Ухвала

від 07.02.2025 по справі 160/1864/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 лютого 2025 рокуСправа № 160/1864/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін Станіслав Вікторович, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Командувача військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 12.07.2024 року № 247-РС в частині звільнення солдата ОСОБА_1 , водія 3 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 6 зенітної кулеметної роти з військової служби у відставку відповідндо п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" за підпунктом "а" (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі);

визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово вконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2024 року № 195 (по стройовій частині) в частині виключення із списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 , водія 3 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 6 зенітної кулеметної роти;

поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді водія 3 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 6 зенітної кулеметної роти в/ч НОМЕР_3 ;

стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 25.07.2024 року по день поновлення на посаді, тобто за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 27.01.2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом надання до канцелярії суду: надати суду копію оскаржуваного наказу від 12.07.2024 року № 247-РС або клопотання про його витребування; клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду, до якої додати докази поважності пропуску строку звернення з позовом до суду.05.02.2025 року позивач подав клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав клопотання про витребування наказу від 12.07.2024 року № 247-РС та клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду.

Клопотання про поновлення строків звернення з позовом до суду обгрунтовано наступним:

позивач ознайомлений з наказом Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2024 року № 195 (по стройовій частині) саме 25.07.2025 року;

з наказом Командувача військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 12.07.2024 року № 247-РС в частині звільнення солдата ОСОБА_1 позивач ознайомлений не був;

позивач використав досудовий порядок вирішення спору шляхом оскарження наказів до вище стоячого командування; остання відповідь від Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Генерального штабу ЗС України отримано позивачем 03.01.2025 року;

також позивач просить врахувати запроваджений на всій території України воєнний стан.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду, суд встановив наступне.

У відповідності до вимог ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вказаний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..

Про оскаржувані накази позивач дізнався 25.07.2025 року, про що зазначає на сторінці 5 позовної заяви.

Однак у клопотанні про поновлення строку звернення з позовом до суду позивач наголошує на тому, що не отримував наказ Командувача військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 12.07.2024 року № 247-РС та не був з ним ознайомлений.

Чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

З даним позовом до суду позивач звернувся 24.01.2025 року через систему Електронний суд.

Таким чином, позивач звернувся з даним позовом до суду з пропуском строку звернення з позовом до суду; пропуск строку становить більше 5 місяців.

У постанові Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 зазначено, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

Водночас згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

На всій території України з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан.

Частиною 5 ст. 122 КАС України не передбачено випадків використання процедури досудового порядку вирішення спору у відносинах публічної служби.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом одного місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

Отже, у момент ознайомлення позивача з наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2024 року № 195 (по стройовій частині) позивач довідався про те, що його звільнено з військової служби, і про існування наказу Командувача військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 12.07.2024 року № 247-РС в частині звільнення солдата ОСОБА_1 .

На сторінці 3 позовної заяви позивач вказує на те, що був ознайомлений з оскаржуваними наказами 25.07.2024 року.

Подання скарг позивачем на оскаржувані накази та заяв про отримання тексту наказу Командувача військ Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 12.07.2024 року № 247-РС в частині звільнення солдата ОСОБА_1 не змінює час, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права у позасудовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Позивач не надав суду доказів існування обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Суд також враховує той факт, що з моменту видання оскаржуваних наказів позивач не є військовослужбовцем та не проходить військову службу під час воєнного стану.

Таким чином, суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайшов підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із заявленими позовними вимогами.

Будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості подати позов до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідачів, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.

При цьому, з позовної заяви та клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду не вбачається та суд не може самостійно встановити інших причин пропущення позивачем строку звернення до суду ніж ті, які вказані позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення з позовом до суду.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу

Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а причини пропуску такого строку не визнані судом поважними, то суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Керуючись ст. 123, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення, повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін