Постанова

від 05.02.2025 по справі 354/609/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 354/609/15

провадження № 61-14362св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України,

відповідачі: Поляницька сільська рада, ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу та рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Ваврійчук Т. Л. від 19 червня 2024 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Пнівчук О. В., Баркова В. М., Бойчука І. В., від 09 жовтня 2024 року, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року

і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області (перейменовано на Івано-Франківську обласну прокуратуру) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України,

ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради (перейменовано на Поляницьку сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області), ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052 та зобов`язання повернути вказану земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність.

2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 248436 (судовий № 1-6/2011) звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України.

3. В ході розгляду цієї справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10 липня 2003 року щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею

0,1930 га не виносилося в установленому порядку на засідання виконавчого комітету Поляницької сільської ради та є підробленим. На це вказує і те, що ОСОБА_1 із заявою про затвердження проєкту землеустрою до сільської ради не звертався, зазначене питання на розгляд сесії сільської ради не виносилося та будь-яке рішення про передачу відповідачу у власність земельної ділянки не приймалося.

4. Судом встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701

від 10 листопада 2001 року та знаходиться у кварталі 8, виділ 30, 31 Поляницького лісництва, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування та таксаційною книгою.

5. Упродовж 2002-2003 років ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків землі державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, рішення про вилучення яких не приймалися, дозволу на таке вилучення постійний землекористувач не надавав.

6. Таким чином, внаслідок передачі у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 у ДП «Ворохтянське лісове господарство» незаконно вилучено земельну ділянку площею 0,1930 га. Оскільки рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10 липня 2003 року є фіктивним, воно не підлягає визнанню недійсним у суді, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у державну власність.

7. Прокурор просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 014218 від 20 серпня 2003 року площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

8. У 2020 році прокурором подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №014218 від 20 серпня 2003 року площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052 та витребувати у ТОВ «Скорзонера» земельну ділянку площею 0,1930 га з кадастровим номером 2611092001220020052, яка розташована в с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Процесуальні ухвали суду першої інстанції

9. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 03 грудня 2015 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача

ТОВ «Скорзонера» та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 .

10. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 21 квітня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, -

ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Основний зміст та мотиви ухвали та рішення суду першої інстанції

11. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 19 червня 2024 року провадження у справі в частині заявленої позовної вимоги до ТОВ «Скорзонера» про витребування земельної ділянки площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052, яка розташована

у с. Поляниця, з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України закрито, роз`яснено прокурору, що розгляд зазначеної вимоги віднесений до юрисдикції господарського суду.

12. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у цій справі предметом позову є вимоги прокурора в інтересах держави про визнання недійсним державного акта, виданого фізичній особі-первісному набувачу спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , та витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння юридичної особи ТОВ «Скорзонера», як кінцевого набувача. З огляду на суб`єктний склад сторін, спір у цій справі в частині позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

13. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 19 червня 2024 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, -

ДП «Ворохтянське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1930 га від 20 серпня 2003 року серії ІФ № 014218 відмовлено.

14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Держлісагентство є органом державної влади, тобто суб`єктом владних повноважень, що відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень.

15. Спірна земельна ділянка вибула з власності держави у протиправний спосіб на підставі фіктивного рішення органу місцевого самоврядування, який не був наділений відповідними повноваженням щодо розпорядження нею, що одночасно потягнуло за собою протиправну зміну її цільового призначення. Відсутність спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення повноважного органу виконавчої влади означає, що держава як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у приватну власність цієї земельної ділянки та свідчить про те, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку не набув право власності на спірну земельну ділянку і не був наділений належними повноваженнями щодо її подальшого відчуження шляхом укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 .

16. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Держлісагентства про визнання недійсним виданого ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю

серії ІФ № 014218 від 20 серпня 2003 року слід відмовити, оскільки зазначена вимога не відповідає належному способу захисту права.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

17. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня

2024 року апеляційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та апеляційну скаргу ТОВ«Скорзонера» залишено без задоволення, а ухвалу та рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року залишено без змін.

18. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки у цій справі права позивача на земельну ділянку порушує не сам державний акт на землю першого набувача землі, а обставини її отримання з порушенням закону та відчуження згодом кінцевому набувачу

ТОВ «Скорзонера», тому ефективним способом захисту права власності є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку.

19. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права та практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

20. Враховуючи те, що спірна земельна ділянка зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «Скорзонера», колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав шляхом визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку першого набувача землі ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

21. З урахуванням характеру правовідносин у цій справі, предмета спору та з`ясованих судами обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог до

ТОВ «Скорзонера».

Узагальнені доводи касаційної скарги

22. 28 жовтня 2024 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Яремчанського міського суду від 19 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року в частині закриття провадження та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; скасувати рішення Яремчанського міського суду від 19 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

23. Підставою касаційного оскарження ухвали Яремчанського міського суду від 19 червня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року в частині закриття провадження у справі прокурор зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та посилається на неврахування судами висновків у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16, від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 25 травня 2021 року у справі № 200/14342/18, від 15 червня 2021 року у справі № 904/6125/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 610/27695/2012, від 09 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 05 жовтня 2022 року у справах № 922/1830/19, від 18 квітня 2023 року у справах № 357/8277/19, у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2021 року у справі № 199/6042/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 127/6686/21, від 18 травня 2022 року у справі № 932/13956/20, від 03 серпня 2023 року у справі № 910/13049/22, від 12 вересня 2023 року у справі № 904/2720/22 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

24. Підставами касаційного оскарження рішення Яремчанського міського суду від 19 червня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурор зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22, у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 922/807/19, від 23 червня 2021 року у справі № 917/1372/20, від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, від 29 червня 2022 року у справі № 466/3737/18, від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19, від 06 червня 2023 року у справі № 920/277/22, від 10 травня 2023 року у справі № 920/343/22, від 10 травня 2023 року у справі № 920/155/22, від 02 травня 2023 року у справі № 920/225/22, від 23 травня 2023 року у справі № 925/352/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 910/13049/22, від 12 червня 2023 року у справі № 388/1347/20, від 28 лютого 2024 року у справі № 1308/1048/2012 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Згідно з доводами касаційної скарги прокурора, метою звернення з позовом є витребування на користь держави спірної земельної ділянки, яка вибула з її володіння поза її волею. Повернення спірної земельної ділянки, яка на праві власності належить державі, не є можливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акту про право власності, які стали підставою для вибуття спірної земельної ділянки з володіння.

26. Прокурор вважає, що обраний ним спосіб захисту права власності саме шляхом визнання недійсним державного акту на право власності є ефективним.

27. Також прокурор звертає увагу на те, що закриваючи провадження у частині позовних вимог до ТОВ «Скорзонера», суди порушили правила юрисдикції, оскільки позовні вимоги є взаємопов`язаними та нерозривними між собою. Вимога до ТОВ «Скорзонера»про витребування земельної ділянки є похідною від основної - визнання недійсним державного акта. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. На момент подачі позову такий спосіб захисту, як визнання недійсним та скасування державного акту був належним і застосовувався у судові практиці. У цій справі предметом спору є земельна ділянка, яка незаконно вибула з володіння держави на користь фізичної особи, а згодом була відчужена на користь юридичної особи.

15 листопада 2024 року ТОВ «Скорзонера» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року, виключивши з неї висновки щодо протиправності набуття права власності відповідачем ОСОБА_1 на земельну ділянку та її подальшого відчуження, залишити без змін резолютивну частину рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року.

28. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права в оскаржуваній частині, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19, від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 911/269/19, від 25 травня 2022 року у справі № 909/246/20, від 13 липня 2022 року у справі № 916/3307/16, від 14 червня 2023 року у справі № 715/2438/21, від 25 квітня 2024 року у справі № 910/18072/21, від 29 травня 2024 року у справі № 354/608/15-ц, від 17 червня 2024 року у справі № 354/600/15-ц, від 26 червня 2024 року у справі № 354/602/15?ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

29. Згідно з доводами касаційної скарги ТОВ«Скорзонера», під час вирішення спору судами не враховано, що оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а належна позовна вимога (витребування земельної ділянки) підсудна суду іншої юрисдикції, то судом першої інстанції безпідставно (передачно) надано оцінку доводам позивача щодо неправомірності державного акту та зроблено висновки, що первісний набувач у встановленому законом порядку не набував права власності на землю. Суди фактично підтримали доводи прокурора без дослідження належних, допустимих та достатніх доказів.

30. ТОВ «Скорзонера» зазначає, що незважаючи на те, що підставою для відмови у задоволенні позову прокурора стала очевидна неналежність обраного ним способу захисту, суд першої інстанції за відсутності правових підстав вдався до оцінки доказів та встановлення фактичних обставин у цій справ, вийшовши за межі наданих йому повноважень. Апеляційний суд не врахував доводи апеляційної скарги щодо вказаних процесуальних порушень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

31. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 354/609/15-ц.

32. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

33. У поданому відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури посилається на те, що доводи касаційної скарги відповідача є такими, що не відповідають вимогам закону, суперечать фактичним обставинам справи, а сама скарга не підлягає до задоволення. Суди дійшли правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави у протиправний спосіб на підставі фіктивного рішення органу місцевого самоврядування, який не був наділений відповідними повноваженнями щодо розпорядження нею, що одночасно потягнуло за собою протиправну зміну її цільового призначення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. У постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства, перейменованого згодом на

ДП «Ворохтянське лісове господарство», перебували землі для ведення лісового господарства площею 4 358, 5 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, виданим на підставі рішення Поляницької сільської ради № 3 від 11 січня 2001 року.

35. 10 липня 2003 року виконавчим комітетом Поляницької сільської ради прийнято рішення № 27 «Про вилучення, надання, передачу земельних ділянок у приватну власність та зміну цільового призначення землі» відповідно до

пунктів 1-6 якого виконком, керуючись рішенням сільської ради від 16 квітня 2002 року «Про делегування сільвиконкому повноважень в галузі регулювання земельних відносин» та розглянувши заяви громадян про вилучення, надання та передачу земельних ділянок у приватну власність, вирішив вилучити земельні ділянки у громадян згідно з статтями 141, 149 ЗК України (додаток № 1); надати громадянам земельні ділянки (додаток № 2); передати безоплатно у приватну власність земельні ділянки громадянам згідно з статтею 118 ЗК України (додаток № 3); вилучити в Поляницького лісництва Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства земельні ділянки площею 6,7 га (кв. АДРЕСА_1 виділ 56 (2,4 га), виділ 57 (1,0 га), виділ 58 (0,5 га), віднести їх до земель запасу сільської ради та змінити цільове призначення вказаної ділянки з переведенням з лісового фонду на землі житлової та громадської забудови.

36. Згідно з пунктом 12 додатку № 2 до вказаного рішення «Надання земельних ділянок» ОСОБА_1 жителю м. Івано-Франківськ надано з земель запасу земельну ділянку площею 0,1930 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на ділянці « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

37. 20 серпня 2003 року ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на землю серії ІФ № 014218 на земельну ділянку площею 0,1930 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану у с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області кадастровий номер 2611092001220020052. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 000036.

38. ОСОБА_1 18 травня 2006 року відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001220020052 на користь

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого у реєстрі за № 1876, і останній 26 травня 2006 року був виданий державний акт на право власності на землю серії ЯГ № 305807, що підтверджено повідомленням ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області

№ 10-9-0.4-7114/0/2-15 від 08 вересня 2015 року.

39. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 лютого 2007 року, зареєстрованого у реєстрі за

№ 273-Д, відчужила вказану земельну ділянку на користь ТОВ «Скорзонера», яке 08 жовтня 2008 року отримало державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 159778.

40. 23 березня 2004 року слідчим ОВС прокуратури Івано-Франківської області порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. У постанові йдеться, що службові особи Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, всупереч Генерального плану забудови с. Поляниця, на порушення вимог законодавства, протягом 2002-2003 років без розгляду на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40,69 га земель лісового фонду, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, та безоплатно надали їх у приватну власність

160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Внаслідок вищевказаних дій незаконно вилучено 40,69 га земельних угідь лісового фонду, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

41. 18 травня 2005 року прокурором Івано-Франківської області був затверджений обвинувальний висновок у кримінальній справі № 248436 про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 365, третьою четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, інженера-землевпорядника Поляницької сільської ради ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 365, частиною другою статті 366 КК України, начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцької О. М. у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, начальника відділення Державного казначейства в м. Яремча Мотрук М. С. у вчиненні злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою

статті 364 КК України, який скеровано на розгляд до Галицького районного суду Івано-Франківської області. Вказана кримінальна справа розглядалась судами неодноразово.

42. Згідно з листом Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру за вих. № 464 від 01 жовтня 2004 року, отриманим в ході досудового слідства у кримінальній справі № 248436, земельна ділянка площею 0,1930, на яку виготовлені державні акти на право власності на землю в АДРЕСА_2 на території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу.

43. Відповідно до висновку комісійної судово-земельної експертизи

від 11 березня 2005 року, проведеної у рамках вказаної кримінальної справи, який долучено як доказ і до матеріалів цієї справи, встановлено, що виконком сільської ради с. Поляниця прийняв рішення про вилучення у Поляницького лісництва Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства земельних ділянок лісового фонду загальною площею 40,69 га без дотримання процедури вилучення, надання та зміни цільового призначення земель лісового фонду. Зокрема рішення № 27 від 10 липня 2003 року, яким вилучено у Поляницького лісництва Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства земельні ділянки площею 6,7 га (кв. АДРЕСА_1 виділ 56 (2,4 га), виділ 57 (1,0 га), виділ 58 (0,5 га), віднесено до земель запасу сільської ради, змінено цільове призначення з переведенням з лісового фонду на землі житлової та громадської забудови.

44. Відсутні відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, а саме: кв. 8 діл. 29,31 площею 0,8358 га.

45. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області

від 04 березня 2015 року було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності сільського голову с. Поляниця ОСОБА_3 , інженера-землевпорядника ОСОБА_4 , начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_5 .

46. Відповідно до вказаної постанови, сільський голова ОСОБА_3 та інженер-землевпорядник ОСОБА_4 в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради: незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства, рішення про вилучення яких не приймалися; склали завідомо неправдиві офіційні документи, а саме: листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду; рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ» загальною площею 40,69 га, віднесення їх до земель запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду у землі житлової та громадської забудови; додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, прізвища та ініціали яких вказуються у постанові суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

48. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

49. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

51. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

52. Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

53. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

54. Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.

55. Верховний Суд сформував сталу практику у подібних спорах за позовами прокурора щодо витребування на користь держави (територіальної громади) земельних ділянок лісового фонду, отриманих з порушенням приписів законодавства та відчужених на користь третіх осіб.

56. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

57. Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14 грудня 2022 року в справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

58. Власник з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

59. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

60. У постанові від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. У межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння позивач вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених рішень без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

61. Висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту порушеного права узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

62. Враховуючи зазначене, а також те, що спірна земельна ділянка площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001220020052, яка розташована у с. Поляниця, зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «Скорзонера», Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав держави шляхом визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку першого набувача землі (ОСОБА_1 ), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній частині.

63. У цій справі права держави на земельну ділянку порушує не сам державний акт на землю першого набувача землі, а її вибуття з володіння з порушенням закону та відчуження у подальшому на користь ТОВ «Скорзонера», тому ефективним способом захисту права власності є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на земельну ділянку.

64. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку суди відмовили, правильно застосувавши норми матеріального права, взявши до уваги правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Щодо закриття провадження у частині вимог до ТОВ «Скорзонера»

65. Статтею 19 ЦПК України у чинній редакції встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

66. Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України 2004 року в редакції, яка діяла під час відкриття провадження у справі, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

67. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції, господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

68. У пункті 6 частини першої статті 12 ГПК України в редакції, яка діяла під час відкриття провадження у справі, вказано, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав (крім винятків, передбачених пунктом 1 цієї частини); справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

69. Спір у цій справі в частині належних позовних вимог про витребування земельної ділянки лісового фонду з чужого незаконного володіння від ТОВ «Скорзонера» у володіння держави є спором про порушення права власності держави, яке порушується юридичною особою.

70. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін, справа у частині позовних вимог прокурора в інтересах держави до юридичної особи (господарського товариства) віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині у порядку цивільного судочинства.

71. З урахуванням характеру спірних правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судами обставини, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі в частині позовних вимог прокурора до ТОВ «Скорзонера».

72. Слід також зазначити, що витребування земельної ділянки слід вважати основною належною позовною вимогою, яка спрямована на захист права власності держави на земельну ділянку лісового фонду.

73. Зазначене спростовує доводи прокурора про те, що позовні вимоги нерозривно пов`язані між собою, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження у порядку цивільного судочинства.

74. Прокурор, який не вжив достатніх заходів щодо відшкодування шкоди, завданої злочином, має можливість реалізувати право на захист права власності держави, на вирішення спору про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення у порядку господарського судочинства.

75. Схожі висновки у подібних правовідносинах, де останнім набувачем земельних ділянок виступає юридична особа, висловлені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 354/608/15 (провадження

№ 61-549св24), від 17 червня 2024 року у справі № 354/600/15-ц (провадження № 61-552св24), від 26 червня 2024 року у справі № 354/602/15-ц (провадження № 61-2560св24), 18 грудня 2024 року у справі № 354/671/15 (провадження

№ 61-9655св24).

Щодо доводів касаційної скарги ТОВ «Скорзонера»

76. У касаційній скарзі ТОВ«Скорзонера» посилається на те, що суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту права, за відсутності правових підстав вдалися до встановлення обставин законності набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

77. Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на таке.

78. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

79. Звертаючись до суду з позовом, прокурор просив суд визнати недійсним державний акт та витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння твоариства.

80. Суди попередніх інстанцій у межах позовних вимог дослідили надані сторонами докази та встановили обставини вибуття земельної ділянки з володіння держави, набуття ОСОБА_1 прав щодо спірної земельної ділянки та її подальшого відчуження, взявши до уваги, зокрема, обставини, встановлені у кримінальній справі.

81. Слід враховувати, що згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

82. Кримінальне провадження постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження

№ 1/341/6/15), яка набрала законної сили, було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою обставиною.

83. Висновок про відому у задоволенні позовних вимог з підстав обрання неналежного способу захисту порушеного права базується на обставинах, встановлених судами. Суди дійшли мотивованих висновків, що земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави внаслідок вчинення злочинів, а отже держава може вимагати захисту права власності шляхом її витребування від добросовісного набувача з дотриманням правил юрисдикційності.

84. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

85. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційних скарг, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків.

86. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

87. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 19 червня 2024 року, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційноговід 09 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович