Постанова

від 04.02.2025 по справі 440/4730/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 р. Справа № 440/4730/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 (суддя Г.В. Костенко), повний текст складено 21.08.24) по справі № 440/4730/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький колісний завод" (далі позивач, ПАТ "Кременчуцький колісний завод") звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС України у Полтавській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Полтавській області 19.01.2024 №00009090701, №00009070701, №00009060701.

05.06.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заяви про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Полтавській області 19 січня 2024 року: №00009090701, №00009070701, №00009060701, а також №00009080701.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 року прийнято до розгляду та приєднати до матеріалів справи заяву Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" про збільшення позовних вимог.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Полтавській області 19 січня 2024 року №00009090701, №00009070701, №00009060701, №00009080701.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" витрати зі сплати судового збору в сумі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 по справі № 440/4730/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що станом на кінець перевірочного періоду в розріз з умовами договору поставки від 20.07.2021 № 1/20-07-21, де чітко визначено строки поставки (7 (семи) днів з моменту оплати її вартості) та дати переходу власності на товар покупцю ТОВ «Енергомаш-Інвест», фактичного постачання брухту в повному обсязі не відбулося (металобрухт не відвантажено), при тому, що грошові кошти (передплата) отримані на розрахунковий рахунок постачальника ПрАТ «КрКЗ» в повному обсязі в розмірі 23000000 гривень. Перевіркою встановлено, що ПрАТ «КрКЗ» на виконання умов вищевказаного договору на поставку промислового брухту сталевого легковагового іншому СГ скористалося пільговими умовами, визначеними законодавством України.

Зазначає, що виходячи з того, що постачання звільненого від оподаткування металобрухту, а також визначені законодавством переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів діяли тільки до 1 січня 2022 року, ПрАТ «КрКЗ» не будучи обізнаним, які товарні позиції металобрухту згідно з УКТ ЗЕД будуть звільнені від оподаткування і відходи якого брухту будуть постачатись даному покупцеві в подальшому. Враховуючи викладене, визначити правомірність застосування пільги на всю суму попередньої оплати не є можливим, оскільки не відома інформація щодо фактичного відвантаження металобрухту, який би підпадав під вимоги п. 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Вказує, що ПрАТ «КрКЗ» в декларації з податку на додану вартість за липень 2021 віднесено до операцій звільнених від оподаткування податком на додану вартість всю суму отриманих коштів (передплату) відповідно вищеописаного договору поставки металобрухту, але враховуючи факт відсутності повного обсягу постачання металобрухту на кінець звітного періоду, підприємством безпідставно (без підтверджуючих на це документів) занижено обсяг операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою 20% на суму фактично не проведених (не здійснених) пільгових операцій, а саме фактичне постачання (відвантаження) металобрухту в розмірі 16 615 234 грн., що потягло за собою заниження податкового зобов`язання з ПДВ 3 323 047 грн. не нарахованого та не сплаченого до бюджету, при тому, що законодавством України.

Зазначає, що ПрАТ «КрКЗ» 02.08.2021 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну від 26.07.2021 № 2000518 стосовно отриманої передплати згідно договору на реалізацію металобрухту, складену за нульовою ставкою ПДВ з ТОВ «Енергомаш-Інвест», обсяг постачання без урахування ПДВ 23 000 000 грн., сума ПДВ 0,00 грн. Так як постачання металобрухту в повному обсязі не відбулося, підприємством допущено помилку під час заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, де невірно застосовано ставку оподаткування ПДВ на не відвантажений металобрухт, чим порушено п. 1201.3 ст. 1201, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Таким чином, наполягає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними у повному обсязі.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідачів підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2022 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 05.01.2022 №21-П була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 30.09.2021 роки. Термін проведення перевірки продовжувався на 10 робочих днів з 14.02.2022р. згідно наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 09.02.2022р. № 194-П. В зв`язку з введенням правового режиму воєнного стану, з 24.02.2022р. перевірка була призупинена. З 08.12.2023р. була поновлена.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 12917/16-31-07-01- 02/00231610 від 18.12.2023р.( т. 1 а. с. 29-59).

ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" на вказаний акт подали заперечення (т. 1 а.с. 20-21), згідно відповіді ДПС України ГУ ДПС у Полтавській області від 12.01.2024р. № 722/6/16-31- 07-01-08 (т. .1 а.с. 11-14) висновки акта перевірки № 12917/16-31-07-01-02/00231610 від 18.12.2023р. в частині порушення щодо не включення до складу доходів суми прощених установою банку несплачених відсотків за користування банківським кредитом та заниження податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість з отриманої передплати за операціями та брухтом чорних металів залишено без змін, а заперечення без задоволення.

19.01.2024 ГУ ДПС у Полтавській області за результатами акту були прийняті податкові повідомлення рішення: № 00009090701 (Т 1 а.с. 18 (звор. бік)- 19) сума штрафних санкцій 170,00грн. (допущення помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної № 2000518 від 26.07.2021р., обсяг постачання в розмірі 23 000 000грн.), №00009070701(Т. 1 а.с. 15 (звор. бік)- 16) сума податкового зобов`язання та штрафних санкцій (штраф) у розмірі 683782,50грн. (сума зменшення бюджетного відшкодування 547026,00грн. та загальна сума фінансових санкцій 136756,50грн.), №00009060701 (Т 1 а.с. 17) сума донарахованого податку, який підлягає сплаті 1 576 021грн. та загальна сума фінансових санкцій 394 005,25грн., №00009080701 (Т. 3 а. с. 86), яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на суму 1200000грн.

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень відповідача, з урахуванням чого вважав, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, що буде мати наслідки усунення порушеного нашого права.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як визначено п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV).

Первинним, згідно з приписами статті 1 Закону №996-ХІV, є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо її закінчення.

У силу вимог статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Відповідно до позиції відповідача зазначеній у відповіді ДПС України ГУ ДПС у Полтавській області від 12.01.2024р. № 722/6/16-31- 07-01-08 (т. .1 а.с. 11-14), позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1. ст. 189, п. 198.5. ст. 198, п. 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України, в частині заниження податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість з отриманої передплати за операціями з не відвантаженим промисловим брухтом сталевим. Згідно даних бухгалтерського обліку та банківських виписок встановлено, що ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" 26 липня 2021 отримало грошові кошти від ТОВ "Енергомаш-Інвест" (податковий номер 31839996) в розмірі 23000000 грн., призначення платежу: За договором поставки № 1/20-07-21 за постачання металобрухту чорних металів від 20.07.2021, без ПДВ. На отриману передплату ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" складено податкову накладну від 26.07.2021 № 2000518, зареєстровану в ЄРПН 02.08.2021, де визначено обсяги постачання (база оподаткування без урахування податку на додану вартість) 23 000 000 грн. та включено до складу податкового зобов`язання з ПДВ за липень 2021 з "0" ставкою ПДВ, як реалізація промислового брухту сталевого, код УКТ ЗЕД 7204 в кількості 2875 тн. по ціні 8 000 грн. за тону. Перевіркою даних бухгалтерського обліку, а саме відомості аналітичного обліку розрахунків по рахунку 3602 «Розрахунки з покупцями за інші оборотні активи» за період з липня 2021 по вересень 2021 ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" реалізовано ТОВ "Енергомаш-Інвест" металобрухт на суму 6 384 766 грн. До перевірки надано завірені головним бухгалтером ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" копії накладних на відпуск сталевого лома автомобілем згідно Договору № 01/20-07-21 від 20.07.2021 в кількості 812,33 тн. на суму 6 384 766 грн. Бухгалтерське проведення операцій: Дт 6802 "Розрахунки по авансам» Кт 3602 "Розрахунки з покупцями за інші оборотні активи" Дт 3602 "Розрахунки з покупцями за інші оборотні активи" Кт 7120 "Дохід від реалізації інших оборотних активів". Станом на кінець звітного періоду (30.09.2021) залишок невідвантаженого металобрухту покупцеві ТОВ "Енергомаш-Інвест", на який постачальником, а саме ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" неправомірно застосована "0" ставка ПДВ становить 16 615 234 грн.

Тобто, з наданої податковим органом відповіді вбачається, що єдиним аргументом останнього є те, що станом на 30.09.2021 року постачання металобрухту в повному обсязі не відбулося, підприємством допущено помилку під час заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, де невірно застосовано ставку ПДВ на не відвантажений металобрухт, чим порушено п. 120-1.3 ст. 120-1, п. 201.1., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-IV (із змінами та доповненнями)".

Щодо зазначеного колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 120-1.3. ст. 120-1 ПКУ передбачено відповідальність за допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, виявлених контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної за заявою покупця, - тягне за собою накладення на платника податку - продавця штрафу в розмірі 170 гривень та зобов`язання виправити такі помилки.

Аналізуючи зазначене вище, колегія суддів вважає недоречним посилання контролюючого органу на дану норму, оскільки перевірка податковим органом була проведена не за заявою покупця.

Що стосується помилки під час заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, твердження, що не невірно застосовано ставку оподаткування ПДВ на невідвантажений металобрухт, колегія суддів зазначає наступне.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі ПКУ).

Згідно з п. 189.10 ст. 189 ПКУ якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов`язання з ПДВ.

Відповідно до п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПКУтимчасово, до 1 січня 2027 рокувід оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД.

Переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільняються від обкладення ПДВ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2022 року №337).

Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, звільняються від оподаткування ПДВ.

При цьому, металобрухт це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Порядок пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних ПДВ операціях, а частково в неоподатковуваних ПДВ операціях встановлено ст. 199 ПКУ.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПКУ у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Пунктом 199.2 ст. 199 ПКУ передбачено, що частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно з п. 199.3 ст. 199 ПКУ платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Враховуючи викладене, якщо у платника ПДВ, внаслідок розібрання (демонтажу) ліквідованого необоротного активу, утворюється брухт чорних і кольорових металів, який надалі постачається на митній території України із застосуванням режиму звільнення від оподаткування ПДВ, встановленого п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, то у такого платника ПДВ виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ згідно з п. 199.1 ст. 199 ПКУ за придбаними з ПДВ товарами/послугами (наприклад послугами із оренди приміщення, зв`язку, комунальними послугами, канцелярським приладдям тощо), що використовуються як в оподатковуваних ПДВ операціях, так і неоподатковуваних ПДВ операціях (операціях з постачання брухту чорних і кольорових металів).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Договір це домовленість обох сторін, що його укладають, зміни можуть бути внесені лише сторонами договору. Ціну договору визначено у 23 000 000,00грн., покупцем умови договору з оплати виконані в повному обсязі, продавцем, в свою чергу, виконані умови діючого законодавства з приводу реєстрації податкової накладної, оскільки факт передоплати товару, як перша подія, відповідно до положень п. 185.1 ст. 185 ПК України, зумовив обов`язок продавця в силу вимог п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України сформувати та направити для реєстрації податкову накладну.

На виконання умов договору, покупцем здійснювалися відвантаження товару, станом на 01.12.2023р. обсяг відвантажених відходів металів та брухту чорних металів становив на суму 28 372 092,31грн. На кожне постачання товарів складалися накладна на відпуск сталевого лома, товарно-транспортна накладна та перепустка (на заїзд транспорту та отримання товару на території ПрАТ «КрКЗ»), копії яких наявні в матеріалах справи.

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, що всі документи, оформлені в ході виконання договору поставки, що долучені до матеріалів справи, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статей 198, 201 ПК України, частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, спричиняють втрату такими первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо твердження відповідача про наявність обмежень, визначених у підрозділі 2 перехідних положень ПКУ, де пільговий строк визначений до 01.01.2022р., колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" від 30.11.2021р., внесено зміни у підрозділі 2 перехідних положень у пункті 23 цифри "2022" замінити цифрами "2027", тобто пільговий період визначено до 01.01.2027р.

Правова позиція щодо правомірності тверджень позивача також знаходить своє відображення у постановах Верховного суду України, зокрема у постанові суду від 01 лютого 2023 року по справі №140/506/22 судом зазначено, що "Надаючи правову оцінку висновкам судів, Верховний Суд звертає увагу на те, що пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої Ї дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З огляду на положення цієї норми, у платника податку на додану вартість виникають податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а відтак і обов`язок зареєструвати податкові накладні, за першою із подій: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок, або дата надання послуг.

Аналогічний підхід щодо необхідності реєстрації податкової накладної за правилами першої, передбаченої пунктом 187.1 статті 187 ПК України події, був застосований Верховним Судом у справі № 360/2460/20, а також у справі №600/1878/20-а".

Що стосується строку дії договору, колегія суддів зазначає, що пунктом 10.2 визначено, що строк дії договору, за домовленістю сторін, визначений до 31.12.2022р. з автоматичним пролонгуванням на 1(один) рік, і далі щорічно на таких самих умовах, якщо зі сторін не висунула письмове повідомлення про закінчення терміну дії договору за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії.

Як зазначено позивачем, що станом на 01.12.2023р. в межах чинного договору було відвантажено товару на загальну суму 28 372 092,31грн. Поставка продукції здійснювалася на умовах DDP відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2020. Поставка товару відбувалася транспортом ТОВ "Енергомаш-Інвест" (перевізниками згідно договору про надання транспортних послуг).

Тобто, станом на дату закінчення податкової перевірки, договір між ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" та ТОВ "ЕНЕРГОМАШ-ІНВЕСТ" був чинним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, враховуючи норми, що регулюють спірні правовідносини та те, що станом на дату закінчення податкової перевірки, договір між ПрАТ "Кременчуцький колісний завод" та ТОВ "ЕНЕРГОМАШ-ІНВЕСТ" був чинним, фактичні поставки товару відбулися, жодних претензій у сторін договору щодо термінів поставки та строку дії договору були відсутні колегія суддів вважає висновки акта перевірки податкового органу № 12917/16-31-07-01-02/00231610 від 18.12.2023р. в частині порушення щодо не включення до складу доходів суми прощених установою банку несплачених відсотків за користування банківським кредитом та заниження податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість з отриманої передплати за операціями та брухтом чорних металів неправомірними та необґрунтованими, а тому спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення №00009090701, №00009070701, №00009060701, №00009080701 підлягають скасуванню.

Отже, адміністративний позов ПАТ "Кременчуцький колісний завод" обґрунтований та підлягає задоволенню.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином, суд, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 по справі № 440/4730/24 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло Постанова складена в повному обсязі 07.02.25.