Ухвала

від 05.02.2025 по справі 916/1559/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

Справа № 916/1559/24

Провадження № 12-70гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Власова Ю. Л. ,

суддів Банаська О. О. , Булейко О. Л. , Воробйової І. А. , Гриціва М. І. , Губської О. А. , Єленіної Ж. М. , Кишакевича Л. Ю. , Короля В. В. , Кравченка С. І. , Кривенди О. В. , Мазура М. В. , Мартєва С. Ю. , Пількова К. М. , Погрібного С. О. , Ступак О. В. , Ткача І. В. , Ткачука О. С. , Уркевича В. Ю. , Усенко Є. А. , Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду касаційної скарги першого заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 червня 2024 року (суддя Петров В. С. ) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2024 року (колегія суддів: Аленін О. Ю. , Колоколов С. І. , Принцевська Н. М. )

у справі № 916/1559/24

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Актеон»

про стягнення коштів, та

ВСТАНОВИЛА:

1. Заступник Генерального прокурора (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - КРАІЛ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Актеон» (далі - ТОВ «Центр Актеон») до Державного бюджету України заборгованості з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в сумі 195 870 000,00 грн, інфляційних втрат у сумі 6 732 046,70 грн та 3 % річних у сумі 5 133 375,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Центр Актеон» не виконало вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2023 року № 173 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314» (далі - Постанова КМУ № 173) та частин 4, 6 статті 49 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» та не внесло щорічної плати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

У зв`язку із наведеними порушеннями КРАІЛ рішенням анулювала відповідні ліцензії відповідача. Прокурор зазначає, що через невнесення до спеціального фонду Державного бюджету України щорічних платежів за другий і третій роки дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор у відповідача наявна заборгованість у заявленому до стягнення розмірі, що є очевидним порушенням, як вважає Прокурор, майнових інтересів держави в бюджетній сфері.

2. Господарський суд Одеської області ухвалою від 12 червня 2024 року провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір не підвідомчий господарським судам, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала мотивована тим, що в цих правовідносинах КРАІЛ виступає саме як суб`єкт владних повноважень, оскільки є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. З огляду на характер правовідносин, з яких виник цей спір, а саме бюджетних правовідносин, суд першої інстанції виснував, що такі обставини виключають господарсько-правовий характер спірних правовідносин, адже у цьому випадку відсутні ознаки господарського спору в розумінні ГПК України.

3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25 вересня 2024 року ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 червня 2024 року змінив і виклав її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині зазначену ухвалу залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підвідомчий господарським судам, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Водночас колегія суддів зауважила, що місцевий господарський суд передчасно - на стадії підготовчого провадження у справі фактично зробив висновки по суті спору, що є підставою для зміни мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції та викладення її у редакції, наведеній у постанові апеляційного суду.

4. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності виключної правової проблеми та порушення правил предметної юрисдикції; скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 червня 2024 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Прокурор з посиланням на абзац 6 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про порушенням судами норм процесуального права - статей 2, 5, 20, 236 ГПК України та статей 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо порушення правил предметної юрисдикції).

5. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Прокурора.

КРАІЛ у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, скасувати оскаржувані рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) визначив, що цей відзив за своєю суттю є заявою про приєднання до касаційної скарги, а тому, оскільки до нього не додано документа про сплату судового збору, він залишається без розгляду.

6. Ухвалою від 10 грудня 2024 року Касаційний господарський суд передав справу № 916/1559/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 302 ГПК України, оскільки вважає, що у цій справі наявна виключна правова проблема, яка полягає у правильному визначенні юрисдикції подібних судових органів. Тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Зокрема, посилаючись на доводи касаційної скарги Прокурора, Касаційний господарський суд зазначає, що на розгляді господарських судів, окрім цієї справи перебуває ще 12 позовних заяв Прокурора (зокрема, справи № 910/7436/24, 910/8021/24, 916/2666/24, 910/5933/24, 910/8022/24, 922/2158/24, 903/497/24, 910/7465/24, 903/3161/24, 916/3639/24, 910/3491/24), поданих в інтересах держави в особі КРАІЛ до організаторів азартних ігор щодо стягнення заборгованості на загальну суму 485 млн 406 тис грн.

При цьому питання щодо визначення предметної юрисдикції за означеними позовними заявами є новими, проблемними, засадничими, що раніше не досліджувалися судом касаційної інстанції та потребують формування уніфікованого підходу.

Касаційний господарський суд погодився з доводами Прокурора стосовно відсутності законодавчого урегулювання питання стягнення до Державного бюджету України несплачених платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор після їх анулювання та відсутності судової практики з вирішення таких спорів.

Касаційний господарський суд вважає, що нормами Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» прямо не урегульоване питання на випадок виникнення заборгованості за внесення щорічних платежів за ліцензії, оскільки відповідно до цього Закону внесення плати передувало початку наступного року дії ліцензії, та не унормовано порядку стягнення КРАІЛ заборгованості з несплачених платежів за ліцензії після їх анулювання. Утворення заборгованості перед державним бюджетом пов`язане з наданням можливості суб`єктам господарювання тимчасово відстрочити внесення платежів за ліцензії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану».

При цьому, на переконання Прокурора, у спірних правовідносинах щодо стягнення зазначеної заборгованості після анулювання ліцензії КРАІЛ не наділена публічно-владними повноваженнями та не може владно впливати на відповідача і є органом державної влади, наділеним господарською компетенцією, а тому справа відноситься до юрисдикції господарських судів. Про порушення правил предметної юрисдикції Прокурор посилався в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції.

Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» не визначає ефективного способу захисту інтересів держави у зв`язку з невиконанням організатором азартних ігор зобов`язання своєчасно вносити плату за відповідні ліцензії; водночас відсутність правової визначеності з цього питання не впливає на можливість держави захистити інтереси шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини другої статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, на думку Прокурора, вирішення виключної правової проблеми щодо означених питань дозволить надалі ефективно захищати інтереси держави в інших численних справах у подібних правовідносинах.

7. Велика Палата Верховного Суду, не вбачає підстав для передання справи на її розгляд зважаючи на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України вбачається, що справа за частиною п`ятою статті 302 ГПК України може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, зокрема, навести інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.

Натомість зазначаючи, що справа № 916/1559/24 містить виключну правову проблему, Касаційний господарський суд лише виклав в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду доводи касаційної скарги Прокурора та наведені Прокурором норми спеціального законодавства, що дотичне до регулювання спірних правовідносин.

При цьому колегія суддів Касаційного господарського суду не вказала, чому питання, яке вона вважає проблемним, а саме, щодо предметної юрисдикції спору, не може бути вирішене самим Касаційним господарським судом під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень, у чому саме виникають труднощі, чи вони пов`язані із суперечливим або неоднозначним розумінням закону, чи з прогалинами у правовому регулюванні, чи з наявністю неоднакового правозастосування тощо.

Відповідно до статті 286 ГПК України судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Питання застосування норм матеріального та процесуального права вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом як належним судом.

8. Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 302 ГПК лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині ознак. У випадку наявності хоча б однієї з перелічених ознак справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду (такі висновки наведено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 09 листопада 2023 року у справі № 910/6925/22, від 31 серпня 2021 року у справі № 761/3726/19, від 02 березня 2021 року у справі № 361/3865/19, від 15 грудня 2020 року у справі № 759/16206/14-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 910/4286/20, від 06 жовтня 2020 року у справі № 199/550/20, від 13 січня 2020 року у справі № Б?39/02-09).

Проте, Прокурор у касаційній скарзі не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду іншого касаційного суду з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах, отже, друга вимога частини шостої статті 302 ГПК України відсутня.

9. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у справі № 916/1559/24 відсутня виключна правова проблема, питання щодо правильного визначення предметної юрисдикції цієї справи може бути вирішене Касаційним господарським судом в межах його повноважень, тому цю справу разом із касаційною скаргою слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України.

Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 916/1559/24 повернути колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний О. А. Губська О. В. Ступак Ж. М. Єленіна І. В. Ткач Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич С. І. Кравченко Є. А. Усенко О. В. Кривенда Н. В. Шевцова