Постанова

від 07.02.2025 по справі 520/25966/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 р. Справа № 520/25966/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків по справі № 520/25966/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС"

до Харківської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000542/2 від 10.09.2024;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000657 від 10.09.2024.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000542/2 від 10.09.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000657 від 10.09.2024, прийняті Харківською митницею Державної митної служби України.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 15 898,21 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривень 21 копійка) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що судом не надано оцінку доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, у рішенні не наведені підстави з яких причин не приймаються до уваги наведені доводи, а отже, порушення норм процесуального права полягає у ненаданні належної правової оцінки доказам по справі, обставинам та матеріалам справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що свідчить про неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та вказує на порушення під час ухвалення судом рішення норм процесуального права, а саме ст.ст. 2, 90, ч. 3 ст. 242, ч. 4 ст. 246 КАСУ.

Апелянт зауважив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № 24UA807200013382U6 від 10.09.2024, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст. 54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст. 336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № 24UA80720013382U4 від 10.09.2024, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості): Підстава: Перелік індикаторів ризику. Індикатор 2.3.1. Компанія тільки розпочала свою діяльність. Індикатор 3.3.4. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Враховуючи наведене, у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

В результаті вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів, оформлених митницями Держмитслужби України раніше було встановлено, що подані до митного оформлення документи, відповідно до частини другої статті 53 МКУ, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні товари, оформлені у митному відношенні іншими митницями Держмитслужби України.

Так, подані позивачем до митного контролю і митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме позивачем не подано ніякої цінової інформації, крім інвойса № VIMD/000001/09/2024 від 05.09.2024. Тобто, позивачем до митного оформлення не надані ні прайс-лист, ні каталоги, ні загальні справжні від виробника товару.

Позивачем не надані до митного контролю і митного оформлення договори (угоди, контракти) із третіми особами, які пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості. Відсутні рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості та рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості.

Крім того, апелянт звернув увагу, що з тих документів, які позивач надав до митного контролю і митного оформлення не можна з`ясувати всі числові значення складових митної вартості. Тобто, позивач не надав документального механізму, щодо підтвердження числових значень складових митної вартості і, які саме, складові включені в ціну товару, яка міститься в інвойсі № VIMD/000001/09/2024 від 05.09.2024. Харківською митницею позивачу було запропоновано додати відомості (розрахунки) стосовно того, які саме числові значення транспортних складових включені в ціну товару, але своїм листом № 01 від 10.09.2024, позивач проінформував про неможливість надати додаткові документи.

Також апелянт зауважив, що основного транспортного документу, як договору на перевезення, а також заявок, довідок, рахунків до договору на транспортне перевезення товару, на підтвердження позиції позивача до митного органу під час оформлення зазначеної партії товару по ЕМД № 24UA807200013382U6 від 10.09.2024 ані в порядку консультації, ані у порядку ч. 8 ст. 55 МКУ позивачем не надавалося.

Декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення з відмітками митних органів країни відправлення, що визначено п. 3.3 зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 №1. Позивачем до митного контролю і митного оформлення наданий експортно-супровідний документ № 24PL301010E1082227 від 06.09.2024, який не є декларацією країни відправлення, на якому немає відміток митного органу і зовсім незрозумілі визначення.

На запит митниці щодо подання додаткових документів, декларант 10.09.2024 надіслав лист № 01 та повідомив, що на даний момент додаткових документів надано не буде, а своїм листом від 10.09.2024 № 01/1 позивач попросив видати рішення про визначення митної вартості товарів.

Таким чином, 10.09.2024 року митницею було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями 54, 55, 59 МКУ прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару №UA807000/2024/000542/2, за другорядними методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до положень ст. 59 МК України.

Проаналізувавши якість товарів № 1-20 репутацію на ринку, країну походження, приблизно однакову кількість товару, однакові умови поставки CPT, однакові фізични характеристики того того ж самого виробника (Trixie Heimtierbedarf GmbH CO. KG) було обрано митні декларації оформлені у максимально наближений час до митного оформлення спірної ЕМД.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначив, що разом з митною декларацією декларантом були подані всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів за основним методом визначення митної вартості, які передбачені Митним кодексом України. Відомості, що були зазначені у поданих документах були достатні для з`ясування та підтвердження митним органом заявленої декларантом митної вартості товарів.

Митним органом не наведено будь-яких недоліків або невідповідностей в поданих до митного оформлення позивачем документах. Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів та для коригування митної вартості, оскільки за відсутності розбіжностей у числових значеннях відомості зазначені в декларації не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Позивач вважає, що з огляду на відомості відображені в товаросупровідних документах, декларації, має бути застосований саме основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Також позивач зауважив, що при визначеннi митної вартостi товарiв за резервним методом за основу має прийматись заявлена декларантом цiна, якщо вона знаходиться у межах цiн на iдентичнi чи подiбнi товари, (крім товарів митна вартість яких визначена по резервному методу) якi мiстяться у базi даних митного органу та використовуються ним при визначеннi митної вартостi заявлених до митного оформлення товарiв i при цьому у митного органу немає пiдстав не приймати заявлену декларантом митну вартiсть товарiв, що декларуються.

В графі 33 Рішення про коригування митної вартості не наведено докладної інформації і джерела, що використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару за резервним методом, зокрема пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо, як передбачено вимогами наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору». Проте, ані текст оскарженого рішення Митниці про коригування митної вартості товару, ані текст заперечення проти позову не містять бодай щонайменших відомостей про схожість характеристик товарів, і умов поставки поданої позивачем митною декларацією з деклараціями, вказаними представниками Митниці у Рішенні про коригування митної вартості і у Відзиві на позов.

В свою чергу, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками й наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено в митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребування додаткових документів, не може бути самостійною підставою для такого витребування та відмови в прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Враховуючи викладене, позивач вважає рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі № 520/25966/24 законним та обґрунтованим, та таким, що не підлягає скасуванню

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ЄДРПОУ 44959490 та здійснює наступну діяльність за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Між ТОВ"ВІМО-ПЛЮС" (Покупець) та компанією VIOLA sp. z o.o. (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1 від 23.08.2023. (а.с. 18-19, т. 1)

Відповідно до пункту 1.1. Контракту Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість і асортимент якої вказується сторонами в рахунках-фактурах Продавця на кожну поставку, що є невід`ємними частинами цього Контракту.

Згідно із пунктом 2.1. Контракту ціна на товар та загальна сума товару, що продається за цим Контрактом, встановлюються в євро і вказуються в рахунках-фактурах.

Відповідно до пункту 3.1. Контракту Продавець поставляє Покупцю товар за цим Контрактом на умовах CPT Харків, Україна - в термінології Інкотермс - 2020 або на інших умовах, обумовлених додатково і зазначених у рахунках-фактурах.

Уповноваженою особою декларанта - ФОП ОСОБА_1 10.09.2024 було подано митну декларацію № 24UA807200013382U6 від 10.09.2024 та додані до неї документи, а саме: пакувальний лист (Packing list) VIMD/000001/09/2024 від 05.09.2024; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) VIMD/000001/09/2024 від 05.09.2024; автотранспортна накладна № 628462 від 05.09.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 № PL/MF/AT0091258 від 05.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1 від 23.08.2023; договір про надання послуг митного брокера № 30101 від 30.10.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю № 11872958 від 08.09.2024; копія митної декларації країни відправлення 24 PL301010E1082227 від 06.09.2024.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000542/2 від 10.09.2024. (а.с. 36-39, т. 1)

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000542/2 від 10.09.2024 зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58-64 Митного кодексу України: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає статі за ці товари, зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення, що визначено п. 3.3 зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 № 1, надано експортно-супровідний документ M24PL30101ОЕ1082227 від 06.09.2024;

- відсутній договір про транспортне перевезення товару (експедиторський договір);

- відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару;

- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;

- договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- відсутній переклад експортно-супровідного документу №24PL301010Е1082227 від 06.09.2024, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ;

- а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості стало, зокрема, спрацювання профілю ризику в системі АСАУР та встановлення факту заниженої митної вартості спірного товару в порівнянні з цінами на ідентичні товари, митне оформлення яких вже здійснено, за допомогою використання ПІК ЄАІС.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000657. (а.с. 9, т. 1)

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000542/2 від 10.09.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000657 від 10.09.2024, прийняті Харківською митницею Держмитслужби, є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно з частиною 3 статті 7 Митного кодексу України /надалі МКУ/ засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

За приписами частин 1, 2 статті 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 1 статті 266 МКУ передбачено, що декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Відповідно до пункту 5 частини 8 статті 257 МКУ митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

За змістом статті 318 МКУ митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Статтями 49, 50 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами частини 2 статті 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 4 та 5 статті 58 МКУ передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Перелік документів, які мають подаватися декларантом в підтвердження заявленої митної вартості визначені частиною 2 статті 53 МКУ, зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Аналізом частин 1 та 2 статті 53 МКУ встановлено, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини 5 статті 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 2, 3, 6, 7 статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 5 статті 55 МКУ декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частиною 3 статті 53 МКУ передбачено у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 статті 57 МКУ встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 МКУ).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МКУ).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 57 МКУ).

За частиною 1 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і підставою його незастосування є, обставини, визначені частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин 4, 5 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктами 5, 6 частини 10 статті 58 МКУ встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини 9 статті 58 МКУ розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), понесені покупцем, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: рахунок-фактура (інвойс), транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган зобов`язаний перевірити чи містять подані декларантом документи: 1) відомості, що підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості, чи відомості щодо ціни на товар, яка сплачена або підлягає сплаті, 2) розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, 3) ознаки підробки. Лише у випадку наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган вправі вимагати надання додаткових документів. Тобто наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою.

За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 20 вересня 2023 року у справі №815/6803/17, «витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації». На письмову вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, тощо. У разі, якщо митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, митний орган у письмовій формі приймає Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Як свідчать матеріали справи, 10.09.2024 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ТОВ «ВІМО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44959490) уповноваженою особою декларанта - ФОП ОСОБА_1 була подана митна декларація за № 24UA807200013382U6 на товари: «Продукти, що використовуються для годівлі тварин ….» код згідно з УКТ ЗЕД товар № 1, 3, 4, 5 - 2309101100, товар № 2 - 0511998590, товар № 6, 7, 8 - 2309103100, товар № 9, 10, 11 - 2309105100, товар № 12, 13 - 2309109000, товар № 14 - 2309903100, товар № 15 -2309905100, товар № 16, 17 - 2309909690, товар № 18 - 2501009900, товар № 19, 20 - 4205009000, що надійшли на адресу ТОВ «ВІМО-ПЛЮС» за зовнішньоекономічним контрактом зі VIOLA Sp. z o.o., Польща.

Разом з митною декларацією № 24UA807200013382U6 від 10.09.2024 було надано пакет документів, необхідний для підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, а саме: пакувальний лист (Packing list) VIMD/000001/09/2024 від 05.09.2024; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) VIMD/000001/09/2024 від 05.09.2024; автотранспортна накладна № 628462 від 05.09.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 № PL/MF/AT0091258 від 05.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1 від 23.08.2023; договір про надання послуг митного брокера № 30101 від 30.10.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю № 11872958 від 08.09.2024; копія митної декларації країни відправлення 24 PL301010E1082227 від 06.09.2024.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем одночасно із митною декларацією контролюючому органу подано усі необхідні документи, перелік яких визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Під час розгляду справи суд не виявив розбіжностей у наданих документах.

Проте, 10.09.2024 року відповідачем - Харківською митницею, прийнято Рішення № UA807000/2024/000542/2 про коригування митної вартості товарів.

Так, в оскаржуваному рішенні у графі 33 відповідач зазначив: "... Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58-64 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення, що визначено п. 3.3 зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 №1, надано експортно-супровідний документ № 24PL301010Е1082227 від 06.09.2024;

- відсутній договір про транспортне перевезення товару (експедиторський договір);

- відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару;

- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- відсутній переклад експортно-супровідного документу № 24PL301010E1082227 від 06.09.2024, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ;

- а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 9,25 дол.США/кг; товар 2) 42,86 дол.США/кг; товар 3) 2,6 дол.США/кг; товар 5) 15,05 дол.США/кг; товар 6) 8,44 дол.США/кг; товар 7) 3,57 дол.США/кг; товар 8) 3,57 дол.США/кг; товар 9) 8,81 дол.США/кг; товар 10) 5,36 дол.США/кг; 11) 5,36 дол.США/кг; 12) 7,71 дол.США/кг, 13) 8,67 дол.США/кг; 14) 9,81 дол.США/кг; 15) 9,62 дол.США/кг; 16) 1,5 дол.США/кг; 17) 11,85 дол.США/кг; 18) 4,42 дол.США/кг; 19) 8,1 дол.США/кг; 20) 8,1 дол.США/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар оформлений у максимально наближений час... При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядними методом, у відповідності до статті 59 МКУ (за ціною договору щодо ідентичних товарів), та резервним методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 9,25 дол.США/кг; товар 2) 42,86 дол США/кг; товар 3) 2,6 дол.США/кг; товар 5) 15,05 дол.США/кг; товар 6) 8,44 дол.США/кг; товар 7) 3,57 дол.США/кг; товар 8) 3,57 дол США/кг; товар 9) 8,81дол США/кг; товар 10) 5,36 дол.США/кг; 11) 5,36 дол США/кг; 12) 7,71 дол.США/кг; 13) 8,67 дол США/кг; 14) 9,81 дол.США/кг; 15) 9,62 дол.США/кг; 16) 1,5 дол.США/кг; 17) 11,85 дол.США/кг; 18) 4,42 дол США/кг; 19) 8,1 дол США/кг; 20) 8,1 дол.США/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту...".

Надаючи оцінку доводам митного органу, покладеним в основу спірного рішення про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо наявності рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству.

Суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Отже, суд не приймає вказані доводи відповідача до уваги.

Щодо наявності підстав для надання позивачем до митного оформлення документів на підтвердження вартості понесених ним транспортних витрат та перевізних документів, слід вказати на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 3 контракту продавець поставляє покупцю товар за цим Контрактом на умовах СРТ Харків Україна в термінології Інкотермс 2020 або на інших умовах, обумовлених додатково і зазначених в рахунках фактурах.

Товари поставляються партіями автомобільним транспортом.

Продавець зобов`язаний у день відвантаження товару сповістити покупця про відвантаження товару. Продавець зобов`язаний передати перевізнику одночасно з товаром експортну декларацію і такі документи:

- рахунок фактуру на відвантажену партію Товару;

- товарно-транспортну накладну міжнародного зразка (CMR);

- пакувальний лист.

Зі змісту поданих до митного оформлення рахунку-фактури FAKTURA nr.VIMD/000001/09/2024 вбачається, що умовою поставки товару є CPT Kharkow.

Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 628462, в якій наявні посилання на рахунок-фактуру VIMD/000001/09/2024 підтверджено доставку товару на адресу ТОВ «ВІМО-ПЛЮС» до міста Харків.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

З наведеного слідує, що сторони по контракту обумовили умови поставки, за якими витрати щодо транспортування товару до місця призначення, зазначеного в інвойсі, покладаються на продавця, тобто вартість перевезення включена у ціну товару.

Таким чином, з огляду на умови поставки СРТ Харків, не надання позивачем документів про вартість транспортування з Польщі до України не є підставою для невизнання митної вартості у спірних правовідносинах.

З огляду на вказане, враховуючи, що місцем призначення в інвойсі зазначено м. Харків, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було понесено витрат на транспортування товару.

Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат під час здійснення транспортування товару позивача, не наводить будь-яких розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження заявленої вартості товару. Доказів неправильності такого обчислення позивачем відповідачем до суду не надано.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Ненадання позивачем при митному оформленні договору про транспортне перевезення товару (експедиторського договору), заявки до договору на транспортне перевезення товару, документів, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно статтею 53 МК України та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, жодним чином не свідчить про неможливість з`ясування всіх числових значень складових митної вартості, оскільки витрати на транспортування включено у вартість товару на умовах СРТ. А відтак, відсутність вказаних документів жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16.

Доводи Харківської митниці про те, що декларантом не надано експортну декларацію країни відправлення, а надано експортно-супровідний документ, колегія суддів оцінює критично, оскільки подана при митному оформлені декларація типу EU за номером 24PL301010E1082227 є експортною декларацією країни відправлення, яка походить з країни Європейського Союзу Польщі та була заповнена польською мовою, яка з 1 січня 2007 року є офіційною мовою ЄС, а тому, відповідно до приписів Закону України від 30 серпня 2022 року № 2554-IX «Про приєднання України до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами» та самої Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами не потребувала перекладу, а отже мала бути прийнята митним органом до уваги.

Колегія суддів відхиляє доводи митниці про відсутність прайс-листів та каталогів від виробника товару, як підставу для коригування митної вартості, оскільки такі документи, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №810/3667/15.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач надав до митного оформлення всі, визначені статтею 53 МК України та необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості, документи, а відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом.

Колегія суддів також зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Частиною 3 статті 318 МК України, зазначено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

На разі Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року встановлено, що первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1.

1. Митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень статті 8 за умови, що: a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем, крім таких обмежень, які: i) накладаються або вимагаються законом, чи органами державної влади в країні імпорту; ii) обмежують географічний район, у якому ці товари можуть бути перепродані; або iii) не впливають значною мірою на вартість товарів; b) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, для яких вартості не може бути визначено стосовно товарів, що оцінюються; c) жодна частина доходу за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде безпосередньо або опосередковано продавцю, якщо тільки не може бути зроблене відповідного коригування відповідно до положень статті 8, а також d) покупець і продавець не пов`язані між собою або, коли покупець і продавець пов`язані, пов`язані то контрактна вартість є прийнятною для митних цілей згідно з положеннями пункту 2.

Зазначення в рішенні митного органу лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Щодо ненадання декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 статтею 53 МКУ, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

У спірному випадку, судом з матеріалів справи встановлено, що декларантом надано до контролюючого органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом - за ціною угоди і суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості. В свою чергу, відповідачем, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач також не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2020 у справі № 803/916/17, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо аналізу цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

При цьому, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що таке рішення не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/1670/17.

Також відповідачем не надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 зазначено про те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Крім того, дослідивши МД № 24UA209190018349U7 (UA209190/2024/18349) від 01.08.2024, № 24UA209190018349U7 (UA209190/2024/18349) від 01.08.2024, № 24UA209190016446U0 (UA209190/2024/16446) від 11.07.2024, № 24UA209190014527U0 (UA209190/2024/14527) від 21.06.2024, № 24UA209190016446U0 (UA209190/2024/16446) від 11.07.2024, № 24UA209190018349U7 (UA209190/2024/18349) від 01.08.2024, № 24UA209190016446UO (UA209190/2024/16446) від 11.07.2024, № 24UA807200012094U3 (UA8072000/2024/12094) від 12.08.2024, № 24UA209190018349U7 (UA209190/2024/18349) від 01.08.2024, № 24UA209190018349U7 (UA209190/2024/18349) від 11.08.2024, № 24UA209190016588U3 (UA209190/2024/16588) від 12.07.2024, № 24UA209190018349U7 (UA209190/2024/18349) від 01.08.2024, № 24UA209190014527U0 (UA209190/2024/14527) від 21.06.2024, № 24UA110140006134U0 (UA110140/2024/6134) від 08.08.2024, якими керувалась митниця при винесенні рішення про коригування митної вартості, колегією суддів встановлено, що умови поставки, які зазначені у вказаних деклараціях та у ЕМД № 24UA807200013382U6, поданої ТОВ «ВІМО-ПЛЮС» до митного оформлення, не співпадають. Так, умови поставки за порівняльними ЕМД, якими керувалась митниця при винесенні рішення про коригування - FCA DE-Tarp, які відрізняються від умов поставки СРТ-Харків у ЕМД № 24UA807200013382U6.

З огляду на вищенаведене, митним органом не доведено подібність (аналогічність) умов поставки, визначених за ЕМД № 24UA807200013382U6 та у використаних митним органом вищевказаних митних деклараціях.

Також, колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

Спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Отже, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та резервного методів, які застосовано без достатніх на те підстав.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Харківської митниці №UA807000/2024/00542/2 від 10.09.2024 про коригування митної вартості товарів.

Оскаржувана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів була прийнята відповідачем з причин прийняття рішення про коригування митної вартості №UA807000/2024/00542/2 від 10.09.2024.

Оскільки суд дійшов висновку про скасування вищевказаного рішення про коригування митної вартості через його протиправність, то картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000657 від 10.09.2024 також підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів апелянта в частині вирішення судом першої інстанції питання про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу, а тому суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, не надає оцінку оскаржуваному рішенню в цій частині.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 року по справі № 520/25966/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі № 520/25966/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко