Рішення

від 07.02.2025 по справі 233/6072/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року справа № 233/6072/23 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої частини додаткової винагороди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року 16 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- стягнути безпідставно отриману частину додаткової винагороди у загальному розмірі 387327,51 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ОСОБА_1 04.03.2023 не залучався до безпосередньої участі у заходах у районах ведення воєнних (бойових) дій згідно пунктів 3 та 4 наказу МВС України від 26.01.2023 №35, тому виплата йому додаткової винагороди у розмірі збільшеної до 100 000,00 грн. з березня по липень 2023 року здійснена без правових підстав. Згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Звертає увагу суду, що відповідно до наказу МВС України від 26.01.2023 №35 виплата коштів в сумі збільшеної до 100000 грн. є додатковою винагородою. Відповідно до статті 14 наказ МВС від 26.01.2023 №35 додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Таким чином, додаткова винагорода, що є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення - є тимчасовою виплатою на період дії воєнного стану, яка здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» за місцем проходження служби. Додаткова винагорода не входить до складу місячного грошового забезпечення та до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір одноразових додаткових видів грошового забезпечення та не підпадає під дію статті 1215 ЦК України і тому має бути повернута відповідачем. На підставі наведеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отриману частину додаткової винагороди у розмірі 387327,51 грн. та судові витрати.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду у Донецькій області від 24 жовтня 2023 року матеріали позовної заяви направлено для розгляду за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.10.2023 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач, як службова особа ДСНС (заступник начальника 16 ДПРЗ) перебуваючи 04.03.2023 у приміщенні 16 ДПРЗ, яке знаходиться на території Костянтинівської міської територіальної громади, яка у спірний період була визначена як район ведення воєнних (бойових) дій, виконуючи свої службові обов`язки та отримав поранення, тому вважає, що виплата йому додаткової винагороди у розмірі збільшеної до 100 000,00 грн. з березня по липень 2023 року за перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я нараховано за наявності на те правових підстав.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.07.2024 у справі №233/6072/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 19.11.2024 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2024 року у даній справі скасовано та провадження у справі закрито.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22.11.2024 справу №233/6072/23 направлено до Черкаського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд цієї справи.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що згідно наказу Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 29.03.2018 №126 о/с «Про призначення, переведення звільнення осіб рядового і начальницького складу, працівників, внесення змін в облікові дані, надання соціальної відпустки, укладання контрактів, встановлення вислуги років», із відповідачем був укладений контракт №206/18 строком на 10 років, з 25.04.2018 по 24.04.2028.

Згідно наказ ГУ ДСНС України у Донецькій області від 27.02.2020 №46 о/с відповідача призначено на посаду заступника начальника 16 ДПРЗ, у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів, з 01.03.2020. Згідно з укладеним контрактом, відповідач взяв на себе зобов`язанні додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати вимоги Присяги служби цивільного захисту, статутів, наказів чи розпорядження керівників (начальників), свої службові обов`язки, підвищувати свою професійну майстерність, досягати позитивних результатів з фізичної підготовки. Також він був ознайомлений з функціональним обов`язками, грошовим та пенсійним забезпеченням. Крім того, відповідач був проінформований про основні вимоги, які висуваються до співробітників ДСНС України, їх ділових та моральних якостей, характеру та умов служби.

04.03.2023 приблизно об 11 год. 15 хв. в момент виходу відповідача із особистого службового кабінету приміщення адміністративної будівлі 16 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, розташованої за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Бурденко, 24, пролунав потужний вибух, тому ударною хвилею відповідача відкинуло на стіну.

Актом (форма Нцз-5) від 01.04.2023 року розслідування нещасного випадку, що стався 04.03.2023 року об 11.15 год. у 41 державній пожежно-рятувальній частині 16 державного пожежено-рятувального загону ГУ ДСНС України у Донецькій області встановлено, що нещасний випадок вважати пов`язаним з виконанням службових обов`язків у зв`язку з участю в бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора; за висновками розслідування скласти акт за формою Нцз-1; посадових осіб, причетних до травмування заступника начальника 16 ДПРЗ ОСОБА_1 не встановлено. Вказаний акт затверджено т.в.о. начальника 16 ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області 01.04.2023.

Згідно акту (форма Нцз-1) від 01.04.2023 року про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків ОСОБА_1 , 04.03.2023 року він отримав травму внаслідок проведення активної фази бойових дій на території Донецької області внаслідок військової агресії рф проти України. Вид події: 4-дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються в тому числі; 4.2 дія предметів, що розлітаються внаслідок вибуху. Діагноз згідно з довідкою лікувально-профілактичного закладу: згідно класифікатора МКХ-10- S71.1 «Внаслідок мінно вибухової травми великі рвані рани верхньої третини лівого стегна з пошкодженнями та розмозженням м`язів. Крапкова рана передньої черевної стінки. Травма на виробництві від 04.03.2023 року». Вказаний акт затверджено т.в.о. начальника 16 ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області 01.04.2023.

22.08.2023 начальником ГУ ДСНС у Донецькій області видано наказ №НС-1410/50 «Про призначення комісії ГУ з проведення службового розслідування», в якому зазначено, що під час вивчення матеріалів справи нещасного випадку від 01.04.2023, який стався 04.03.2023 із заступником начальника 16 ДПРЗ ОСОБА_1 та його особистого пояснення від 11.03.2023 і враховуючи вимоги наказу МВС України №35 від 26.01.2023 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» було встановлено, що отримання травми ОСОБА_1 04.03.2023 відбулося не під час безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення заходів, а під час виконання службових обов`язків за місцем несення служби, у зв`язку з чим висновки форми Нцз-5 розслідування нещасного випадку від 01.04.2023 не відповідають дійсності (т.1 а.105-106).

25.08.2023 комісією ГУ ДСНС у Донецькій області, яка створена на підставі наказу начальника ГУ ДСНС у Донецькій області № НС-1410/50 від 22.08.2023 складено висновок за фактом недостовірності інформації, яка викладена у висновку проведеного розслідування нещасного випадку, який трапився із заступником начальника 16 ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області Клімовим А.О.

Згідно вказаного висновку, комісія вважає: начальнику 16 ДПРЗ полковнику служби цивільного захисту ОСОБА_2 здійснити проведення повторного розслідування нещасного випадку, перегляду затвердженого акту форми Нцз-5 розслідування, нещасного випадку від 01.04.2023 зі зміною висновків розслідування, згідно наказу МНС України від 18.08.2006 № 540 «Про затвердження Інструкції про порядок розслідування, ведення обліку нещасних випадків, в органах і підрозділах МИС України» та з урахуванням положень наказу МВС України від 26.01.2023 №35 «Про затвердження Порядку та умов виплати, на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Здійснити заходи щодо відшкодування зайво сплачених коштів заступнику начальника 16 ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області ОСОБА_1 у загальному розмірі 267327,51 грн.

Наказом начальника ГУ ДСНС у Донецькій області №275-НВ/50 від 02.09.2023 зобов`язано начальника 16 ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області Нечволода С.В: підготувати наказ та притягнути до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків, що призвело до наявних недоліків наступних підлеглих: ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; провести повторне розслідування нещасного випадку, переглянути затверджений акт форми Нцз-5 розслідування нещасного випадку від 01.04.2023 зі зміною висновків розслідування, згідно наказу МНС України від 18.08.2006 № 540 «Про затвердження Інструкції про порядок розслідування, ведення обліку нещасних випадків в органах і підрозділах МНС України» та з урахуванням положень наказу МВС України від 26.01.2023 № 35 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту»; здійснити заходи щодо відшкодування зайво сплачених коштів заступнику начальника 16 ДПРЗ Головного управління підполковнику служби цивільного захисту ОСОБА_1 у загальному розмірі 267327,51 грн.

На виконання вимог вказаного наказу, 04.09.2023 начальником 16 ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області Нечволода С.В видано наказ №769 «Про призначення комісії з повторного розслідування нещасного випадку».

Як вбачається з акту (форма Нцз-1) від 15.09.2023 про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків ОСОБА_1 , 04.03.2023 він отримав травму внаслідок проведення активної фази бойових дій на території Донецької області внаслідок військової агресії РФ проти України. Вид події: 4-дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються в тому числі; 4.2 дія предметів, що розлітаються внаслідок вибуху. Діагноз згідно з довідкою лікувально-профілактичного закладу: згідно класифікатора МКХ-10-S71.1 «Внаслідок мінно вибухової травми великі рвані рани верхньої третини лівого стегна з пошкодженнями та розмозженням м`язів. Крапкова рана передньої черевної стінки. Травма на виробництві від 04.03.2023», який затверджено т.в.о. начальника 16 ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області 15.09.2023.

Актом (форма Нцз-5) від 15.09.2023 розслідування нещасного випадку, що стався 04.03.2023 об 11 год 15 хв. у 41 державній пожежно-рятувальній частині 16 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Донецькій області встановлено, що нещасний випадок вважати таким, що пов`язаний з виконанням службових обов`язків перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) воєнних (бойових) дій, згідно наказу Головнокомандувача ЗСУ від 01.04.2023 №89 «Про визначення районів ведення (здійснення) воєнних (бойових) дій» Костянтинівська міська територіальна громада - визначена як район ведення воєнних (бойових) дій. За висновками розслідування скласти акт за формою Нцз-1; акти розслідування нещасного випадку за формою Нцз-5, затверджений 01.04.2023 та акт про нещасний випадок за формою Нцз-1, затверджений 01.04.2023 визнати недійсним; посадових осіб, причетних до травмування заступника начальника 16ДПРЗ ОСОБА_1 не встановлено. Вказаний акт затверджено т.в.о. начальника 16ДПРЗ ГУ ДСНС у Донецькій області 15.09.2023.

Таким чином, на думку позивача, всупереч наказу МВС України від 26.01.2023 №35 та без правових підстав ОСОБА_1 було включено до наказів 16 ДПРЗ від 11.03.2023 №15 о/с, від 11.04.2023 №20 о/с, від 11.05.2023 №27 о/с, від 12.06.2023 №32 о/с, від 12.07.2023 №40 о/с і поданнів 16 ДПРЗ про виплату особам рядового і начальницького складу додаткової винагороди з березня по липень 2023 року (копії наявні в матеріалах справи), та як наслідок необґрунтовано нараховано йому додаткову винагороду у розмірі 387327,51 грн, тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (надалі -Постанова №168).

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктами 2-1, 3 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до окремого дорученням від 22.03.2022 №021-01-одппу «Про виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», ДСНС доручено здійснювати нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, з урахуванням Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу у період дії воєнного стану (далі - Рекомендації).

Відповідно до пункту 1 Рекомендацій з 24 лютого 2022 року та на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - заходи), розмір цієї винагороди збільшується до 100000 гривень включно з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах за минулий місяць.

На виконання пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» наказом МВС України від 26.01.2023 №35 затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Порядок №35), який застосовується з 01 лютого 2023 року, п. 3 якого визначено, що особам, визначеним у пункті 2 цих Порядку та умов, які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах

Відповідно до п.п. 1 п. 5 Наказу МВС України від 26.01.2023 №35 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» - До наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені в пункті 3 цих Порядку та умов, у тому числі, які:

1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із забезпеченням здійснення заходів, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) - з дня отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення, за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

Відповідно до Положення про 16 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (у редакції наказу ДСНС від 26.04.2021 №242) 16 ДПРЗ утворено з метою запобігання шляхом завчасного реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію, або пом`якшення її можливих наслідків та реагування і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, гасіння пожеж, аварійно-рятувальних та інших невідкладних в зоні відповідальності за територіальним принципом.

Згідно п.п. 2.1.5 п. 2.1 розділу 2 Положення про 16 ДПРЗ принципами діяльності є: Забезпечення постійної готовності до оперативного реагування на пожежі та НС як у мирний час, так і в умовах особливого періоду.

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 розділу 4 Положення про 16 ДПРЗ до обов`язків 16 ДПРЗ належить організація функціонування 16 ДПРЗ у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу пожежних, пошукових та інших невідкладних робіт в умовах НС, НП або загрози її виникнення.

Наказом ГУ ДСНС України у Донецькій області «Про підвищення оперативної готовності та забезпечення реагування на надзвичайні ситуації» від 21.02.2022 НС-1/49 продовжено посилений несення гарнізонної служби для особового складу структурних підрозділів Головного управління з 21 лютого 2022 року до окремого розпорядження. Організовано чергування в цілодобовому режимі, в т.ч. за місцем мешкання в телефонному режимі та інші обов`язки.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , станом на час виникнення спірних правовідносин перебував на посаді заступника начальника 16 ДПРЗ.

Проаналізувавши Положення про 16 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області та наказ ГУ ДСНС України у Донецькій області «Про підвищення оперативної готовності та забезпечення реагування на надзвичайні ситуації» від 21.02.2022 НС-1/49, з врахуванням обставин про введення з 24.02.2022 військового стану в України, на відміну від інших, ОСОБА_1 у спірному періоді мав посиленні службові зобов`язання (постійно при виконанні службових обов`язків).

Судом враховано, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2023 №89 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» - Костянтинівська міська територіальна громада в період з 01 по 31 березня 2023 року була визначена, як район ведення воєнних (бойових) дій, тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як службова особа ДСНС на постійній основі був залучений до заходів пов`язаних з перебуванням в районах ведення воєнних (бойових) дій, що в повному обсязі підпадає під критерії п.п. 5 п. 4, п.п. 1 п. 5 Наказу МВС України від 26.01.2023 №35 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту».

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 18.08.2006 №540 затверджена Інструкція про порядок розслідування, ведення обліку нещасних випадків в органах і підрозділах МНС України (далі Наказ №540).

Крім того, судом встановлено, що наказом 16-го Державного пожежно-рятувального загону від 04.03.2023 №139 «Про призначення комісії із розслідування нещасного випадку» комісії вирішила провести розслідування нещасного випадку та надати відповідні документи на затвердження. Наказом 16-го Державного пожежно-рятувального загону від 17.03.2023 №209 «Про продовження строку розслідування нещасного випадку» відповідно до вимог п.п. 2.5 Наказу № 540 продовжено строк розслідування нещасного випадку до 01.04.2023. Крім того, наказом 16-го Державного пожежно-рятувального загону від 04.09.2023 №769 «Про призначення комісії із повторного розслідування нещасного випадку» зобов`язано комісію у терміни до 08.09.2023 провести повторне розслідування нещасного випадку та надати відповідні документи на затвердження.

Отже, позивачем було призначено саме розслідування нещасного випадку відповідно до Розділу 2 Наказу №540, яке не є «спеціальним розслідуванням» відповідно до Розділу 3 цього ж наказу №540.

Суд зазначає, що у разі виникнення необхідності у повторному розслідуванні нещасного випадку та призначенні комісії для цього, керівником органу чи підрозділу ДСНС, за наявності до того підстав передбачених п.п. 3.1 Наказу №540, повинен видати наказ саме про спеціальне розслідування нещасного випадку.

Однак, як встановлено судом, наказ 16-го Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС в Донецькій області від 04.09.2023 №769 «Про призначення комісії із повторного розслідування нещасного випадку» фактично не є наказом відповідно до п.п. 3.3 Наказу №540 щодо спеціального розслідування нещасного випадку та призначення складу комісії, не містить підстав для проведення спеціального розслідування передбачених п.п. 3.1 Наказу №540.

Крім того, відповідно до п.п. 3.15 Наказу №540 у разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник органу і підрозділу МНС України з метою забезпечення об`єктивності спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії, вжити заходів до активізації роботи щодо запобігання виникненню подібних випадків, притягнути до відповідальності посадових осіб органів і підрозділів МНС України, які порушили вимоги законодавства про охорону праці.

Разом з цим, із зі змісту акту Нцз-5 від 01.04.2023, акту Нцз-1 від 15.09.2023, акту Нцз-5 від 15.09.2023 вбачається, що повторне розслідування нещасного випадку було проведено комісією в певній частині в одному і тому ж складі (юрисконсульт 1 категорії ОСОБА_8 , начальник служби (охорони праці) Людмила Панченко).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

Подібні висновки щодо застосування ст. 1215 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 07 березня 2018 року у справі №517/186/17, від 28 березня 2018 року у справі №173/166/17, від 03 травня 2018 року у справі №473/2859/17.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце по даній справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

Матеріалами справи підтверджено, що кошти 16 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області у загальній сумі 387327,51 грн за шкоду завдану здоров`ю ОСОБА_1 були виплачені йому добровільно, на законних підставах, за відсутності рахункової помилки з їх боку та не містять недобросовісності відповідача щодо отримання таких коштів.

Конституційний Суд України зазначав, що «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права» (абзац 3 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Крім того, Конституційний Суд України також акцентував, що держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини ( ч. 2 статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією; з цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне юридичне регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (абзац 1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Наведені юридичні позиції Конституційного Суду України є застосовними до реалізації також соціальних та економічних прав і свобод людини, оцінки державного втручання до їх сфери, зокрема права на соціальний захист та виплати (ч. 1 статті 46 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, інші види допомоги.

Конституційний Суд України зауважив, що зміст права на соціальний захист, гарантований ст. 46 Конституції України, узгоджується з її приписами, за якими, зокрема, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Конституційний Суд України наголосив, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина 1 ст. 17);

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина 5 ст. 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина 1 ст. 65).

Конституційний Суд України вказував, що:

- «визначений законами України відповідно до положень ст. 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців, членів інших військових формувань, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування, а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод,

- «Соціальні гарантії військовослужбовців випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій» (абзаци 10, 11 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004

- «Норми-принципи ч. 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер» (перше речення абзацу 8 підпункту 2.2 пункту 2 Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

Також Конституційний Суд України у Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 сформулював юридичну позицію щодо розуміння змісту статтей 17, 65 Конституції України і визначив, що громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до ч. 5 статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладається обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, встановленими у ст. 46 Основного Закону України; закріплення в Конституції України обов`язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей (абзаци 2 -4 пункту 3 мотивувальної частини).

У Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що приписи ст. 17 містяться в розділі I «Загальні засади» Конституції України, який визначає такі основи конституційного ладу в Україні, як, зокрема, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканність України, захист яких покладається на Збройні Сили України та інші військові формування. Зазначене є підставою для висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту (абзаци 1, 3, 4 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України вважає, що з урахуванням вимог ч. 5 статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Крім того, предметом законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців є питання, пов`язані з тим, що статус військовослужбовців обумовлює високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров`я чи навіть загибелі під час виконання службових обов`язків під час захисту Вітчизни.

Така позиція відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо людських прав військовослужбовців від 24 лютого 2010 року CM/Rec (2010)4, відповідно до якої: якщо військовослужбовці отримують поранення під час служби, їм слід надавати належне медичне обслуговування та, за потреби, надбавки; має також існувати система компенсацій і, за потреби, надбавок у разі смерті на службі у збройних силах; для осіб, які залишають збройні сили, та які отримали поранення або захворіли внаслідок служби, має бути доступна відповідна компенсаційна схема (пункти 72, 73).

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ