Постанова

від 27.01.2025 по справі 520/16803/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 р.Справа № 520/16803/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/16803/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул"

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПТУЛ» (далі по тексту позивач, ТОВ «ТОПТУЛ») звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі також митний орган, відповідач, апелянт), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 100380/2024/000032/2 від 15.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100380/2024/000336 від 15.04.2024.

Харківський окружний адміністративний суд, рішенням від 24 жовтня 2024 року, позов ТОВ «ТОПТУЛ» задовольнив.

Визнав протиправними та скасував рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 100380/2024/000032/2 від 15.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100380/2024/000336 від 15.04.2024.

Стягнув з Київської митниці на користь ТОВ «ТОПТУЛ» сплачений судовий збір у сумі 6056 грн 00 коп.

Стягнув з Київської митниці на користь ТОВ «ТОПТУЛ» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп.

Київська митниця, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована твердженнями про невірне застосування судом першої інстанції приписів Митного кодексу України (надалі - МК України). Вказує, на те, що надана позивачем довідка не дає змогу перевірити митному органу таку складову митної вартості як транспортні витрати.

Посилався на численні «позиції» судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, постанови пленуму ВАСУ тощо.

Спростовує висновки суду І інстанції щодо надання позивачем на митне оформлення платіжної інструкції № 270 від 09.04.2024, що повністю не відповідає обставинам справи, стверджуючи, що позивач не надавав митному органу цю платіжну інструкцію. Також звертає увагу на «правову позицію» Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 14 липня 2021 року в справі № 520/11590/19, відповідно до якої адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Звертає увагу суду і на той факт, що позивачем не надано експортної декларації країни відправлення, а також перекладу на українську мову ненаданої декларації.

Вказує, що обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості наведено у графі 30 «Коригування» оскаржуваних рішень, що повністю відповідає як вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, так і вимогам для її заповнення, викладеним у Правилах № 598.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга Київської митниці задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судовим розглядом встановлені такі обставини.

Позивачем ТОВ «ТОПТУЛ» (Покупець) та Фірмою CAPITAL PRODUCTION Sp z o.o., Польща (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір №СР/2022/07/2 від 15.07.2022 поставки продукції (далі - Договір №СР/2022/07/2 від 15.07.2022).

Згідно з умовами Договору №СР/2022/07/2 від 15.07.2022 предметом є постачання Продавцем Покупцю продукції, асортимент якої визначається згідно з Інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Продукції), в рамках, встановлених цим Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору №СР/2022/07/2 від 15.07.2022 ціна на Продукцію, валюта платежу та строки оплати за цим Договором визначається Інвойсом (рахунок-фактура) до Договору.

Згідно з Інвойсом №04/0424-3 від 04.04.2024 Продавець зобов`язується поставити Покупцю товари (згідно переліку) в загальній кількості 12863 шт. на суму 51839,50 доларів США.

Умовами Інвойсу передбачено, що оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 180 днів після постави Продукції. Умови поставки: FCA, Польща, Гданськ.

Для здійснення митного оформлення поставленого товару уповноваженою особою декларанта ТОВ «ТОПТУЛ» подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №24UA100380313700U2 від 15.04.2024.

Разом з митною декларацією №24UA100380313700U2 від 15.04.2024 уповноважена декларантом особа надала пакет документів, необхідний для підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачений ст.53 МК України, а саме:

- Договір №СР/2022/07/2 поставки продукції від 15.07.2022 з додатками;

- Комерційний інвойс №04/0424-3 від 04.04.2024;

- Комерційний пропозиція CAPITAL PRODUCTION Sp z o.o від 15.12.2023;

- Декларацію митної вартості до ВМД №24UA100380313700U2 від 15.04.2024;

- Договір-заявку №3-02/04 на міжнародні автомобільні перевезення вантажів від 02.04.2024;

- Рахунок-фактуру №53 від 09.04.2024 до Договору-заявки №3-02/04 від 02.04.2024;

- Довідку про транспортні витрати №26 від 09.04.2024 для пред`явлення в Державну митну службу України;

- Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 09.04.2024 на перевезення вантажу за інвойсом: №04/0424-3 від 04.04.2024;

- Договір №010/0922 від 01.09.2022 про транспортно-експедиторське обслуговування;

- Замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу від 01.04.2024 №0104;

- Інвойс №04/0424/3 від 04.04.2024 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу в контейнері №CSLU1585016 (інвойс №04/0424-3 від 04.04.2024);

- Платіжна інструкція в іноземній валюті №270 від 09.04.2024 (передоплата за товари згідно договору № СР/2022/07/2 від 15.07.2022; інвойс №04/0424-3 у розмірі 51 839,50 USD);

- Коносамент (Bill of lading) №462639143DEL від 04.02.2024;

- Інвойс №10572472656 від 14.03.2024 на оплату перевезень за коносаментом №462639143DEL від 04.02.2024;

- Митна декларація країни відправлення №6974642 від 24.01.2024;

- Інвойс (Invoice) №G-44 від 23.01.2024;

- Проформа-інвойс (Proforma Invoice) №JK-918-23 від 14.08.2023;

- Платіжне доручення №SR23IB10823604DS від 23.08.2023;

- Платіжне доручення №SR24IB01726671DS від 05.02.2024;

- Платіжне доручення №SR24IB04507436DS від 29.03.2024;

- Прайс-лист виробника «JK INDUSTRIAL CORPORATION» від 01.09.2023.

Після подачі митної декларації та пакету документів, митницею було направлено електронний запит (повідомлення) (ідентифікатор повідомлення 6666dd65-8335-43f1-adc3-3a4bd4de9990) представнику декларанта наступного змісту:

«Товар (3, 4) Відповідно до ст. 363 Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 31.07.2015 № 684 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю», наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», просимо Вас надати всі документи які були підставою для декларування товарів за митною декларацією. Додатково повідомляємо, що у відповідності до п. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

Уповноваженою особою декларанта було направлено відповідь на запит митниці (вих. №15/04-24-1 від 15.04.2024) та повідомлено, що разом з митною декларацією було надано у повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, перелік яких визначений ч.2 ст.53 МК України.

Для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України, на умовах поставки FCA Gdansk PL), відповідно до частини 2 статті 53 МКУ та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, були надані:

- договір від 01.09.2022 №010/0922 між CAPITAL PRODUCTION Sp z.o.o. та ТОВ «ТОПТУЛ» на виконання транспортно-експедиційних послуг на території Польщі за маршрутом м.Гданськ - м. Лодзь;

- заявку на перевезення №0104 від 01.04.2024;

- інвойс №04/0424/3 від 04.04.2024 за транспортно-експедиційне обслуговування вантажу в контейнері CSLU1585016, за маршрутом м. Гданськ - м.Лодзь, Польща;

- договір-заявка №3-02/04 від 02.04.2024 між ПП «Транспортник» та ТОВ «ТОПТУЛ» на перевезення вантажу за маршрутом м.Лодзь - м.Київ

- рахунок №53 від 09.04.2024 від ПП «Транспортник» за міжнародні транспортні перевезення вантажу за маршрутом м. Лодзь - м. Київ;

- довідка №26 від 09.04.2024 від ПП «Транспортник» за міжнародні транспортні перевезення за маршрутом м. Лодзь - м. Київ;

- комерційна цінова пропозиція від 15.12.2023, яка включає інформацію щодо переліку продукції, її кількості, та іншої інформації необхідної для здійснення замовлення, та яка була підтверджена (засвідчена) печатками ТОВ «ТОПТУЛ» і CAPITAL PRODUCTION Sp z.o.o.;

- платіжний документ № 270 від 09.04.2024 (попередня оплата за товар, з інвойсами).

Уповноважена декларантом особа повідомила митниці, що для підтвердження всіх складових вартості товару було надано наступні документи:

- Інвойси №G-44 від 23.01.2024 від «ЛС INDUSTRIAL CORPORATION»;

- Експортна декларація №6974642 від 24.01.2024;

- Коносамент №462639143DEL від 04.02.2024;

- Прайс-лист виробника від 01.09.2023;

- Проформа JK-918-23 від 14.08.2023;

- Документи, що підтверджують попередню оплату за товар та транспортно-експедиційне обслуговування (платіжне доручення №SR23IB10823604DS від 23.08.2023 та платіжне доручення №SR24IB01726671DS від 05.02.2024; №SR24IB04507436DS від 29.03.2024).

Уповноважена декларантом особа просила визначити митну вартість товару на підставі наданих до митної декларації №24UA100380313700U2 документів, як таких, що в повному обсязі підтверджують митну вартість.

Після цього, Київська митниця знову направила декларанту повідомлення (ідентифікатор повідомлення a991a82b-0657-4ee0-b749-ac6f82a24a68) такого змісту: «На виконання положень ст.ст. 52-55, 57, 58, 335 - МКУ, п. 44.1 cт. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за ЕМД від 15.04.2023 № 24UA100380313700U2 встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: 1) при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA- GDANSK», як це зазначено у МД від 15.04.2024 № 24UA100380313700U2, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. 2) В рахунку від 04.04.2024 № 04/0424/3 зазначено, що вартість транспортно-експедиційного обслуговування вантажу в контейнері складає 1520 $.

Транспортно-експедиційне обслуговування вантажу включає перевалку в порту, перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи та інші пов`язані послуги, проте не вказано вартість кожної окремої складової транспортно-експедиційного обслуговування вантажу. 3) Згідно п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 15.07.2022 № СР/2022/07/2 постачання продукції за Договором здійснюється на підставі Замовлення, Згідно п. 3.3 контракту Замовлення має включати інформацію щодо переліку продукції, її кількості, строків поставки та іншої інформації необхідної для здійснення замовлення. Замовлення до митного оформлення не надано. 4) Відповідно до п. 2.1 зовнішньоекономічного договору від 15.07.2022 № СР/2022/07/2 ціна на Продукцію, валюта платежу та строки оплати за цим Договором визначається Інвойсом (Рахунок-Фактури) до Договору. Проте, у інвойсі від 04.04.2024 № 04/0424-3 не визначено, що входить у ціну товару та сроки оплати. 5) У гр.44 митної декларації зазначено подання банківського платіжного документу, що стосується товару від 09.04.2024 №270, але надано рахунок-фактуру (інвойс) від 04.04.2024 № 04/0424-1, банківського платіжного документу не надано. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Тому відповідно до ч. 2 cт. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою з`ясування питання щодо повноти та достовірності поданої інформації про ціну товару та всіх складових митної вартості відповідно до частин 2, 3 cт. 53, cт. 54 МКУ повідомляємо про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів). - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - копію митної декларації країни відправлення із врахуванням cт. 254 МКУ; - виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (прайс-лист виробника складений відповідно до міжнародних вимог (довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, - інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості. Повідомлення направлене також на виконання вимог cт. 57 МК України. Наголошуємо про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі».

У відповідь на зазначений запит митниці, уповноваженою особою декларанта листом від 15.04.2024 вих. №15/04-24-2 повідомлено про те, що для підтвердження заявленої по товарам 3,4 митної вартості по МД №24UA100380313700U2, документи, які підтверджують митну вартість товарів, були надані в повному обсязі визначеному п.2 ст.53 МКУ та додані до митної декларації та зазначено в гр.44.

Київською митницею 15.04.2024 прийнято Рішення №UA100380/2024/000032/2 про коригування митної вартості товарів.

15.04.2024 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2024/000336, якою декларанту (представнику декларанта) повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з зазначенням таких причин: «Прийняття рішення про коригування митної вартості від 15.04.2024 №100380/2024/000032/2: п.6 cт.54, cт.256, п.11 cт.264 Митного кодексу України (Закон України від 13/03/2012 №4495-VI), потреба внесення змін до гр.45, 46, 43, 47, В, 44 МД».

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, вказавши на недоведеність належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються зокрема МК України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. (ч. 1 ст. 52 МК України)

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ( ч. 2 ст. 52 МК України)

Приписами ст. 53 МК України визначений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Аналіз приписів ч. 1 та 2 ст. 53 МК України дає підстави для висновку, що МК України передбачений вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. ( ч. 2 ст. 54 МК України)

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право :1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. (ч. 5 ст. 54 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 МК України).

Відповідно до приписів ст.. 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про покладення законодавцем на декларанта обов`язку доведення заявленої митної вартості товару. Разом з цим, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Подібна позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів ухвалено спірне рішення про коригування митної вартості товарів вартості № UA100380/2024/000032/2 від 15.04.2024.

У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

«На виконання положень статей 52-64, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 15.04.2024 № 24UA100380313700U2 встановлено наступне.

Надані відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

1) при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA- GDANSK», як це зазначено у МД від 15.04.2024 № 24UA100380313700U2, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

2) В рахунку від 04.04.2024 № 04/0424/3 зазначено, що вартість транспортно-експедиційного обслуговування вантажу в контейнері складає 1520 $. Транспортно-експедиційне обслуговування вантажу включає перевалку в порту, перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи та інші пов`язані послуги, проте не вказано вартість кожної окремої складової транспортно-експедиційного обслуговування вантажу.

3) Згідно п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 15.07.2022 № СР/2022/07/2 постачання продукції за Договором здійснюється на підставі Замовлення, Згідно п. 3.3 контракту Замовлення має включати інформацію щодо переліку продукції, її кількості , строків поставки та іншої інформації необхідної для здійснення замовлення. Замовлення до митного оформлення не надано.

4) Відповідно до п. 2.1 зовнішньоекономічного договору від 15.07.2022 № СР/2022/07/2 ціна на Продукцію, валюта платежу та строки оплати за цим Договором визначається Інвойсом (Рахунок-Фактури) до Договору. Проте, у інвойсі від 04.04.2024 № 04/0424-3 не визначено, що входить у ціну товару та строки оплати.

5) У гр.44 митної декларації зазначено подання банківського платіжного документу, що стосується товару від 09.04.2024 №270, але надано рахунок-фактура (інвойс) від 04.04.2024 № 04/0424-1, банківського платіжного документу не надано.

Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Також, згідно з положеннями стаття 17 та параграфу 6 додатку III Угоди про застосування статті VII ГАТТ, за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти та достовірності. 2.

Положеннями cт. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо надані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі, митні адміністрації мають право в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки.

В зв`язку з цим, декларанту відповідно до статті 53 Митного кодексу України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів). - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - копію митної декларації країни відправлення із врахуванням cт. 254 МКУ; - виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (прайс-лист виробника складений відповідно до міжнародних вимог (довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Також, повідомлено, що відповідно до положень частини 6 статті 53 Кодексу декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості.

3.За результатом опрацювання запиту митниці з запитуваних у повідомленні документів декларантом додатково не надано жодного документу:

Таким чином, декларантом не надано в повному обсязі додаткових документів та не було за власним бажанням надано інші додаткові документи, наявні у нього, інші документи які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах.

Декларантом надано заяву від 15.04.2024 №15/04-24-1 щодо неподання інших додаткових документів. Декларант листом від 15.04.2024, надісланим шляхом електронного повідомлення, попросив завершити митне оформлення.

4. Частиною 2 статті 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 6 статті 54 МКУ передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларантом не виконано вимогу п. 2 ч. 2 cт. 52 МКУ стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю даних вартості операції з ідентичними товарами, у тому числі за якісними характеристиками, прийнятої митним органом, з дотриманням усіх умов, зазначених у статтях 59 та 61 МКУ, а саме відсутнє одночасне співпадіння таких умов як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Метод визначення митної вартості на підставі ціни угоди щодо подібних (аналогічних) товарів у відповідності до вимог статті 60 МКУ не можливо застосувати у зв`язку відсутністю вартості таких операції, з дотриманням усіх умов, зазначених у статтях 60 та 61 МКУ а саме відсутнє одночасне співпадіння таких умов як: якість товарів; наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку; країна виробництва; виробник.

Також, відсутня можливість застосування методів визначення митної вартості на основі віднімання та на основі додавання вартості у відповідності до положень статей 62-63 МКУ у зв`язку із тим, що декларантом не надано документів для розрахунку митної вартості за цими методами.

5. У відповідності до Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476 проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнями митної вартості товарів схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №3: митна декларація від 09.04.2024 № 24UA209140009916U8, вартість товару згідно джерела інформації 2,72 USD/кг: товар №4: митна декларація від 18.03.2024 № 24UA209140007774U5, вартість товару згідно джерела інформації - 2,56 USD/кг.

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (на підставі опису товару, умов постачання за Інкотермс, країни його походження та відвантаження, обсягу поставки).

6. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 МКУ, можливо застосувати «резервний» метод відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості.

Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.»

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач, в межах здійснення консультацій, не зазначив які конкретно документи слід додаткового надати митному органу, а лише послався в запиті на ст. 53 МК України.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу ухваленого спірного рішення про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає.

Надаючи оцінку твердженням апелянта про те, що надана позивачем довідка про транспортні витрати не дає змогу перевірити митному органу таку складову митної вартості як транспортні витрати, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (стосовно заповнення графи 20) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Отже, приписи ст. 53 МК України не містять переліку конкретних транспортних (перевізних) документів, які мають подаватися позивачем для підтвердження митної вартості.

Такого переліку не містить і наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, оскільки застосування у його тексті слів «можуть належати» свідчить, що наведений перелік не є ані обов`язковим, ані вичерпним.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така позиція також підтримана судом касаційної інстанції у постанові від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.08.2019 по справі № 826/25704/15 від 22.12.2020 по справі №810/2463/17 в яких суди визнавали подібні довідки неналежними доказами з підстав того, що по-перше, оцінка допустимості та належності доказів є виключною компетенцією суду, який розглядає по суті, а по-друге, колегія суддів враховує приписи ч.5 ст. 242 КАС України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.

Стосовно доводів апелянта про безпідставне врахування судом першої інстанції платіжної інструкції № 270 від 09.04.2024, яка не була надана позивачем на митне оформлення, колегія суддів зазначає таке.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Приписи статті 76 КАС України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що право платника довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежене поданням виключно тих доказів, що надавалися ним контролюючому органу. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім цього, вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19, від 21 травня 2020 року у справі №560/391/19.

За таких обставин, суди мають надати оцінку усім документам, наданим позивачем (не суб`єктом владних повноважень) до матеріалів справи, в тому числі тим документам, що не були надані до повідомлення про надання пояснень.

Стосовно посилання апелянта на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 14 липня 2021 року в справі № 520/11590/19 колегія суддів звертає увагу на таке.

У цій постанові суд касаційної інстанції вказав на таке виклав такі судження:

«48. Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування.

49. У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.».

Отже, вказаний висновок суду касаційної інстанції жодним чином не обмежує позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, у праві надавати документи, які ним не надавалися до митного органу.

Натомість, вказаний висновок забороняє розширювати предмет доказування новими мотивами, доводами та доказами саме з боку митного органу - суб`єкта владних повноважень, які не були підставою для вчинення ним дій, допущення бездіяльності та/або ухвалення відповідного рішення.

Стосовно наданого апелянтом до суду першої інстанції скріну з ПІК «Інспектор-2006» на підтвердження ненадання позивачем платіжної інструкції № 270 від 09.04.2024, колегія суддів зауважує, що така світлина не є доказом неподання позивачем платіжної інструкції № 270 від 09.04.2024, оскільки вертикальна смуга прокручування свідчить, про те, що цей скрин зроблений з, приблизно, 1/3 документа, тобто зміст 2/3 цього документа невідомий, відтак апелянтом доказів відсутності платіжної інструкції № 270 від 09.04.2024 у нижній частині цього документа не надано.

Стосовно доводів апелянта про ненадання експортної декларації країни відправлення, а також перекладу на українську мову ненаданої декларації, колегія суддів зазначає таке.

За статтею 53 МК України копія митної декларації країни відправлення не визначена в якості обов`язкового документу, що підлягає наданню декларантом, вона є додатковим документом, що подається за наявності і тільки у разі, якщо обов`язкові документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/18 вирішуючи питання застосування у подібних правовідносинах приписів ч. 1 ст. 254 МК України, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.

Проте, апелянт не надав доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).

Отже, така експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.

Крім того, суд зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості наведено у графі 30 «Коригування» оскаржуваних рішень, оскілки спірне рішення має лише кінцеві значення коригування, без будь-якого розрахунку та обґрунтування проведення такого коригування.

Апеляційна скарга не містить доводів незгоди з висновками суду першої інстанції в частині доводів протиправності спірного рішення з огляду на встановлення судом першої інстанції безпідставності витребування заявки, оскільки Інвойс від 04.04.2024 №04/0424-3 містить кількість товару, вартість, умови оплати підтверджує замовлення та поставку товару, а також, наявності в Інвойсі від 04.04.2024 №04/0424-3 усієї необхідної інформації, - а тому колегія суддів не вбачає підстав для перегляду вказаних висновків суду першої інстанції.

Отже з наведеного вбачається, що будь-які розбіжності в документах, наданих до митного оформлення відсутні, а виявлені зауваження до документів носять формальний характер і жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Ухвалюючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100380/2024/000032/2 від 15.04.2024 митний орган не навів аргументовані та конкретні доводи щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Підстав для відступу від цього висновку суд не знаходить.

Також колегія суддів зазначає, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Подібний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Тобто, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA 100380/2024/000032/2 від 15.04.2024 митним органом безпідставно використанні ціни з митних декларацій 24UA209140007774U5, 24U209140009916U8 з таких підстав.

Так, товар 3 (ручні інструменти з недорогоцінних металів. Для гаражів, майстерень, СТО. Лом Цвяходер, монтування, знімач підшипників захватний; країна виробництва - IN торговельна марка СТАНДАРТ виробник - JК INDUSTRIAL CORPORATION, вага брутто 6334,51, вага нетто 5701,05) було розмитнено за МД 24U209140009916U8 (№ 64 - Інструменти ручні: згиначі по листовому металу. Інструменти без алмазного напилення. Призначені для використання в побуті, Країна виробництва EU, вага брутто 5,746, вага нетто 4.69).

Товар 4 (ручні інструменти з недорогоцінних металів. Для гаражів, майстерень, СТО. Лещата слюсарні чавунні поворотні; Лещата слюсарні сталеві; Країна виробництва - IN Торговельна марка - СТАНДАРТ Виробник - J К INDUSTRIAL CORPORATION, вага брутто 3468,98, вага нетто 3122,09, код товару 8205700000) було розмитнено за МД 24UA209140007774U5 (№ 82 - Інструменти ручні - затискачі: лещата. Інструменти без алмазного напилення. Призначені для використання в побуті. Країна виробництва IN, вага брутто 17,7, вага нетто 14.64, код товару 8205700000).

Тобто, для визначення митної вартості товарів позивача, митний орган використовував інформацію щодо вартості значно менших партій товарів, а у першому випадку, навіть з іншою країною походження, що також суттєво впливає на вартість товару, та з іншими функціональними особливостями.

При цьому, спірне рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Отже, вказане у сукупності дає підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про нечіткість та часткову безпідставність витребування додаткових документів митним органом, яке призвело до порушення прав позивача при проведенні консультацій з митним органом, що, у свою чергу, призвело до ухвалення спірного рішення без урахування документів, наявних у позивача та належним чином підтверджуючих заявлену позивачем митну вартість, які містять належну та достатню інформацію про товар та його ціну, та відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості, підтверджують повноту та правильність її визначення декларантом.

У силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи вище зазначені обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Щодо посилань апелянта на практику Верховного Суду, викладену у низці його постанов, колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права.

Тобто, колегія суддів вказує апелянтові на те, що суди мають враховувати висновки Верховного Суду виключно щодо застосування конкретних норм права, а не «практику Верховного Суду».

Наведені апелянтом висновки Верховного Суду є висновками за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та жодним чином не стосується порядку застосування певних норм права, що мали би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів.

Отже, твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 242, 246 КАС України є хибним.

Покликання апелянта на «практику» розгляду подібних справ судами апеляційної інстанції колегія суддів відхиляє з огляду на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не є постановами Верховного Суду, в яких викладені висновки щодо застосування норм права.

Також хибними є посилання на постанови пленуму Вищого адміністративного суду України, оскільки вони не є ані нормативно-правовими актами, ані судовим рішення постановою Верховного Суду стосовно застосування конкретних норм права.

З таких підстав колегія суддів визнає необґрунтованим як застосування митним органом другорядного методу - резервного методу визначення митної вартості, так і зроблений розрахунок скоригованої митної вартості без доведення підстав проведених коригувань.

Вказане у сукупності дає підстави для висновку про недоведеність відповідачем належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування.

Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з цим вважає відсутніми підстав для її задоволення.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі № 520/16803/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 06.02.2025.