Рішення

від 15.01.2025 по справі 910/10108/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/10108/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "ЖИТОМИРГАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ"

про розірвання договору та стягнення 127 116 739,95 грн,

Представники учасників процесу згідно з протоколом від 15.01.2025,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2024 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "ЖИТОМИРГАЗ" (далі - позивач, Оператор) до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" (далі - відповідач, Товариство) про:

- розірвання договору купівлі-продажу природного газу № 12А167-133-20 від 15.04.2020;

- стягнення 127 116 739,95 грн заборгованості, в тому числі: 125 804 751,49 грн переплати в межах договору від 15.04.2020, 12 580,48 грн штрафу, 1 164 986,47 грн пені та 134 421,52 грн трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 22.08.2024 вищевказану позовну заяву було залишено без руху, встановлені строки для усунення недоліків.

26.08.2024 через систему "Електронний суд" позивачем була подана заява про усунення недоліків із додатками, зокрема, копією платіжної інструкції № 558719232 від 26.08.2024 на суму 3 028,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/10108/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 07.10.2024, сторонам визначено строки на вчинення процесуальних дій.

25.09.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву.

01.10.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено.

За наслідками підготовчого засідання 18.11.2024 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 18.11.2024.

08.10.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "ЖИТОМИРГАЗ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/10108/24.

За наслідками підготовчого засідання 18.11.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 23.12.2024.

Однак, судове засідання 23.12.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою від 06.01.2025 повідомлено сторін про призначення справи до розгляду по суті на 15.01.2025.

15.01.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем до суду подане клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції у господарській справі № 910/4766/23 за позовом ТОВ «ЙЕ Енергія» до АТ «Укртрансгаз».

У судовому засіданні 15.01.2025 судом було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження в справі та залишено його без розгляду на підставі частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України. Таке процесуальне рішення суду обґрунтоване тим, що згідно з приписами частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України зупинення провадження на стадії розгляду спору по суті на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України не допускається.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ» (у подальшому мало місце зміна назви), як продавцем, та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільних систем "ЖИТОМИРГАЗ" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12А167-133-20 (далі - договір).

15.04.2020 укладено додаткову угоду № 1 до Договору від 15.04.2020. Даною додатковою угодою, Сторони погодили можливість обміну та використання електронних документів з електронним цифровим підписом, в межах виконання Договору від 15.04.2020.

02.10.2020 укладено додаткову угоду № 2 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

02.10.2020 укладено додаткову угоду № 3 до Договору від 15.04.2020. Вказаною угодою, було замінено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄГАЗ» на відповідача.

23.10.2020 укладено додаткову угоду № 4 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

01.12.2020 укладено додаткову угоду № 5 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

31.12.2020 укладено додаткову угоду № 6 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

27.01.2021 укладено додаткову угоду № 7 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

15.02.2021 укладено додаткову угоду № 8 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

31.03.2021 укладено додаткову угоду № 9 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

30.04.2021 укладено додаткову угоду № 10 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

27.05.2021 укладено додаткову угоду № 11 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

30.06.2021 укладено додаткову угоду № 12 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

30.07.2021 укладено додаткову угоду № 13 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

31.08.2021 укладено додаткову угоду № 14 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

30.09.2021 укладено додаткову угоду № 15 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

26.10.2021 укладено додаткову угоду № 16 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

30.11.2021 укладено додаткову угоду № 17 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

29.12.2021 укладено додаткову угоду № 18 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

28.01.2022 укладено додаткову угоду № 19 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

25.02.2022 укладено додаткову угоду № 20 до Договору від 15.04.2020. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

31.03.2022 укладено додаткову угоду № 20/1 до Договору від 15.04.2022. Вказана угода, стосується зміни порядку ціноутворення за Договором від 15.04.2020.

28.06.2022 укладено додаткову угоду № 21 до Договору від 15.04.2020.

Згідно з п. 1.1 Договору від 15.04.2020 визначено, що за Договором Продавець, зобов`язується передати у власність Покупцю з жовтня 2020 року по квітень 2021 року включно природний газу (далі - газ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

При цьому, пунктом 3.3 вказаного Договору закріплено, що приймання-передачі газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі.

Таким чином, п. 9.1 Договору від 15.04.2020 передбачає, що договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з « 01» жовтня 2021 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Пунктом 9.2 Договору від 15.04.2020 визначено, що договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний рік, якщо за місяць до закінчення дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому Сторони погоджуються, що обсяг який має бути переданий Продавцем в наступному календарному році дорівнює обсягу зазначеному в п. 2.1. з можливим відхиленням зазначеним в п. 2.3 цього Договору.

Між Сторонами було укладено додаткову угоду № 21 до Договору від 15.04.2020, якою визначено наступне: Сторони домовились викласти пункт 1.1 Договору в такій редакції: «1.1. За Договором Продавець, зобов`язується передати у власність Покупцю з жовтня 2020 року по останнє число дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами і доповненнями) природний газу (далі - газ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору».

Пункт 2. Сторони домовились викласти пункт 9.1 Договору в такій редакції: « 9.1. Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з « 01» жовтня 2020 року до останнього числа дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами і доповненнями), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення». Пункт 4. Ця додаткова угода складена в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі Сторін, набирає чинності з моменту її підписання та діє протягом дії Договору.

Позивач зауважував, що у момент укладення Договору від 15.04.2020, Позивач був оператором газорозподільної мережі, тобто був суб`єктом ринку природного газу, зокрема в своїй діяльності потребував певних обсягів природного газу, у зв`язку з чим і був укладений Договір від 15.04.202020. Однак, згідно з постанови від 31.08.2023 № 1593 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «ЖИТОМИРГАЗ», Позивач втратив ліцензію на розподіл природного газу і по теперішній час її немає.

Водночас, функції оператора газорозподільної системи виконує Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Житомирської філії.

Вищевказана постанова НРКЕКП є обов`язковою до виконання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» зокрема даною нормою передбачено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

При укладенні Договору від 15.04.2020 Позивач розраховував на отримання природного газу для господарської діяльності, однак на даний час, виконання Договору від 15.04.2020 абсолютно порушує співвідношення майнових інтересів, адже Позивач не є ані оператором газорозподільної системи, який потребував певних обсягів для покриття виробничо-технологічних втрат та витрат, а також не є постачальником природного газу і взагалі не має жодних дозвільних документів на здійснення господарських операцій з природним газом, як і реальних так і фактичних можливостей. Окрім того, Позивач немає можливості прийняти виконання, адже за умовами Договору від 15.04.2020, пункт 3.1, «Продавець передає Покупцю газ у віртуальній торговій точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній торговій точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу або в підземних сховищах газу (ПСГ). Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ».

Природний газ передається в загальному потоці через газотранспортну систему або в підземному газосховищі, натомість виконання Договору від 15.04.2020 є абсолютно не актуальним, адже застосувати та/або використати такий природний газ, Позивач не зможе з причин описаних вище.

04.07.2024 Позивач направив Відповідачу, цінним листом з описом вкладення, лист № 100-Сл-1391-0724 «Щодо дострокового розірвання договору» до якого було долучено підписаний та скріплений печаткою зі сторони Позивача, проект додаткової угоди. Вказаний лист з проектом додаткової угоди, отримано Відповідачем 16.07.2024, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту підприємства поштового зв`язку.

Відповідач не повернув підписаний проект додаткової угоди до Договору від 15.04.2020 про припинення вказаного договору, відповіді на вказаний вище, лист та вимогу, також Позивач не отримував.

З огляду на вказане, Позивач вважає, що позовні вимоги в частині розірвання Договору від 15.04.2020 є абсолютно правомірними та обґрунтованими.

Пунктом 5.3 Договору від 15.04.2020 передбачено, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Як вбачається зі змісту 5.4 Договору від 15.04.2020, Сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць або повертається Покупцю на його письмову вимогу протягом 3-х банківських днів з дати пред`явлення вимоги Покупцем Продавцю. Сторони погодили, що датою пред`явлення вимоги, відповідно до цього пункту, вважається дата відбитку штампу поштового відділення зв`язку відправника на описі вкладення у цінний лист.

Позивач зазначає, що Відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань за умовами Договору від 15.04.2020, зокрема не повернуто суму грошових коштів, отриманих в якості переплати (авансу) - 125 804 751,49 грн. Вказана сума є різницею між загальною сумою всіх платежів (311 701 563,27 грн), вартістю природного газу згідно з взаємо визнаними первинними документами (179 177 896,25 грн) та суми, яка була повернута Відповідачем Позивачу 16.04.2021, згідно з банківської виписки (6 718 915,53 грн).

04.07.2024 Позивач направив Відповідачу цінним листом з описом вкладення, вимогу про сплату заборгованості № 100-Сл-1392-0724. За даною вимогою Позивач вимагав сплати Відповідачем 125 804 751,49 грн. Вказану вимогу Відповідачем отримано 08.07.2024, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту підприємства поштового зв`язку. При цьому, в даній вимозі про сплату заборгованості зазначено: «Відповідно, АТ "ЖИТОМИРГАЗ" відкликає заявку від 27.02.2023 р., якою було замовлено об`єми природного газу у кількості 2233,00 тис. м3».

Відповідач проігнорував вимогу про сплату заборгованості від 04.07.2024 № 100-Сл-1392-0724, яка є підставою для повернення внесеної суми попередньої оплати, згідно з умовами п. 5.4 Договору від 15.04.2020 та нормами законодавства України, а від так Позивач вважає, що сума попередньої оплати, в тому числі з урахуванням 3 % річних, штрафу та пені, як похідних нарахувань, підлягають стягненню з Відповідача в повному обсязі, що зумовило звернення із цим позовом до суду.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зауважував, що 28.02.2023 ТОВ «ЙЕ Енергія» через інформаційну платформу АТ «Укртрансгаз» надало торгові сповіщення про передачу (відчуження) 2 233,00 тис. куб.м. природного газу в підземному сховищі до АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ». Відповідно до пункту 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Сторонами на виконання пункту 3.3 Договору були оформлені та підписані 2 примірники акту приймання-передачі природного газу № РГК83000098 від 28.02.2023, що підтверджує факт передачі від ТОВ «ЙЕ Енергія» до АТ «ОГС «ЖИТОМИРГАЗ» в лютому 2023 року природного газу обсягом 2 233,00 тис. куб.м. Разом з тим, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» вказує, що торгове сповіщення ТОВ «ЙЕ Енергія» про відчуження 2233,00 тис. куб.м. було відхилено з підстав того, що у останнього на рахунку зберігання обсяг газу був менший ніж обсяг, який був вказаний у торговому сповіщенні Відповідача. Разом з тим у АТ «Укртрансгаз» були відсутні підстави, передбачені Кодексом газосховищ, для погодження такої операції. Так, Відповідач зауважує, що АТ «Укртрансгаз» безпідставно газ не відновило в обліку, тим самим відмовилось від виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/10186/15. Cистематичне невиконання АТ «Укртрансгаз» рішення суду у справі № 910/10186/15 і не підтвердження торгових сповіщень на відчуження належного ТОВ «ЙЕ Енергія» природного газу є втручанням в здійснення позивачем права власності щодо вільного користування і розпорядження належним йому майном.

Заперечуючи такі твердження Відповідача, Позивач зазначав, що заперечення проти позовних вимог, будується на наступному:

- природний газ від Відповідача переданий Позивачу в обсязі, що дорівнює вартості основного боргу за даним позовом;

- Акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», яке є оператором газосховищ, безпідставно не підтвердило факт приймання-передачі природного газу від Відповідача до Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу природного газу № 12А167-133-20 від 15.04.2020 за своє правовою природою є договором купівлі-продажу.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частино1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.4 Договору від 15.04.2020 сторони погодили, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць або повертається Покупцю на його письмову вимогу протягом 3-х банківських днів з дати пред`явлення вимоги Покупцем Продавцю. Сторони погодили, що датою пред`явлення вимоги, відповідно до цього пункту, вважається дата відбитку штампу поштового відділення зв`язку відправника на описі вкладення у цінний лист.

Як вказано судом вище, 04.07.2024 Позивач направив Відповідачу цінним листом з описом вкладення, вимогу про сплату заборгованості № 100-Сл-1392-0724, згідно з якою вимогою Позивач вимагав сплати Відповідачем 125 804 751,49 грн.

З системного аналізу вказаних норм законодавства та умов укладеного договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк повернення суми понад вартість отриманого природного газу є таким, що настав 08.07.2024 (згідно умов договору).

Крім того, факт невиконання заявки Позивача від 27.02.2023, якою було замовлено об`єми природного газу у кількості 2233,00 тис. м3, встановлений у межах розгляду господарської справи № 906/710/23 та у силу приписів статті 75 господарського процесуального кодексу не підлягає повторному поверненню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Беручи до уваги той факт, що природний газ не поставлений, строк повернення суми понад вартість отриманого природного газу настав, а відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводів Товариства, покладених в основу позову суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 125 804 751,49 грн.

Суд вважає хибними доводи Відповідача, покладені в основу заперечень проти позовних вимог про стягнення та погоджується із твердженнями Позивача, що аналіз змісту відзиву Відповідача з судовими рішеннями у справі № 906/710/23, та доказів, якими Відповідач обґрунтовує свої доводи у Відзиві, зводиться до того, що в межах даної судової справи Відповідач намагається повторно переоцінити докази, яким оцінка вже була надана.

Щодо вимог про стягнення 12 580,48 грн штрафу, 1 164 986,47 грн пені та 134 421,52 грн трьох процентів річних суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі порушення Продавцем строків повернення передоплати, передбачених пунктом 5.4. договору, Продавець зобов`язується сплатити Покупцю штраф у розмірі 0,01 % від суми передоплати, зазначеної у вимозі Покупця.

Як вказано судом вище строк виконання обов`язку з повернення суми понад вартість отриманого природного газу настав 08.07.2024, а отже початком періоду нарахування пені є 09.07.2024, натомість Оператором у розрахунку вказаний 12.07.2024.

Перевіривши розрахунок заявленого штрафу та пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, натомість за розрахунком суду до стягнення з Товариства підлягає пеня у розмірі 1 161 803,44 грн та штраф у заявленому розмірі 12 580,48 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Оператора підлягають частковому (за розрахунком суду) задоволенню у розмірі 134 054,24 грн.

Щодо вимоги про розірвання договору суд зазначає наступне.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України та частині першій статті 188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.

Відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного Суду розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. До таких висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 18.11.2019 зі справи № 910/16750/18, від 07.08.2018 зі справи № 910/7981/17, від 14.07.2021 зі справи № 911/1442/19, від 21.06.2022 зі справи № 911/3276/20.

Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору господарському суду належить пересвідчитись (шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи) у чинності такого договору.

При цьому застосування приписів статей 651, 652, 653 ЦК України має універсальний характер незалежно від правової природи правочину, якого стосується спір.

Верховний Суд зазначає про те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» відзначила таке:

« 29. Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

34. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання».

Отже, «строк дії договору» та «строк/термін виконання зобов`язання» за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

Судом встановлено, що Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з « 01» жовтня 2020 року до останнього числа дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами і доповненнями), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 9.1 Договору).

Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 ЦК України закріплено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У момент укладення Договору від 15.04.2020 Позивач був оператором газорозподільної мережі, тобто був суб`єктом ринку природного газу, зокрема в своїй діяльності потребував певних обсягів природного газу, у зв`язку з чим і був укладений Договір від 15.04.202020. Однак, згідно з постанови від 31.08.2023 № 1593 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «ЖИТОМИРГАЗ», Позивач втратив ліцензію на розподіл природного газу і по теперішній час її немає. Водночас, функції оператора газорозподільної системи виконує Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Житомирської філії.

Вищевказана постанова НРКЕКП є обов`язковою до виконання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» зокрема даною нормою передбачено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

При укладенні Договору від 15.04.2020 Позивач розраховував на отримання природного газу для господарської діяльності, однак на даний час, виконання Договору від 15.04.2020 абсолютно порушує співвідношення майнових інтересів, адже Позивач не є ані оператором газорозподільної системи, який потребував певних обсягів для покриття виробничо-технологічних втрат та витрат, а також не є постачальником природного газу і взагалі не має жодних дозвільних документів на здійснення господарських операцій з природним газом, як і реальних так і фактичних можливостей. Окрім того, Позивач немає можливості прийняти виконання, адже за умовами Договору від 15.04.2020, пункт 3.1, «Продавець передає Покупцю газ у віртуальній торговій точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній торговій точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу або в підземних сховищах газу (ПСГ). Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ».

Таким чином, природний газ передається в загальному потоці через газотранспортну систему або в підземному газосховищі, натомість виконання Договору від 15.04.2020 є абсолютно не актуальним, адже застосувати та/або використати такий природний газ, Позивач не зможе з причин описаних вище.

Судом також враховану ту обставину, що умовами пункту 9.2 Договору передбачено, що Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний рік. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії.

З системного аналізу викладених умов Договору, суд дійшов висновку про те, що пролонгація Договору до останнього числа дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами і доповненнями) можлива за відсутності заперечення будь-якої зі Сторін.

Натомість, як вказано судом вище, 04.07.2024 Позивач направив Відповідачу, цінним листом з описом вкладення, лист № 100-Сл-1391-0724 «Щодо дострокового розірвання договору» до якого було долучено підписаний та скріплений печаткою зі сторони Позивача, проект додаткової угоди, який був отриманий Відповідачем 16.07.2024, проте ані відповіді, ані підписаної додаткової угоди не скеровано на адресу Позивача.

Отже, Оператором, шляхом скерування листа № 100-Сл-1391-0724 «Щодо дострокового розірвання договору», реалізовано відмову щодо пролонгації договору після 31.12.2024.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 виснувала щодо недоцільності розірвання договору, який є припиненим (нечинним) на час звернення до суду з відповідною вимогою, зазначивши, що задоволення вимоги про розірвання договору, який вже є припиненим, не тільки не поновить порушені права позивача, але є неможливим як таке.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги той факт, що станом на день розгляду спору Позивачем реалізовано право на припинення договору та не продовження його дії після 31.12.2024, суд дійшов висновку про відсутність підстав розірвання Договору, оскільки розірвання договору, який вже є припиненим, не потребує додаткового дослідження обставин, які вже настали.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Оператора.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "ЖИТОМИРГАЗ" про розірвання договору та стягнення 127 116 739,95 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" (01010, Україна, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок, 32/2, інше, приміщення 33; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38863790) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "ЖИТОМИРГАЗ" (10002, Україна, Житомирська обл., місто Житомир, вулиця Фещенка - Чопівського, будинок, 35; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03344071) 125 804 751,49 грн (сто двадцять п`ять мільйонів вісімсот чотири тисячі сімсот п`ятдесят одну гривню 49 копійок) попередньої оплати, 12 580,48 грн (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень 48 копійок) штрафу, 1 161 803,44 грн (один мільйон сто шістдесят одну тисячу вісімсот три гривні 44 копійки) пені, 134 054,24 грн (сто тридцять чотири тисячі п`ятдесят чотири гривні 24 копійок) три проценти річних та 1 059 770,40 грн (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят гривень 40 копійок) судового збору.

3. У іншій частині позовних вимог про розірвання договору та стягнення 3 183,03 грн пені, 367,28 грн три проценти річних, 29,60 грн судового збору відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.02.2025.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ