суд першої інстанції вважав не доведеними та не обґрунтованими, оскільки належних та допустимих доказів щодо того, хто саме на теперішній час проживає в спірній квартирі та які саме чинить перешкоди позивачу, суду не надано. При цьому суд зазначив, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року, по іншій справі встановлено порядок виконання рішення, яке є підставою для зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_25 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_2 .

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Листом від 27.02.2023 року № 300/01-09 Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради на виконання ухвали суду повідомив, що за обліковими даними Департаменту станом на 03.02.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання наступних осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації місця проживання - 01.02.2002 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації місця проживання - 19.05.2003 року; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата реєстрації місця проживання - 08.04.2005 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації місця проживання - 24.02.2012 року; ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата реєстрації місця проживання - 29.06.2016 року; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації місця проживання - 29.06.2016 року.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 зазначив, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_6 разом із малолітнім сином ОСОБА_7 , які внаслідок військової агресії російської федерації проти України виїхали за кордон, та він ОСОБА_2 періодично.

Представник Ростомов Г.А. у заяві від 14.07.2024 року повідомив суд, що за отриманою від ОСОБА_31 інформацією, остання разом з сином тимчасово у зв`язку із пономоштабним вторгненням перебуває за кордоном, у неї народилась друга дитина ОСОБА_32 . Забезпечення доступу до квартири представниками органу опіки та піклування Київська районна адміністрація Одеської міської ради доручила ОСОБА_2.

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 08.04.2024 року про витребування письмового висновку щодо доцільності визнання неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким що втратив право користування та виселення Київська районна адміністрація Одеської міської ради листом від 15.07.2024 року повідомила, що позбавлена можливості надати письмовий висновок щодо доцільності визнання неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та виселення, у зв`язку з підтвердженням не проживання дитини за вказаною адресою. Зазначається, що уповноваженими особами Київської районної адміністрації Одеської міської ради 11.04.2024 року здійснено виїзд за зазначеною вище адресою, при складанні акту обстеження був присутній ОСОБА_2 , який надав доступ до квартири і повідомив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на теперішній час проживають за кордоном.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, що визначена у пункті 2 статті 8 Конвенції, не здійснюється згідно із законом та не є необхідним в демократичному суспільстві.

Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути співмірним із переслідуваною законною метою.

У рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» зазначено, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.

У статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, під час вирішення справи про виселення особи, чи визнавання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, суд повинен провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до її житла не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, виселення особи має відповідати нагальній суспільній необхідності, зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання особи звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об`єкта нерухомого майна, які ставляться до житлових приміщень, а також наявності чи відсутності іншого житла.

Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Як зазначалося вище, ОСОБА_6 та її малолітній син ОСОБА_7 зареєстровані, проживають та користуються квартирою за адресою: АДРЕСА_1 з 29 червня 2016 року.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо наявності у ОСОБА_6 та її малолітнього сина ОСОБА_7 іншого житла, а тому задоволення вимоги про виселення не відповідатиме легітимній меті в контексті статті 8 Конвенції.

Щодо вимог позивача про визнання ОСОБА_8 таким, що втратив право користування квартирою та виселення, то колегія суддів зазначає, що ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрований, доказів того, що останній за вказаною адресою проживає та чинить перешкоди, позивачем суду не надано, тому вимоги не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_2 із спірної квартири взяв до уваги пояснення адвоката Ростомова Г.А., що його довірителю, який обізнаний з чинними судовими рішеннями відомо, що правовстановлюючий документ ОСОБА_2 визнано судом недійсним, він в квартирі не перебуває, має місце проживання за містом, тому фактично до спірного житла на цей час не має відношення.

Разом з тим, в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 зазначив, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 він проживає періодично.

Як зазначалося вище, рішенням Київського районного суду від 26.03.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.10.2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2012 року, по справі №2-179/2010 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 26.12.2001 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н.А.

Отже ОСОБА_2 не має права користуватися спірною квартирою, оскільки рішенням Київського районного суду від 26.03.2010 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 26.12.2001 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н.А.

Оскільки наразі відсутні у ОСОБА_2 підстави для користування спірною квартирою, якою як зазначає сам користується періодично, у зв`язку з набранням законної сили рішенням Київського районного суду від 26.03.2010 року про визнання договору купівлі-продажу, укладеного 26.12.2001 року недійсним, з яким він обізнаний, то колегія судді вважає, що порушене право позивача на користування спірним житлом підлягає захисту шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний спосіб буде ефективним, відповідатиме змісту порушеного права та остаточно вирішує виниклий спір.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради про вселення, визнання втратившими право користування житловим приміщенням, виселення скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради про вселення, визнання втратившими право користування житловим приміщенням,виселення, задовольнити частково. Вселити ОСОБА_1 на житлову площу квартири АДРЕСА_2 . Визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 . Виселити ОСОБА_2 з квартири квартири АДРЕСА_2 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, виселення відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Ростомов Грант Артурович , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_9 , задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради про вселення, визнання втратившими право користування житловим приміщенням, виселення скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради про вселення, визнання втратившими право користування житловим приміщенням,виселення, задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 на житлову площу квартири АДРЕСА_2 .

Визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, виселення відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 лютого 2025 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко