Ухвала

від 07.02.2025 по справі 280/578/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

07 лютого 2025 року

м. Київ

справа №280/578/19

адміністративне провадження № К/990/1617/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2019 (суддя Прасов О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Білак С.В., суддів Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.)

у справі № 280/578/19

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (далі також -Департамент, відповідач), в якому просив:

- визнати відмову Департаменту у наданні будівельного паспорта ОСОБА_1 на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 протиправною;

- зобов`язати відповідача надати будівельний паспорт ОСОБА_1 на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:04:027:0520, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:04:027:0521 на підставі пакета документів, що надано 01.08.2018 адміністратору ЦНАП м. Запоріжжя, для отримання адміністративної послуги «Видача будівельного паспорту забудови земельної ділянки (внесення змін до будівельного паспорту) та реєстрація в містобудівному кадастрі», суб`єкт надання адміністративних послуг Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, та знаходяться в матеріалах справи.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 13.05.2019 позов задовольнив частково. А саме:

- визнав протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради щодо відмови у наданні будівельного паспорта ОСОБА_1 на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради повторно розглянути пакет документів, наданих ОСОБА_1 на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:04:027:0520, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:04:027:0521, на підставі пакета документів, що надано 01.08.2018 адміністратору ЦНАП м. Запоріжжя, для отримання адміністративної послуги «Видача будівельного паспорту забудови земельної ділянки (внесення змін до будівельного паспорту) та реєстрація в містобудівному кадастрі», суб`єкт надання адміністративних послуг Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, та знаходяться в матеріалах справи, та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2019 змінено в його мотивувальній частині, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Надалі Верховний Суд, переглянувши в порядку касаційного провадження зазначені вище судові рішення, скасував постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 та направив справу № 280/578/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17.12.2024, залишивши без задоволенні апеляційні скарги сторін, залишив рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2019 без змін.

13.01.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити у відповідній частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині залишити такі судові рішення без змін.

Верховний Суд ухвалою від 28.01.2025 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України.

Від скаржника до Суду надійшла заява щодо усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучені уточнена редакція зазначеної скарги і документ про сплату судового збору.

При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою в уточненій редакції, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас ч. 3 ст. 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. В той же час мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з врахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. В той же час недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги (в уточненій редакції) встановлено, що у ній скаржник посилається на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі. В обгрунтування заявленої ним підстави касаційного оскарження наводить опис фактичних обставин і цитує окремі витяги з постанов Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 808/90/18, від 27.07.2022 у справі № 405/5220/17, від 13.09.2023 у справі № 500/3368/20, від 16.05.2023 у справі № 380/3195/22, а також вказує на перелік інших постанов касаційного суду. Такі посилання на практику Верховного Суду зроблені скаржником не за наслідком належного аналізу та врахування обставин справ, за яких судом касаційної інстанції у перелічених вище постановах були зроблені відповідні висновки, та без доведення подібності правовідносин у цих справах і справі № 280/578/19.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача з оцінкою судами аргументів учасників справи № 280/578/19, здійсненою на підставі встановлених фактичних обставин та дослідження наявних у матеріалах цієї справи доказів. Однак це не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правозастосування.

Отже, скаржник не виконав вимог ухвали від 28.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху в частині наведення обгрунтування підстави касаційного оскарження і, відповідно, не усунув один із недоліків, що, нарівні з іншими, став підставою для залишення такої скарги без руху.

У контексті з наведеним Суд звертає увагу скаржника на те, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).

У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За викладених обставинах, Суд вважає, що ОСОБА_1 слід повернути касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 169, 332 КАС України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі № 280/578/19.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб