Ухвала

від 05.02.2025 по справі 908/2388/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

Справа № 908/2388/21

Провадження № 12-73гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09 квітня 2024 року (колегія суддів: Іванов О. Г., Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.), рішення від 30 листопада 2022 року та додаткове рішення від 12 січня 2023 року Господарського суду Запорізької області (колегія суддів: Дроздова С. С., Корсун В. Л., Науменко А. О.)

у справі № 908/2388/21

за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Запорізької міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Комфі"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005"; 3) Приватного підприємства "Терра Віта V"

про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИЛА:

17.08.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Запорізької міської ради до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005», 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Віта V» в якій (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просив: визнати недійсними 12 рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення з одночасним припиненням речових прав щодо цього майна, визнати недійсними 10 договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, а також зобов`язати ПП "Терра Віта V" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень літера А-1 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калнишевського, будинок 10-А, приміщення 1-11, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056, яка є комунальною власністю територіальної громади міста Запоріжжя, був самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля А-1 загальною площею 295,0 кв. м. за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Калнишевського, будинок 10-А, право власності на який зареєстроване за ТОВ "Люкс Комфі" на підставі договору оренди землі, який за рішенням суду розірвано, та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 06.01.2017 № ЗП142163643071, яка має ознаки підробки.

Оскільки реєстрація права власності за ТОВ "Люкс Комфі" та в подальшому перереєстрація права власності за ТОВ "Арт 2005" здійснено на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, яка відповідачам у користування не передавалась, зазначене порушує право Запорізької міської ради як власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею.

Господарський суд Запорізької області 30 листопада 2022 року ухвалив рішення про задоволення позову, а 12 січня 2023 року - додаткове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Арт 2005" про закриття провадження у справі в частині вимог про зобов`язання знести самочинне будівництво. 09 квітня 2024 року Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення цих рішень без змін.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані тим, що спірні об`єкти нерухомості (нежитлові приміщення 1-11) збудовані на земельній ділянці на вул. Калнишевського, 10-А, літера А-1 у м. Запоріжжі, що не була відведена ПП "Терра Віта V" для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, тобто є самочинним будівництвом, тому в силу приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України право власності у ТОВ "Люкс Комфі" або інших осіб на зазначений об`єкт не виникло, у зв`язку з чим і не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема передачі третім особам.

Оскільки право розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:06:001:0056 належить виключно Запорізькій міській раді, реєстрація права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна за ТОВ "Арт 2005" порушує право власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею, а тому наявні підстави для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості.

Додаткове рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що вимога про знесення самочинного будівництва не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а спір у справі пов`язаний з вирішенням питання щодо права власності на земельну ділянку. Заявлені вимоги є приватноправовим способом захисту права і їх розгляд не передбачений за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

03 червня 2024 року ТОВ "Арт 2005" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове про відмову у позові.

Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судами першої та апеляційної інстанції судових рішень без урахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2018 у справі № 826/12543/16, та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.10.2019 у справі №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, щодо належності спору про знесення самочинно збудованого об`єкта до юрисдикції адміністративних судів.

Скаржник також наполягає на тому, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) та від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21), щодо належності та ефективності способів захисту.

Крім того, скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18 про те, що матеріали досудового розслідування без наявності дозволу слідчого або прокурора на їх розголошення, є недопустимими доказами у господарському процесі. Заявник стверджує, що оскаржувані судові рішення прийняті на підставі недопустимих доказів - копій матеріалів досудового розслідування без наявності дозволу слідчого або прокурора на їх розголошення, які не доводять факту незаконності набуття ТОВ "Люкс Комфі", а згодом і ТОВ "Арт 2005" права власності на спірне майно.

За доводами касаційної скарги, суди безпідставно прийняли до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи № 311-18 від 30 травня 2018 року, проведеної в рамках досудового розслідування, а апеляційний суд безпідставно послався на постанову Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 910/5898/20, згідно з якою висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, у тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом при вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 22 липня 2024 року за зазначеною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 27 листопада 2024 року справу № 908/2388/21 разом із зазначеною касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Передаючи справу № 914/1785/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд виходив з того, що вимогу про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) спірних нежитлових приміщень позивач (власник земельних ділянок) заявив до відповідача 3.

Частинами третьою - п`ятою статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Зазначивши, що положення частини четвертої статті 376 ЦК України обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що застосування положень наведеної норми ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.

У той же час, згідно із доводами Касаційного господарського суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) у своїх постановах від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20, від 15 березня 2023 року у справі № 205/213/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 199/6251/18, від 31 травня 2023 року у справі № 201/4483/20 дотримується правової позиції, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, а не його забудовник.

Колегія суддів Касаційного господарського суду з викладеним не погоджується і вважає за необхідне відступити від цього висновку, викладеного у зазначених постановах Касаційного цивільного суду.

Велика Палата Верховного Суду встановила, що у справах № 509/11/17, № 201/2471/20, № 205/213/22, № 199/6251/18, № 201/4483/20, від висновків Касаційного цивільного суду у яких вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, позови в частині звільнення земельних ділянок шляхом знесення (демонтажу) об`єктів самовільного будівництва були пред`явлені уповноваженими органами власників земельних ділянок до осіб, які здійснили таку самовільну забудову, тоді як спірні земельні ділянки не були відведені для цієї мети, або без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Касаційний цивільний суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 376 ЦК України, а також частини другої статті 212 ЗК України, виснував, що позови у цих справах у цій частині вимог задоволенню не підлягають, оскільки належним відповідачем за такою вимогою є особа, яка є власником відповідної забудови на день подання позову, тобто останній набувач такого майна, а не особи, які вчинили такі забудови і надалі здійснили їх відчуження.

Оскільки відносини у справі № 908/2388/21 і справах № 509/11/17, № 201/2471/20, № 205/213/22, № 199/6251/18, № 201/4483/20 є подібними, а Касаційний господарський суд не погоджується з висновками Касаційного цивільного суду щодо застосування частини четверної статті 376 ЦК України, внаслідок чого вважає за необхідне відступити від цих висновків, а також зважаючи на відсутність висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, справа № 908/2388/21 підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою. При цьому в частині другій статті 121 цього Кодексу зазначено, що ухвала, якою суд повідомляє про призначення судового засідання, повинна містити, зокрема, вказівку про те, що участь особи не є обов`язковою.

Наведені обставини є підставою для призначення справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про те, що їх явка не є обов`язковою.

Керуючись статтями 120, 121, 233-235, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Прийняти до розгляду справу № 908/2388/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09 квітня 2024 року, рішення від 30 листопада 2022 року та додаткове рішення від 12 січня 2023 року Господарського суду Запорізької області.

2. Призначити справу № 908/2388/21 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 19 березня 2025 року

о 10 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Повідомити учасників справи про те, що їх явка не є обов`язковою.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний О. А. Губська О. В. Ступак Ж. М. Єленіна І. В. Ткач Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич С. І. Кравченко Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова