Постанова

від 28.01.2025 по справі 420/25089/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25089/24

Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

Дата і місце ухвалення 11.11.2024р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А.І.

Ступакової І.Г.

при секретарі Аргіровій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу № 83 від 22.06.2024 року, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира віи?ськовоі? частини НОМЕР_1 (з основноі? діяльності) від 22.06.2024 № 83, яким на начальника розрахунковоі? групи фінансово-економічноі? служби віи?ськовоі? частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани;

- визнати протиправним та скасувати пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.06.2024 № 83, яким наказано виплатити начальнику розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 щомісячну премію за червень 2024 року в розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за червень 2024 року премії в розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та виплаченою сумою грошового забезпечення за червень 2024 року з урахуванням премії в розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії і належним розміром грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;

- визнати протиправним та скасувати пункт 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.06.2024 № 83, яким стягнуто з начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 заподіяну державі матеріальну шкоду в сумі 247 926,05 грн. з її місячного грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначила, що 10.03.2023 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_2 самовільно залишив військову частину, у зв`язку з чим відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20.03.2023 № 23-РС ОСОБА_2 зарахований у розпорядження командира цієї частини. Апелянт посилалась на те, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2023 № 23-РС не був переданий до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 за постійним місцем її дислокації ( АДРЕСА_1 ), а відтак не був доведений до відома позивачки. Апелянт зазначає, що через це службовим особам фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , у тому числі і їй, не представлялося можливим встановити чи було призупинено матросу ОСОБА_2 військову службу, виплату грошового забезпечення.

Крім того апелянт посилалась на те, що у матеріалах справи відсутній наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) про призупинення військової служби або призупинення виплати грошового забезпечення матросу ОСОБА_2 .

В свою чергу, на думку позивачки, накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2023 № 69 та від 20.03.2023 № 79 є неналежними і недопустимими доказами для притягнення її до відповідальності через те, що наказ від 10.03.2023 року № 69 не стосується ні призупинення проходження військової служби, ні призупинення виплати грошового забезпечення матросу ОСОБА_2 , а наказ від 20.03.2023 № 79 стосується діяльності служби з кадрів і стройової частини.

Апелянт також посилалась на те, що за перевірку відповідності розрахунково-платіжних відомостей обліковому складу і штату (штатному розпису) несе відповідальність у встановленому законодавством порядку саме ТВО СП НШ з кадрів і стройової частини молодший сержант ОСОБА_3 , однак вказаним доводам суд першої інстанції оцінки не надав.

В апеляційній скарзі вказано, що згідно п. 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту додатку до наказу Міністерства оборони України від 20.05.2017 № 280, відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення покладається на: 1) командира військової частини; 2) начальника фінансового органу. Тобто вказаний пункт Правил не містить приписів, які б покладали відповідальність на особу, яка склала розрахунково-платіжну відомість, тобто на позивачку.

З огляду на викладене апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач повинна нести матеріальну відповідальність у повному розмірі.

Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач старший матрос ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби. У період з 14.02.2020 року до 14.04.2023 року старший матрос ОСОБА_1 перебувала у відпустці для догляду за дитиною.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по адміністративно-господарській діяльності) від 26.03.2024 року № 91 було призначено проведення службового розслідування за фактом неправомірного нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_2 .

За наслідком проведення службового розслідування 24.05.2024 року затверджено акт службового розслідування, в якому Комісією викладено висновок про те, що внаслідок протиправних дій начальника фінансово-економічної служби головного бухгалтера молодшого лейтенанта ОСОБА_4 , старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_5 , а також начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 було здійснено неправомірне нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_2 у період з квітня 2023 року по лютий 2024 року, внаслідок чого державі завдано матеріальну шкоду у розмірі 247 926,05 грн.

Комісією рекомендовано притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 - окрім дисциплінарної відповідальності також до матеріальної відповідальності.

22.06.2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від № 83 (з основної діяльності) Про підсумки службового розслідування за фактом неправомірного нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_2 , згідно з пунктом 6 якого, за грубе порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої? служби Зброи?них Сил Украі?ни, затвердженого Законом Украі?ни від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст. ст. 1-4, 45, 48 Дисциплінарного статуту Зброи?них Сил Украі?ни, затвердженого Законом Украі?ни від 24.03.1999 № 548-XIV, п. 15 Розділу I Порядку виплати грошового забезпечення віи?ськовослужбовцям Зброи?них Сил Украі?ни та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони Украі??ни від 07.06.2018 № 260, незаконне поновлення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 ?овичу в сумі 247 926,05 грн., на начальника розрахунковоі? групи фінансово-економічноі? служби віи?ськовоі? частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення Сувора догана (т. 1 а.с. 143-147).

Згідно з п. 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 83 від 22.06.2024 року, за грубе порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 15 Розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, незаконне поновлення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 в сумі 247 926,05 грн., та згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, наказано щомісячну премію начальнику розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 за червень 2024 року виплатити в розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Пунктом 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.06.2024 року № 83 визначено, у відповідності до вимог ст.ст. 3, 5, 7, 10 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 року № 160-IX стягнути з начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 заподіяну державі матеріальну шкоду в сумі 247 926,05 грн. з її місячного грошового забезпечення.

Не погоджуючись з вказаними пунктами наказу командира військової частини НОМЕР_1 (від 22.06.2024 року № 83, позивачка оскаржила їх до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних позивачкою пунктів наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024 року № 83, з огляду на підтвердження факту порушення нею вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 та наявності підстав для притягнення її до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 року № 548-XIV (далі Статут).

Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Положеннями ст. 6 Загальних положень Статуту визначено, що вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

За нормами ст. 11 Розділу 1 Частини 1 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно ст. 16 Частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статей 26-27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.1999 року № 551-XIV.

Відповідно до ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України (ст. 3 Дисциплінарного статуту).

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

За положеннями ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Згідно ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно статей 83, 84, 85, 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Ці положення Дисциплінарного статуту кореспондуються з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 21.11.2017 року №608 (далі Порядок № 608).

Так, пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Згідно п. 3 Розділу ІІ Порядку № 608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (п. 1 Розділу ІІІ Порядку № 608).

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, оскаржуваний позивачем в частині наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024 року № 83 був прийнятий за наслідками проведення службового розслідування за фактом неправомірного нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_2 .

В акті службового розслідування зазначено, що згідно рапорту тимчасово виконуючого обов`язки старшого помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини молодшого сержанта ОСОБА_5 за вх. № 2333 від 22.03.2024 року, під час підготовки наказу командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) № 62 від 05.03.2024 року "Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за лютий 2024" було виявлено та в телефонному режимі зі старшим матросом ОСОБА_1 підтверджено, що військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) № 23-РС від 20.03.2023, рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_6 за вх. № 1504 від 10.03.2023 року, тривалий час, а саме: з травня 2023 року по січень 2024 року, продовжує нараховуватись та виплачуватись грошове забезпечення та премія в залежності від тарифного розряду за займаною посадою.

Також в акті зазначено, що в процесі самоперевірки встановлено, що факт вчинення матросом ОСОБА_2 СЗЧ відображено в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 69 від 10.03.2023. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) 23-РС від 20.03.2023, наказом командира військової частини (по стройовій частині) № 79 від 20.03.2023 матрос ОСОБА_2 був виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Зважаючи на це, матрос ОСОБА_2 не мав отримувати грошове забезпечення та премію за відповідним тарифним розрядом, оскільки з 20.03.2023 не перебував на посаді.

Як вказано в акті, вищезгадані витяги були належним чином завірені і своєчасно передані в фінансово-економічну службу (далі ФЕС) військової частини НОМЕР_1 . На підставі чого за березень 2023 року матрос ОСОБА_2 не отримував грошове забезпечення та премію. Проте в травні місяці виплата грошового забезпечення та премії даному військовослужбовцю безпідставно була поновлена, хоча наказ на поновлення не передавався у ФЕС, його проект не готувався та не підписувався командиром військової частини НОМЕР_1 чи іншими посадовими особами, відповідальними за ведення обліку особового складу.

З огляду на викладене Комісія дійшла висновку, що підстав для поновлення виплати грошового забезпечення та премії матросу ОСОБА_2 у ФЕС не було.

Судом встановлено, що в ході службового розслідування були відібрані письмові пояснення від начальника фінансово-економічної служби головного бухгалтера молодшого лейтенанта ОСОБА_7 , бухгалтера 1 категорії групи бухгалтерського контролю та звітності фінансово-економічної служби старшого матроса ОСОБА_8 , начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби старшого матроса ОСОБА_1 .

У своїх письмових поясненнях начальник фінансово-економічної служби головний бухгалтер молодший лейтенант ОСОБА_9 підтвердив, що під час виконання (відпрацювання) наказу (з адміністративно-господарської діяльності) "Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за лютий 2024" № 62 від 05.03.2024 року було виявлено військовослужбовця, який знаходиться у розпорядженні командира та не мав права на отримання грошового забезпечення вже тривалий час, а саме: матрос ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину 10.03.2023 року, за період з 01 квітня 2023 року по 31 січня 2024 року.

Також начальник фінансово-економічної служби головний бухгалтер молодший лейтенант ОСОБА_9 зазначив, що в ході самоперевірки було з`ясовано, що до фінансово-економічної служби надійшли наказ (по стройовій частині) № 79 від 20.03.2023 року, в якому зазначено, що матрос ОСОБА_2 зарахований у розпорядження командира військової частини та строк вислуги у військовому званні до строку контракту не зараховувати та наказ (по стройовій частині) № 93 від 03.04.2023 року в якому зазначено про те, що грошове забезпечення за 22 доби (з 10.03.2023 року по 31.03.2023 року) не виплачувати, у відповідності до п. 15 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 призупинення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини, в жодному з наказів не було вказано щодо повного призупинення грошового забезпечення.

Як зазначив ОСОБА_10 , в подальшому в жодному з наказів «Про преміювання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » за відповідний місяць в період з 01 травня 2023 року по 29 лютого 2024 року, серед військовослужбовців, що знаходяться у розпорядженні та не мають права на грошове забезпечення та щомісячну премію не було зазначено, що матрос ОСОБА_2 також знаходиться у розпорядженні та грошове забезпечення та премію йому не виплачувати. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 22.04.2021 року №104 розрахунково-платіжні відомості до початку виплати грошового забезпечення передавались посадовій особі, яка відповідає за облік особового складу в частині, для перевірки відповідності записаних до відомостей посад штату та списку особового складу, про результати перевірки на кожній розрахунково-платіжній відомості є відповідна відмітка за підписом тимчасово виконуючого обов`язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини.

У додаткових поясненнях від 22.04.2024 року начальник фінансово-економічної служби ОСОБА_10 зазначив, що протягом 2022 року та до середини квітня 2023 року нарахуванням та підготовленням розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 займалася бухгалтер фінансово-економічної служби старший матрос ОСОБА_11 , а 16 квітня 2023 року повернулась з декретної відпустки бухгалтер фінансово-економічної служби старший матрос ОСОБА_1 , яка мала досвід в нарахуванні грошового забезпечення та займалась саме цим до того як пішла у декретну відпустку, і з 17 квітня 2023 року саме на старшого матроса ОСОБА_1 було покладено ведення нарахування грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення з проведенням відповідних утримань. Також у поясненнях зазначено, що поточні справи були передані між бухгалтерами в робочому порядку без складання акту здавання і приймання справ та посади, т.я. це передбачено лише за посадою начальника фінансово-економічної служби.

Бухгалтер 1 категорії групи бухгалтерського контролю та звітності фінансово-економічної служби старший матрос ОСОБА_12 у своїх поясненнях зазначила, що у квіті 2023 року нею було нараховано грошове забезпечення за березень 2023 року макросу ОСОБА_2 з урахуванням наказу по стройовій частині від 20.03.2023 року № 79 та наказу від 03.04.2023 року № 93. В подальшому нарахування грошового забезпечення проводила старший матрос ОСОБА_1 .

У своїх поясненнях від 11.04.2024 року начальник розрахункової групи фінансово-економічної служби старший матрос ОСОБА_1 зазначила, що вона проходить службу на даній посаді з 15.04.2023 року по теперішній час. З 14.02.2020 року по 15.04.2023 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Також позивач у наданих поясненнях вказала, що 20.03.2023 року до фінансово-економічної служби частини наданий витяг з наказу командира частини від 20.03.2023 року за № 79, відповідно до якого матрос ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину 10.03.2023 року, зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому) № 23-РС від 20.03.2023. Цим же наказом встановлено не зараховувати до вислуги у військовому званні та строку контракту.

Як вказала позивачка, 03.04.2023 року до фінансово-економічної служби частини наданий витяг з наказу командира частини від 03.04.2023 року за № 93, відповідно до пункту 7 якого було заборонено проведення нарахування та виплат грошового забезпечення матросу ОСОБА_2 за 22 доби (з 10.03.2023 по 31.03.2023) у зв`язку із порушенням ним вимог ст. ст. 6, 9, 11, 12, 16, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. У зв`язку із перебуванням на той нас у відпустці вказаний наказ відпрацювала інша посадова особа. Після повернення з відпустки по догляду за дитиною наказів стосовно матроса ОСОБА_2 до фінансово-економічної служби частини не надходило. В свою чергу наступний витяг з наказу, який надійшов до служби (від 05.05.2023 року за № 126) відомостей стосовно даного військовослужбовця не містив. Як вказала ОСОБА_1 , за відсутності відповідних наказів грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось вказаному військовослужбовцю в обсязі, визначеному законодавством України.

05.03.2024 до фінансово-економічної служби частини наданий витяг з наказу командира частини від 05.03.2024 року за № 62, у відповідності до пункту 6.1якого було заборонено проведення нарахування грошового забезпечення та щомісячної премії за лютий 2023 року матросу ОСОБА_2 . Після надходження вказаного наказу вона звернулась до тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу кадрів частини молодшого сержанта ОСОБА_5 та повідомила про необхідність надання їй наказу про самовільне залишення військової частини матросом ОСОБА_2 . Поряд з цим він повідомив їй, що вказаний військовослужбовець перебуває у СЗЧ з березня 2023 року. Враховуючи зазначене вона доповіла начальнику фінансово-економічної служби частини про можливу переплату матросу ОСОБА_2 за період з квітня по січень 2024 року.

Як зазначено в акті службового розслідування, відповідно до довідки про вартісну оцінку заподіяної шкоди від 30.04.2024 року (виплата грошового забезпечення матросу ОСОБА_2 з квітня 2023 року по лютий 2024 року) загальна сума заподіяної шкоди складає 247 926,05 грн.

Враховуючи встановлені в ході проведення службового розслідування обставини Комісія дійшла висновку, що винним у безпідставному нарахуванні та виплаті грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2 у період з квітня 2023 року по лютий 2024 року є начальник розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старший матрос ОСОБА_1 .

Комісія зазначила, що оскільки у відповідності до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2023 року за № 93, з яким військовослужбовець ОСОБА_1 була ознайомлена, було наказано грошове забезпечення за 22 доби (з 10.03.2023 року по 31.03.2023 року) та щомісячну премію за березень 2023 року оператору відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_2 не виплачувати, а будь-яких інших наказів з приводу подальшого поновлення нарахування і виплати грошового забезпечення матросу ОСОБА_2 командиром військової частини не видавалось, то начальник розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старший матрос ОСОБА_1 в період з квітня 2023 року по лютий 2024 року безпідставно поновила нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 , чим заподіяла державі шкоду на суму 247 926,05 грн.

З наданих до суду доказів встановлено, що 10.03.2023 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_2 самовільно залишив військову частину.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2023 року № 69, матроса ОСОБА_2 , оператора відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив дивізіон 10 березня 2023 року, знято з котлового забезпечення за загальновійськовою нормою № 1, 2 з 11 березня 2023 року.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20.03.2023 року № 23-РС матрос ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину, був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

20.03.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ (по особовому складу) № 79, в якому зазначено, що матрос ОСОБА_2 , який самовільно залишив частину 10.03.2023 року, зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20.03.2023 року № 23-РС та наказано матроса ОСОБА_2 , оператора відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами військової частини НОМЕР_1 , у самовільному залишенні військової частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення до загального строку військової служби, строку вислуги у військовому званні та до строку контракту (строкової військової служби) не зараховувати.

03.04.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ (по стройовій частині) № 93, яким наказано не виплачувати оператору відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_2 грошове забезпечення за 22 доби (з 10.03.2023 року по 31.03.2023 року) та щомісячну премію за березень 2023 року у зв`язку із порушенням ним вимог ст.ст 6, 9,11, 12, 16, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 68 від 10.03.2023, рапорт тимчасово виконуючого обов`язки командира взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_3 за вх. № 1504 від 10.03.2023) та у відповідності до п 15 розділу І та п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено поясненнями начальника фінансово-економічної служби головного бухгалтера молодшого лейтенанта ОСОБА_7 , бухгалтера групи бухгалтерського контролю та звітності фінансово-економічної служби старшого матроса ОСОБА_8 , а також поясненнями самої позивачки, наданими в ході проведення службового розслідування, накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 79 від 20.03.2023 року та № 93 від 03.04.2023 року були передані до фінансово-економічної служби та перебували у розпорядженні посадових осіб ФЕС.

При цьому, як вже зазначалось вище, у змісті вказаних наказів було зазначено про те, що матрос ОСОБА_2 , оператор відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами військової частини НОМЕР_1 , з 10.03.2023 року самовільно залишив військову частину та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим і був позбавлений грошового забезпечення та премії, зокрема, за березень 2023 року.

Згідно п.п. 14 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам ,затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі Порядок № 260).

Відповідно до п.15 Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Таким чином за положеннями Порядку № 260, якими в своїй діяльності керуються співробітники фінансово-економічної служби військової частини при нарахуванні грошового забезпечення, чітко передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини не здійснюється виплата грошового забезпечення у період їх відсутності на службі і поновлюється лише з дня їх повернення, про що позивач повинна бути обізнана.

Як з`ясовано в ході розгляду справи у період з 14.02.2020 року до 14.04.2023 року старший матрос ОСОБА_1 перебувала у відпустці для догляду за дитиною.

Після виходу з відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_1 прийняла справи, у тому числі розрахунково-платіжну відомість за березень 2023 року від бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_11 , згідно якої матросу ОСОБА_2 , на відміну від інших військовослужбовців, не нараховувалась премія та виплата грошового забезпечення склала лише 2005,95 грн. Як зазначалось вище, до фінансово-економічної служби були передані накази командира військової частини НОМЕР_1 № 79 від 20.03.2023 року та № 93 від 03.04.2023 року.

Таким чином в розпорядженні фінансово-економічної служби військової частини та безпосередньо позивачки були документи, які містили відомості про наявність обставин, з якими пов`язується припинення виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, а тому поновлення у порушення п.15 Порядку № 260 нарахування та виплати з квітня 2023 року грошового забезпечення матросу ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину та перебував у розпорядженні командира в/ч без наявності відповідного наказу командира військової частини та без вжиття заходів по з`ясуванню наявності законних підстав для нарахування та виплати такого грошового забезпечення, свідчить про неналежне виконання, зокрема, позивачкою своїх службових обов`язків.

Суд першої інстанції вірно відхилив доводи ОСОБА_1 про формальність процесу прийняття справ від бухгалтера групи бухгалтерського контролю та звітності фінансово-економічної служби старшого матроса ОСОБА_8 , оскільки зазначені обставини є суто суб`єктивними та не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності. Неналежне ознайомлення і неврахування позивачкою документації, яка наявна в розпорядженні ФЕС та повинна враховуватись при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 і є саме тією обставиною, яка свідчить про допущення нею порушення службової дисципліни.

Крім того, згідно з п. 2, п. 8, п. 9 розділу 2 посадової інструкції начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , затвердженої командиром в/ч НОМЕР_1 від 01.11.2023 року, начальник розрахункової групи повинен здійснювати перевірку наданих для нарахування грошового забезпечення первинних документів, в частині, що стосується правильності оформлення та відповідності вимогам законодавства та інших нормативно-правових актів; щомісячно до 5 числа витребувати від посадових осіб військової частини документи, що є підставою для нарахування грошового забезпечення військовослужбовців (витяги з наказів, довідки, інші документи, що підтверджують право військовослужбовця на одержання грошового забезпечення). У разі ненадання посадовими особами відповідних документів, невідкладно доповідати про це начальнику фінансово-економічної служби; щомісячно до 7 числа складати роздавальні відомості по нарахуванню грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини за відповідний місяць, одноразових видів грошового забезпечення з проведенням відповідних утримань і нарахувань, підписувати їх як виконавець для перевірки та підписання.

Відповідно до п. 3 розділу 3 посадової інструкції, начальник розрахункової групи має право витребувати від посадових осіб військової частини документи, необхідні для виконання ним своїх функціональних обов`язків.

Згідно з п.п. 2, 4 розділу 4 посадової інструкції, начальник розрахункової групи несе відповідальність за неякісне та несвоєчасне виконання посадових обов`язків, бездіяльність або зловживання наданими йому правами - в межах, визначених чинним законодавством України. У разі несвоєчасного та /або неякісного виконання обов`язків начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби зменшується розмір місячної премії; за завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених діючим законодавством та нормативними документами щодо порядку притягнення до матеріальної відповідальності.

Зважаючи на наведені положення посадової інструкції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на ОСОБА_1 покладено обов`язок щодо отримання документів, що є підставою для нарахування грошового забезпечення військовослужбовців та складання роздавальних відомостей по нарахуванню грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини за відповідний місяць.

Однак жодних заходів з метою з`ясування наявності правових підстав для поновлення та виплати грошового забезпечення матросу ОСОБА_2 позивачкою здійснено не було.

Щодо посилань позивачки на те, що за перевірку відповідності розрахунково-платіжних відомостей обліковому складу і штату (штатному розпису) несе відповідальність у встановленому законодавством порядку саме ТВО СП НШ з кадрів і стройової частини молодший сержант ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає, що в ході проведення службового розслідування було також підтверджено неналежне виконання службових обов`язків і помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_5 , який як особа, яка відповідає за облік особового складу у військовій частині НОМЕР_1 здійснював формальне погодження змісту розрахунково- платіжних відомостей. Допущення помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_5 вимог Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного статуту ЗСУ, недотримання вимог наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 із змінами, внесеними наказом від № 104 від 22.04.2021 року, стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення стягнення «сувора догана», однак вказані обставини не звільняють позивачку від відповідальності за вчинення нею порушення військової дисципліни.

Також, як вбачається, з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024 року № 83, окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , до дисциплінарної відповідальності був притягнутий і начальник фінансово-економічної служби головний бухгалтер молодший лейтенант ОСОБА_4 , на якого було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

При цьому притягнення до відповідальності однієї особи, не виключає можливість притягнення іншої особи, дії якої призвели до порушення військової дисципліни.

Колегія суддів вважає, що висновками службового розслідування підтверджено факт неналежного виконання позивачкою службових обов`язків, порушення військової дисципліни, що виразилось у безпідставному поновленні та нарахуванні виплати грошового забезпечення матросу ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину, з огляду на що її правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності оскаржуваного п. 6 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024 року № 83.

З огляду на правомірність притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на положення п. 2 розділу 4 посадової інструкції начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , який передбачає зменшення розміру премії у випадку несвоєчасного та/або неякісного виконання обов`язків, пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024 року № 83 про виплату ОСОБА_1 премії за червень 2024 року у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії не може бути визнаний протиправним та скасований.

Що стосується правомірності пункту 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024 року № 83, згідно з яким з начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 стягнуто заподіяну державі матеріальну шкоду у сумі 247926,05 грн., слід зазначити наступне:

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX (далі Закон - № 160-IX).

За положеннями п. 4 ст. 1 Закону № 160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пунктом 5 статті 1 Закону № 160-IX передбачено, що пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до ст. 3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Завдана особою шкода, не пов`язана з виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України.

Згідно ст. 6 Закону № 160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду (ст. 7 Закону № 160-IX).

Приписи статті 9 Закону №160-IX передбачають, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Відповідно до ст. 10 Закону № 160-IX, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Враховуючи, що обов`язки по складанню розрахунково-платіжних відомостей з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема, Порядку № 260, та на підставі відповідних наказів командира в/ч, з`ясуванню обставин наявності підстав для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, визначення розміру такого грошового забезпечення покладено на позивачку, саме неналежне виконання нею своїх обов`язків призвело до заподіяння матеріальної шкоди, що виразилась у безпідставному нарахуванні та виплаті матросу ОСОБА_2 грошового забезпечення у період самовільного залишення ним військової частини, що є підставою для стягнення з неї неправомірно виплачених сум.

Колегія суддів вважає, що проведеним службовим розслідуванням в повній мірі встановлено обставини порушення, зокрема позивачем, військової дисципліни, що є підставою для притягнення позивачки до повної матеріальної відповідальності у встановленому законом порядку.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність позивачки ні в ході проведення службового розслідування, ні в ході розгляду справи судом не встановлено

Службовим розслідуванням встановлено, що сума неправомірно виплаченого матросу ОСОБА_2 грошового забезпечення склала 247926,05 грн., що підтверджено довідкою про вартісну оцінку заподіяної шкоди, а тому саме ця сума підлягає відшкодуванню позивачкою, внаслідок протиправних дій якої і було нараховано та в подальшому виплачено грошове забезпечення особі, яка не мало на нього права.

З огляду на викладене п. 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2024 року № 83 скасуванню також не підлягає.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат згідно ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 07.02.2025 року.

Суддя-доповідач: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова