Постанова

від 06.02.2025 по справі 758/1545/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/2547/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 758/1545/22

06 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕНГРОСС» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ковбасюк О.О. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕНГРОСС» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕНГРОСС» (далі - ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС» є власником легкового автомобіля Audi Q7 (4LB0GA) білого кольору, 2012 року випуску, vin номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , тип кузова - універсал, об`єм двигуна 2967, державний номер НОМЕР_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу автомобіля №205005 від 25.01.2013, додатком до договору, довідкою-рахунком № 833225 від 31.01.2013, актом прийому-передачі автомобіля від 31.01.2013, реєстраційним документом на автомобіль серії НОМЕР_4 .

Вказаний автомобіль у товариства був викрадений, про що на підставі заяви ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС» було внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В подальшому, із електронного кабінету водія стало відомо, що 17.08.2021 було проведено перереєстрацію автомобіля на фізичну особу та змінено державний номер.

У зв`язку з цим, 09.01.2022 до Головного сервісного центру МВС було направлено адвокатський запит про витребування інформації та копій всіх документів щодо перереєстрації автомобіля, яка відбулася 17.08.2021.

Листом від 13.01.2022 №31/34аз Головний сервісний центр МВС повідомив, що автомобіль Audi Q7 ((4LBOGA) білого кольору, 2012 року випуску, vin номер кузова НОМЕР_5 , 29.07.2021 перереєстровано ТСЦ №8041 РСЦ МВС в м. Києві з ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС» на ОСОБА_2 на підставі акту огляду №8123/21/000604 від 29.07.2021, укладеного в СГ №8123/21/000604 договору від 29.07.2021 та договору комісії №000566 від 29.07.2021, виданих ФОП ОСОБА_3 . При цьому номерні знаки змінено.

29.07.2021 ТСЦ №8041 РСЦ МВС в м. Києві вказаний автомобіль перереєстровано з ОСОБА_2 на відповідача ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2021, укладеного в ТСЦ №8041/2021/2706060, номерні знаки змінено.

17.08.2021 ТСЦ №8041 РСЦ МВС в м. Києві при зміні номерного знаку автомобіль було перереєстровано, власник не змінився.

Позивач зазначає, що ні директор, ні загальні збори ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС» не приймали жодних рішень про проведення 29.07.2021 перереєстрації спірного автомобіля на фізичних чи юридичних осіб та про зміну державного номера. Жодних рішень про відчуження автомобіля шляхом укладення договору купівлі-продажу чи інших договорів позивачем також ніколи не приймалося, грошові кошти за продаж автомобіля позивач не отримував. Станом на 29.07.2021 та 17.08.2021, тобто на момент перереєстрації автомобіля, належний позивачу автомобіль Audi Q7 (4LBOGA) був викрадений, а тому перереєстрація автомобіля відбулася без відома та поза волею позивача, у протиправний спосіб.

Із зазначених підстав, посилаючись на положення статей 387,388 ЦК України, позивач просить суд: витребувати у відповідача легковий автомобіль Audi Q7 (4LB0GA) білого кольору, 2012 року випуску, vin номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , тип кузова - універсал, об`єм двигуна 2967, державний номер НОМЕР_3 , реєстраційний документ на такий транспортний засіб та ключі до його замка запалення, а також зобов`язати відповідача протягом одного місяця з дня набранням рішенням законної сили повернути позивачу вказаний транспортний засіб, документи та ключі до нього.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту вибуття спірного автомобіля з його володіння не з його волі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, 23 серпня 2024 року ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що суд першої інстанції не вирішив подану позивачем 02.02.2022 року заяву про витребування у Регіонального сервісного центру належним чином завірених копій всіх документів, на підставі яких 29.07 та 17.08. 2021 року була проведена реєстрація/перереєстрація спірного автомобіля, а у ОСОБА_1 - належним чином завірену копію договору купівлі-продажу транспортного засобу від 29.07.2021 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 . Не витребування запитуваних в заяві документів унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому рішення суду не можна вважати мотивованим та обґрунтованим.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 387, 388 ЦК України, в результаті чого дійшов помилкового висновку щодо недоведеності заявлених вимог.

У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Опришко П.С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Опришко П.С. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з`явившихся сторін

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 25.01.2013 між ТОВ «Порше Інтер Авто Україна», як постачальником або продавцем, та ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС» в особі директора Вандюк Р.М., як покупцем, було укладено договір № 205005 купівлі-продажу нового автомобіля 2012 року випуску, марки Audi, моделі Q7 (4LB0GA), кузов НОМЕР_1 , комплектація якого вказана у додатку №1 до договору.

Вартість автомобіля у розмірі 830 392,49 грн була сплачена ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС» через ОСОБА_4 на рахунок торговельної організації, що підтверджується довідкою-рахунком серії ДПІ №833225 від 31.01.2013.

На підставі акту прийому-передачі автомобіля від 31.01.2013 придбаний автомобіль на виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля №205005 від 25.01.2013 було передано покупцю ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС».

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданим ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України у м. Києві, 02.02.2013 за ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС» зареєстровано легковий автомобіль Audi Q7 білого кольору, 2012 року випуску, vin номер кузова НОМЕР_1 , тип кузова - універсал, об`єм двигуна 2967, державний номер НОМЕР_6 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вказаний автомобіль у товариства був викрадений, про що на підставі його заяви було внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В подальшому, із відповіді Головного сервісного центру МВС позивачу стало відомо, що належний позивачу автомобіль 29.07.2021 було перереєстровано на ОСОБА_2 , а відтак на ОСОБА_1 , причому номерні знаки автомобіля було змінено. Із зазначених підстав позивач звернувся із даним позовом до суду.

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС №31/34аз від 13.01.2022, наданої на запит адвоката О.Пшеничного від 09.01.2022, з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, встановлено наступне:

- автомобіль Audi Q7, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , 29.07.2021 перереєстровано ТСЦ №8041 РСЦ МВС в м. Києві на ім`я ОСОБА_2 на підставі акту огляду №8123/21/000604 від 29.07.2021, виданого ФОП ОСОБА_3 , укладеного в СГ №8123/21/000604 договору від 29.07.2021, виданого ФОП ОСОБА_3 , договору комісії №000566 від 29.07.2021, виданого ФОП ОСОБА_3 , номерні знаки змінено;

- 29.07.2021 ТСЦ №8041 РСЦ МВС в м. Києві вказаний автомобіль перереєстровано з ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 (актуальний власник) на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2021, укладеного в ТСЦ №8041/2021/2706060, номерні знаки змінено;

- 17.08.2021 ТСЦ №8041 РСЦ МВС в м. Києві автомобіль перереєстровано при зміні номерного знаку, власник не змінився, номерні знаки змінено.

Станом на момент звернення до суду з вказаним позовом власником спірного автомобіля марки є відповідач ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де юре» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна.

Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Указане тлумачення частини першої статті 388 ЦК України є сталим у правовій доктрині та судовій практиці.

Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

У свою чергу під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Тож умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно.

Отже, у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) таким, що відбулося не з його волі в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, у випадку передачі майна власником іншій особі в користування.

Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо - особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається.

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи залежить від того, в який спосіб таке майно вибуло із володіння власника.

Звертаючись до суду з відповідними вимогами ТОВ «ЮК «ЕНГРОСС» посилається на те, що спірний автомобіль вибув з володіння власника поза його волею, а саме він був викрадений у позивача, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Так, із наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.08.2020 судом встановлено, що 17.08.2020 до вказаного реєстру Головним управлінням Національної поліції в Київській області було внесено відомості за №12020110000000898 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України (чинною до 01.07.2020).

Вказані відомості до ЄРДР внесені на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва №761/144680/20, якою задоволено скаргу адвоката Петренко С.І. та зобов`язано слідчого СУ ГУНП в Київській області внести відомості до ЄРДР за заявою директора ТОВ «Юридична компанія «ЕНГРОСС» Вандюк Р.М. від 13.05.2020 про те, що ОСОБА_5 з 2018 року незаконно заволоділа автомобілем марки Audi Q7, державний номер НОМЕР_6 , та переховує його на території с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Разом із цим, жодних процесуальних рішень, прийнятих за результатами вказаного досудового розслідування, позивачем не надано. Відомості щодо встановлення вини будь-якої особи у незаконному заволодінні спірним транспортним засобом у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Посилання заявника на те, що суд першої інстанції не вирішив подану позивачем заяву про витребування у Регіонального сервісного центру та ОСОБА_1 належним чином завірених копій всіх документів, на підставі яких була проведена реєстрація/перереєстрація спірного автомобіля, в результаті чого дійшов передчасних висновків про недоведеність заявлених вимог, не заслуговують на увагу, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (статті 81 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина перша статті 84 ЦПК України).

Звертаючись до суду з відповідною заявою про витребування доказів позивач не довів, що він немає можливості отримати їх самостійно, або, що йому було відмовлено у їх наданні.

Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕНГРОСС» залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2025 року

Головуючий: Судді: