Постанова
від 06.02.2025 по справі 160/7238/22
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа №160/7238/22

адміністративне провадження № К/990/32687/24

адміністративне провадження № К/990/35212/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючий суддя - Бевзенко В. М., судді: Кравчук В. М., Стрелець Т. Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Кірсенко А. І.,

представника позивача - Підлужного В. М.,

представника відповідача - Риженко М. С.,

представників третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 - Твардієвич Є. О., Гриценко Д. В.,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не з`явилася,

представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадська організація «Платформа Громадський контроль» - Селін Д. В., Сиромятников Е. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції

касаційні скарги Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» подана адвокатом Підлужним В. М. і Громадської організації «Платформа громадський контроль» подана адвокатом Сиромятниковим Е. О.

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та

постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024

у справі № 160/7238/22

за позовною заявою Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги»

до Дніпровської міської ради,

треті особи: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Громадська організація «Платформа Громадський контроль»

про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. Громадська організація «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» (далі - позивач) подала позовну заяву до Дніпровської міської ради (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 «Про погодження та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої».

1.1. На обґрунтування позову позивач зазначив, що Громадська організація «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» - громадська організація, яка відповідно до статутних завдань здійснює захист екологічних прав громадян та заходи охорони навколишнього природного середовища, а тому відповідно до Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуської конвенції) наділена правом на подання цього позову.

1.2. Щодо протиправності та необґрунтованості спірного рішення позивач зазначив, що рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 затверджено «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» в районі вул. Широка в м. Дніпро Дніпровської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області» (далі - проєкт).

Однак вказаний проєкт землеустрою ґрунтується на завідомо недостовірних, спотворених даних, які суперечать фактичним обставинам і даним Державного земельного кадастру, оскільки відповідно до актуальних даних Публічної кадастрової карти України, історичних карт міста Катеринослав, інформації КЗК «Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького ДОР», а також зовнішнього вигляду озера в районі вулиці Широкої у м. Дніпрі знаходиться водний об`єкт під назвою «Московське озеро», та немає такого водного об`єкта, як розширене плесо ДПК «Московський».

1.3. Крім того, у проєкті землеустрою, затвердженому рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021, немає належного обґрунтування розмірів водоохоронної зони й прибережної захисної смуги. У Таблиці 2 «Проектне рішення» Пояснювальної записки до проєкту наведені дані: ширина водоохоронної зони - від 42 до 158 м, ширина прибережної захисної смуги - 36 м, що суперечить ст. 88 Водного кодексу України, водночас у проєкті взагалі відсутнє будь-яке обґрунтування саме таких розмірів водоохоронної зони й прибережної захисної смуги.

2. Відповідач подав відзив на позовну заяву і вказав, що позивач не обґрунтував у чому саме полягає порушення його прав рішенням Дніпровської міської ради та які саме права порушені. Відповідач переконаний, що громадська організація не здійснює представництва усієї територіальної громади та не наділена повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням органом місцевого самоврядування вимог законодавства України. У змісті позовної заяви та доданих до неї документів не спостерігається порушення прав та наданих повноважень.

2.1. Зважаючи на приписи п.п. «г», «з» ч. 1 ст. 184, ст. 185, п. 3 ст. 186 Земельного кодексу України, статей 26, 27, 30 Закону України «Про землеустрій», абзацу п`ятого п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17.06.2020 року № 711-IX, відповідач вважає, що замовниками проєкту землеустрою можуть бути як орган місцевого самоврядування так й інші особи, передбачені Законом України «Про землеустрій»; відмінність між замовниками полягатиме у способі вибору розробника. Щодо погодження та затвердження землеустрою, який оспорюється, то це компетенція міської ради. Тому ці доводи спростовують твердження позивача щодо неналежного замовника на розробку проєкту землеустрою, який оскаржується.

2.2. Відповідач вважає недоведеним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства твердження позивача, що проєкт землеустрою ґрунтується на завідомо недостовірних, спростованих даних щодо правового статусу водного об`єкта.

На переконання Відповідача розміри прибережної захисної смуги повністю відповідають Порядку № 486 (Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» від 09.05.1996 року № 486) та ст. 88 Водного кодексу України, а тому твердження Позивача є помилковим і надуманим.

2.3. Також, на переконання відповідача, висновки позивача про встановлення прибережної захисної смуги лише біля частини берега озера не передбачено водним законодавством - це неправильне тлумачення ст. 88 Водного кодексу України.

2.4. Як стверджує відповідач, на території, у межах якої розроблено проєкт землеустрою, немає об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (відсутній ландшафтний заказник місцевого значення «Лівобережний»), а тому погодження проєкту з міською державною адміністрацією додатково не вимагалося, що спростовує доводи позивача про неналежне погодження проєкту землеустрою.

2.5. Відповідач доводить, що рішенням, яке оскаржується, було затверджено межі ВЗ та ПЗС водойми, поруч з яким знаходяться конкретно визначені земельні ділянки. Проєктом землеустрою, рішенням, яке оскаржується, жодним чином не встановлюються відносини між регуляторним органом та суб`єктами господарювання та/або між іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Тому рішення не спрямоване на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, а тому не належить до їхнього переліку, тобто висновки Позивача помилкові.

2.6. Справа є специфічною та складною за своєю правовою природою, оскільки фактично позивач оскаржує не рішення, а проєкт землеустрою, який був виготовлений на замовлення фізичної особи, тобто справа може потребувати додатково виклику фахівця/спеціаліста з метою надання пояснень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 160/7238/22: у задоволенні позовної заяви Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

На переконання Дніпропетровського окружного адміністративного суду у спірних правовідносинах розміри прибережних захисних смуг, встановлених ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 88 Водного Кодексу України, не є незмінними та абсолютними і можуть мати інші розміри відповідно до містобудівної документації, комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд дослідив надану відповідачем містобудівну документацію, а саме - Додаток № 1 до висновку № 6106-22 «Схема проектних планувальних обмежень Генерального плану розвитку м. Дніпро» (затверджено рішенням Дніпровської міської ради № 108/55 від 25.03.2020 та № 84/60 від 02.09.2020) і встановив, що на вказаній схемі визначена ширина прибережної захисної смуги біля водного об`єкта з історичною назвою озеро Московське і розмір цієї прибережної захисної смуги співвідноситься із розміром прибережної захисної смуги, що встановлена у проєкті землеустрою, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 року.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що замовляючи проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони, а також укладаючи відповідний договір, третя особа ОСОБА_1 , а також третя особа ОСОБА_2 , яка прийняла таке замовлення, уклала договір та виконала проєкт землеустрою, - діяли відповідно до вимог чинного законодавства. Тому, ця обставина не може бути підставою для скасування рішення, яке оскаржується.

Також Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що твердження представника позивача, що проєкт землеустрою, затверджений рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021, не був погоджений належним чином, - безпідставне й необґрунтоване.

Рішення Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої» містить лише межі водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський». Отже, це рішення не є регуляторним актом, оскільки таке рішення не встановлює, не змінює та не скасовує норми права.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд вказує, що Регіональний офіс водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України, як офіційне джерело визначення статусу водного об`єкта, надало відповідь, що «озеро Московське» є саме розширеним плесом ДПК «Московський».

Суд звернув увагу, що в матеріалах справи наявна інформація відповідного компетентного органу - лист Регіонального офісу водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області від 24.06.2021 № 1087/03-2 - про статус водного об`єкта і єдиним документом, який зміг би цю інформацію спростувати є, як уже було зазначено, паспорт водного об`єкта.

Проте під час розгляду справи, паспорт водного об`єкта - (озеро Московське або розширене плесо ДПК Московське) до суду не надано, а Регіональний офіс водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області повідомив у листі від 24.06.2021 № 1087/03-21, що паспорт водного об`єкта не розроблявся.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд акцентував увагу на тому, що визначення статусу водного об`єкта - озеро чи плесо - не впливає у даному випадку на правомірність оскаржуваного рішення, оскільки чинне законодавство (Водний кодекс України, Земельний кодекс України) дозволяє встановити межу прибережної захисної смуги у межах населених пунктів, з урахуванням містобудівної документації (що було зроблено у цій справі) і статус водного об`єкта не має значення.

Попри це суд наголосив, що предметом розгляду цієї справи є вирішення питання відповідності чи невідповідності вимогам закону проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої, розробленого ФОП ОСОБА_2 .

Тому суд акцентував, що питання обґрунтованості інформації щодо назви (статусу) водного об`єкта, який зазначено у листі Регіонального офісу водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області від 24.06.2021 № 1087/03-21, - не є предметом розгляду цієї справи.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд зробив висновок, що у проеєкті землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широка в м. Дніпро Дніпровської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області є в наявності всі матеріали, передбачені ст. 47 Закону № 858-IV.

Також дійшов висновку, що проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широка у м. Дніпро Дніпровської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та його затвердження відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення Дніпропетровський окружний адміністративний суд врахував, чи прийняті вони з використанням повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією й законами України; з використанням повноважень і з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

4. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22: апеляційну скаргу Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги», Громадської організації «Платформа Громадський контроль» залишив без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 160/7238/22 - без змін.

Зокрема, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновків, що апеляційна скарга не може бути задоволена з таких підстав:

- згідно з пояснювальною запискою до проєкту встановлено, що з урахуванням інформації, наданої Регіональним офісом водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області від 24.06.2021 № 1087/03-21, об`єкт проєктування являє собою частину території, прилеглу до дренажно-паводкового каналу «Московський» (приурочений до каналу Лівобережний) у місці розташування колишнього озера, яке набуло у результаті комплексних гідротехнічних робіт морфологічну будову проточного озера-плеса, що зберегло топографо-географічну назву «озеро Московське»;

- режимоутворюючий водний об`єкт: дренажно-паводковий канал «Московський», приурочений до каналу Лівобережний, вид - водотік. За морфометричними характеристиками співвідноситься з малими річками - з площею водозбору до 2 тис. км;

- суд першої інстанції правильно звернув увагу, що розміри прибережних захисних смуг, встановлених ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, не є незмінними та абсолютними і можуть мати інші розміри відповідно до містобудівної документації, комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і можуть бути меншими, ніж встановлено ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України;

- з`ясувавши обставини справи й правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодилася колегія суддів апеляційного адміністративного суду щодо можливості встановлення розміру захисних смуг з урахуванням містобудівної документації та безпідставності аргументів позивача щодо неможливості зміни їх розміру «ні за яких підстав»;

- суд апеляційної інстанції погодився з доводами третьої особи ОСОБА_1 про те, що оскільки відповідно до науково-експертного висновку Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 14.07.2023 (т. 7 а.с. 127- 158) та науково-експертного висновку Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (т. 7 а.с. 160- 173) спірний водний об`єкт на теперішній час не є озером, а має статус каналу, спірна земельна ділянка знаходиться поза межами прибережної захисної смуги каналу, максимальна ширина якої становить 25 метри;

- колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду вважає неприйнятними аргументи позивача на обґрунтування своїх вимог про те, що спірний водний об`єкт значиться на наданих ним суду картах із XIX століття по теперішній час як озеро, оскільки така позиція не враховує змін, які відбулись на цьому водному об`єкті внаслідок гідротехнічних робіт, а саме будівництва каналу, розчищення, випрямлення та поглиблення русла водного об`єкта з 1962 року по 2021 рік, які, як зазначено у науково-експертному висновку, були визначені за даними супутникової зйомки земної поверхні, яке виконує NASA для Геологічної служби США (т. 7 а.с. 131).

Підтвердженням вказаної позиції є також лист Регіонального офісу водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України в Дніпропетровській області від 24.06.2021 № 1087/03-21 з інформацією про водний об`єкт, який розташований на території проєктування з висновком про те, що сучасне «озеро Московське» є котлованом і це штучно створений водний об`єкт, який утворився внаслідок будівництва каналу Лівобережний;

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що територія міського громадського ландшафтного заказника «Лівобережний», яку визначено рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 02.01.2000 № 73, не збігається з територією, на якій встановлено межі водоохоронної зони, затвердженої спірним рішенням, а тому твердження позивача щодо того, що проєкт землеустрою, затверджений рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021, мав бути погоджений з Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, оскільки стосується території, на якій створено ландшафтний заказник місцевого значення «Лівобережний» (рішення Дніпропетровської обласної ради від 09.10.2020 № 656-25/VII) - є безпідставним;

- суд першої інстанції, враховуючи дані та з урахуванням того, що ландшафтний заказник місцевого значення «Лівобережний» складається з земель лісогосподарського призначення та не має у своєму складі водного об`єкта з історичною назвою озеро Московське, а матеріали справи не містять доказів розташування на території, на якій визначено водоохоронну зону, території екомережі регіонального значення «Ломівський», дійшов правильного висновку про безпідставність доводів позивача про розташування на території, на якій визначено водоохоронну зону, території екомережі регіонального значення «Ломівський»;

- враховуючи те, що відомостей про включення водного об`єкта під назвою «Московське озеро» або водного об`єкта під назвою «розширене плесо ДПК «Московський» до складу заказника місцевого значення «Лівобережний» матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що у цьому випадку до проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої має бути надано погодження виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірне рішення Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої» містить лише межі водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» та не є регуляторним актом, оскільки таке рішення не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, не має такої обов`язкової ознаки для віднесення його до регуляторного акта, як неодноразове застосовування, та фактично вичерпує свою дію з моменту здійснення встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої;

- колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у проєкті землеустрою, який затверджено рішенням Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021, наявне належне обґрунтування розмірів водоохоронної зони та прибережної захисної смуги, які визначені у додатках до Пояснювальної записки, а саме в підрозділах: «Водоохоронна зона» та «Землі водного фонду прибережна захисна смуга (ПЗС)»;

- на переконання колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи позивача про те, що прибережна захисна смуга обов`язково має охоплювати повністю водний об`єкт і проєкт землеустрою не може бути розроблений щодо частини прибережної території, оскільки ані Водний кодекс України, ані Земельний кодекс України не містять застережень щодо заборони розподіляти прибережну захисну смугу на частини прибережної території для розроблення на них проєктів землеустрою;

- під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив і правильно вирішив усі основні питання, винесені на його розгляд, та аргументи позивача й відповідача, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їхнім викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновків суду, викладених в оскарженому рішенні;

- на підставі зазначеного Третій апеляційний адміністративний суд визнав, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального й процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ І УЗАГАЛЬНЕНИХ ДОВОДІВ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

5. На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 21.08.2024 надійшла касаційна скарга Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» (далі - скаржник 1) у якій просив: 1) касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 - задовольнити; 2) рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовну заяву Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» у повному обсязі; 3) визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 року «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої»; 4) усі судові витрати покласти на Відповідача; 5) розглядати адміністративну справу № 160/7238/22 за участю Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» (її уповноваженого представника) у судовому засіданні з викликом сторін.

Зокрема, скаржник 1 вважає, що існують підстави для касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): 1) суд не дослідив зібрані у справі докази щодо визначення статусу водного об`єкта як озера та передчасно визнав, що цей об`єкт має статус каналу/є котлованом, а також за наявності підстав касаційного оскарження, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 328 КАС України (розділ 2); 2) щодо застосування абзацу 4 п. 3 ч. 2 ст. 186 Земельного кодексу України (редакція, що була чинною на час подання на затвердження проєкту землеустрою), п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» № 711-IX, ст. 26 Закону «Про землеустрій» щодо визначення замовника проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду (підрозділ 3.1); 3) щодо застосування ч. 3 ст. 6 та ч. 4 ст. 15 Закону України «Про екологічну мережу України», а також статей 47, 48 Закону України «Про землеустрій» щодо збереження та використання екомережі є основою для розроблення усіх видів проєктної документації, зокрема, землеустрою (підрозділ 3.2); 4) щодо застосування ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України щодо необхідності встановлення прибережної захисної смуги навколо озер, водосховищ та інших водойм (підрозділ 3.3).

6. 13.09.2024 до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду надійшла касаційна скарга Громадської організації «Платформа громадський контроль» (далі - скаржник 2) у якій просив: 1) поновити скаржнику строк на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 160/7238/22 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22; 2) розглянути касаційну скаргу у відкритому судовому засіданні із повідомлення сторін та за участю скаржника; 3) рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 160/7238/22 - скасувати; 4) постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 - скасувати; 5) прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заявлені у справі позовні вимоги Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги», у повному обсязі.

Скаржник 2 вважає, що підставою для касаційного оскарження згідно п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є:

- застосування положень ст. 1, ст. 3 Водного кодексу України та помилкового висновку стосовно класифікації природного водного об`єкта озера як плеса (розділ 3 скарги);

- застосування положень ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України щодо необхідності урахування мінімального визначеного законом розміру прибережної захисної смуги під час прийняття рішень щодо затвердження проєктів землеустрою (розділ 4 скарги);

- застосування ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (з урахуванням рішень ЄСПЛ у справах «Москаль проти Польщі», «Лелас проти Хорватії», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»), статті 7, 8, 14, 9, 265 КАС України щодо можливості застосування судом Генерального плану міста, який було скасовано судом під час вирішення спору про скасування рішення про затвердження проєкту землеустрою прийнятого з урахуванням такого Генерального плану (розділ 5 скарги);

- застосування ст. 99 КАС України у контексті питання врахування під час розгляду справи паперової копії електронного доказу, а саме - Генерального плану міста, коли оригінал цього електронного доказу всупереч ухвали суду про витребування не було надано для огляду в судовому засіданні (розділ 6 скарги).

Скаржник 2 переконаний, що у цій справі суд апеляційної інстанції істотно порушив норми матеріального та процесуального права, що має бути підставою для скасування рішення суду першої й апеляційної інстанцій. Оскільки зазначені доводи касаційної скарги свідчать про істотні порушення, допущені відповідачем (розділ 3- 4 скарги щодо порушення природної захисної смуги, встановленої для захисту озера), а також що при оцінці законності спірного рішення не можна враховувати визнані незаконними зміни до Генерального плану міста (розділ 5) та врахування недопустимого доказу - копії Генерального плану міста Дніпра (розділ 6), то вбачаються підстави для задоволення позовної заяви у цій справі у повному обсязі.

РУХ СПРАВИ

7. Ухвалами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.09.2024 року й 19.09.2024 відкриті касаційні провадження № К/990/32687/24, № К/990/35212/24 за касаційними скаргами Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги», Громадської організації «Платформа Громадський контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 за позовом Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Громадська організація «Платформа Громадський контроль» про визнання протиправним та скасування рішення.

Касаційні провадження № К/990/32687/24, № К/990/35212/24 за касаційними скаргами Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги», Громадської організації «Платформа Громадський контроль» Судом відкриті з підстав передбачених у пунктах 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник 1 вважає п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, щодо застосування:

- абзацу четвертого п. 3 ч. 2 ст. 186 Земельного кодексу України (у редакції, що була чинною на момент подання на затвердження проєкту землеустрою), п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» № 711-IX, ст. 26 Закону України «Про землеустрій» щодо визначення замовника проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду;

- ч. 3 ст. 6 та ч. 4 ст. 15 Закону України «Про екологічну мережу України», а також статей 47, 48 Закону України «Про землеустрій», щодо збереження та використання екомережі, що є основою для розроблення усіх видів проєктної документації, зокрема, землеустрою;

- ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України стосовно необхідності встановлення прибережної захисної смуги навколо озер, водосховищ та інших водойм.

Також скаржник 1, посилаючись на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили у справі докази щодо визначення статусу водного об`єкта, як озера та передчасно визнали, що цей об`єкт має статус каналу/є котлованом.

Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник 2 вважає п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, щодо застосування:

- статей 1, 3 Водного кодексу України та помилкового висновку стосовно класифікації природного водного об`єкта озера як плеса;

- положень ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України щодо необхідності урахування мінімального визначеного законом розміру прибережної захисної смуги під час прийняття рішень щодо затвердження проєктів землеустрою;

- ст. 99 КАС України у контексті питання врахування під час розгляду справи паперової копії електронного доказу, а саме - Генерального плану міста, коли оригінал цього електронного доказу всупереч ухвали суду про витребування не було надано для огляду у судовому засіданні.

8. Учасники адміністративної справи № 160/7238/22 скористалися правом подання відзиву на касаційні скарги, заперечували проти задоволення цих скарг з мотивів, висловлених ними під час розгляду справи № 160/7238/22 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, Третім апеляційним адміністративним судом.

9. Так, 24.09.2024 на касаційну скаргу Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» надійшов відзив третьої особи ОСОБА_1 , поданий її представником, адвокатом Твардієвичем Євгеном Олександровичем. Третя особа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 349, ч. 1 ст. 350 КАС України просить залишити касаційну скаргу «Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги» без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 - без змін; вважає, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи № 160/7238/22 правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права. У своєму відзиві третя особа ОСОБА_1 , відповідно до ч. 3 ст. 338 КАС України, заявила про своє бажання взяти участь у розгляді справи у суді касаційної інстанції.

10. 25.09.2024 на касаційну скаргу Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» надійшов відзив відповідача - Дніпровської міської ради.

У цьому відзиві відповідач - Дніпровська міська рада просить касаційну скаргу Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 - залишити без задоволення, рішення без змін.

Дніпровська міська рада вважає, що ухваливши рішення № 260/14 від 22.12.2021, вона діяла у межах наданих повноважень і будь-які ознаки порушення законодавства України відсутні. Відповідач вважає касаційну скаргу Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» безпідставною і неаргументованою, що висловлені у ній твердження не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та здебільшого ґрунтуються винятково на припущеннях. Мотиви касаційної скарги не підтверджують незаконність рішення № 260/14 від 22.12.2021, свідчать лише про помилкове тлумачення законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

11. 30.09.2024 на касаційну скаргу Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» надійшов відзив третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , яка на підставі п. 1 ч. 1 ст. 349, ч. 1 ст. 350 КАС України, просить касаційну скаргу Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 - без змін.

Третя особа переконана, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують, що водний об`єкт не є озером, а має статус каналу, і тому Дніпровська міська рада, затверджуючи проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса Дренажно-паводкового каналу « Московський » у районі вул. Широкої, діяла у межах своїх повноважень і жодних норм чинного законодавства не порушила. Тому суди попередніх інстанцій при розгляді справи № 160/7238/22 правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

01.10.2024 на касаційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Суду надійшов відзив третьої особи ОСОБА_1 , поданий її представником, адвокатом Твардієвичем Євгеном Олександровичем. У відзиві висловлено переконання, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи № 160/7238/22 правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 349, ч. 1 ст. 350 КАС України третя особа ОСОБА_1 просить касаційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський контроль» залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 - залишити без змін. У своєму відзиві третя особа ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 338 КАС України заявила про своє бажання взяти участь у розгляді справи у суді касаційної інстанції.

12. 04.10.2024 на касаційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Суду надійшов відзив відповідача - Дніпровської міської ради, у якому доводиться, що при ухваленні рішення № 260/14 від 22.12.2021 «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої», Дніпровська міська рада діяла у межах наданих повноважень, будь-які ознаки порушення законодавства України відсутні, а тому Відповідач переконаний, що касаційна скарга безпідставна, неаргументована. Викладені у цій скарзі твердження не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та здебільшого засновані на припущеннях. Мотиви касаційної скарги не підтверджують незаконність рішення Дніпровської міської ради, а навпаки, - свідчать про помилкове тлумачення законодавства, яке регулює спірні правовідносини. На думку Дніпровської міської ради касаційна скарга не може бути задоволена. Тому представник Дніпровської міської ради просить Суд касаційну скаргу Громадської організації «Платформа громадський контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 - залишити без задоволення, а рішення без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України від 28.06.1996

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. КАС України від 06.07.2005 № 2747-IV

Стаття 2. Завдання та основні засади адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Кодексі вживаються такі терміни:

води поверхневі - води різних водних об`єктів, що знаходяться на земній поверхні;

водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);

прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони;

Стаття 88. Прибережні захисні смуги

З метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає:

території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями;

прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів;

скелі, інші гірські утворення.

Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об`єкти, рибогосподарські підприємства.

Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.

Громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:

гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;

об`єкти підвищеної небезпеки;

пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та на провадження відповідної діяльності;

об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні юридичних або фізичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов`язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи лиману. Обмеження у будь-який спосіб проходу вздовж берега моря, морської затоки чи лиману в межах пляжної зони чи справляння за нього плати є підставою для припинення права користування пляжною зоною за рішенням суду.

У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування.

На островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг.

Режим використання об`єктів і територій природно-заповідного фонду, розташованих у межах прибережної смуги морів та навколо морських заток і лиманів, регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

16. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III

Стаття 19. Категорії земель

1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Стаття 60. Прибережні захисні смуги

1. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

3. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Стаття 186. Погодження і затвердження документації із землеустрою

1. Схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць підлягають стратегічній екологічній оцінці.

Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення.

…

3. Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку:

…

3) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

17. Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV

Стаття 26. Замовники і розробники документації із землеустрою

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Розробником комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території є суб`єкт господарювання, що відповідає критеріям, визначеним частиною другою цієї статті, та відповідно до закону може розробляти містобудівну документацію.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 29. Загальні вимоги до змісту документації із землеустрою

Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються:

підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);

основні відомості про об`єкт (об`єкти) землеустрою;

використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;

використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;

використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;

використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;

використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;

використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;

опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання);

опис та обґрунтування проектного рішення;

інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);

інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);

інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;

виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;

умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);

інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;

інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об`єднання, вилучення земельних ділянок;

заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.

До пояснювальної записки за рішенням розробника можуть бути додані документи, що підтверджують відомості (інформацію), наведені в ній.

У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об`єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», креслення технічних рішень (для робочих проектів землеустрою).

До документації із землеустрою, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, додається копія документа, на підставі якого набуто право власності, користування такою земельною ділянкою (за наявності).

Стаття 47. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою:

а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;

г) проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Стаття 48. Врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою

З метою врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень:

а) інформують у разі необхідності населення через медіа про заходи, передбачені землеустроєм;

б) залучають представників громадських організацій та об`єднань громадян до участі в обговоренні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, схем землеустрою адміністративно-територіальних одиниць;

в) готують пропозиції щодо врахування інтересів територіальних громад при здійсненні землеустрою.

18. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII

Стаття 10. Гарантії екологічних прав громадян

Екологічні права громадян забезпечуються:

а) проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки;

в) участю громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

є) створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню у порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

19. У судовому засіданні представник позивача - Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» Підлужний В. М., представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадська організація «Платформа Громадський контроль» - Селін Д. В., Сиромятников Е. О. наполягали на раніше висловлених доводах і вимогах своїх касаційних скарг, висловили переконання у підставах скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 й постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22, прийняття нового рішення у цій справі, яким слід задовольнити позовну заяву Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» у повному обсязі. Просили визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої».

20. Представник відповідача - Риженко М. С., представники третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 - Твардієвич Є. О., Гриценко Д. В. у судовому засіданні з мотивів раніше висловлених ними у відзивах на позовну заяву, у відзивах на апеляційну скаргу, відзивах на касаційні скарги, - проти задоволення касаційних скарг Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги», Громадської організації «Платформа громадський контроль» - заперечували, вважали рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, постанову Третього апеляційного адміністративного суд від 18.07.2024, - законними й обґрунтованими, просили повністю відмовити у задоволенні касаційних скарг.

21. Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 344 КАС України неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

ДОВОДИ, ЗА ЯКИМИ СУД КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ПОГОДИВСЯ АБО НЕ ПОГОДИВСЯ З ВИСНОВКАМИ СУДУ ПЕРШОЇ ТА (АБО) АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

22. Висновки Касаційного адміністративного суду Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» й Громадської організації «Платформа громадський контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 й постанову Третього апеляційного адміністративного суд від 18.07.2024, з посиланням на норми права, якими керувався Суд.

23. Щодо аргументу Скаржників про природу водного об`єкта, на який розроблено Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» в районі вул. Широка у м. Дніпро Дніпровської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, погоджений і затверджений рішенням Дніпровської міської ради «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої» від 22.12.2021 № 260/14, Суд зазначає, що цей Проект розроблений на об`єкт «розширене плесо ДПК», який жодною нормою національного законодавства не передбачений взагалі.

Суд наголошує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони (ч. 2 ст. 2 КАС України): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки ані Водний кодекс України, ані жодний інший національний нормативний акт не містять поняття «розширене плесо ДПК», тому згідно зі статтями 6, 19 Конституції України, пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, статтями 1, 88 Водного кодексу України, розроблення Дніпровською міською радою проєктної документації на об`єкт, не передбачений національним законодавством, є порушенням принципу законності. Як випливає із приписів національного законодавства (статті 25, 26 Закону України «Про землеустрій», ст. 186 Земельного кодексу України, статті 1, 16, 17, 88 Водного кодексу України), - проєкт землеустрою (документація із землеустрою) розробляється винятково на об`єкти передбачені приписами національного законодавства. Проєкт землеустрою не може розроблятися на об`єкт, який не передбачений жодним нормативним актом. Тому суб`єктивні права й обов`язки замовляти проєкт землеустрою (документацію із землеустрою) виникають лише щодо об`єкта, який передбачений приписами національного законодавства.

Погоджуючи та затверджуючи Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої, розроблений ФОП ОСОБА_2 , погоджуючи та затверджуючи межі водоохоронної зони та прибережної захисної смуги розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої рішенням від 22.12.2021 № 260/14, Дніпровська міська рада діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією й законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

24. Щодо висновку Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що: 1) Держводагентство (в даному випадку регіональний офіс водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України), - є належним та компетентним органом, який має відповідне (переважне) право щодо визначення статусу, зокрема, водних об`єктів; 2) Регіональний офіс водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України, як офіційне джерело визначення статусу водного об`єкта, надало відповідь, що «озеро Московське» є саме розширеним плесом ДПК «Московський» Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Оцінюючи компетенцію Державного агентства водних ресурсів України, Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області щодо водних об`єктів, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, Третій апеляційний адміністративний суд не врахували й не застосували норми матеріального права, -статті 16, 17, 28 Водного кодексу України, пункти 1- 4, 6, 8, 11 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 № 413, підпункти 1, 2, 20, 361, 37 п. 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393, пункти 3, 4, 5, 6 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99.

Так, згідно зі ст. 16 Водного кодексу України ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру належить до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів. Згідно зі ст. 17 Водного кодексу України ведення державного обліку підземних вод та водного кадастру належить до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Відповідно до ст. 28 Водного кодексу України Державний водний кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 № 413 державний водний кадастр становить систематизований звід відомостей про: поверхневі води, підземні води, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів (крім вторинних).

Пунктом 6 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 року № 413 передбачено, що державний водний кадастр ведеться Держводагентством (Державне агентство водних ресурсів України) за розділом «Поверхневі води» у частині обліку поверхневих водних об`єктів та за розділом «Водокористування».

Згідно з підпунктами 20, 361, 37 п. 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393, Держводагентство (Державне агентство водних ресурсів України) відповідно до покладених на нього завдань погоджує договори оренди та паспорти водних об`єктів, веде державний облік поверхневих вод у частині обліку поверхневих водних об`єктів, веде державний водний кадастр за розділами «Поверхневі водні об`єкти» та «Водокористування».

Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 6 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, паспорт водного об`єкта погоджується з Держводагентством (Державне агентство водних ресурсів України) у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня його надходження, паспорт водного об`єкта розробляється у чотирьох примірниках, які зберігаються по одному: в басейновому управлінні водних ресурсів, Держводагентстві (Державне агентство водних ресурсів України), у розпорядника земельної ділянки під водою, а також надається користувачу.

Тому, зважаючи на приписи статей 16, 17, 28 Водного кодексу України, пункти 1- 4, 6, 8, 11 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 року № 413, п.п. 1, 2, пп. 20, 361, 37 п. 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393, пункти 3, 4, 5, 6 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області не є уповноваженим органом на ведення обліку вод, не є належним та компетентним органом, який має відповідне (переважне) право щодо визначення статусу, зокрема, водних об`єктів та не наділений компетенцією визначати статус водних об`єктів, не є офіційним джерелом визначення статусу водних об`єктів. Отже, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, Третій апеляційний адміністративний суд порушили приписи пунктів 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, статей 6, 19 Конституції України. Згідно з ч. 3 ст. 351 КАС України неправильне тлумачення закону, незастосування закону, який мав застосовуватися, вважається неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково й ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених ст. 341 КАС України межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

25. Щодо висновку Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що «паспорт водного об`єкту - озеро Московське або розширене плесо ДПК Московське до суду не надано, а Регіональний офіс водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області повідомив в листі від 24.06.2021 № 1087/03-21, що паспорт водного об`єкту не розроблявся», - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що згідно зі ст. 51 Водного кодексу України надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з підпунктами 20, 361, 37 п. 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393, - Держводагентство (Державне агентство водних ресурсів України), відповідно до покладених на нього завдань погоджує договори оренди та паспорти водних об`єктів, веде державний облік поверхневих вод у частині обліку поверхневих водних об`єктів, веде державний водний кадастр за розділами «Поверхневі водні об`єкти» та «Водокористування».

Отже, Регіональний офіс водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у Дніпропетровській області жодною нормою національного законодавства не наділений компетенцію щодо паспортів водних об`єктів. Тому, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, Третій апеляційний адміністративний суд не врахували і не застосували приписи пунктів 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, статей 6, 19 Конституції України, ст. 51 Водного кодексу України, пп. 20, 361, 37 п. 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393, пунктів 3, 4, 5, 6 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99. Згідно з ч. 3 ст. 351 КАС України, неправильне тлумачення закону, незастосування закону, який мав застосовуватися - вважається неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково й ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених ст. 341 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

26. Суд звертає увагу, що у пояснювальній записці у складі текстових матеріалів документації із землеустрою (Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої) присутні не всі обов`язкові відомості, передбачені ст. 29 Закону України «Про землеустрій».

Хоча суди попередніх інстанцій й дослідили зміст Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої, дослідили пояснювальну записку й додатки до пояснювальної записки, однак не врахували й не застосували приписи ст. 29 Закону України «Про землеустрій» щодо документації із землеустрою у складі текстових матеріалів, яка обов`язково має містити пояснювальну записку, в якій зазначаються:

- підстава проведення землеустрою (зокрема, рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);

- основні відомості про об`єкт (об`єкти) землеустрою;

- використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;

- використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;

- використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;

- використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;

- використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;

- використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;

- опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання);

- опис та обґрунтування проектного рішення;

- інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);

- інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);

- інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;

- виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;

- умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);

- інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;

- інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об`єднання, вилучення земельних ділянок;

- заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених ст. 28 Закону України «Про землеустрій».

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони (пункти 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно, невиконання приписів ст. 29 Закону України «Про землеустрій» щодо змісту пояснювальної записки Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої, - є порушенням приписів пунктів 1 й 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, статей 6, 19 Конституції України. Згідно з ч. 3 ст. 351 КАС України незастосування закону, який мав застосовуватися, вважається неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково й ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених ст. 341 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

27. Оцінивши аргумент касаційної скарги про застосування ст. 48 Закону України «Про землеустрій», висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду й Третього апеляційного адміністративного суду про врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою, Суд наголошує, що при здійсненні землеустрою обов`язково мають враховуватися громадські інтереси, як це передбачено приписами ст. 48 Закону України «Про землеустрій». Так, з метою врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень: а) інформують у разі необхідності населення через медіа про заходи, передбачені землеустроєм; б) залучають представників громадських організацій та об`єднань громадян до участі в обговоренні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, схем землеустрою адміністративно-територіальних одиниць; в) готують пропозиції щодо врахування інтересів територіальних громад при здійсненні землеустрою (ст. 48 Закону України «Про землеустрій»).

Натомість Дніпропетровський окружний адміністративний суд у рішенні від 05.03.2024 у справі № 160/7238/22 висловився, «що спірне рішення прийнято з урахуванням суспільного інтересу». Однак, незастосування закону, який мав застосовуватися (ст. 48 Закону України «Про землеустрій»), вважається неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 3 ст. 351 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково й ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених ст. 341 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

28. Щодо аргументів касаційної скарги про довжину прибережної захисної смуги й охоплення нею водного об`єкта, щодо відповідних висновків Дніпропетровського окружного адміністративного суду й Третього апеляційного адміністративного суду про безпідставність доводів представника позивача, що: 1) прибережна захисна смуга повинна обов`язково охоплювати повністю водний об`єкт і не може бути розроблена відносно частини прибережної території, 2) ані Водний кодекс України, ані Земельний кодекс України не містять застережень щодо заборони розробляти прибережну захисну смугу на частині прибережної території, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Вимоги щодо прибережної захисної смуги, зокрема, передбачені статтями 1, 3, 9, 88, 89 Водного кодексу України. Так, згідно зі ст. 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Статтею 87 Водного кодексу України визначено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Статтею 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною (ст. 88 Водного кодексу України):

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною (ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України):

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Оскільки у статтях 1, 88 Водного кодексу України, ст. 60 Земельного кодексу України однозначно передбачено, що прибережна захисна смуга встановлюється навколо водойм, то Дніпропетровський окружний адміністративний суд, Третій апеляційний адміністративний суд неправильно застосували ці норми матеріального права (ч. 3 ст. 351 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково й ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених ст. 341 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

29. Тому, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, переглянувши рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, постанову Третього апеляційного адміністративного суд від 18.07.2024 у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої й апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України), дійшов висновків, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд у рішенні від 05.03.2024, Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 18.07.2024 неправильно застосували норми матеріального права, а саме: 1) неправильно витлумачили закон - статті 1, 3, 9, 87, 88, 89 Водного кодексу України, статті 60, 186 Земельного кодексу України; 2) не застосували закон, який мав застосовуватися - статті 25, 26, 29, 48 Закону України «Про землеустрій», статті 1, 21, 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», статті 16, 17, 28, 51 Водного кодексу України (ч. 3 ст. 351 КАС України).

30. Оскільки в адміністративній справі № 160/7238/22 суди ухвалили судові рішення (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024) з неправильним застосуванням норм матеріального права (пункти1, 2, 3 4, 6, 8, 11 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 року № 413, пункти 3, 4, 5, 6 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99, пункти 1, 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 393, статті 29, 48 Закону України «Про землеустрій», статті 1, 3, 9, 16, 17, 28, 51, 87, 88, 89 Водного кодексу України, статті 60, 186 Земельного кодексу України), то касаційні скарги Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги», подану адвокатом Підлужним В. М. й Громадської організації «Платформа громадський контроль», подану адвокатом Сиромятниковим Е. О. слід задовольнити, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024, - скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позов Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради задовольнити повністю, визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 року «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої».

31. Решта аргументів касаційних скарг Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги», Громадської організації «Платформа громадський контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 й постанову Третього апеляційного адміністративного суд від 18.07.2024, досліджених і оцінених Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, не належать до меж його перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 й постанови Третього апеляційного адміністративного суд від 18.07.2024, ухвалених у справі № 160/7238/22.

32. Оскільки в адміністративній справі № 160/7238/22 Суд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 й постанову Третього апеляційного адміністративного суд від 18.07.2024 - скасував, ухвалив нове рішення, яким позов Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради задовольнив повністю, то відповідно до статті 139 КАС України здійснюється розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи № 160/7238/22 у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги», подану адвокатом Підлужним В. М., й Громадської організації «Платформа громадський контроль», подану адвокатом Сиромятниковим Е. О., задовольнити повністю.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 160/7238/22 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» до Дніпровської міської ради задовольнити повністю.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 260/14 від 22.12.2021 року «Про погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони розширеного плеса ДПК «Московський» у районі вул. Широкої».

5. Стягнути з Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, 49000, місто Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75) за рахунок її бюджетних асигнувань:

- судовий збір у сумі 2481,00 гривня за подання позовної заяви, судовий збір у сумі 3721,50 гривня за подання апеляційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 5966,00 гривень - на користь позивача Громадської організації «Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги» (ЄДРПОУ 25542297, 49000, місто Дніпро, вул. Старокозацька, 58);

- судовий збір у сумі 3721,50 гривня за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 5966,00 гривень - на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадської організації «Платформа Громадський контроль» (ЄДРПОУ 39689459, 49000, місто Дніпро, вул. Ульянова, буд. 24, оф. 9).

6. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя: В. М. Бевзенко

Судді: В. М. Кравчук

Т. Г. Стрелець


Суд	Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	06.02.2025
Оприлюднено	10.02.2025
Номер документу	125012029
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Бевзенко В.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 06.02.2025 по справі 160/7238/22КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —160/7238/22

Постанова від 06.02.2025

Постанова
від 06.02.2025 по справі 160/7238/22
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ