Постанова від 28.01.2025 по справі 369/19070/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/2484/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року місто Київ

справа №369/19070/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2024 року та за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 - Зудінова Олега Олексійовича та відповідача Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року, ухвалені під головуванням судді Янченка А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» про скасування наказу про оголошення догани,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

скасувати наказ Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» від 08 серпня 2023 року №447-К «Про оголошення догани».

В обґрунтування вимог посилалася на те, що вона працювала в Казенному підприємстві «Укрспецзв'язок» на посаді головного бухгалтера.

Вказувала, що наказом Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» від 08 серпня 2023 року АС 447-К «Про оголошення догани» позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: за невиконання посадових обов'язків стосовно своєчасного та якісного виконання доручення директора КГІ «Укрспецзв'язок» від 16 червня 2023 року до листа Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16 червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД щодо облікової політики (зареєстрований в КП «Укрспецзв'язок» від 16 червня 2023 року за №470/7-23), що з точки зору відповідача є порушенням нею пунктів 170-173 та 183 постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 «Про деякі питання документування управлінської діяльності» та пункту 3.14 Положення про бухгалтерію, затвердженого наказом «КП «Укрспецзв'язок» від 06 березня 2023 року № 30.

Зазначала, що із змісту доповідної записки начальника відділу роботи з персоналом від 07 серпня 2023 року №368/16/13-23 вбачається, що оскаржуване дисциплінарне стягнення застосовано до позивача за порушення пунктів 170-173 та 183 затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади.

Посилалась на те, що листом Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16 червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД щодо облікової політики (зареєстрований в КП «Укрспецзв'язок» від 16 червня 2023 року за №470/7-23) відповідачу повернуто його наказ від 30 травня 2023 року №62 «Про затвердження Положення про облікову політику казенного підприємства «Укрспецзв'язок» без погодження для доопрацювання. Резолюцією директора відповідача до вказаного листа ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 доручено здійснити опрацювання листа в межах компетенції в термін до 27 червня 2023 року.

Вказувала, що зміст резолюції до листа Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД не свідчить про те, що вона, у відповідності з вказаними нормами Типової інструкції, визначена головним виконавцем. У зв'язку з цим, позивач не може нести відповідальності за порушення приписів пунктів 170-173 та 183 Типової інструкції.

Зазначала, що згідно з пунктом 6.6.9 Положення про бухгалтерію, затвердженого наказом відповідача від 06 березня 2023 року № 30, до її посадових обов'язків належить лише подання директору підприємства пропозицій щодо визначення облікової політики.

Посилалась на те, що як свідчить доповідна записка позивача від 07 серпня 2023 року №367/14/13-23 відповідні пропозиції щодо необхідності вирішення відділом договірної роботи та закупівель проблемного питання облікової політики - питання формування собівартості наданих підприємством послуг, неодноразово надавались нею керівництву підприємства на нарадах. В свою чергу опрацювання листа Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16 червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД не передбачало надання пропозицій до облікової політики підприємства, оскільки вказаний лист містив чіткий перелік вимог, якими належало доповнити таку облікову політику.

Вказувала, що складання проектів наказів та інших документів щодо діяльності бухгалтерії згідно з пунктом 2.16. Посадової інструкції заступника головного бухгалтера (код КП 1231) бухгалтерії, затвердженої 01 лютого 2022 року, належить до посадових обов'язків заступника головного бухгалтера Терещенко О.М. Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» від 08 серпня 2023 року № 447-К «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». Стягнуто з КП «Укрспецзв'язок» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з КП «Укрспецзв'язок» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, відповідач КП «Укрспецзв'язок» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. У разі скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2024 року, скасувати повністю додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року. У разі залишення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2024 рокубез змін, скасувати часткового додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року та ухвалити у відповідній частині нове рішення про стягнення з нього на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

На обґрунтування вимог посилався на те, що як свідчать матеріали справи, позивач 08 листопада 2023 року звернулася до суду із позовом до КП «Укрспецзв'язок» про скасування наказу про оголошення догани, в якому просить скасувати наказ Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» від 25 квітня 2023 року №74-К «Про оголошення догани».

Вказував, що провадження у справі №369/19070/23 було відкрито ухвалою від 16 листопада 2023 року. Зазначав, що як на момент прийняття позову, так і в подальшому, існували обставини, які є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки на той момент у провадженні Києво-Святошин районного суду Київської області перебувала справа №369/15448/23 за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємтсва «Укрспецзв'язок» про скасування того ж самого наказу від 25 квітня 2023 року №74-К «Про оголошення догани». Тобто в провадженні цього ж суду була справа між тими самими сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав. Вказував, що після подачі ним клопотань про залишення позовної заяви без розгляду, позивачем через підсистему «Електронний суд» 25 січня 2024 року було подано заяву про зміну предмету позову. Зазначав, що до моменту розгляду судом зазначеної заяви позивача про зміну предмета позову, ним через підсистему «Електронний суд» 25 січня 2024 року було направлено обґрунтовані заперечення, оскільки позивач порушив процесуальні строки встановлені законом, щодо можливості звернутися до суду з відповідною позовною вимогою. Зазначені заперечення не були враховані судом, а також залишені судом без будь-якої правової оцінки

Посилався на те, що позивачем також було додатково подано 01 лютого 2024 року додаткові пояснення, що фактично є заявою про зміну (доповнення) підстав позову та в яких позивач фактично погоджується з фактом наявного порушення виконання доручення керівника, але посилається на пропуск строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вказував, що в порушення положень ЦПК України, питання щодо прийняття заяви позивача про зміну предмету позову було вирішено без постановлення відповідної ухвали.

Зазначав, що позивач не заявляє та не посилається на ту обставину, що доручення директора КП «Укрспецзв'язок» від 16 червня 2023 року було якимось чином виконано позивачем у встановлені керівництвом строки. За таких обставин, факт існування (наявності) доручення директора «Укрспецзв'язок» від 16 червня 2023 року, так само як і сам факт невиконання і доручення визнавався позивачем, оскільки жодного разу нею не заперечувався.

Посилався на те, що судом першої інстанції взято до уваги виключно пояснення позивача. При цьому, обставини, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення взагалі судом не взяті до уваги та не враховані, а також, їм не надано жодної правової оцінки.

Вказував, що на момент доведення до відома позивача змісту резолюції керівника і в період часу визначеного для його виконання, а також на момент застосування дисциплінарного стягнення, зі сторони позивача не було заявлено жодних заперечень, що вона не є головним виконавцем з виконання зазначеного доручення.

Зазначав, що судом першої інстанції не взято до уваги та не враховано встановлений на підприємстві порядок накладення резолюції на документи, а саме визначення змісту завдання та кола виконавців, зокрема і головного виконавця та, що позивач в межах своєї компетенції була визначена головним виконавцем з виконання доручення. Зазначене підтверджується і відповідними доказами. Посилався на те, що висновок суду про вчинення позивачем якихось дій, пов'язаних з виконанням доручення керівника підприємства не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується жодним доказом. Вказував, що суд не взяв до уваги та не врахував свідчення допитаного в судовому засіданні свідка, згідно яких свідок підтвердив обставини, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Зазначав, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував заявлену ним обставину, що в період місячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, остання була звільнена від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю протягом шести днів.

Посилався на те, що розмір витрат на правничу допомогу, що визначений у додатковому рішенні суду першої інстанції, підлягає зменшенню до 3000 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року, представник позивача ОСОБА_1 - Зудінов О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та задовольнити заяву про стягнення судових витрат в повному обсязі.

На обгрунтування вимог, посилався на те, що ним надано всі необхідні докази на підтвердження витрат на правову допомогу.

Вказував, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Зазначав, що із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач не звертався.

25 жовтня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - Зудінова О.О. на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, просив рішення залишити без змін.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 23 січня 2025року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вказаних підстав, у задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги відповідача, просив її задовольнити з вказаних підстав, заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що вона не може нести відповідальності за порушення приписів пунктів 170-173 та 183 Типової інструкції, так як вона не була визначена головним виконавцем резолюції. Крім того, відповідачем пропущені строки застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи наказ КП «Укрспецзв'язок» від 08 серпня 2023 року №447-К «Про оголошення догани ОСОБА_1 » суд першої інстанції виходив з того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням її трудових прав як працівника, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статей 3, 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.

Згідно зі ст.140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високо продуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Наявність вини є обов'язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку покладається на роботодавця. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Отже, підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі №264/1520/19.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі №299/2637/21 викладено правовий висновок, в якому вказано, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в КП «Укрспецзв'язок» на посаді головного бухгалтера.

Наказом відповідача від 08 серпня 2023 року №447-К «Про оголошення догани», у зв'язку з порушенням пунктів 170-173 та 183 постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», пункту 3.14 Положення про бухгалтерію, затвердженого наказом КП «Укрспецзв'язок» від 06 березня 2023 року №30 «Про затвердження та введення в дію положень про структурні підрозділи та посадових, робочих інструкцій працівників» ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання посадових обов'язків стосовно своєчасного та якісного виконання доручення директора КП «Укрспецзв'язок» від 16 червня 2023 року до листа Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16 червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД щодо облікової політики (зареєстрований в КП «Укрспецзв'язок» від 16 червня 2023 року за №470/7-23).

Підставою видання вказаного наказу зазначено: доповідна записка начальника відділу діловодства Нянченко Альони від 26 липня 2023 року №343/17/13-23 щодо посилення виконавської дисципліни, доповідна записка головного бухгалтера ОСОБА_1 від 07 серпня 2023 року №367/14/13-23 щодо надання інформації, доповідна записка начальника відділу роботи з персоналом ОСОБА_8 від 07 серпня 2023 року №368/16/13-23 щодо невиконання посадових обов'язків.

Із змісту доповідної записки начальника відділу роботи з персоналом від 07 серпня 2023 року №368/16/13-23 вбачається, що оскаржуване дисциплінарне стягнення застосовано до позивача за порушення пунктів 170-173 та 183 затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади.

У вказаній доповідній записці зазначено, що станом на 28 червня 2023 року головним виконавцем - головним бухгалтером ОСОБА_1 не виконане доручення керівника від 16 червня 2023 року до вхідного листа Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16 червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД, не подане обгрунтоване прохання не пізніше ніж за три дні до закінчення терміну виконання щодо додаткової інформації для виконання доручення, залучення інших співвиконавців та зміни термінів виконання доручення від 16 червня 2023 року.

Як вбачається з доповідної записки ОСОБА_1 від 07 серпня 2023 року №367/14/13-23, остання пояснила, що були вивчені зауваження ФЕД Адміністрації та внесені відповідні зміни. Основним зауваженням було доповнити облікову політику наступними вимогами: перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу; перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Щодо калькуляції виробничої собівартості та загальновиробничих витрат, необхідно було визначати по кожному виду наданих послуг. Адміністрацією Держспецзв`язку в останній час неодноразово надсилало запити щодо надання інформації по собівартості та нормам прибутку за кожною такою господарською операцією з реалізації наданих послуг (останній лист від 25 липня 2023 року №14/03/01-4575/СЕД).Зазначала, що в зв`язку з тим, що витрати по всім наданим послугам В зв`язку з тим, що витрати по всім наданим послугам (ЕТО, телекомунікаційні послуги, колокейшин) фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань, то відображення у обліку статей собівартості наданих послуг не надається можливим. Кошти за надані послуги надходять на госпрозрахунковий рахунок підприємства, а витрати списуються з «казначейського» рахунку. Вказувала, нею неодноразово піднімалося питання на нарадах щодо врегулювання питання формування собівартості наданих підприємством послуг. Дане питання входить до компетенції відділу договірної роботи та закупівель при формуванні ціни договору. Решта зауважень щодо облікової політики відпрацьовані з фахівцем ФЕД Адміністрації. Зазначала, що питання щодо проблеми формування собівартості реалізованих послуг, ОСОБА_1 озвучувала ще раз на останній нараді, в понеділок 31 липня 2023 року.

Пунктом 170 Типової інструкції визначено, що відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені у розпорядчому документі, резолюції керівника установи, та працівники, яким безпосередньо доручено його виконання. Головний виконавець організовує роботу співвиконавців, зокрема визначає строки подання ними пропозицій, порядок погодження і підготовки проекту документа. Співвиконавці відповідають за підготовку на належному рівні та своєчасне подання головному виконавцю пропозицій. У разі несвоєчасного подання пропозицій співвиконавцями головний виконавець інформує про це керівника, який надав доручення.

Виконання документа передбачає збирання та опрацювання необхідної інформації, підготовку проекту відповіді на документ чи нового документа, його оформлення, погодження, подання для підписання (затвердження) відповідному керівнику (пункт 171 Типової інструкції).

Перед поданням проекту документа на підпис відповідному керівнику автор документа зобов'язаний перевірити правильність його складення та оформлення, посилання на нормативно-правові акти, уточнити цифрові дані, наявність необхідних віз і додатків (пункт 172 Типової інструкції).

Документ подається на підпис разом з документами, на виконання чи на підставі яких його складено (пункт 173 Типової інструкції).

У разі потреби індивідуальний строк виконання документа може бути продовжено за обгрунтованим проханням виконавця, яке подається без погодження з іншими структурними підрозділами безпосередньо посадовій особі, яка встановила строк. Відповідне прохання подається не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення встановленого строку (пункт 183 Типової інструкції).

З матеріалів справи вбачається, що листом Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16 червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД щодо облікової політики (зареєстрований в КП «Укрспецзв'язок» від 16 червня 2023 року за №470/7-23) відповідачу повернуто його наказ від 30 травня 2023 року №62 «Про затвердження Положення про облікову політику казенного підприємства «Укрспецзв'язок» без погодження для доопрацювання.

Резолюцією директора КП «Укрспецзв'язок» від 16 червня 2023 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 доручено здійснити опрацювання листа в межах компетенції в термін до 27 червня 2023 року.

Абзацами першим - третім пункту 38 Типової інструкції визначено, що резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень у письмовій формі, що передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи, що викладена у вигляді напису на документі. Резолюція має такі обов'язкові складові: прізвище, власне ім'я виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата. Якщо доручення надано кільком посадовим особам, головним виконавцем документа є зазначена першою особа, якій надається право скликати інших виконавців.

Згідно з п.2.13 Інструкції з діловодства КП «Укрспецзв'язок» якщо доручення надано кільком посадовим особам, головним виконавцем документа є зазначена першою особа, якій надається право скликати інших виконавців.

Виходячи з норм вказаних Інструкцій, зміст резолюції до листа Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16 червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД не свідчить про те, що позивач визначена головним виконавцем.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не враховано встановлений на підприємстві порядок накладення резолюції на документи, а саме визначення змісту завдання та кола виконавців, зокрема і головного виконавця та, що позивач в межах своєї компетенції була визначена головним виконавцем з виконання доручення, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не може нести відповідальності за порушення приписів пунктів 170-173 та 183 Типової інструкції.

Згідно з п.3.14 Положення про бухгалтерію, затвердженого наказом відповідача від 06 березня 2023 року №30, відповідно до основних функцій бухгалтерія забезпечує вчасне та якісне виконання доручень та завдань наданих керівництвом підприємства.

Пунктом 6.6.9 вказаного Положення визначено, що до посадових обов'язків головного бухгалтера входить, зокрема, подання директору підприємства пропозицій щодо визначення облікової політики.

Як вбачається з доповідної записки ОСОБА_1 від 07 серпня 2023 року №367/14/13-23, остання повідомляла на нарадах про необхідність вирішення відділом договірної роботи та закупівель проблемного питання облікової політики - питання формування собівартості наданих підприємством послуг.

В свою чергу опрацювання листа Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16 червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД не передбачало надання пропозицій до облікової політики підприємства, оскільки вказаний лист містив чіткий перелік вимог, якими належало доповнити таку облікову політику.

При цьому, складання проектів наказів та інших документів щодо діяльності бухгалтерії згідно з пунктом 2.16. Посадової інструкції заступника головного бухгалтера (код КП 1231) бухгалтерії, затвердженої 01 лютого 2022 року, належить до посадових обов'язків заступника головного бухгалтера Терещенко О.М.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 вчинялися дії щодо вчасного та якісного виконання доручень та завдань наданих керівництвом підприємства.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що на момент доведення до відома позивача змісту резолюції керівника і в період часу визначеного для його виконання, а також на момент застосування дисциплінарного стягнення, зі сторони позивача не було заявлено жодних заперечень, що вона не є головним виконавцем з виконання зазначеного доручення колегія суддів зазначає, що як вбачається з позовної заяви позивач не заперечувала, що вона як головний бухгалтер мала виконати резолюцію директора КП «Укрспецзв'язок» від 16 червня 2023 року до листа Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16 червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД щодо облікової політики. У зв'язку з чим, нею були вивчені зауваження ФЕД Адміністрації та внесені відповідні зміни. Однак, оскільки основним зауваженням ФЕД Адміністрації було доповнити облікову політику наступними вимогами: перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу; перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), а питання формування собівартості наданих підприємством послуг входить до повноважень відділу договірної роботи та закупівель, позивач в межах своїх трудових обов'язків надала пропозиції, які озвучувала на нарадах щодо необхідності вирішення відділом договірної роботи та закупівель вказаних питань. Проте, питання формування собівартості наданих підприємством послуг залишилось відділом договірної роботи та закупівель не вирішеним, що унеможливило проведення облікової політики підприємства відповідно до вимог листа Фінансово-економічного департаменту Адміністрації Держспецзв'язку від 16 червня 2023 року №14/03/01-3176/СЕД щодо облікової політики.

З оспорюваного наказу відповідача про оголошення догани від 08 серпня 2023 року №447-к вбачається, що він не містить нормативного посилання з чітко визначеними пунктами посадової інструкції, на підставі яких ОСОБА_1 притягується до дисциплінарної відповідальності; конкретних відомостей, в чому полягало порушення трудової дисципліни, в якій формі вини воно проявилось; причинно-наслідковий зв'язок між вчиненими позивачем інкримінованими діями.

Відповідно до ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як вбачається з листів КП «Укрспецзв'язок» від 04 грудня 2023 року та 30 січня 2024 року, надісланих на адвокатський запит представника позивача, директор КП «Укрспецзв'язок» про порушення бухгалтерією строку виконання завдання був проінформований 03 липня 2023 року, що підтверджується інформацією про стан виконання завдань станом на 03 липня 2023 року, наданою заступником начальника відділу діловодства.

При цьому, застосування до позивача дисциплінарного стягнення за таке не виконання наказом від 08 серпня 2023 року №447-К «Про оголошення догани» здійснено поза межами місячного строку, встановленого статтею 148 КЗпП України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням її трудових прав як працівника, та що оскаржуваний наказ від 08 серпня 2023 року №447-К «Про оголошення догани» винесено з порушенням строку, встановленого статтею 148 КЗпП України.

А відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наказ від 08 серпня 2023 року №447-к про оголошення догани ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що як на момент прийняття позову, так і в подальшому, існували обставини, які є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки на той момент у провадженні Києво-Святошин районного суду Київської області перебувала справа №369/15448/23 за позовом ОСОБА_1 до КП «Укрспецзв'язок» про скасування наказу від 25 квітня 2023 року №74-К «Про оголошення догани», тобто в провадженні цього ж суду була справа між тими самими сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2023 року позивач звернулась до суду даним позовом, в якому у прохальній частині просила скасувати наказ КП «Укрспецзв'язок» від 25 квітня 2023 року №74-К «Про оголошення догани».

Разом з тим, зміст обґрунтування позовної заяви та доданих до неї доказів свідчить, що предметом позову у цій справі є скасування наказу КП «Укрспецзв'язок» від 08 серпня 2023 року №447-К «Про оголошення догани».

Згідно з ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Перше судове засідання у справі було призначено на 06 лютого 2024 року.

В межах встановленого процесуальним законодавством строку, 24 січня 2024 року представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову, у зв'язку з допущеною в позовній заяві опискою та просив скасувати наказ КП «Укрспецзв'язок» від 08 серпня 2023 року №447-К «Про оголошення догани».

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 06 лютого 2024 року суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову.

Таким чином, допущення у прохальній частині позовної заяви у даній справі описки в частині дати та номеру оскаржуваного наказу не може розцінюватись як звернення до суду з двома позовними заявами з однаковим предметом та підставами, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в порушення нормЦПК України, питання щодо прийняття заяви позивача про зміну предмету позову було вирішено без постановлення відповідної ухвали, колегія суддів відхиляє, оскільки частиною 4 статті 259 ЦПК України визначено, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвала про прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання від 06 лютого 2024 року, що відповідає положенням ЦПК України.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з КП «Укрспецзв'язок» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 15000 грн., суд першої інстанції виходив з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,06 серпня 2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зудінова О.О.надійшло клопотання, в якому останній просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з КП«Укрспецзв'язок» на користь позивачавитрати на правничу допомогу в розмірі 27000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції стороною позивача було надано копії: договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №08/23 ФЛО від 01 серпня 2023 року, детального опису робіт та витрат від 06 серпня 2024 року, платіжної інструкції №05/08/2023 від 05 серпня 2023 року, рахунку №06-08 від 06 серпня 2024 року, платіжної інструкції №@2РL481737 від 19 квітня 2024 року, рахунку №04-08 від 04 серпня 2023 року, рахунку №11-04-1 від 11 квітня 2024 року.

22серпня 2024 року представником відповідача поданоклопотання про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі№742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом та що із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач не звертався, колегія суддів відхиляє, оскільки у пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що зазначений у заяві представника позивача ОСОБА_1 - Зудінова О.О. розмір витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27000 грн. є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, належним чином не обґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Беручи до уваги складність справи, обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, час, який представник позивача брав участь у судових засіданнях суду першої інстанції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору.

А відтак, доводи апеляційної скарги представника позивача про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 27000 грн. та доводи відповідача про те, що розмір витрат на правничу допомогу, що визначений у додатковому рішенні суду першої інстанції, підлягає зменшенню до 3000 грн., колегія суддів відхиляє, як безпідставні.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалення додаткового рішення є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідають вимогам закону, тому підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2024 року та апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 - Зудінова Олега Олексійовича та відповідача Казенного підприємства «Укрспецзв`язок» на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2024 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: