Ухвала

від 06.02.2025 по справі 200/1766/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа №200/1766/24

адміністративне провадження №К/990/2898/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства «МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №200/1766/24 за адміністративним позовом комунального підприємства "МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА" до Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "ПБІК "БУДІВЕЛЬНІ ТРАДИЦІЇ", товариство з обмеженою відповідальністю "АРХСТРОЙТЕХНАДЗОР", товариство з обмеженою відповідальністю "ОПИТНИЙ ЗАВОД М", товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРІС" про визнання протиправними та скасування вимоги та попередження,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА» звернулося до суду з позовною заявою до Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБІК «БУДІВЕЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АРХСТРОЙТЕХНАДЗОР», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПИТНИЙ ЗАВОД М», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРІС» про:

- визнання протиправними та скасування вимоги щодо усунення виявлених порушень від 29 лютого 2024 року №040504-15/539-2024 та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 29 лютого 2024 року №040504-15/541-2024.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано вимогу № 040504-15/539/-2024 від 29 лютого 2024 року «Щодо усунення виявлених порушень» в частині вимоги щодо порушень стосовно розрахунків із ТОВ «ПБІК «БУДІВЕЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» на суму 1 608,20 грн та ТОВ «ОПИТНИЙ ЗАВОД М» на суму 23836,17 грн без ПДВ (28603,42 грн з ПДВ).

Визнано протиправним та скасовано попередження Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області №040504-15/541-2024 від 29 лютого 2024 року в частині порушень, виявлених по розрахункам із ТОВ «ПБІК «БУДІВЕЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» на суму 1 608,20 грн, та ТОВ «ОПИТНИЙ ЗАВОД М» на суму 23 836,17 грн без ПДВ (28603,42 грн з ПДВ).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА" звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 22 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд».

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підстави звернення до Суду покликається на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, посилаючись, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми прави, а саме: статтю 104 КАС України та пункт 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №697/2272/14-к.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.

Однак, у вказаній скаржником постанові Верховного Суду, яку, на думку заявника, не було застосовано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення, взагалі не застосовувались норми прави, а саме: стаття 104 КАС України та пункт 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, тому лише посилання на правову позицію Верховного Суду у справі №697/2272/14-к щодо указаних норм є формальним.

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Окрім того, скаржник по тексту касаційної скарги посилається, зокрема, на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування наступних норм права:

- пунктів 4.6, 4.25, 5.24 і 5.8 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 1 листопада 2021 року №281;

- Методичних рекомендацій з проведення державною контрольно-ревізійною службою ревізій використання коштів на будівництво, затверджених наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 27 лютого 2009 року №39;

- пунктів 5.17 та 4.39 Настанови і пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» в одних і тих самих правовідносинах.

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд зауважує, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду скаржник не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність.

Верховний Суд зауважує, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Наступною підставою, яку скаржник вказує є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв`язку з пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України, та зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилене клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Якщо скаржник уважає, що судами порушено норми процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), зокрема, необґрунтовано відхилено клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі скаржник має довести, що судами протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Натомість, скаржником належним чином не доведено, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про виклик свідків.

Суд, також, звертає увагу заявника, що вимогою касаційної скарги є не направлення справи на новий судовий розгляд (як це передбачено частинами другою, третьою статті 353 КАС України), а скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення рішення про задоволення позову, що передбачено статтею 351 КАС України.

З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 4 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі.

Таким чином, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) докази надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №200/1766/24 за адміністративним позовом комунального підприємства "МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА" до Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "ПБІК "БУДІВЕЛЬНІ ТРАДИЦІЇ", товариство з обмеженою відповідальністю "АРХСТРОЙТЕХНАДЗОР", товариство з обмеженою відповідальністю "ОПИТНИЙ ЗАВОД М", товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРІС" про визнання протиправними та скасування вимоги та попередження, - залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

..........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду