Рішення

від 07.02.2025 по справі 280/9314/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року Справа № 280/9314/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Кузнецової Анни Сергіївни (вул. Жуковського, буд. 82, кв. 22, м. Запоріжжя, 69095), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_2 ), в особі представника адвоката Кузнецової Анни Сергіївни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 235/03-16 від 12.04.2024 №056750010722 в частині відмови позивачці у призначенні грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, станом на день її призначення у відповідності з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачці грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, станом на день її призначення у відповідності з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, спросить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що нею дотримані всі умови для отримання грошової допомоги, а ГУ ПФУ в Запорізькій області мало можливість прийти до інших висновків та прийняти рішення на користь позивачки і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Зокрема, станом на час досягнення пенсійного віку 08.11.2023, позивачка мала спеціальний страховий стаж 33 роки 6 місяців 23 дні, достатній для призначення грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка призначається під час виходу на пенсію за віком, що, не оспорюється відповідачем. Позивачка працювала в закладі охорони здоров`я - лікарняному закладі, визначеного у Переліку №909, - Комунальному некомерційному підприємстві «Донецький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом», на лікарській посаді «завідувач лабораторією». Крім того, на час звернення за призначенням пенсії не отримувала будь-який інший вид пенсії, що також не оспорюється відповідачем. Вважаємо, що є всі підстави для висновку, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №235/03-16 від 12.04.2024 № 056750010722 про часткову відмову в частині призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 10.10.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.10.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В наданому відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що основною умовою, з якою законодавець пов`язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме в день досягнення пенсійного віку. В зв`язку з чим вважає, що позовні вимоги до ГУ ПФУ в Запорізькій області заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають. Також вважає, що вимога позивачки зобов`язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

17.01.2024 позивачка звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява по призначення пенсії від 17.01.2024 відпрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за результатами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.11.2023. Страховий стаж враховано по 31.03.2022 року, який склав 33 роки 6 місяців 23 дні.

Під час призначення пенсії право на одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не вирішувалось.

07.04.2024 ОСОБА_2 звернулася із заявою щодо проведення перерахунку пенсії «Допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами».

Надана позивачкою заява від 07.04.2024 відпрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістами ГУ ПФУ в Запорізькій області, за результатами якої рішенням №235/03-16 від 12.04.2024 №056750010722 частково відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_2 , а саме в частині призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Так, у рішенні пенсійного органу зазначено, що аналіз наданої ОСОБА_2 заяви від 07.04.2024 щодо призначення одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 свідчить про відсутність права на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки страховий стаж, який визначає право на виплату грошової допомоги, обчислений у відповідності до вимог чинного законодавства, становить 33 роки 6 місяців 23 дні, але на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 25 цього Закону - 09.11.2023, в реєстрі застрахованих осіб інформації відсутня інформація, що підтверджує роботу на посаді і в закладі державної та комунальної форми власності, передбаченій Переліком 909.

Перерахунок проведено частково в частині врахування заробітної плати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає, що спірним питанням, через яке позивачка отримала відмову в частині призначення грошової допомоги, є саме відсутність інформації в реєстрі застрахованих осіб про роботу на посаді в закладі державної чи комунальної форми власності, передбаченій Переліком №909. Інших підстав у спірному рішенні не зазначено.

З огляду на це суд наголошує, що відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1191 (далі Порядок №1191).

Вимоги пунктів 5, 6 та 7 Порядку №1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

У постанові від 15.06.2022 по справі №200/854/19-а, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. При цьому, зміст норми 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може «відтермінувати» реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги. Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.

Колегія суддів зазначила, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

За даними, що містяться в паспорті громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 досягла віку 60 років, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у сукупності з наявністю страхового стажу 30 років, є умовою призначення пенсії за віком.

ОСОБА_2 відповідно до інформації про страховий стаж, що міститься в трудовій книжці, з 1991 року працювала на посадах лікаря, лікаря-лаборанта, завідуючого лабораторією СНІД і СНІД-асоційованих інфекцій центру з профілактики та боротьби зі СНІДом в «Центральній міській лікарні ім. Леніна» в м. Слов`янськ Донецької області, яка неодноразово була перейменована та реорганізована (копія довідки №01/10-32 від 05.01.2024 долучена до матеріалів справи).

Зокрема в 2002 році в комунальний лікувально-профілактичний заклад «Міська лікарня імені Леніна», в 2016 в «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська».

Відповідно до останнього запису у трудовій книжці позивачка з 01.08.2016 і до теперішнього часу працює у Комунальному некомерційному підприємстві «Донецький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» на посаді «завідуючого лабораторії», що підтверджується інформацією з трудової книжки НОМЕР_1 та довідками №01/10-32 від 05.01.2024, №02042024/1 від 02.04.2024.

Пункти "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначають окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. Зокрема право на пенсію за вислугу років мають: «е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України…»

Вказані посади, на яких працювала позивачка, передбачені переліком посад, робота на яких дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі Перелік №909).

Так, пункт 2 Переліку №909 включає такі заклади охорони здоров`я, як «лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри», та посади: «лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)».

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №385 від 28.10.2002 затверджено «Переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я, посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою, залучених до надання реабілітаційної допомоги у складі мультидисциплінарних реабілітаційних команд в закладах охорони здоров`я».

Підпункт 1.1 вказаного переліку включає такі види лікарняних закладів, як: Лікарня (республіканська, обласна, центральна міська, міська, центральна районна, районна), Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом (підпункт 1.1.3).

Отже заклад, в якому працює позивачка, відноситься до лікарняного закладу, визначеного у Переліку №909.

Щодо посади, яку займає позивачка у КНП «Донецький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» «завідуюча лабораторією», суд зазначає наступне.

Відповідно до Переліку №909 для отримання права на пенсію за вислугу років, а отже і права на грошову допомогу у розмірі десяти пенсій, мають особи, що на час досягнення пенсійного віку працювали у закладі охорони здоров`я на посадах: «лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)».

Перелік лікарських посад у закладах охорони здоров`я затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року №385 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 06 травня 2021 року №884).

Так, відповідно до розділу ІІ «Керівники структурних підрозділів» Наказу №385 посада «завідувач» (п. 1) відноситься до посади лікаря-спеціаліста.

Вказане корелюється з положеннями Переліку №909 про те, що посада у закладі охорони здоров`я, на якій працює особа, що має право на пенсію за вислугу років, може мати й інше найменування, не виключаючи «лікар».

Отже позивач, перебуваючи на посаді завідуючого лабораторією, є лікарем, зокрема виходячи з профілю підрозділу, який вона очолює, лікарем-лаборантом-імунологом.

Стосовно тверджень відповідача, викладених у спірному рішенні, стосовно відсутності інформації про роботу на відповідній посаді в реєстрі застрахованих осіб суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 8 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, «документами, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону є: трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. У тих випадках, коли в трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі Перелік №909), додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості.»

Позивачка на підтвердження права на виплату грошової допомоги надала відповідачу копію трудової книжки НОМЕР_1 , а крім того довідки №01/10-32 від 05.01.2024, №02042024/1 від 02.04.2024, що підтверджують стаж роботи, та в яких вказана посада, на якій працює позивачка.

Згідно з положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року за №1788-ХІІ (надалі- Закон №1788- XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку №22-1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №22-1) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Статтею 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями.

Абзацом 4 частини 2 статті 20 вказаного Закону визначено, що з метою обліку в електронній формі відомостей про трудову діяльність працівника страхувальник подає відомості про працівника щодо переведення н а іншу роботу (посаду), звільнення, поновлення на роботі, призупинення/поновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги, належності або неналежності осіб, які працюють, у тому числі підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов`язковим медичним оглядам.

На кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються, крім іншого, і такі відомості, як: страховий стаж, заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску (страхових внесків) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті громадянина України, для яких зазначаються серія (за наявності) та номер документа, що посвідчує особу, з індексом: для осіб з паспортом громадянина України у формі книжечки "БК", для осіб з паспортом громадянина України у формі картки - "Р", для іноземців та осіб без громадянства, які працювали на території України і не мали реєстраційного номера облікової картки платника податків, - "F"); рік, за який внесено відомості; розмір єдиного внеску за відповідний місяць; сума сплаченого єдиного внеску за відповідний місяць; професійна назва роботи; посада із зазначенням структурного підрозділу; відомості про трудову діяльність (про прийняття на роботу, присвоєння, зміну, позбавлення розряду, рангу, класу, звання, категорії, складення присяги, проходження стажування, переведення на іншу роботу, підстави звільнення); інформація про основне місце роботи ; дані про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування; номер списків (розділ, підрозділ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; результати атестації умов праці із зазначенням номера і дати розпорядчого акта; повна/неповна зайнятість; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць, у тому числі в особливих умовах праці, що дають право на пільги; інформація про підтвердження набутого особою на боці договірної сторони стажу роботи (страхового стажу) для застосовування накопичення періодів стажу роботи (страхового стажу) відповідно до міжнародних договорів; сума виплат (доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; сума призначеної пенсії; інша інформація, необхідна для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; інформація про страхові випадки (ч. 4 ст. 20).

Отже враховуючи викладене вище, відповідач мав повний доступ до інформації про трудову діяльність позивачки, в тому числі до назви її посади та роботи.

Позивачка, виходячи з інформації з її трудової книжки, довідки з місця роботи №02042024/1 від 02.04.2024, а Витягу з Реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-7), продовжує працювати у Комунальному некомерційному підприємстві «Донецький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» (код ЄДРПОУ 21955559) на лікарській посаді завідувача лабораторією, але перебуває з 01.03.2024 у відпустці без збереження заробітної плати. Також відповідно до зазначеної довідки в період з 01.04.2022 по 29.02.2024 позивачка була відсутня на робочому місці.

У зв`язку з цим, в реєстрі застрахованих осіб щодо позивачки відсутня інформація про її зарплату та про сплачений єдиний соціальний внесок, але відсутність такої інформації не пов`язана із фактом звільнення.

Таким чином позивачкою дотримані всі умови для отримання грошової допомоги, а ГУ ПФУ у Запорізькій області мало прийняти рішення про виплату позивачці грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З вищезазначеного вбачається, що станом на час досягнення пенсійного віку 08.11.2023, позивачка мала спеціальний страховий стаж 33 роки 6 місяців 23 дні, достатній для призначення грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка призначається під час виходу на пенсію за віком, що, як вказувалось вище, не оспорюється відповідачем.

Позивачка працювала в спірний період та працює на теперішній час в закладі охорони здоров`я - Комунальному некомерційному підприємстві «Донецький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом», на лікарській посаді «завідувач лабораторією».

На час звернення за призначенням пенсії не отримувала будь-який інший вид пенсії, що також не оспорюється відповідачем.

Враховуючи викладені обставини та норми Закону, виходячи з принципу верховенства права, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №235/03-16 від 12.04.2024 №056750010722 про часткову відмову в частині призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо іншої частини позовних вимог, то Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З метою ефективного захисту та відновлення прав позивачки, слід зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити позивачці грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, станом на день її призначення у відповідності з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У даному випадку задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, на думку суду, буде дотриманням гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому суд вважає хибним та безпідставним посилання відповідача на те, що обчислення стажу для призначення пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України, в зв`язку з чим вимога позивачки зобов`язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що даний спір не стосується обчислення стажу позивачки, спір щодо стажу між сторонами відсутній.

Спір між сторонами виник щодо відмови у призначенні десяти місячних пенсій через відсутність інформації в реєстрі застрахованих осіб про роботу позивачки на посаді в закладі державної чи комунальної форми власності на момент призначення пенсії.

Зазначене питання не відноситься до дискреційних повноважень відповідача та має бути вирішено судом.

Разом з тим, виплата такої грошової допомоги має здійснюватися пенсійним органом за місцем обліку позиваки. В даному випадку позивачка зареєстрована та проживає на території Донецької області, відповідно перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а не у відповідача. Відповідно, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача виплатити позивачці спірну грошову допомогу.

Щодо інших тверджень сторін, то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи сторін не мають вирішального впливу на вищенаведені висновки суду.

З системного аналізу положень наведеного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.

За змістом ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн., який слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення).

Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Кузнецової Анни Сергіївни ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №235/03-16 від 12.04.2024 №056750010722 в частині відмови ОСОБА_3 у призначенні грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, станом на день її призначення у відповідності з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_3 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, станом на день її призначення у відповідності з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано «07» лютого 2025 року.

Суддя Р.В. Кисіль