Рішення

від 07.02.2025 по справі 520/32406/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 лютого 2025 року № 520/32406/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі по тексту відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по22.06. 2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є учасником бойових дій, та є особою з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 08.08.2024 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.03.2024 року № 68 (по стройовій частині) солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 (Г- 141898), який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, який здав справи та обов`язки за посадою стрільця 1-го відділення комендантського взводу роти бойового та матеріального забезпечення, звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 1.03.2024 року №9 о/с відповідно до статті 26 Закону України «про військовий обов`язок і військову службу» у запас Збройних Сил України, без права носіння військової форми одягу, за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинетальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок 4 ступеня , дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько- консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади , що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність.

Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) що стався 23 травня 2022 року близько 12 год 00 хв за формою Н-5 та від 04.08.2022 та Акту № 84/22 про нещасний випадок (у тому числі поранення) затвердженого 04 серпня 2022 року позивач під час виконання бойового завдання 23 травня 2022 року близько 12 год. 00 хв. отримав поранення, після чого знаходився на лікуванні у медичних закладах на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Так, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим у зв`язку із захистом Батьківщини, загалом у періоди: із 14.06.2022 по22.06. 2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року.

Відтак, позивач, вважаючи, що набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі до 100000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за періоди стаціонарного лікування, та перебування у відпустках за станом здоров`я на підставі постанови (висновку) ВЛК у зв`язку із отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини з 14.06.2022 по22.06. 2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 3 0.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 3 0.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року звернувся до відповідача із заявою про нарахування спірної виплати.

Позивач стверджує, що у період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці за станом здоров`я відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено у повному обсязі додаткову винагороду, у зв`язку із чим останній вимушений звернутись до суду із позовом.

Ухвалою суду від 29.11.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у ньому.

Позивачем подано відповідь на відзив у якій він повністю підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.04.2022 року № 82 позивач був зарахований 01.04.2022 року у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

23.05.2022 р. біля м. Балаклея в сел. Пришиб потрапив під ворожий артобстріл, отримав вибухову травму.

Відповідно до довідки Військового госпіталю НГУ №568 від 20.03.2023 позивачу встановлено діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва: Посттравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивної симптоматики, з частими флешбеками, інсомнічним синдромом з помірно вираженими хворобливими проявами. Вертеброгенна цервікотораколюмбалгія, стадія нестійкої ремісії на грунті міжхребцевого остеохондрозу шийного, грудного та поперекового відділів хребта, протрузій МХД С5-С6, Тh5-Тh6, Тh6-Тh7, L5-S1, кил Шморля тіл хребців Тh4-Тh12 з незначним порушенням хребта. Простий короткозорий астигматизм обох очей. Периферична хоріоретинальна дистрофія сітківки зліва.

Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) що стався 23 травня 2022 року близько 12 год 00 хв за формою Н-5 та від 04.08.2022 та Акту № 84/22 про нещасний випадок (у тому числі поранення) затвердженого 04 серпня 2022 року позивач під час виконання бойового завдання 23 травня 2022 року близько 12 год. 00 хв. отримав поранення, після чого знаходився на лікуванні у медичних закладах на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №966 перебував на стаціонарному лікуванні з 14.06.2022 по 22.06. 2022 року.

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1210 перебував на стаціонарному лікуванні з 22.06.2022 по 26.07.2022 року.

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1294 перебував на стаціонарному лікуванні з 10.08.2022 по 22.08.2022 року.

Відповідно до довідки МРЦ Південний Буг перебував на стаціонарному лікуванні з 01.09.2022 по 21.09.2022 року.

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1745 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.11.2022 по 29.11.2022 року.

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №101141 перебував на стаціонарному лікуванні з 30 11.2022 по 13.12.2022 року.

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3022 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.12.2022 по 28.12.2022 року.

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №355 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.01.2023 по 09.02.2023 року.

Відповідно до виписного епікризу № 1024/2023 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.02.2023 по 08.03.2023 року.

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №863 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.03.2023 по 20.03.2023 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я у зв`язку з пораненням, отриманим у зв`язку із захистом Батьківщини, загалом у періоди: із 14.06.2022 по22.06. 2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року.

Відповідно до акту дослідження стану здоров`я 23.05.2022 біля м. Балаклея в сел. Пришиб потрапив під ворожий обстріл, отримав вибухову травму, втратив свідомість та 26.05.2022 року був доставлений до лікаря, а потім 31.05.2022 року був консультований в ВМКЦ Північного регіону, де встановлено діагноз вибухова травма отримана 23.05.2022 року.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за весь період перебування на лікуванні у стаціонарі, а також за період перебування у відпустці для лікування після поранення, протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 п.1 Постанови №168 (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до абзацу 4 п.1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Порядок та умови виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у разі участі військовослужбовця Національної гвардії України у веденні бойових дій та у разі проходження військовослужбовцем Національної гвардії України стаціонарного лікування після одержаного під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини поранення були конкретизовані у часі у спосіб видання Інструкції з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (затверджена наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022р. №89; далі за текстом Інструкція №89 або Наказ №89) і Порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (затверджені наказом МВС України від 18.08.2022р. №504; зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 12.09.2022р. за №1037/38373; далі за текстом Порядок №504).

У подальшому згадані умови були деталізовані наказом МВС України від 26.01.2023р. №37, яким було затверджено Порядок та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.01.2023р. за № 194/39250) та наказом МВС України від 01.09.2023р. №729, яким були затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.09.2023р. за №1544/40600).

При цьому, відповідно до ст.1 Закону України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ «Про оборону України» під бойовими діями слід розуміти форму застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.11.2023р. у справі №520/690/23 Наказ № 89 виданий до того, як була ухвалена Постанова № 793, а редакція пункту 1 (абзац другий) Постанови № 168 (на дату видання Наказу № 89) передбачала, що «виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)».

«Після того, як набрала чинність Постанова № 793, якою Постанова №168 була доповнена пунктом 21, умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану мали бути визначені відповідним міністерством і такі спроби протягом спірного в цій справі періоду були.

На виконання пункту 21 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану Міністерство внутрішніх справ України видало наказ від 18 серпня 2022 року № 504 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» [Наказ/Порядок № 504].

Відповідно до пункту 3 зазначеного наказу, він [наказ] набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

На основі інформації щодо публікації Наказу № 504, яка є на вебсайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/), стало відомо, що цей Наказ, відповідно і затверджений ним Порядок, опубліковані 21 жовтня 2022 року в Офіційному віснику України від 21 жовтня 2022 року (№ 82, стор. 482, стаття 5087, код акта 113634/2022). Водночас, за допомогою того самого ресурсу суд з`ясував, що 21 жовтня 2022 року набрав чинності також наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2022 року № 602 «Про скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504» (теж був опублікований в Офіційному віснику України від 21 жовтня 2022 року (№ 82, стор. 485, стаття 5088, код акта 114188/2022).

З уваги на наведене колегія суддів дійшла висновку, що Порядок № 504 фактично не набрав чинності, тому не має підстав для того, щоб застосовувати цей нормативний акт до спірних правовідносин.

Зважаючи також на те, коли були затверджені наступні порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, суд вимушений був констатувати також, що протягом періоду, якого стосується спір у цій справі (травень-жовтень 2022 року) Міністерство внутрішніх справ України не затвердило порядку, який би визначав умови виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

Поза тим, Наказ № 89 (до якого згодом вносилися також зміни, зокрема згідно з наказом командувача від 19 грудня 2022 року № 481 щодо впорядкування виплати додаткової винагороди) залишається чинний і щонайменше протягом спірного періоду регулював ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168.

За частиною першою статті 7 Закону України від 13.03.2014 року № 876-VII «Про Національну гвардію» (далі за текстом - Закон № 876-VII) безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.

Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.

Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.

Назване Положення не передбачає оприлюднення цих актів, зокрема і як умову, з якою пов`язується їхня чинність.

Аналізуючи написані вище положення пункту 21 Постанови № 168 у зіставленні з Наказом № 89 через призму того, чи правомірним (дозволеним, правним, легітимним) є застосування положень Інструкції № 89 та Порядку № 89 для визначення/підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100000,00 грн) суд дійшов висновку, що це застосування має як юридичне підґрунтя, так і раціональне пояснення.

Командувач Національної гвардії України відповідальний за очолюване ним військове формування і Наказ № 89, який він видав в умовах дії воєнного стану на виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 і № 69 та Постанови № 168, має правну основу.

Приписи пункту 1 Постанови № 168 пов`язують виплату військовослужбовцям додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100000,00 грн з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Колегія суддів гадає, що текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови №168 (щодо умов для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100000,00 грн) має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

Для належного виконання пункту 1 Постанови № 168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям з урахуванням їхньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, командувач Національної гвардії України своїм наказом затвердив не тільки Інструкцію № 89, але також Порядок № 89, у якому, серед іншого, написано, що треба розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі також бойові дії або заходи).

З погляду колегії суддів, командувач Національної гвардії України, який здійснює безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України, організовує виконання покладених на неї завдань і функцій, затверджує кошториси, плани використання бюджетних коштів, штатні розписи територіальних управлінь Національної гвардії України, з`єднань, військових частин (підрозділів), своїм Наказом №89 затвердив акти, якими мало б керуватися командування військових частин для належного підтвердження участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях і заходах, за що цим військовослужбовцям належить виплатити додаткову винагороду, що ніяким чином не звужує прав військовослужбовців на її отримання.

Пам`ятаючи також про те, що Національна гвардія України є військовим формуванням і виконує свої завдання в умовах дії воєнного стану, колегія суддів не має підстав заперечити обов`язковість дотримання вимог Наказу № 89 і затверджених ним актів, які націлені головно на те, щоб розкрити/роз`яснити зміст положень пункту 1 Постанови № 168 (з уваги на основні функції Національної гвардії України) і організувати порядок їх виконання/реалізації, позаяк йдеться про військовослужбовців та публічні кошти.».

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

З огляду на зміст згаданих вище норм права та суть правових позицій постанови Верховного Суду від 22.11.2023р. у справі №520/690/23 суд доходить до переконання про те, що отримання заявником вибухової травми, про що зафіксовано у Акті розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) що стався 23 травня 2022 року близько 12 год 00 хв за формою Н-5 та від 04.08.2022 та Акті № 84/22 про нещасний випадок (у тому числі поранення) затвердженого 04 серпня 2022 року позивач під час виконання бойового завдання 23 травня 2022 року близько 12 год. 00 хв. отримав поранення, після чого знаходився на лікуванні у медичних закладах на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Як встановлено судом, позивач перебував на стаціонарному лікуванні після перенесеного поранення з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року.

Суд зазначає, що обов`язкові умови дотримані та підтверджуються вищевказаними довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а також наявними в матеріалах справи копіями первинної медичної документації, виписками з медичної карти стаціонарного хворого.

Відтак, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Доказів виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень за час перебування його на стаціонарному лікуванні після перенесеного поранення з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року відповідачем не надано.

Суд відзначає, що "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок бездіяльності суб`єкта владних повноважень без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов`язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відсутність бажаного результату виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки бажаний результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Суд також відзначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період: з 14.06.2022 по 22.06.2022 року; з 22.06.2022 по 26.07.2022 року; з 10.08.2022 по 22.08.2022 року; з 01.09.2022 по 21.09.2022 року; з 15.11.2022 по 29.11.2022 року; з 30.11.2022 по 13.12.2022 року; з 15.12.2022 по 28.12.2022 року; з 30.01.2023 по 09.02.2023 року; з 09.02.2023 по 08.03.2023 року; з 08.03.2023 по 20.03.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.02.2025 р.

Суддя Бадюков Ю.В.