Рішення

від 06.02.2025 по справі 420/17670/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17670/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 06.06.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за відпусток за 2015 рік (6 діб), 2017 рік (40 діб), 2018 рік (1 доба), 2020 рік (1 доба), 2021 рік (25 діб), 2022 рік (17 діб), виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015 рік (6 діб), 2017 рік (40 діб), 2018 рік (1 доба), 2020 рік (1 доба), 2021 рік (25 діб), 2022 рік (17 діб), виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом ГУНП в Одеській області №1426 о/с від 20 жовтня 2023 року, він був звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров`я (через хворобу). У вказаному наказі також зазначено про виплату компенсації за 33 дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з січня 2023 року до дня звільнення.

Водночас, зазначено у позові, у 2015, 2017, 2018, 2010, 2021 та 2022 роках позивач право на щорічну основну та додаткову відпуски, як і у 2023 році, не використав в повному обсязі. Як вбачається з довідки УКЗ ГУНП в Одеській області № 9/4525 від 26.04.2024, за період проходження служби з 2015 по 2022 роки, позивачем: за 2015 рік не використано 3 доби основної та 3 доби додаткової відпусток; за 2017 рік не використано 30 діб основної 10 діб додаткової відпусток: за 2018 рік не використано 01 добу додаткової відпустки; за 2020 рік не використано 01 добу додаткової відпустки; за 2021 рік не використано 11 діб основної та 14 діб додаткової відпусток; за 2022 рік не використано 02 доби основної та 15 діб додаткової відпустки.

Позивач вказує, що ГУНП в Одеській області, зазначає про відсутність підстав для виплати йому грошової компенсації за дні невикористані за попередні роки доби основної та додаткової відпустки.

Вказану бездіяльність Головного управління Національної Поліції в Одеській області ОСОБА_1 вважає протиправною.

19 червня 2024 року ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02 липня 2024 року до суду від представника Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ГУНП в Одеській області ознайомившись зі змістом та вимогами адміністративного позову ОСОБА_1 позовних вимог не визнає, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як зазначено у відзиві, у сфері публічної служби пріоритетне значення мають норми спеціального законодавства, а загальні положення Закону України від 05.11.1996 року «Про відпустки» можуть застосовуватися виключно, якщо таке прямо передбачено у спеціальному законі або якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані відповідні правовідносини. Актом спеціального законодавства який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Нормативно обґрунтовуючи власні доводи приписами ч.1 ст.17, п. 4, 5 ч. 10 ст. 62, ч. 1 ст. 92, ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», п. 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, відповідач стверджує, що обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.

В даному випадку, як стверджує відповідач, Головним управлінням в наказі про звільнення від 20.10.2023 № 1426 о/с визначено, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсації за 33 календарних днів невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01 січня 2023 року по день звільнення. При цьому, позивач у встановленому порядку наказ про звільнення від 20.10.2023 № 1426 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим відділом проводиться виплата коштів, не оскаржував, доказів протилежного до суду не надав. Таким чином, як стверджує відповідач, без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошової компенсації за невикористану частину відпустки починаючи з 2015 по 2022 рік включно є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260.

Таким чином, вказано у відзиві, ГУНП в Одеській області діяло на підставі чинного законодавства, що регулюють проходження служби в органах Національної поліції та у межах наданих повноважень, посилаючись у своїх діях на норми закону.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

02 липня 2024 року до суду від представника Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвалою суду від 09.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху.

Судом встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.

16.12.2024 року від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому заявник просить суд визнати поважними та поновити позивачу строк на звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 06.02.2025 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з даною позовною заявою, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, продовжено розгляд справи №420/17670/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, поясненнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив таке.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1426 о/с від 20.10.2023 року, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 за станом здоров`я (через хворобу) майора поліції ОСОБА_1 (0042183), старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, 20 жовтня 2023 року, установивши щомісячну премію за жовтень 2023 року в розмірі 213,41%.

Даним наказом також наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за 33 доби невикористаних щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за період роботи з 01 січня 2023 року до дня звільнення.

26.04.2024 року Головним управлінням Національної поліції в Одеській області складено довідку №9/4525, яка видана в тому, що ОСОБА_1 , колишній працівник Головного управління Національної поліції в Одеській області за період проходження служби з 07 листопада 2015 року до 20 жовтня 2023 року:

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за період з 07 листопада 2015 року до 31 грудня 2015 року не використав, невикористана частина відпустки складає 03 доби;

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за 2016 рік використав у повному обсязі;

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за 2017 рік не використав, невикористаними уважати 30 діб основної та 10 діб додаткової відпусток;

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за 2018 рік використав у кількості 40 діб, невикористана частина відпустки складає 01 добу;

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік використав у повному обсязі;

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за 2020 рік використав у кількості 42 діб, невикористана частина відпустки складає 01 добу;

щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік використав у кількості 19 діб, невикористана частина відпустки складає 11 діб основної та 14 діб додаткової відпусток;

щорічні основну оплачувану відпустки за 2022 рік використав у кількості 28 діб, невикористана частина відпустки складає 02 доби основної та 15 діб додаткової відпусток;

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за період роботи з 01 січня 2023 року до дня звільнення не використав.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за відпусток за 2015 рік (6 діб), 2017 рік (40 діб), 2018 рік (1 доба), 2020 рік (1 доба), 2021 рік (25 діб), 2022 рік (17 діб), виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України Про Національну поліцію визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України Про Національну поліцію служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 10 ст. 62 Закону України Про Національну поліцію поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 92 Закону України Про Національну поліцію поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1, 2, 3 і 4 статті 93 Закону України Про Національну поліцію передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 9-10 статті 93 Закону України Про Національну поліцію поліцейським які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім`ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини.

Частинами 1 та 2 статті 94 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016р. №260, передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 7,8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8, 11 статті 93 Закону України Про Національну поліцію, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що Законом України Про Національну поліцію не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачене позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Як вже встановлено судом в наказі Головного управління Національної поліції в Одеській області №1426 о/с від 20.10.2023 року питання щодо виплати позивачу компенсації за невикористані дні відпустки за 2015, 2017, 2018, 2020, 2021, 2022 роки не вирішувалось.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за всі невикористані неї дні, як основних, так і додаткових відпусток.

Щодо кількості календарних днів за які позивач має право отримати компенсацію, то суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Як вже встановлено судом, згідно довідки №9/4525 від 26.04.2024 року ОСОБА_1 , колишній працівник Головного управління Національної поліції в Одеській області за період проходження служби з 07 листопада 2015 року до 20 жовтня 2023 року:

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за період з 07 листопада 2015 року до 31 грудня 2015 року не використав, невикористана частина відпустки складає 03 доби;

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за 2017 рік не використав, невикористаними уважати 30 діб основної та 10 діб додаткової відпусток;

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за 2018 рік використав у кількості 40 діб, невикористана частина відпустки складає 01 добу;

щорічні основну та додаткову оплачувані відпустки за 2020 рік використав у кількості 42 діб, невикористана частина відпустки складає 01 добу;

щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік використав у кількості 19 діб, невикористана частина відпустки складає 11 діб основної та 14 діб додаткової відпусток;

щорічні основну оплачувану відпустки за 2022 рік використав у кількості 28 діб, невикористана частина відпустки складає 02 доби основної та 15 діб додаткової відпусток;

Суд наголошує, що компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.

Таким чином, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за відпусток за 2015 рік (3 доби), 2017 рік (40 діб), 2018 рік (1 доба), 2020 рік (1 доба), 2021 рік (25 діб), 2022 рік (17 діб), виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015 рік (3 доби), 2017 рік (40 діб), 2018 рік (1 доба), 2020 рік (1 доба), 2021 рік (25 діб), 2022 рік (17 діб), виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за відпусток за 2015 рік (3 доби), 2017 рік (40 діб), 2018 рік (1 доба), 2020 рік (1 доба), 2021 рік (25 діб), 2022 рік (17 діб), виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015 рік (3 доби), 2017 рік (40 діб), 2018 рік (1 доба), 2020 рік (1 доба), 2021 рік (25 діб), 2022 рік (17 діб), виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області (65080, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 40108740).

Суддя O.A. Вовченко