Ухвала

від 06.02.2025 по справі 523/1743/25

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/1743/25

Провадження №2/523/2374/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2025 р. суддя Суворовського районного суду міста Одеси Сувертак І. В., розглянув заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шепітка Г. І. про вжиття заходів забезпечення позовув рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),

Встановив:

На адресу Суворовського районного суду міста Одеси 04 лютого 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).

У відповідності до ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідь на запит про місце реєстрації відповідача на адресу суду надійшла 06 лютого 2025 року. Відповідач зареєстрований за зазначеною позивачем адресою: АДРЕСА_3 , котра територіально відноситься до Пересипського району м. Одеси.

Позивачем разом з пред`явленням позову заявлено клопотання про забезпечення позову в якому позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту із забороною будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо) на земельну ділянку загальною площею 0,848 га, кадастровий номер 5121085200:01:001:0272, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1984454951210); земельну ділянку загальною площею 0,9269 га, кадастровий номер 5121085200:01:001:0214, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1984441651210, які належать ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Заяву представник позивача мотивував тим, що 11 листопада 2022 року між ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_3 , на підставі довіреності, посвідченої 23.12.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. за № 2643, та ОСОБА_1 було укладено договір про наміри.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору предметом договору є наміри сторін укласти у майбутньому договори купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, а саме земельні ділянки, щодо яких позивач просить суд забезпечити позов.

Так, на виконання пункту 2.2. договору про наміри від 11.11.2022 року ОСОБА_1 було надано представнику ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США.

Підтвердженням передачі позивачем грошових коштів саме ОСОБА_3 є договір про наміри від 11.11.2022 року з підписом останнього, і який в оригіналі наявний у сторони позивача, а також розписка від 11.11.2022 року з підписом останнього.

Проте, незважаючи на виниклу домовленість між сторонами, відповідач умови договору не виконав та безпідставно відмовляється укладати договір купівлі-продажу вищевказаних земельних ділянок.

В той же час, позивач неодноразово звертався до відповідача в усному порядку з приводу повернення переданого авансу у вищевказаному розмірі, однак грошові кошти останньому в добровільному порядку станом на сьогодні повернуті не були.

Сторона позивача вважає, що дії ОСОБА_2 вказують на очевидно високі та реальні ризики того, що остання може здійснити дії направлені на відчуження належного їй нерухомого майна з метою уникнення виконання її обов`язку повернути отриманні грошові кошти від ОСОБА_1 в якості авансу на виконання положень договору про наміри, укладеного між останніми, 11.11.2022 року, що унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, на думку сторони позивача необхідно забезпечити позов.

Відповідно до ст.153ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, позовну заяву та додані до них матеріали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів позову, заяви про забезпечення позову та доданих до них матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 73000 доларів США.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22грудня 2006р."Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Між тим, заявником у порушення зазначених приписів ЦПК України до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Матеріали позову не містять доказів того, що відповідач по справі, ОСОБА_2 намагається чи буде намагатись уникнути виконання можливого рішення позову у разі його задоволення.

Крім того, земельні ділянки, щодо котрих позивач просить забезпечити позов, не є предметом позову, та їх місцезнаходження виходить за межі Пересипського району м. Одеси.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову на даному етапі розгляду справи слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 150, 151, 152, 153, 352-355 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шепітка Г. І. про вжиття заходів забезпечення позовув рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя