Рішення від 06.02.2025 по справі 320/40736/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року м. Київ №320/40736/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області форми "Ф" від 27.02.2023 №0059746-2408-1027.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки є таким, що прийнятий всупереч нормам податкового законодавства та без урахування дійсних обставин справи. Позивач також наголошує, що ним надавалися усі належним чином оформлені первинні документи на підтвердження наявності податкової пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки стосовно будівлі промисловості на підставі пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте на підставі, в межах та у спосіб, що визначені ПК України, оскільки в ході проведення перевірки позивач не надав первинні документи на підтвердження використання будівлі промисловості у функціональних цілях, як того вимагають приписи пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є офіційно зареєстрованим суб?єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем з 2012 року.

ФОП ОСОБА_1 як платник податків та інших обов?язкових зборів взята на облік 18.01.2012 року за № 56/46944, як платник єдиного внеску взяте на облік 12.01.2012 року за № 102640476.

Видами економічної діяльності платника податків (КВЕД) згідно із ЄДРПОУ є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 10.13 Виробництво м?ясних продуктів, 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 52.10 Складське господарство, 62.01 Комп?ютерне програмування, 62.02 Консультування з питань інформатизації, 62.03 Діяльність із керування комп?ютерним устаткуванням, 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна, 69.10 Діяльність у сфері права, 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп?ютерних систем.

Фактично ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за такими видами, як: 10.13 виробництво м?ясних продуктів, що включає в себе: виробництво сушеного, соленого, копченого м?яса, виробництво м?ясопродуктів: ковбас, салямі, кров?яної ковбаси, сервелату, булонської копченої ковбаси, паштетів, рулетів, вареної шинки тощо, а також включає: виробництво м?ясного борошна, виробництво м?ясних консервів; 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів, що включає в себе: виробництво макаронних виробів, таких як макарони та локшина, без начинки, відварених або не відварених, виробництво кускусу, виробництво консервованих або заморожених макаронних виробів.

Безпосередню виробничу діяльність із виробництва м?ясних продуктів та виробництва макаронних виробів і подібних борошняних виробів позивач здійснює на території власного промислового об?єкта, обладнаного необхідними машинами, верстатами та устаткуванням.

Так, у власності ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки несільськогосподарського призначення площею 13,6478 га з кадастровим номером 3220488300:01:010:0119 та 14,4522 га з кадастровим номером 3220488300:01:007:0021, що розташовані в адміністративних межах Фурсівської територіальної громади Білоцерківського району Київської області (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

При цьому, земельні ділянки з кадастровими номерами 220488300:01:010:0119 тa 3220488300:01:007:0021 мають наступні ознаки:

- цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- вид використання земельної ділянки - для обслуговування виробничої бази.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об?єктів нерухомого майна та ІТС «Податковий блок» за позивачем зареєстровано право власності на єдиний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 13695,80 кв. метрів.

ГУ ДПС у Київській області проведено розрахунок податку на зазначений об?єкт нерухомого майна за 2022 рік та винесено ППР від 27.02.2023 № 0059746-2408-1027 на суму 890227,00 гривень.

Позивач не погоджується з ППР ГУ ДПС у Київській області від 27.02.2023 № 0059746-2408-1027 аргументуючи, що єдиний майновий комплекс складається з виробничих приміщень та використовується у господарській діяльності фізичної особи - підприємця, тому не є об?єктом оподаткування.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України визначено, що до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі у вигляді «ЄДИНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із технічними паспортами та Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно «ЄДИНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС» складається з наступних нежитлових виробничих приміщень:

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «А», площею 109,3 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «В», площею 3 581,3 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Г», площею 914,3 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Д», площею 9,6 кв.м.;

- Складова частина об?екта нежитлова будівля, «Ж», площею 109,3 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «3», площею 1217,1 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «И», площею 93,8 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «I», площею 635,6 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Л», площею 41,6 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «О», площею 207,6 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «П» (ковбасний цех), площею 2845,8 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Р», площею 130,4 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «С», площею 190,4 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Т», площею 220,0 кв. м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «У», площею 605,5 кв. м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Х», площею 129,6 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Ц», площею 97,1 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Ч», площею 39,6 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Ш», площею 510,9 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Ш-3», площею 39,6 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «Щ», площею 847,6 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «1 А», площею 77,8 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «1 Б», площею 489,5 кв.м.;

- Складова частина об?єкта нежитлова будівля, «1 В», площею 489,8 кв.м.

Згідно з підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Застосовуючи об?єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб?єкту-платнику.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об?єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб?єктному складу, не може бути застосовано у спірній ситуації, оскільки положеннями п.п.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПІК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об?єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Вказані норми свідчать про те, що застосування п.п."є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об?єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об?єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Зміст наведених положень дає підстави дійти правового висновку, відповідно до якого застосування підпункту «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об?єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об?єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Судом встановлено, що на підтвердження факту використання будівлі промисловості з метою здійснення господарської діяльності позивачем долучено:

- договори про надання послуг та акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), по господарським операціям з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо виготовлення м`ясної консерви "свинина класична";

- договори про надання послуг у вигляді виготовлення ковбасних виробів (ковбаси сосиски шкільні) та акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) по господарським операціям з МЗП "Баварія" (код за ЄДРПОУ 36261826);

- видаткові накладні та договір з ТОВ "Росич" (код за ЄДРПОУ 20600647) щодо поставки ковбасних виробів, а саме ковбасок Сосиски шкільні, макаронні вироби власного виробництва (Ріжка), макаронні вироби власного виробництва (Ракушка), макаронні вироби власного виробництва (Спіраль), макаронні вироби власного виробництва (Паутинка).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що у 2022 році позивачем отримувались товарно-матеріальні цінності, серед яких : банки харчові, кришки, полтермакс, цибуля суха, аромат тушоного м`яса, аромат бульйону, українська комбі, аромат смаженого м`яса, аромат Порк, перець чорний мелений, від контрагентів-постачальників : ТОВ "Тревіум Пекеджинг Україна", ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 . На підтвердження вказаних поставок позивачем надавались відповідні видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Судом встановлено, що вищевказані договори та первинні документи містять усі обов`язкові реквізити для розкриття змісту здійснених господарських операцій та сприяли досягненню економічної вигоди шляхом взаємного виконання сторонами взятих на себе обов`язків. Крім того, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування вищевикладених обставин.

При цьому, норма п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого п.п.4.1.11 п.4.1 ст. 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у п.п.4.1.8 п.4.1 ст. 4 ПК України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об?єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об?єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 року у справі № 820/3556/17, від 30.03.2020 року у справі 814/1469/18 та від 16 квітня 2020 року у справі № 810/1011/18.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.

Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості». 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Також у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об?єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Згідно із ч.2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено.

Отже, на підставі вищевикладеного, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Зазначений вище висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 лютого 2020 року в справі №820/3706/17.

Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року в справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року в справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року в справі №823/1751/17.

Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються виробничою діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва у будівлях промисловості, віднесених до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.09.2021 в справі № 140/2700/19.

За такого правового регулювання, нежитлова будівля у вигляді єдиного майнового комплексу, що належить позивачу, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , за визначенням належить до складу об?єктів харчової промисловості і використовується позивачем у власній господарській діяльності з промислового виробництва, а саме виробництва м?ясопродуктів, макаронних виробів, про що безпосередньо свідчать матеріали справи. Належних доказів на спростування викладеному відповідачем не надано.

Відтак, вищевказаний «ЄДИНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС», належний ОСОБА_6 на праві приватної власності, по-перше, відноситься до будівель промисловості, а по-друге, фактично використовується позивачем у власній господарській діяльності. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що нежитлова будівля у вигляді "ЄДИНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ», що належить позивачу, за визначенням не є об?єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому позивач мав відповідну податкову пільгу та був звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З урахуванням вказаних обставин суд погоджується з доводами позивача, що належна йому на праві власності будівля використовується для ведення власного виробництва, що підтверджується наявністю в останньої власних технічних засобів, а також наявністю найманих працівників.

Водночас, у справі відсутні також докази, що позивач впродовж 2022 року використовував належний йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від власної господарської діяльності.

Доказів того, що зазначена нерухомість здається позивачем в оренду чи лізинг відповідачем суду не надано.

Враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 27.02.2023 №0059746-2408-1027 у повному обсязі з мотивів його протиправності.

Тож суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом зазначає, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8902,27 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 730.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору у розмірі 8902,27 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.02.2023 №0059746-2408-1027.

Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 8902,27 (вісім тисяч дев`ятсот дві) грн. 27 коп. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5а, код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.