Ухвала

від 07.02.2025 по справі 600/504/25-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченіадміністративного позову

07 лютого 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/504/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову за адміністративним позовом приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Янтар до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов.

УС Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Янтар (далі позивач, заявник) звернулося до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язків начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.09.2024 №137124 про застосування до приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Янтар адміністративно-господарського штрафу в сумі 51000 грн;

визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов`язків начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.09.2024 №137125 про застосування до приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Янтар адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Одночасно, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:

зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.09.2024 № 137124 про стягнення з ПП ВКФ ЯНТАР адміністративно-господарського штрафу у сумі 51000 грн до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

зупинити дію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.09.2024 № 137125 про стягнення з ПП ВКФ ЯНТАР адміністративно- адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви заявник вказував, що за результатами проведення перевірки інспекторами Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.08.2024, в якому зафіксовано начебто порушення вимог Закону України Про автомобільний транспорт приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Янтар. На підставі акту, Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.09.2024 № 137124 у сумі 51000 грн та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу про стягнення 10.09.2024 № 137125 у сумі 17000 грн. Позивач вважає, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу винесені з порушенням норм права, у зв`язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню. На переконання, позивача, очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Вважає, що стягнення грошових коштів з приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма ЯНТАР призведе до порушення фінансового стану та роботи підприємства, а у випадку задоволення позовних вимог для відновлення порушених прав позивача, потребуватиме значних зусиль, часу та витрат на повернення коштів, що є підставою для застосування заходів забезпечення позову відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України. З урахуванням вищевикладених мотивів, позивач вважаємо, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом

Враховуючи положення п. 10. ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 4 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, ст. 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

У розумінні наведених норм закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутня можливість у витребуванні додаткових доказів в порядку ст. ст. 70 - 77 КАС України, які б змогли надати суду можливість забезпечити позов.

Таким чином, в справах, у яких заявлені клопотання про забезпечення позову, обов`язок доказування покладається на заявника.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник просить зупинити дію постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.09.2024 № 137124 та №137125, до набрання судовим рішенням законної сили в даній справі.

Суд вважає, що заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Як вже зазначалось вище, заявник повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Суд зауважує, що посилання заявника на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та може привести до виникненню ускладнень її фінансового становища, ґрунтуються на припущеннях, та не можуть відповідати розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову.

Судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам платника спірною постановою.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.12.2022 у справі №140/8745/21 зауважив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов`язаних з виконанням рішення суду, або про очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у адміністративному провадженні.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Крім того, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Необхідно зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Проте, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам, яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду заявник не надав будь-яких доказів.

При цьому, суд наголошує, що встановлення правомірності/протиправності постанов відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.09.2024 № 137124 та №137125 можливе за наслідками судового розгляду справи по суті.

Тобто, оцінку вказаним діям і рішенням відповідача можливо буде надати за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Факт протиправності дій відповідача, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та суперечить ст. 150, ст. 151 КАС України.

Застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про ймовірність порушення у майбутньому його прав та інтересів оскаржуваним рішенням.

Разом з тим, суд зауважує, що позивачем не було надано жодних доказів того, що станом на момент подання заяви про забезпечення позову відповідачем пред`явлено до примусового виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.09.2024 № 137124 та №137125, позивачем не надано доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаної постанови.

Поряд з цим суд звертає увагу і на положення п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження, якими передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, виконавець зупиняє вчинення будь-яких виконавчих дій, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, лише в межах виконавчого провадження.

Натомість, розглядаючи заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, судом встановлено не подання заявником доказів вчинення відносно нього виконавчих дій у межах виконавчого провадження щодо примусового виконання оскаржуваної постанов від 10.09.2024 №137124 та №137125. Наведене виключає можливість застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник.

При цьому, судом встановлено, що станом на дату подання цієї заяви відповідно до відомостей Єдиного реєстру боржників щодо нього відсутні жодні виконавчі провадження.

Таким чином, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які вказували б на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які мали би реальний характер, та унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у цій справі. Обставин щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, заявником не наведені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому, відповідно, відсутні правові підстави для задоволення заяви заявника про забезпечення позову.

Окрім того, заявником і не наведено обґрунтованих підстав для забезпечення позову згідно пункту 2 ч. 2 статті 150 КАС України (щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень).

Отже, розглянувши заяву заявника про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суд приходить до висновку про відсутність достатніх та обґрунтованих правових підстав для її задоволення, оскільки у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не надано і не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або ж зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття відповідних заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На переконання суду, заявником наведені виключно припущення стосовно можливих наслідків заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а також не доведено існування обставин, передбачених ст. 150 КАС України.

Таким чином, оцінивши доводи, викладенні в заяві про забезпечення позову, та враховуючи не подання позивачем доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної у цій справі постанови відповідача, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення даного позову.

Поряд з цим суд роз`яснює позивачу, що у разі звернення відповідача до органу державної виконавчої служби з приводу примусового виконання постанов від 10.09.2024 №137124 та №137125 та відкриття відповідного виконавчого провадження, позивач не позбавлений права звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення цього позову відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України, з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження.

Аналогічна позиція викладена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 14.08.2024 у справі № 600/2604/24-а, від 09.10.2024 у справі № 600/3370/24-а.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Виходячи з викладених представником позивача обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73 - 77, 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.К. Левицький